Рішення № 99133678, 20.08.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 серпня 2021 року м. Київ № 826/15545/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 доГоловного управління ДПС у м. Києвіпро визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2014 року ОСОБА_1 (далі також - позивачка, ОСОБА_1 ) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - відповідач, ДПІ у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві) про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20.05.2014 №0022541701 за платежем податок на доходи фізичних осіб у сумі 117 545,38 грн. і від 30.07.2014 №0000141701 за платежем податок на доходи фізичних осіб у сумі 2 950,76 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.12.2014 у справі №826/15545/14, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.02.2015, у задоволенні позову було відмовлено.

В подальшому постановою Верховного Суду від 13.07.2020 (провадження №К/9901/8121/18) всі вказані рішення судів у справі №826/15545/14 скасовані, а матеріали справи скеровані до суду першої інстанції на новий розгляд.

Зокрема, скасовуючи вказані рішення судів першої та апеляційної інстанції Верховний Суд зауважив, що судами попередніх інстанцій не було надано належної оцінки правовій природі отриманої позивачкою суми грошових коштів, що в подальшому була стягнута з позивачки за рішенням суду як аванс, та не зроблено висновку чи можна вважати такі грошові кошти об`єктом оподаткування в розумінні ст. 163 Податкового кодексу Україні. Також суди попередніх інстанцій не надали оцінки доводам позивачки щодо порядку оподаткування операцій з продажу об`єктів нерухомого майна, встановленого положеннями ст. 172 Податкового кодексу України.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва матеріали справи №826/15545/14 прийнято до провадження суддею Скочок Т.О., витребувано від сторін додаткові документи, а саму справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Судом було вирішено питання про заміну відповідача у справі Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на його правонаступника - Головне управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 43141267), про що постановлено відповідну ухвалу.

У встановлений судом строк сторони своїм правом на подання до суду додаткових процесуальних документів не скористались та витребувані судом докази до матеріалів справи не подали.

Розглянувши наявні у справі матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Відповідно до пп. 78.1.1, пп. 78.1.2 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України та на підставі наказу від 24.03.2014 №412 ДПІ у Деснянському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань отримання доходу у 2012 році та сплати податку з доходів фізичних осіб фізичної особи ОСОБА_1 за період з 01.01.2012 по 31.12.2012. За результатами такої перевірки був складений акт від 04.04.2014 №959/26-52-17-01/ НОМЕР_1 (далі - акт перевірки), де визначені зазначені наступні порушення позивачкою податкового законодавства:

- пп. 164.1.1 п. 164.1, п. 164.3 ст. 164, пп. 166.1.1, пп. 166.1.2 п. 166.1, п. 167.1 ст. 167 Податкового кодексу України, а саме: ОСОБА_1 занизила обсяги оподатковуваного доходу на загальну суму 567 503 грн. та не нарахувала, не утримала та не перерахувала до бюджету податок з доходів фізичних осіб у сумі 93 900,31 грн.;

- пп. 49.18.4 п. 49.18, ст. 49, п. 179.1, п. 179.7 ст. 179 Податкового кодексу України, а саме: ОСОБА_1 не подала податкову декларацію про доходи за 2012 рік.

Як вбачається з тексту акта перевірки, підставою для таких висновків податкового органу стало надання фізичною особою ОСОБА_2 до ДПІ у Деснянському районі ГУ Міндоходів у м. Києві копії договору від 31.10.2012, посвідченого приватним нотаріусом Каплуном Ю.В., копії рішення Деснянського районного суду м. Києва від 28.02.2014 номер провадження 2/754/1013/14, листа приватного нотаріуса _Каплуна Ю.В. від 07.03.2014 вих. №97/01-16 та виконавчого напису 03.12.2012, зареєстрованого в Реєстрі за №12319.

В ході проведення документальної перевірки наданих документів перевіряючим встановлено, що між фізичною особою ОСОБА_1 та фізичною особою ОСОБА_2 31.10.2012 був укладений договір (далі також - попередній договір), згідно якого ОСОБА_1 виявила бажання продати (передати у власність) нерухоме майно, а ОСОБА_2 , у свою чергу, - бажання набути таке нерухоме майно у на взаємоприйнятих і узгоджених умовах.

За змістом парагр. 1 зазначеного договору від 31.10.2012 ОСОБА_2 передав ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 567 503 грн.

За змістом парагр. 2 цього договору сторони дійшли згоди, що вони укладуть до 30 листопада 2012 року, в порядку, встановленому чинним законодавством України, договір купівлі-продажу квартири за яким ОСОБА_1 передасть у власність ОСОБА_2 нерухоме майно за узгодженою сторонами ціною 573 497,75 грн.

