Ухвала суду № 99131385, 27.07.2021, Березанський районний суд Миколаївської області

"27" липня 2021 р. Справа № 469/1568/14-ц

2/469/2/21

У Х В А Л А

21 липня 2021 року смт.Березанка

Березанський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді Гапоненко Н.О.,

за участю секретаря судового засідання Потриваєвої М.А.

учасники справи та їх представники

представник позивача ОСОБА_1 ,

представник відповідача ТОВ Агентство "Медиус-плюс" Філевський Р.М.,

представник відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Миколаївської районної державної адміністрації, Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області, Товариства з обмеженою відповідальністю агентство «Медиус-Плюс», ОСОБА_2 та ОСОБА_5 про визнання недійсними свідоцтв про право власності, договорів купівлі–продажу, договору оренди земельної ділянки, зобов"язання вчинити певні дії та заміну замовника в акті введення в експлуатацію,-

в с т а н о в и в :

Адвокат Степіна Н.Г., яка представляє інтереси позивача ОСОБА_4 , 22 жовтня 2020 року надала до суду клопотання, в якому просила суд витребувати у відповідачів ОСОБА_5 та ОСОБА_2 свідоцтва про право на спадщину, посилаючись на те, що позивач позбавлений можливості самостійно отримати достовірні відомості від нотаріуса щодо осіб, які отримали свідоцтво про право на спадщину щодо спірного майна, а відповідачі навмисно не надають суду підтвердження або спростування свого процесуального правонаступництва; крім того, станом на 15 жовтня 2020 року право власності на спірні земельні ділянки та туристично-розважальний комплекс бази відпочинку “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ” зареєстровано за померлим ОСОБА_6 .

У судовому засіданні представник позивача клопотання про витребування свідоцтва про право на спадщину підтримала.

Представник відповідача ТОВ Агентство "Медиус-плюс" Філевський Р.М. та представник відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_3 у судовому засіданні просили відмовити у задоволенні клопотання, посилаючись на пропуск строку подання клопотання, передбаченого ст.ст.83, 84 ЦПК України, та наявність таких доказів у суду при прийнятті рішення про залучення правонаступників відповідача ОСОБА_6 .

За положеннями ч.ч.1, 2, 4, 5, 8, 9, 10 статті 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї. Копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними. Докази, які не додані до позовної заяви чи до відзиву на неї, якщо інше не передбачено цим Кодексом, подаються через канцелярію суду, з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або в судовому засіданні з клопотанням про їх приєднання до матеріалів справи.

Клопотання представника позивача подане з пропуском встановленого ст.83 ЦПК України та через три роки після отримання судом інформації про наявність правонаступників померлого відповідача ОСОБА_6 ; відсутнє обґрунтування причин, які завадили позивачу подати таке клопотання у вказаний строк.

Крім того, у порушення вимог п.3 ч.2 ст.84 ЦПК України у клопотанні не наведено підстави, з яких випливає, що ОСОБА_5 та ОСОБА_2 отримували свідоцтво про право на спадщину померлого ОСОБА_6 на земельні ділянки під туристично-котеджним комплексом бази відпочинку “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ” (кадастрові номери 4820982200:12:045:0020 та 4820982200:12:045:0019) та туристично-котеджний комплекс бази відпочинку “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ”, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки ухвалою Березанського районного суду Миколаївської області від 25 грудня 2014 року накладено арешт на нерухоме майно, а саме на земельну ділянку та туристично-котеджний комплекс бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 », які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_6 .

З повідомлення приватного нотаріуса Южненського міського нотаріального округу Одеської області ГТУЮ в Одеській області Кармасова О.В. вбачається, що згідно з матеріалами спадкової справи №20/2017, що заведена 08 грудня 2017 року після смерті ОСОБА_6 , спадкоємцями, які прийняли спадщину, є ОСОБА_2 , на підставі поданої заяви про прийняття спадщини за заповітом, та ОСОБА_5 , на підставі ст.1268 ЦК України як син спадкодавця, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, та протягом встановленого ст.1270 ЦК України строку не заявив про відмову від спадщини; свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_6 не видавались.

Ухвалою суду від 29 травня 2018 року за клопотанням представника позивача залучено до участі у справі замість відповідача ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , його спадкоємців ОСОБА_2 та ОСОБА_5 .

Тобто питання перевірки наявності підстав для залучення спадкоємців відповідача ОСОБА_6 до участі у справі перевірялось судом.

Згідно зі ст.182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень є офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За загальним визначенням відповідно до статті 1216 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкове правонаступництво виникає після смерті особи, яку називають спадкодавцем, і встановлюється на користь спадкоємця.

Засвідченням факту переходу прав та обов`язків спадкодавця до спадкоємців є свідоцтво про право на спадщину, що видається нотаріусом або уповноваженою на це посадовою особою органу місцевого самоврядування. Юридичне значення свідоцтва про право на спадщину та процесуального порядку його видачі полягає у тому, що воно є свідченням законності переходу права власності на майно від спадкодавця до спадкоємців, а також підставою для закріплення цього права за останніми відповідно до вимог чинного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 1297 Цивільного кодексу України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах – до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Видача свідоцтва про право на спадщину є лише підставою для закріплення права власності на нерухоме майно та свідчить про законність набуття такого майна. Під час видачі свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно відбувається прийняття речових прав на таке майно, проте остаточний перехід права власності та його належне закріплення відбувається лише після державної реєстрації такого права.

Так, відповідно до статті 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. У даному випадку видача свідоцтва про право на спадщину є фактом переходу права власності на нерухоме майно від спадкодавця до спадкоємця. Проте лише після державної реєстрації переходу права власності на нерухоме майно воно вважається таким, що офіційно визнане та підтверджене державою, згідно з частиною першою статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, реєстрація прав власності на спірне майно спадкоємцями ОСОБА_2 та ОСОБА_5 не проводилась.

Тому надане представником позивача клопотання задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.84, 183, 258-262 ЦПК України, суд -

п о с т а н о в и в :

У задоволенні клопотання представника позивача адвоката Степіної Н.Г. про витребування у відповідачів ОСОБА_5 та ОСОБА_2 свідоцтва про право на спадщину відмовити.

Ухвала оскарженню окремо від рішення суду не підлягає.

Повний текст ухвали складено 27 липня 2021 року.

Суддя: