Рішення № 99133692, 13.08.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 серпня 2021 року м. Київ № 640/1600/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 доРади адвокатів міста Києва третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет споруНаціональна асоціація адвокатів Українипровизнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

22.01.2020 ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Ради адвокатів міста Києва (далі - відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Ради адвокатів міста Києва про відмову у включенні до Реєстру керівників стажування;

- зобов`язати Раду адвокатів міста Києва включити адвоката ОСОБА_1 до Реєстру керівників стажування.

Обґрунтовуючи позовні вимоги ОСОБА_1 зазначає, що відповідачем прийнято протиправне рішення про відмову включення її до реєстру керівників стажування. Зокрема позивачка зазначає, що 09.08.2019 направила лист-прохання відповідачу щодо розгляду заяви про керівництво стажуванням; 28.11.2019 позивачем була отримана відповідь, датована 16.08.2019, у якій вказано, що Радою адвокатів міста Києва було прийнято рішення про відмову у включенні її до Реєстру керівників стажування; основною підставою відмови у включенні позивачки до Реєстру керівників стажування є підписання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю та посвідчення адвоката неуповноваженою особою ОСОБА_2 (у зв`язку із відкликанням з посади голови Ради адвокатів м. Києва) внаслідок чого, на думку відповідача, вказані свідоцтво та посвідчення не відповідність затвердженим зразкам; разом з тим, така підстава для відмови у включенні адвоката до Реєстру керівників стажування згідно з п. 4.4. ч. 4 Положення про організацію та порядок проходження стажування для отримання особою свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 01.06.2018 № 80, - відсутня; як вбачається з інформації з Реєстру адвокатів України, свідоцтво про право ОСОБА_1 на заняття адвокатською діяльністю № НОМЕР_1 видане 30.11.2010 на підставі рішення Київської міської КДКА № 7-45-8 від 30.11.2010.

Позивачка зазначає, що її стаж адвокатської діяльності потрібно рахувати починаючи саме із зазначеної дати, станом на 09.04.2019, який становить майже вісім з половиною років; 04.02.2019 було видано свідоцтво про підвищення кваліфікації адвокатом серія НОМЕР_2, яким засвідчено, що позивачу підвищено професійну кваліфікацію протягом періоду 2016-2018; відтак, умови п. 7.1. ч. 7 Положення про організацію та порядок проходження стажування для отримання особою свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 01.06.2018 № 80, щодо наявності не менш, як п`ятирічного стажу адвокатської діяльності позивачем та щодо підвищення кваліфікації адвоката відповідно до вимог, встановлених Радою адвокатів України були дотримані.

Позивачка вказує і на те, що свідоцтво № НОМЕР_1 про право на заняття адвокатською діяльністю за час користування постаріло та пошкодилось, нею було подано заяву і відповідні документи та в обмін на старе свідоцтво № НОМЕР_1 отримано свідоцтво № НОМЕР_1 нового зразка; саме копія такого свідоцтва і була подана разом із заявою на керівництво стажуванням відповідачу; вищезазначені свідоцтва повністю ідентичні, а саме: всі реквізити, що зазначені в описі свідоцтва, так і на його зразку, повністю співпадають зі всіма реквізитами та змістом свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 23.12.2016, виданого на підставі рішення Ради адвокатів міста Києва від 08.12.2016 року; позивач не заперечує, що свідоцтво № НОМЕР_1 про право на заняття адвокатською діяльністю від 23.12.2016 та посвідчення адвоката підписані ОСОБА_2 , однак зважає, що рішення відповідача про відмову у включенні її до Реєстру керівників стажування взагалі не стосується дефектності свідоцтва чи інших підстав відмови, а стосується конкретного внутрішнього конфлікту в органі адвокатського самоврядування щодо так званого «існування двох Рад адвокатів міста Києва», а саме, конфлікт між їх керівниками ОСОБА_3 та ОСОБА_2 ; при цьому наявність такого конфлікту не стало перешкодою для відповідача ні у нарахуванні сплачуваних позивачем сум обов`язкових членських внесків, ні у видачі свідоцтва про підвищення кваліфікації; протягом всього періоду з кінця 2016 року і по теперішній час триває не один судовий процес щодо легітимності статусу голови Ради адвокатів міста Києва ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ; отже, позивачка опинилася в ситуації коли внаслідок внутрішнього конфлікту між керівниками органу адвокатського самоврядування, яким є відповідач, порушено та обмежено гарантовані Конституцією України гарантії здійснення адвокатської діяльності та порушено права позивачки на включення її до Реєстру керівників стажування за дотримання нею усіх обов`язкових умов, що передбачені законодавством.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справу було передано судді Пащенку К.С.

27.01.2020 ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва було відкрито провадження у адміністративній справі № 640/1600/20 і постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні без виклику учасників справи та проведення судового засідання.

Крім того, вказаною ухвалою залучено до участі у справі Національну асоціацію адвокатів України (далі - третя особа) в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

21.02.2020 до Окружного адміністративного суду м. Києва від представника третьої особи надійшли письмові пояснення, у яких зазначено, що рішення Ради адвокатів м. Києва про відмову включення адвоката ОСОБА_1 до Реєстру керівників стажування прийнято в межах наданих повноважень з дотриманням приписів чинного законодавства України, актів НААУ та є правомірним, а позовні вимоги позивача такими, що не підлягають задоволенню; лист Ради адвокатів м. Києва № 532/1 від 16.08.2019 за підписом голови ОСОБА_3, містить інформацію про відмову позивачу щодо включення до Реєстру керівників стажування, проте даний лист не є оскаржуваним рішенням регіонального органу адвокатського самоврядування; позивач надав копію документу під назвою «свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серії НОМЕР_1 від 23.12.2016», зазначивши, що даний документ є дублікатом, виданий Радою адвокатів м. Києва; проте, НААУ не погоджується з таким твердженням позивача та вважає вищезазначену копію документу неналежним доказом, враховуючи рішення Ради адвокатів України № 96 від 16.02.2013 (зі змінами і доповненнями); вказаним рішенням Радою адвокатів України було надано роз`яснення щодо отримання адвокатами дублікату (заміни) свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю; так, п. 5 роз`яснення зазначено, рада адвокатів регіону, на підставі витребуваної від кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури витягу з особової атестаційної справи адвоката, видає свідоцтво встановленого зразка з позначкою у верхньому правом кутку «Дублікат»; однак, подана позивачем копія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю не містить відповідної позначки «Дублікат», що спростовує доводи позивача; також, в підтвердження факту видачі дублікату свідоцтва, позивачем не надано до позову, а ні копії рішення Ради адвокатів м. Києва про видачу з тих чи інших причин дублікату документу, а ні копію журналу обліку виданих радою адвокатів регіон свідоцтв, з відповідним записом про видачу ОСОБА_1 дублікату свідоцтва; згідно листа Ради адвокатів міста Києва № 532/1 від 16.08.2019, остання заяву про видачу дублікату свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю позивача не розглядала, рішення № 57 від 08.12.2016 з цього приводу не приймала, а відтак дублікат свідоцтва не видавала; згідно відомостей Єдиного реєстру адвокатів України, які є доступними (відкритими) для користувачів і офіційному веб-сайті Національної асоціації адвокатів України, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю було видано позивачу Київською міською КДКА 30.11.2010 та будь-яка інша інформація відсутня.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києві від 27.01.2020 було запропоновано відповідачу подати до суду у п`ятнадцятиденний строк з дня вручення цієї ухвали відзив на позовну заяву.

Відповідач своє право на подачу відзиву не реалізував, а тому вирішення справи здійснюється за наявними у ній матеріалами.

06.05.2020 від представника позивача надійшли письмові пояснення, в яких останній просить їх врахувати під час вирішення спору у справі та кваліфікувати неподання Радою адвокатів міста Києва відзиву на позовну заяву, як визнання такого позову.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Згідно з інформацією з Реєстру адвокатів України свідоцтво про право ОСОБА_1 на заняття адвокатською діяльністю № НОМЕР_1 видане 30.11.2010 на підставі рішення Київської міської КДКА № 7-45-8 від 30.11.2010.

08.12.2016 Радою адвокатів м. Києва прийняте рішення № 57 щодо видачі дублікату/заміни свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, на підставі якого ОСОБА_1 видане свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 23.12.2016 та посвідчення адвоката від 20.10.2016.

09.08.2019 ОСОБА_1 направила лист-прохання до Ради адвокатів міста Києва щодо розгляду заяви від 09.04.2019 про керівництво стажуванням.

Листом від 16.08.2019 № 532/1 Радою адвокатів міста Києва було повідомлено ОСОБА_1 про прийняте рішення щодо відмови у включенні позивача до Реєстру керівників стажування.

Не погоджуючись із відмовою відповідача, вважаючи її протиправною, позивачка звернулася з цим позовом до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, суд зобов`язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення, дії та бездіяльність на їх відповідність усім зазначеним вимогам.

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначає Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Стаття 3 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначає, що правовою основою діяльності адвокатури України є Конституція України, цей Закон, інші законодавчі акти України.

Предметом розгляду цієї справи є правомірність відмови відповідача у включенні адвоката ОСОБА_1 до Реєстру керівників стажування.

Стаття 10 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» присвячена питанню стажування. Нею встановлено і вимоги до керівників стажування.

Так, відповідно до ч. 3 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» керівником стажування може бути адвокат України, який має стаж адвокатської діяльності не менше п`яти років. В одного адвоката можуть проходити стажування не більше трьох стажистів одночасно. Рада адвокатів регіону може призначити керівника стажування з числа адвокатів, адреса робочого місця яких знаходиться у відповідному регіоні.

Порядок укладення договору на керівництво стажуванням та оприлюднення інформації про адвокатів-керівників стажування регламентується розділом 4 Положення про організацію та порядок проходження стажування для отримання особою свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 01.06.2018 № 80 (далі - Положення № 80).

Пунктом 4.1 Положення № 80 передбачено, що адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, як самозайнята особа, або у складі адвокатського об`єднання, або адвокатського бюро і відповідає вимогам, встановленим Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», цим Положенням, та виявив бажання здійснювати керівництво стажуванням, подає заяву про керівництво стажуванням до ради адвокатів регіону за адресою свого робочого місця, згідно з даними ЄРАУ (Додаток № 1).

Відповідно до п. 4.2 Положення № 80 заява про включення адвоката до реєстру керівників стажуванням має містити: назву та адресу ради адвокатів регіону; прізвище, ім`я та по-батькові адвоката; номер свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, ким і коли видане; назву адвокатського бюро, адвокатського об`єднання, в якому адвокат здійснює адвокатську діяльність (у випадку, якщо адвокат здійснює адвокатську діяльність індивідуально, як самозайнята особа, про це зазначається окремо); адресу робочого місця адвоката, на базі якого відбуватиметься стажування та засоби зв`язку; кількість вакантних місць стажистів; найменування та номер банківського рахунку адвоката; відомості про підвищення кваліфікації адвокатом; інші відомості, які адвокат вважає за необхідне вказати; особистий підпис адвоката та згода на обробку персональних даних.

Відповідно до п. 4.3 Положення № 80 до заяви про включення до реєстру керівників стажування додається біографічна довідка адвоката (Додаток № 2), яка має містити: прізвище, ім`я та по батькові адвоката; інформацію про освіту адвоката; інформацію про стаж адвокатської діяльності; інформацію про спеціалізацію адвоката; основні професійні здобутки адвоката; інформацію про відсутність (наявність) дисциплінарних стягнень протягом трьох років, що передують зверненню такого адвоката до ради адвокатів регіону про включення його до реєстру керівників стажування; інформацію про підвищення своєї кваліфікації; іншу інформацію, яку адвокат вважає за необхідне вказати; особистий підпис адвоката.

За приписами п. 4.4 Положення № 80 Рада адвокатів регіону, до якої подана заява адвоката про включення його до Реєстру керівників стажуванням, протягом 30-ти робочих днів з дати її надходження приймає рішення: про включення адвоката до Реєстру керівників стажування (за умови відповідності вимогам, встановленим статтею 7 цього Положення); про відмову у включенні адвоката до Реєстру керівників стажування з обґрунтуванням підстав (при невідповідності вимогам, встановленим статтею 7 цього Положення).

Пунктом 4.6 Положення № 80 акцентовано увагу на тому, що підстави відмови включення адвоката до Реєстру керівників стажування ґрунтуються виключно на невідповідності адвоката вимогам, встановленим Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», статті 7 цього Положення, та не підлягають широкому тлумаченню.

Розділ 7 Положення № 80 присвячений вимогам до керівника стажування.

Так, відповідно до п. 7.1 Положення № 80 керівником стажування може бути адвокат, стаж адвокатської діяльності якого становить не менше п`яти років, який підвищує свою кваліфікацію відповідно до вимог, встановлених Радою адвокатів України, та має достатній досвід та можливість забезпечити належне проходження стажування особам, які виявили бажання отримати свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Відповідно до п. 7.3 Положення № 80 не може бути керівником стажування адвокат, який мав дисциплінарне стягнення (за винятком попередження) протягом трьох років, що передують зверненню такого адвоката до ради адвокатів регіону для включення його до Реєстру керівників стажування.

Відповідно до п. 7.4 Положення № 80 не може бути керівником стажування адвокат, право на заняття адвокатською діяльністю якого зупинено або припинено. У разі виникнення таких обставин під час здійснення ним керівництва стажуванням рада адвокатів регіону протягом трьох робочих днів з моменту їх виникнення повідомляє особу, яка проходила стажування в адвоката, право на заняття адвокатською діяльністю якого зупинено або припинено, про необхідність обрання іншого керівника стажування.

Відповідно до п. 7.5 Положення № 80 не може бути керівником стажування адвокат, який не підвищує свою кваліфікацію відповідно до вимог, що встановлені Радою адвокатів України, або у встановлені строки не надав відповідні документи, що підтверджують підвищення кваліфікації. У разі встановлення таких обставин під час здійснення ним керівництва стажуванням, рада адвокатів регіону протягом трьох робочих днів з моменту їх встановлення повідомляє особу, яка проходила стажування в адвоката, який не здійснював підвищення своєї кваліфікації, або у встановлені строки не подав відповідні документи, що підтверджують підвищення кваліфікації, про необхідність обрання іншого керівника стажування.

Отже, як вбачається із вищевикладених норм, керівником стажування може бути адвокат, якщо він відповідає вимогам, встановленим Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», та частини 7 Положення № 80.

Так, відповідач у своєму листі № 532/1 від 16.08.2019 як на підставу для відмови у включенні ОСОБА_1 до Реєстру керівників стажування посилається на той факт, що до заяви від 09.04.2019 додано копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 23.12.016 та копію посвідчення адвоката України від 20.10.2016, що підписано неуповноваженою особою ОСОБА_2 , в той час, коли Радою адвокатів м. Києва рішення № 57 від 08.12.2016 щодо видачі дублікату/заміни свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю ОСОБА_1 не видавалось.

З цього приводу суд зазначає таке.

Як видно з матеріалів справи, свідоцтво про право ОСОБА_1 на заняття адвокатською діяльністю № НОМЕР_1 видане 30.11.2010 на підставі рішення Київської міської КДКА № 7-45-8 від 30.11.2010, тобто у період дії Закону України «Про адвокатуру», який набрав чинності 01.02.1993 та діяв до 20.11.2012.

Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та посвідчення адвоката видавались ОСОБА_1 у відповідності до затверджених на момент їх видачі форм.

Як зазначає ОСОБА_1 у зв`язку із здійсненням адвокатської діяльності свідоцтво та посвідчення адвоката зносилися, стали непридатними для використання, у зв`язку з чим вона змушена була звернутися до Ради адвокатів м. Києва із заявою про заміну свідоцтва та посвідчення.

Відповідно до пп. 1.18 п. 1 розділу ІІ Положення про Раду адвокатів України, затвердженого Установчим з`їздом адвокатів України від 17.11.2012, Рада адвокатів України відповідно до покладених на неї завдань затверджує зразки свідоцтва про складення кваліфікаційного іспиту, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, посвідчення адвоката України, посвідчення Голови, заступника голови, секретаря, члена Ради адвокатів України, посвідчення Голови, заступника голови, секретаря, члена Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, посвідчення Голови, члена Вищої ревізійної комісії адвокатури.

Для забезпечення виконання вимог Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» Рада адвокатів України ухвалила рішення № 96 від 16.02.2013 «Про затвердження роз`яснень щодо отримання адвокатами дублікату (заміни) свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю», до якого в подальшому Радою адвокатів України рішеннями від 13.11.2015 № 142, від 17.11.2016 № 212 вносились зміни.

Відповідно до п. 1 Рішення № 96 зі змінами свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, видане до набрання чинності Законом України від 05.07.2012 № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», не потребує обміну на нове.

Відповідно до п. 2 Рішення № 96 особа має право отримати дублікат свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю у разі втрати, пошкодження, непридатності для користування оригіналу.

Пунктом 4 Рішення № 96 передбачено, що у випадку втрати, пошкодження свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю особа має право звернутися до ради адвокатів того регіону, у якому дане свідоцтво раніше було видане кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури регіону, із заявою про отримання дублікату.

Відповідно до п. п. 5-7 Рішення № 96 рада адвокатів регіону, на підставі витребуваного від кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури витягу з особової (атестаційної) справи адвоката, видає свідоцтво встановленого зразка з позначкою у верхньому правому кутку «Дублікат».

Видача дублікату свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, або здійснення його обміну проводиться лише після отримання відповідної інформації від кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, яка видавала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Про видачу дублікату вноситься запис до Журналу обліку виданих радою адвокатів регіону свідоцтв.

Пунктом 8 Рішення № 96 передбачено, що заміна свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю у зв`язку із зміною особистих даних адвоката (прізвище, ім`я та по батькові) проводиться на підставі документа, що підтверджує такі зміни. У такому випадку заміни свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, позначка у верхньому правому кутку свідоцтва «Дублікат» не вказується.

Відповідно до п. 9 Рішення № 96 адвокат, який потребує обміну свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, або видачі дублікату свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, подає документи до Ради адвокатів регіону особисто: а) для отримання дублікату свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю необхідно подати наступні документи: письмова заява; копія паспорта громадянина; копія ідентифікаційного коду; дві кольорові фотокартки розміром (3х4); повідомлення, опубліковане у друкованому засобі масової інформації про втрату свідоцтва, у разі втрати останнього; б) для зміни свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю необхідно подати наступні документи: письмова заява; копія паспорта громадянина; копія ідентифікаційного коду; дві кольорові фотокартки розміром (3х4); копія документу, що підтверджує зміну прізвища, ім`я, по батькові.

Як вбачається із конструктивного аналізу норм Рішення № 96 зі змінами, передбачено дві процедури видачі нового свідоцтва на право заняття адвокатською діяльністю, а саме: видача дублікату, яка відбувається серед іншого в разі пошкодження свідоцтва, та заміна свідоцтва, яка проводиться у разі зміни прізвища, ім`я, по батькові адвоката.

Враховуючи той факт, що у адвоката ОСОБА_1 відбулось пошкодження свідоцтва, то відповідно до Рішення № 96 зі змінами належною процедурою обміну свідоцтва була саме видача дублікату.

Проте, суд критично ставиться до тверджень третьої особи та відповідача стосовно того, що свідоцтво було підписане неуповноваженою особою та не дотримано процедуру оформлення дублікату, зокрема, відсутня позначка «дублікат» на свідоцтві з огляду на те, що у разі не дотримання Радою адвокатів м. Києва власних процедур, зокрема, щодо видачі дублікатів свідоцтва, вона не повинна мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки в цьому випадку повинен покладатися саме на Раду адвокатів м. Києва, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Суд акцентує увагу і на тому, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази того факту, що рішення № 57 від 08.12.2016 не приймалося. Натомість, з матеріалів справи навпаки вбачається, що підставою для заміни/видачі дублікату свідоцтва про право заняття адвокатською діяльністю стало саме рішення № 57 від 08.12.2016. Зокрема, така інформація чітко вказана на зворотному боці свідоцтва НОМЕР_1 .