Відповідно до п. 5.1 парагр. 5 попереднього договору від 31.10.2012, грошові кошти в розмірі 567 503 грн. ОСОБА_1 отримала від ОСОБА_2 повністю.

У зв`язку з цим ДПІ у Деснянському районі ГУ Міндоходів у м. Києві направила запит приватному нотаріусу Каплуну Ю.В., та останній у відповідь надав документальне підтвердження та інформацію. А саме приватний нотаріус Каплун Ю.В. підтвердив, що 31.10.2012 він посвідчив договір за реєстровим номером 10879 між громадянкою ОСОБА_1 та громадянином ОСОБА_2 . За даним договором, відповідно до парагр. 1 ОСОБА_2 передав ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 567 503 грн., як передоплату за квартиру під номером АДРЕСА_1 .

Також в тексті акта перевірки зафіксовано, що ОСОБА_2 повідомив податкову інспекцію про те, що 30.11.2012 ОСОБА_1 всупереч того, як передбачалося попереднім договором, не заключила основний договір купівлі-продажу квартири, нерухоме майно (квартиру) не передала, а передоплату грошовими коштами в сумі 567 503 грн. не повернула.

Крім того, ОСОБА_2 надав податковій інспекції копію рішення Деснянського районного суду м. Києва від 28.02.2014 (провадження №2/754/1013/14) у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення суми коштів. За змістом цього рішення районного суду під час розгляду цивільної справи було підтверджено обставину отримання ОСОБА_1 грошових коштів у сумі 567 503 грн.

З огляду на наведені обставини податковий орган за результатами перевірки правильності визначення об`єкту оподаткування та обчислення суми податку з доходів фізичних осіб дійшов висновку про отримання позивачкою в 2012 році від ОСОБА_2 грошових коштів у сумі 567 503 грн. у вигляді передоплати за попереднім договором купівлі-продажу квартири від 31.10.2012. У взаємозв`язку з цим ДПІ у Деснянському районі ГУ Міндоходів у м. Києві дійшла висновку, що ОСОБА_1 повинна була подати до податкової інспекції у термін до 01.05.2013 податкову декларацію про майновий стан та доходи за 2012 рік. Однак таких дій ОСОБА_1 не вчинила, що свідчить про те, що вона не нарахувала, не утримала та не перерахувала до бюджету податок з доходів фізичних осіб з доходів за 2012 рік у сумі 93 900,31 грн. та не подала відповідно податкову декларацію про доходи за 2012 рік.

20.05.2014 на підставі акта перевірки ДПІ у Деснянському районі ГУ Міндоходів у м. Києві прийняла податкове повідомлення рішення форми «Р» за №0022541701, яким збільшила ОСОБА_1 до сплати суму грошового зобов`язання за платежем «податок з доходів фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатом річного декларування», в розмірі 117 545,38 грн. (з них за основним платежем - 93 900,31 грн., за штрафними фінансовими санкціями - 23 645,07 грн.).

Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням від 20.05.2014, ОСОБА_1 оскаржила його в досудовому порядку. 24.07.2014 у відповідь на скаргу ОСОБА_1 Головним управлінням Міндоходів у м. Києв прийнято рішення за №1617/л/26-15-10-09-25 про результати розгляду первинної скарги, яким скаргу платника залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 20.05.2014 №0022541701 залишено без змін, та водночас вирішено збільшити ОСОБА_1 до сплати нарахованого за актом перевірки грошового зобов`язання (а саме, основний платіж на 2 360,60 грн. і штрафну санкцію на 590,16 грн.).

30.07.2014 ДПІ у Деснянському районі ГУ Міндоходів у м. Києві прийняла податкове повідомлення-рішення №0000141701 про донарахування ОСОБА_1 до сплати платежем податок на доходи фізичних осіб у сумі 2 959,76 грн., з яких 2 360,60 грн. основний платіж, 590,16 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

В подальшому своїми рішеннями від 18.09.2014 вих. №1664/л/99-99-10-01-03-14 та від 9.09.2014 вих. №2196/л/26-15-10-09-25 Державна фіскальної служби України залишила без задоволення повторну скаргу ОСОБА_1 на податкове повідомлення-рішення від 20.05.2014 №0022541701, та 29.02014 залишила без розгляду скаргу ОСОБА_1 на податкове повідомлення-рішення від 30.07.2014 №0000141701.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно пп. 162.1.1 п. 162.1 ст. 162 Податкового кодексу України (далі - ПК України), у редакції чинній станом на 31.12.2012, платниками податку на доходи фізичних осіб є, зокрема, фізичні особи - резиденти, які отримують доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

За змістом норм п. 163.1 ст. 163 ПК України об`єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду (абз. 1 і 2 п. 164.1 ст. 164 ПК України).

Зокрема, пп. 164.1.1 п. 164.1 ст. 164 ПК України визначено, що загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом.

Загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу, та доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність згідно із статтею 178 цього Кодексу (пп. 164.3.1 п. 164.3 ст. 164 цього Кодексу).

Згідно з п. 164.3 ст. 164 ПК України при визначенні бази оподаткування враховуються всі доходи платника податку, отримані ним як у грошовій, так і негрошовій формах.

Перелік доходів, що включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку встановлений в п. 164.2 ст. 164 ПК України.

Зокрема, за правилами пп. 164.2.2, 164.2.4, 164.2.19 п. 164.2 ст. 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються: суми винагород та інших виплат, нарахованих (виплачених) платнику податку відповідно до умов цивільно-правового договору; частина доходів від операцій з майном, розмір якої визначається згідно з положеннями статей 172-173 цього Кодексу; інші доходи, крім зазначених у статті 165 цього Кодексу.

У свою чергу оподаткування операцій з продажу (обміну) об`єктів нерухомого майна регламентується ст. 172 ПК України. Так, відповідно до п. 172.1 - 172.4 ст. 172 ПК України, дохід, отриманий платником податку від продажу (обміну) не частіше одного разу протягом звітного податкового року житлового будинку, квартири або їх частини, кімнати, садового (дачного) будинку (включаючи земельну ділянку, на якій розташовані такі об`єкти, а також господарсько-побутові споруди та будівлі, розташовані на такій земельній ділянці), а також земельної ділянки, що не перевищує норми безоплатної передачі, визначеної статтею 121 Земельного кодексу України залежно від її призначення, та за умови перебування такого майна у власності платника податку понад три роки, не оподатковується.

Дохід, отриманий платником податку від продажу протягом звітного податкового року більш як одного з об`єктів нерухомості, зазначених у пункті 172.1 цієї статті, або від продажу об`єкта нерухомості, не зазначеного в пункті 172.1 цієї статті, підлягає оподаткуванню за ставкою, визначеною пунктом 167.2 статті 167 цього Кодексу.

Дохід від продажу об`єкта нерухомості визначається виходячи з ціни, зазначеної в договорі купівлі-продажу, але не нижче оціночної вартості такого об`єкта, розрахованої органом, уповноваженим здійснювати таку оцінку відповідно до закону.

Під час проведення операцій з продажу (обміну) об`єктів нерухомості між фізичними особами нотаріус посвідчує відповідний договір за наявності оціночної вартості такого нерухомого майна та документа про сплату податку до бюджету стороною (сторонами) договору та щокварталу подає до органу державної податкової служби за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса інформацію про такий договір, включаючи інформацію про його вартість та суму сплаченого податку в порядку, встановленому цим розділом для податкового розрахунку.

Згідно з п. 172.8 ст. 172 ПК України для цілей цієї статті під продажем розуміється будь-який перехід права власності на об`єкти нерухомості, крім їх успадкування та дарування.

У контексті з наведеним суд зазначає, що в ході попереднього розгляду судами цієї справи було встановлено та як підтверджується наявними матеріалами справи, 31.10.2012 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено попередній договір, який зареєстровано в реєстрі за №10879 та посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Каплуном Ю.В.

Параграфом 1 вищезазначеного договору зафіксовано, що: « ОСОБА_2 передав ОСОБА_1 гроші в сумі 567 503 грн., що на день підписання даного договору за курсом Національного банку України становить еквівалент 71 000 доларів США, як передоплату за нерухоме майно».

В парагр. 2 попереднього договору названі сторони дійшли згоди, що вони укладуть до 30.11.2012, в порядку, встановленому чинним законодавством України, договір купівлі-продажу квартири за яким фізична особа ОСОБА_1 передасть у власність фізичній особі ОСОБА_2 нерухоме майно за узгодженою сторонами ціною 573 497,75 грн.

Відповідно п. 5.1 парагр. 5 попереднього договору, грошові кошти в розмірі 567 503 грн. фізична особа ОСОБА_1 отримала від фізичної особи ОСОБА_2 повністю.

Дані обставини також підтверджуються листом-відповіддю приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Каплуна В.В. від 18.03.2014 вих. №103/01-16 на запит ДПІ у Деснянському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 14.03.2014 №771/К/26-52-17-01-46.

Водночас, слід зазначити, що рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 28.02.2014 у цивільній справі №754/21131-13-ц (провадження №2/754/1013/14) за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення суми коштів, такий позов було задоволено частково. А саме вирішено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суму авансового внеску в розмірі 567 503 грн., суму неустойки в розмірі 80 678,71 грн. та судовий збір у сумі 3 441 грн. Текст рішення містить посилання на те, що матеріалами справи підтверджується та не заперечується сторонами, що позивач передплатив ОСОБА_1 567 503 грн.

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 05.06.2014 скасовано рішення Деснянського районного суду м. Києва від 28.02.2014 у справі №754/21131/13-ц та ухвалено нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову.

В подальшому, 10.12.2014 Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ за наслідками перегляду в порядку касаційного оскарження справи №754/21131/13-ц за касаційною скаргою ОСОБА_2 ухвалив про задоволення такої касаційної скарги, скасував рішення Апеляційного суду м. Києва від 05.06.2014 та залишив в силі рішення Деснянського районного суду м. Києва від 28.02.2014.

Згідно наведеного судового рішення, судом касаційної інстанції встановлено помилкове скасування законного і обґрунтованого рішення суду першої інстанції, оскільки суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права та неправильно застосував норми матеріального права, в результаті чого рішення Апеляційного суду міста Києва від 05.06.2014 скасовано, а рішення Деснянського районного суду м. Києва від 28.02.2014 залишено в силі. Вищий спеціалізований суд з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшов висновку, що внесення завдатку, як способу виконання зобов`язання може мати місце лише в разі наявності зобов`язання, яке повинно було виникнути на підставі договору купівлі-продажу квартири. Оскільки договору купівлі-продажу між сторонами укладено не було, то отримана ОСОБА_1 сума грошових коштів в розмірі 567 503 грн. є авансом, який підлягає поверненню.

Згідно тексту ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10.12.2014 провадження №6-25600св14 дане судове рішення є остаточним та оскарженню не підлягає.

Таким чином, в рамках цивільної справи №754/21131/13-ц судом касаційної інстанції був визначений характер отриманої в 2012 році ОСОБА_1 від ОСОБА_2 суми коштів (567 503 грн.) як суми авансу, що підлягає обов`язковому поверненню останньому.

З огляду на наведене, суд зазначає, що укладання попередніх договорів передбачено ст. 635 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), відповідно до якої попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір у майбутньому (основний договір) на умовах, установлених попереднім договором.

Сторона, яка необґрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства.

В силу положень ч. 3 ст. 635 ЦК України зобов`язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.

Правовий статус завдатку визначений у ст. 570 ЦК України. Так, завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов`язання і на забезпечення його виконання.

Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Згідно з ч. 1 і 2 ст. 571 ЦК України якщо порушення зобов`язання сталося з вини боржника, завдаток залишається у кредитора.

Якщо порушення зобов`язання сталося з вини кредитора, він зобов`язаний повернути боржникові завдаток та додатково сплатити суму у розмірі завдатку або його вартості.

Аналіз наведених вище норм права у сукупності дає суду підстави для висновку, що в цивільно-правових відносинах завдаток є способом забезпечення виконання зобов`язання, який у разі неналежного виконання зобов`язання залишається у власності кредитора і в такому випадку може вважатися доходом фізичної особи в розумінні Податкового кодексу України. Однак, за правилами ст. 570 Цивільного кодексу України якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

В силу норми ч. 3 ст. 571 ЦК України у разі припинення зобов`язання до початку його виконання або внаслідок неможливості його виконання завдаток підлягає поверненню.

Таким чином, враховуючи наведені вище норми права та виходячи з обсягу встановлених в ході розгляду цієї справи обставин, суд дійшов висновку що сума коштів, отримана ОСОБА_1 від ОСОБА_2 відповідно до попереднього договору від 31.10.2012 та, яка має бути повернута нею ОСОБА_2 , не підпадає під визначення доходу фізичної особи та відповідно не є об`єктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб.

У зв`язку з цим суд оцінює висновки акта перевірки від 04.04.2014 №959/26-52-17-01/ НОМЕР_1 як необґрунтовані та відповідно вбачає підстави для визнання прийнятих на його підставі податкових повідомлень-рішень від 20.05.2014 №0022541701 і від 30.07.2014 №0000141701 протиправними та, такими, що підлягають скасуванню.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У силу ч.ч. 1 та 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, перевіривши та проаналізувавши матеріали справи і надані сторонами докази за правилами, встановленими ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Згідно з ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Наявною у матеріалах справи квитанцією від 09.10.2014 №0.0.304386615.1 підтверджено, що ОСОБА_1 під час звернення до суду з вказаними позовом сплатила судовий збір у сумі 241 грн. Відтак, суд вказує про присудження на користь позивачки понесені нею судові витрати по сплаті судового збору за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у м. Києві.

Керуючись статтями 2, 5 - 11, 12, 72 - 77, 90, 241-246, 250, 255, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ) до Головного управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 43141267, адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 20.05.2014 №0022541701 і від 30.07.2014 №0000141701.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ) документально підтверджені судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 241 грн. (двісті сорок одна гривня) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 43141267, адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19).

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.О. Скочок