Рішення № 99131494, 27.07.2021, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/7788/19

Провадження № 2/487/133/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.07.2021 року м. Миколаїв

Заводський районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого-судді Карташевої Т.А.,

за участю секретаря Щербатюк М.С.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача – адвоката Чуприни І.О.,

відповідача ОСОБА_2 ,

представника відповідачів – адвоката Воробйова В.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Заводського районного суду м. Миколаєва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 про виділення частки будинку із спільної часткової власності в натурі,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , в якому просила виділити ОСОБА_1 в натурі її частку в спільній частковій власності, яка складає Ѕ частку житлового будинку з відповідною частиною господарських та побутових будівель і споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; розподілити між сторонами судові витрати.

Позовні вимоги позивач обґрунтувала тим, що їй на праві спільної часткової власності належить Ѕ частка у житловому будинку АДРЕСА_1 . Іншими співвласниками вказаного житлового будинку з частками у праві власності по 1/8 за кожним є ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 . На даний час позивач обмежена в користуванні своєю часткою в спільній частковій власності, оскільки відповідачі чинять перешкоди в користуванні нерухомим майном, що завдає шкоди інтересам позивачки. Враховуючи, що згоди про поділ майна сторони не дійшли, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Позивач ОСОБА_1 та її представник – адвокат Чуприна І.О. в судовому засіданні позовні вимоги підтримували, просили суд їх задовольнити, виділити їй частку житлового будинку відповідно до першого варіанту, запропонованого експертом у висновку №125-031 від 27.07.2020, стягнути з відповідачів грошову компенсацію за відхилення від ідеальної частки та понесені судові витрати.

Відповідач ОСОБА_2 та її представник – адвокат Воробйов В.Л. позовні вимоги визнавали частково, не заперечували проти виділення позивачці конкретних будівель і споруд, відповідно до першого варіанту, запропонованого експертом у висновку №125-031 від 27.07.2020, проте представник відповідачів вважав, що компенсація за відхилення від ідеальної частки не підлягає стягненню, оскільки здійснюється виділ, а не поділ. Крім того, відповідач ОСОБА_2 вважала, що експерт неправильно визначила розмір компенсації, але правом заявити клопотання про призначення повторної експертизи не скористалась.

Заслухавши сторони, дослідивши надані ними докази, суд приходить до наступного.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно зі ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.3 ст. 12 ЦПК України).

Статтею 13 ЦПК України визначено принципи диспозитивності цивільного судочинства. Зокрема, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК України випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених ЦПК України. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених ЦПК України. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Крім того згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на як вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 на праві спільної часткової власності належить Ѕ частка у житловому будинку АДРЕСА_1 .

Право власності позивача на ј частку в домоволодінні належить їй на підставі договору дарування від 17.12.2012 року, укладеного між нею та її батьком – ОСОБА_6 , відповідно до якого останній безоплатно передав у власність ОСОБА_7 ј частку житлового будинку АДРЕСА_1 . Вказаний договір посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Ємельяновою Н.В. та зареєстровано в реєстрі за №5968. Відповідно до витягу про державну реєстрацію речових прав №36863080 від 20.12.2012 року, вказаний договір було зареєстровано КП «Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації» 20.12.2012 року за №1880 в книзі №8.

Інша ј частка житлового будинку АДРЕСА_1 належить ОСОБА_1 на підставі рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 02.11.2015 року по справі №487/4759/15-ц, яким за позивачем визнано право власності на ј частину вказаного житлового будинку в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Іншими співвласниками домоволодіння АДРЕСА_1 є: ОСОБА_3 – 1/8 частки, ОСОБА_2 – 1/8 частки, ОСОБА_4 – 1/8 частки, ОСОБА_5 – 1/8 частки (договір дарування частини житлового будинку від 08.07.2002, посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Яковлєвою Н.П. 08.07.2002, зареєстрований в реєстрі за №5140).

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року №475/97-ВР, зазначено, що кожна фізична особа або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно з частиною першою статті 356 Цивільного кодексу України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Частинами першою-третьою статті 358 ЦК України передбачено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Згідно з частиною першою статті 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділено в натурі між співвласниками за домовленістю між ними.

Відповідно до статті 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.

У пунктах 6 та 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на житловий будинок» від 04 жовтня 1991 року №7 зазначається, що виділ часток (поділ) жилого будинку, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом (квартиру) або у разі, коли є технічна можливість переобладнання будинку в ізольовані квартири, які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності.

Пунктом 8 вищевказаної Постанови передбачено, що різні господарські будівлі (літні кухні, сараї тощо) є підсобними будівлями і складають з будинком одне ціле. Тому при відчуженні жилого будинку вони переходять до нового власника разом з будинком, якщо при укладенні договору про відчуження не було обумовлено їх знесення або перенос попереднім власником.

В позовній заяві ОСОБА_1 просила виділити їй в натурі її частку в спільній частковій власності, яка складає Ѕ частку житлового будинку з відповідною частиною господарських та побутових будівель і споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до висновку експерта №125-031 від 27.07.2020 року, складеного судовим експертом Лесків С.А. за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи по справі, провести виділ Ѕ частки житлового будинку з господарськими будовами і спорудами по АДРЕСА_1 на самостійні ізольовані квартири, враховуючи планування, об`ємно-планувальні характеристики житлового будинку, інженерні комунікації, згідно ідеальних часток співвласників та наближених до ідеальних часток співвласників, у складі житлових і допоміжних приміщень, регламентованих вимогами ДБН В.2.2-15-2019 «Будівлі і споруди. Житлові будинки. Основні положення» - технічно можливо.

Враховуючи фактичні архітектурно-планувальні особливості житлового будинку, провести його виділ між співвласниками в частках та виділити кожному співвласнику приближену до ідеально належній площі технічно можливо.

Експертом запропоновано один варіант поділу житлового будинку між користувачами по приближеному до ідеальних часток співвласників, згідно порядку користування, що склався.

Так, у користування співвласника ОСОБА_1 запропоновано виділити 44/100 часток житлового будинку, що на 6/100 часток менше від частки, що ідеально належить їй, загальною площею 74,80 кв.м, інвентаризаційною вартістю 75436,00 грн, яка складається з наступного: коридор 2-1 площею 8,3 кв.м, вартістю 8371,00 грн; житлова кімната 2-2 площею 8,3 кв.м, вартістю 8371,00 грн; житлова кімната 2-3 площею 9,2 кв.м, вартістю 9278,00 грн; житлова кімната 2-4 площею 14,5 кв.м, вартістю 14623,00 грн; коридор 2-5 площею 9,2 кв.м, вартістю 9278,00 грн; кухня 2-6 площею 10,5 кв.м, вартістю 110,00 грн; житлова кімната 2-7 площею 14,8 кв.м, вартістю 14926,00 грн, разом з надвірними узаконеними господарськими будовами: сарай 1980р. літ. «В» площею 8,2 кв.м, вартістю 2773,00 грн; Ѕ частина огорожі №2, 3, вартістю 1372,00 грн; Ѕ частина замощення №І, вартістю 1000,00 грн. Загальна вартість 44/100 часток разом з надвірними узаконеними господарським будовами становить 80581,00 грн.

У користування співвласників ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 пропонується виділити 56/100 часток житлового будинку, що на 6/100 часток більше від частки, що ідеально належить їм, загальною площею 42,0 кв.м, інвентаризаційною вартістю 42357,00 грн, що складається з наступного: коридор 1-1 площею 4,4 кв.м; житлова кімната 1-2 площею 16,6 кв.м; житлова кімната 1-3 площею 7,2 кв.м; житлова кімната 1-4 площею 13,8 кв.м, разом з надвірними узаконеними господарськими будовами: сарай 1980р. літ. «Б» площею 20,0 кв.м, вартістю 6047,00 грн; літня кухня 1960р. літ. «Г» площею 21,5 кв.м, вартістю 12935,00 грн; погріб 1960р. літ. «Гпд» площею 13,3 кв.м, вартістю 3747,00 грн; літня кухня 1965р. літ. «Д» площею 8,8 кв.м, вартістю 5910,00 грн; тамбур до літньої кухні 1970р. літ. «З» площею3,4 кв.м, вартістю 642,00 грн; сарай 1970р. літ. «И» площею 11,7 кв.м, вартістю 3014,00 грн; літня кухня 1989р. літ. «М» площею 16,9 кв.м, вартістю 23661,00 грн; водяний кран №5 вартістю 310,00 грн; водяна колонка №4 вартістю 300,00 грн; Ѕ частина огорожі № 2, 3 вартістю 1372,00 грн; Ѕ частина замощення №І вартістю 1000,00 грн. Загальна вартість 56/100 часток разом з надвірними узаконеними господарським будовами становить 101295,00 грн.

Пунктом 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на житловий будинок» від 04 жовтня 1991 року №7 встановлено, що в спорах про поділ будинку в натурі учасникам спільної часткової власності на будинок може бути виділено відокремлену частину будинку, яка відповідає розміру їх часток у праві власності.

Якщо виділ технічно можливий, але з відхиленням від розміру часток кожного власника, суд з врахуванням конкретних обставин може провести його зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації учаснику спільної власності, частка якого зменшилась.

В судовому засіданні відповідачі проти стягнення з них на користь позивачки грошової компенсації за відхилення від належної їй ідеальної частки домоволодіння заперечували, посилаючись на те, що вказане питання не підлягає вирішенню в даному судовому засіданні, та для його вирішення позивачу необхідно звернутись до суду з новим позовом.