Відсутні і докази того, що Рада адвокатів м. Києва оскаржила у судовому порядку рішення № 57 від 08.12.2016 або безпосередньо саме свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю НОМЕР_1, його бланк тощо.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» Рада адвокатів України забезпечує ведення Єдиного реєстру адвокатів України з метою збирання, зберігання, обліку та надання достовірної інформації про чисельність і персональний склад адвокатів України, адвокатів іноземних держав, які відповідно до цього Закону набули права на заняття адвокатською діяльністю в Україні, про обрані адвокатами організаційні форми адвокатської діяльності. Внесення відомостей до Єдиного реєстру адвокатів України здійснюється радами адвокатів регіонів та Радою адвокатів України.

Частина 2 ст. 17 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначає, що до Єдиного реєстру адвокатів України вносяться такі відомості:1) прізвище, ім`я та по батькові адвоката; 2) номер і дата видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, номер і дата прийняття рішення про видачу свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю (номер і дата прийняття рішення про включення адвоката іноземної держави до Єдиного реєстру адвокатів України); 3) найменування і місцезнаходження організаційної форми адвокатської діяльності, номери засобів зв`язку; 4) адреса робочого місця адвоката, номери засобів зв`язку; 5) інформація про зупинення або припинення права на заняття адвокатською діяльністю; 6) інші відомості, передбачені цим Законом.

За приписами ч. 4 ст. 17 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» інформація, внесена до Єдиного реєстру адвокатів України, є відкритою на офіційному веб-сайті Національної асоціації адвокатів України. Рада адвокатів України і відповідні ради адвокатів регіонів надають витяги з Єдиного реєстру адвокатів України за зверненням адвоката або іншої особи.

Згідно з п. п. 1.1. - 1.4. Порядку ведення Єдиного реєстру адвокатів України, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 17.12.2012 № 26, Єдиний реєстр адвокатів України - це електронна база даних, яка містить відомості про чисельність і персональний склад адвокатів України, адвокатів іноземних держав, які відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» набули права на зайняття адвокатською діяльністю, та про обрані адвокатами організаційні форми адвокатської діяльності.

Рада адвокатів України забезпечує ведення ЄРАУ, координує діяльність, здійснює організаційне, методичне, інформаційне забезпечення рад адвокатів регіонів щодо внесення ними відомостей до ЄРАУ та надання витягів з нього згідно цього Порядку.

Внесення відомостей до ЄРАУ здійснюється радами адвокатів регіонів та Радою адвокатів України за правилами цього Порядку.

Рада адвокатів України забезпечує технічне і технологічне створення та супроводження програмного забезпечення ЄРАУ, надання реєстраторам доступу до нього, збереження і захист даних, що містить ЄРАУ, надає роз`яснення, проводить навчання щодо наповнення та користування ЄРАУ, а також виконує інші функції, передбачені Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», цим Порядком.

Відповідно до п. 3.1 Порядку ведення Єдиного реєстру адвокатів України, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 17.12.2012 № 26, до ЄРАУ вносяться такі відомості про адвокатів: прізвище, ім`я та по батькові адвоката; номер і дата видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, номер і дата прийняття рішення про його видачу (номер і дата прийняття рішення про включення адвоката іноземної держави до Єдиного реєстру адвокатів України); найменування і місцезнаходження організаційних форм адвокатської діяльності, номери засобів зв`язку; адреси робочих місць адвоката (із зазначенням основної та/або додаткових адрес робочого місця), номери засобів зв`язку, адреси електронної пошти; інформація про зупинення, припинення або поновлення права на заняття адвокатською діяльністю (зазначається у хронологічній послідовності та не підлягає вилученню, крім випадків передбачених Законом). Інформація відносно дисциплінарної відповідальності адвоката (вид дисциплінарного стягнення, строк застосування, підстава) у відповідному профайлі в Єдиному реєстрі адвокатів України обліковується в загальнодоступному вигляді протягом строку застосування дисциплінарного стягнення та 1 (один) рік після спливу його строку, за виключенням відомостей про позбавлення права на заняття адвокатською діяльністю, стан яких залишається незмінним; інші відомості, передбачені Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», рішеннями Ради адвокатів України або внесення яких вимагається командами програмного забезпечення бази даних ЄРАУ, в тому числі відмітки про сплату внесків та електронна адреса, електронний варіант фотокартки адвоката, інформація про підвищення кваліфікації, які є обов`язковими для внесення адміністраторами ЄРАУ; за заявою адвоката до ЄРАУ можуть бути внесені відомості щодо: додаткових адрес робочих місць, засобів зв`язку; помічників/стажистів адвоката; загального стажу адвокатської діяльності (на підставі документів, що підтверджують такий стаж, у тому числі довідки з КДКА регіону щодо роботи в колегії адвокатів до 1993 року); займаної посади в органах адвокатського самоврядування; категорій ведення справ; нагород (почесних звань, відзнак тощо); адрес його офіційних сторінок в соціальних мережах; моделі та серійного номеру комп`ютерної техніки, що використовує адвокат; характеристик та відповідних серійних номерів носіїв інформації, які використовує адвокат в своїй діяльності; транспорту, який використовує адвокат; логотипу та/або найменування веб-сайту АО, АБ, в якому адвокат здійснює адвокатську діяльність тощо.

Відповідно до п. 3.6 Порядку ведення Єдиного реєстру адвокатів України, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 17.12.2012 № 26, дані стосовно адвокатів, які отримали свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю з порушенням чинного законодавства України, до Єдиного реєстру адвокатів України не вносяться. Не вносяться до ЄРАУ також відомості, які оформлені та подані з порушенням вимог закону та актів НААУ.

У разі виявлення фактів включення до ЄРАУ таких відомостей, інформація про них скеровується Головою НААУ чи його заступниками до ВКДКА для прийняття відповідного рішення.

У випадку виявлення таких відомостей, вони підлягають негайному вилученню з ЄРАУ адміністратором Першого рівня відповідно до процедури, передбаченої цим Порядком, або адміністратором Другого рівня з обов`язковим повідомлення про таке видалення адміністратора першого рівня. У разі виявлення фактів неправомірного включення до ЄРАУ таких відомостей, інформація про них може скеровуватись Головою НААУ чи його заступниками до ВКДКА для прийняття відповідного рішення.

Суд підкреслює, що з Реєстру адвокатів України (https://erau.unba.org.ua/profile/42468) вбачається, що ОСОБА_1 здійснює адвокатську діяльність з кінця 2010 року, запис про неї як адвоката існує та на момент розгляду цієї справи право на заняття адвокатською діяльністю не зупинено/припинено.

У матеріалах справи відсутні докази щодо припинення права ОСОБА_1 на заняття адвокатською діяльністю у порядку передбаченому законом. Отже, суд переконаний, що стаж адвоката ОСОБА_1 в аспекті визначення наявності необхідного стажу для включення до Реєстру керівників стажування є достатнім та підтвердженим належним чином.

Щодо притягнення адвоката ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності в аспекті можливості включення до Реєстру керівників стажування, то суд зазначає, що у матеріалах справи відсутні докази притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності. Така інформація відсутня і в Реєстрі адвокатів України (https://erau.unba.org.ua/profile/42468) та на неї не посилається відповідач або третя особа у своїх поясненнях по суті справи.

Щодо підвищення кваліфікації адвоката ОСОБА_1, то у матеріалах справи наявне свідоцтво про підвищення кваліфікації адвокатом ОСОБА_1 , з якого вбачається, що вона підвищила кваліфікацію протягом періоду оцінювання 2016-2018 років.

Зазначене свідоцтво НОМЕР_2 видане Головою Ради адвокатів м. Києва ОСОБА_2, а отже у суду відсутні підстави вважати, що адвокат ОСОБА_1 не відповідає вимогам п. 7.5 Положення № 80.

З огляду на все вищевикладене у сукупності, суд переконаний, що адвокат ОСОБА_1 відповідає вимогам, які встановлені ч. 7 Положення № 80, та дотримання яких є обов`язковим для включення адвоката до Реєстру керівників стажування.

Як вже зазначалося вище, Рада адвокатів міста Києва має право прийняти рішення про відмову у внесенні відомостей про адвоката в Реєстр керівників стажування виключно на підставі невідповідності адвоката вимогам, встановленим Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», ч. 7 Положення про організацію та порядок проходження стажування для отримання особою свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 01.06.2018 № 80, які не підлягають широкому тлумаченню.