У постанові Верховного Суду України від 03 квітня 2013 року у справі № 6-12цс13 зроблено висновок, що виділ часток (поділ) жилого будинку, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом (квартиру) або у разі, коли є технічна можливість переобладнання будинку в ізольовані квартири, які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності. Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників з урахуванням конкретних обставин поділ (виділ) може бути проведений зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилась. Відтак визначальним для виділу частки або поділу будинку в натурі, який перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування будинком, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу будинку відповідно до часток співвласників. Оскільки учасники спільної часткової власності мають рівні права стосовно спільного майна пропорційно своїй частці в ньому, суд, здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), повинен передати співвласнику частки жилого будинку та нежилих будівель, яка відповідає розміру й вартості його частки, якщо це можливо без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню будівлі. Під неспівмірною шкодою господарського призначення слід розуміти суттєве погіршення технічного стану жилого будинку, перетворення в результаті переобладнання жилих приміщень у нежитлові, надання в рахунок частки приміщень, які не можуть бути використані як житлові через невеликий розмір площі або через неможливість їх використання (відсутність денного світла тощо).

У постанові Верховного Суду України 16 листопада 2016 року у справі № 6-1443цс16 зроблено висновок, що «виходячи з аналізу змісту норм статей 183, 358, 364 ЦК України можна дійти висновку, що виділ часток (поділ) нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін буде виділено нерухоме майно, яке за розміром відповідає розміру часток співвласників у праві власності. Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників, то з урахуванням конкретних обставин такий поділ (виділ) можна провести зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилась. Отже, визначальним для виділу частки або поділу нерухомого майна в натурі, яке перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування майном, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу майна відповідно до часток співвласників. Оскільки учасники спільної часткової власності мають рівні права щодо спільного майна пропорційно своїй частці в ньому, то, здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), суд повинен передати співвласнику частину нерухомого майна, яка відповідає розміру й вартості його частки, якщо це можливо, без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню майна. Якщо в результаті поділу (виділу) співвласнику передається частина нерухомого майна, яка перевищує його частку, суд стягує з нього відповідну грошову компенсацію і зазначає в рішенні про зміну часток у праві власності на це майно».

Відповідно до вищевказаного висновку експерта, реальна частка домоволодіння, яку можливо виділити ОСОБА_1 складає 44/100, що на 6/100 часток менше від частки, що ідеально належить їй – 1/2 частки.

За такого, сума грошової компенсації, яку повинні сплатити співвласники ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 співвласнику ОСОБА_1 за відхилення від ідеальної частки, з урахуванням вартості будинку і надвірних будов (396490,00 грн), складає – 23789,00 грн.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 про виділення частки будинку із спільної часткової власності в натурі обґрунтовані та підлягають частковому задоволенню.

Окрім того, відповідно до п.2 ч.3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

З матеріалів справи встановлено, що відповідно до акту здавання-приймання послуги №125-031 від 08.07.2020 року вартість робіт по проведенню по справі судової будівельно-технічної експертизи та виготовлення висновку за результатами її проведення експертом Регіональної торгово-промислової палати Миколаївської області Лесків С.А. складає 6000,00 грн. Позивачем ОСОБА_1 вказаний рахунок було сплачено, що підтверджується квитанцією №125-031 від 08.07.2020 року.

Згідно ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За такого, оскільки проведення по справі судової будівельно-технічної експертизи було необхідним для розгляду справи по суті, враховуючи, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, суд приходить до висновку, що витрати, пов`язані з проведенням вказаної експертизи слід розподілити між сторонами порівну (6000/5 = 1200 грн з кожного).

Таким чином, з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню витрати пов`язані з проведенням судової будівельно-технічної експертизи в сумі 4800,00 грн (по 1200,00 грн з кожного).

Окрім того, з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню витрати пов`язані зі сплатою судового збору в сумі 1600,00 грн (по 400,00 грн з кожного).

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 259, 265, 268, 353 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 про виділення частки будинку із спільної часткової власності в натурі задовольнити частково.

Виділити ОСОБА_1 в натурі її частку в спільній частковій власності, яка складає 44/100 часток житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель та споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 74,80 кв.м, яка складається з наступного: коридор 2-1 площею 8,3 кв.м, житлова кімната 2-2 площею 8,3 кв.м, житлова кімната 2-3 площею 9,2 кв.м, житлова кімната 2-4 площею 14,5 кв.м, коридор 2-5 площею 9,2 кв.м, кухня 2-6 площею 10,5 кв.м, житлова кімната 2-7 площею 14,8 кв.м, сарай 1980р. літ. «В» площею 8,2 кв.м, Ѕ частина огорожі №2, 3, Ѕ частина замощення №І.

Стягнути з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за відхилення від ідеальної частки ОСОБА_1 , що фактично складає 44/100 в житловому будинку АДРЕСА_1 у розмірі 23789,00 грн (по 5947,25 грн з кожного).

Стягнути з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати пов`язані зі сплатою судового збору в сумі 1600,00 грн (по 400,00 грн з кожного).

Стягнути з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати пов`язані з проведенням судової будівельно-технічної експертизи в сумі 4800,00 грн (по 1200,00 грн з кожного).

Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 05.08.2021 року.

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП: відомості відсутні.

Відповідач: ОСОБА_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП: відомості відсутні.

Відповідач: ОСОБА_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП: відомості відсутні.

Відповідач: ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП: відомості відсутні.

Суддя Т.А. Карташева