Разом з цим, відповідачем залишено поза увагою, що Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», Положенням № 80 прямо не передбачено такої підстави для відмови у включенні до Реєстру керівників стажування, як неналежність форми/оформлення свідоцтва особи про право на заняття адвокатською діяльністю та посвідчення адвоката України.

Відтак, рішення Ради адвокатів міста Києва про відмову у включенні ОСОБА_1 до Реєстру керівників стажування є протиправним та підлягає скасуванню. Слід зазначити також, що позивачкою були вчинені всі залежні від неї дії щодо призначення керівником стажування, а підстави про які зазначає Рада адвокатів м. Києва та НААУ, не є визначеними нормами чинного законодавства України для відмови у включенні до Реєстру керівників стажування.

Додатково суд акцентує увагу і на тому, що наявність певних спорів щодо підтвердження чи спростування статусу голови Ради адвокатів міста Києва, у якій позивачка отримала відповідне свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та посвідчення адвоката, не може бути перешкодою чи підставою для позбавлення позивачки права на включення до Реєстру керівників стажування, оскільки вона добросовісно вчиняла дії щодо заміни свідоцтва та посвідчення старих зразків на нові, а тому у разі, якщо адвокатом ОСОБА_1 було не дотримано процедуру подачі документів, то їй варто було відмовити у видачі таких документів. Проте, в світлі того, що такі документи були видані на підставі рішення Ради адвокатів м. Києва від 08.12.2016 № 57, докази скасування якого відсутні у матеріалах справи, у адвоката ОСОБА_1 не може виникати будь-яких несприятливих наслідків внаслідок порушення самою Радою адвокатів у м. Києві своїх власних норм.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відтак, суд вважає, що Рада адвокатів м. Києва не довела належними, достовірними та достатніми доказами факт правомірності відмови адвокату ОСОБА_1 у включенні її до Реєстру керівників стажування.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, Європейський суд з прав людини у п. 50 рішення від 13.01.2011 (остаточне) по справі «Чуйкіна проти України» (case of Chuykina v. Ukraine) (Заява № 28924/04) зазначив, що суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює «право на суд», в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21.02.1975 у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. The United Kingdom), пп. 2836, Series A № 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог п. 1 ст. 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для п. 1 ст. 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах «Мултіплекс проти Хорватії» (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10.07.2003, та «Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II).

Аналіз наведених норм у їх сукупності дає підстави для висновку про те, що завданням судочинства є вирішення судом спору з метою ефективного захисту порушеного права.

Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28.08.2018 (справа № 802/2236/17-а).

З огляду на все викладене вище та виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем понесені судові витрати у формі судового збору у розмірі 1 682,00 грн., що підтверджується квитанцією № ПН1348098 від 20.01.2020.

З огляду на викладене вище, та враховуючи, що суд дійшов до висновку про задоволення позову, то відшкодуванню позивачу за рахунок асигнувань відповідача підлягає судовий збір у розмірі 1 682,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 6, 72- 77, 139, 241-246, 250, 255 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Ради адвокатів міста Києва (адреса: 03070, м. Київ, вул. Борисоглібська, буд. 3, ідентифікаційний код 38517528) про відмову у включенні ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) до Реєстру керівників стажування.

3. Зобов`язати Раду адвокатів міста Києва (адреса: 03070, м. Київ, вул. Борисоглібська, буд. 3, ідентифікаційний код 38517528) включити ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) до Реєстру керівників стажування.

4. Стягнути за рахунок асигнувань Ради адвокатів міста Києва (адреса: 03070, м. Київ, вул. Борисоглібська, буд. 3, ідентифікаційний код 38517528) шляхом їх безспірного списання на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) сплачений при поданні позовної заяви судовий збір у розмірі 1 682 (одна тисяча шістсот вісімдесят дві) грн.

Рішення, відповідно до ст. 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма часниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного ухвали.

Відповідно до пп. 15.5 п. 1 Розділу VII Перехідні положення КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Окружний адміністративний суд міста Києва.

Суддя К.С. Пащенко