Рішення № 99130176, 11.08.2021, Бердянський міськрайонний суд Запорізької області

Справа № 310/8552/20

2/310/698/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2021 рокум. Бердянськ

Бердянський міськрайонний суд Запорізької області у складі судді Полянчука Б.І., при секретарі Борисенко Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Бердянської міської ради Запорізької області про визнання права користування житловим приміщенням,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась з позовом до Бердянської міської ради про визнання права користування житловим приміщенням, який згодом уточнила, вказуючи, що до 15.07.2020 вона була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначена квартира була надана в користування за типовим договором найму житлового приміщення від 25.01.1983 її батьку ОСОБА_2 . У липні 2020 року вона мала намір зареєструвати своє місце проживання в доньки в м. Києві, у зв`язку з чим подала заяву про зняття її з реєстраційного обліку в м. Бердянську. Проте підстави для її реєстрації в м. Києві відпали, а поновити реєстрацію по місцю фактичного постійного проживання в квартирі АДРЕСА_2 вона не має можливості, оскільки її звернення від 05.09.2020 до відділу реєстрації місця проживання виконавчого комітету Бердянської міської ради не розглянуто до теперішнього часу. Враховуючи, що вона проживає в спірній квартирі впродовж тривало часу (з 1983 року), а також враховуючи, що вона є членом сім`ї наймача квартири просила визнати за нею право користування квартирою, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 26.01.2021 відкрито провадження по справі та призначено справу до судового розгляду в спрощеному позовному провадженні з повідомленням сторін (а.с.47).

23.02.2021 Бердянською міською радою подано відзив, у якому представник відповідача зазначив, що на сьогоднішній день спірна квартира не приватизована, в ній не зареєстровано жодної особи. Наймач квартири ОСОБА_2 із заявою щодо приватизації квартири не звертався. Позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження права користування житловим приміщенням. Посилання позивача на те, що вона була зареєстрована у спірній квартирі не є підставою для визнання права користування квартирою. Також позивачем не надано квитанції про те, що вона сплачує житлово-комунальні послуги, не надано акту на підтвердження її фактичного місця проживання, довідки ОСББ, пояснень свідків, тому нею не доведено право користування житловим приміщенням. 11.09.2020 позивач звернулась із заявою від 11.09.2020 до відділу реєстрації місця проживання виконавчого комітету Бердянської міської ради, на яку 08.10.2020 їй надано відповідь №4841, в якій зазначено, що підставою для відмови в здійсненні реєстрації позивача є ненадання необхідних документів для здійснення реєстрації. Запропоновано для отримання адміністративної послуги надати заяву з необхідним пакетом документів згідно з вимогами ст. 6 ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні». При вирішенні питання про розподіл судових витрат слід врахувати, що витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документально підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови в їх стягненні. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Стягнення витрат на правову допомогу можливо у випадку якщо позивачем надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, але позивачем не надано підтвердження витрат на правову допомогу, оскільки не надано договір про правову допомогу, платіжний документ про оплату таких послуг, а надано лише акт приймання-передачі наданих послуг, в якому зазначено перелік наданих послуг без детального опису робіт та вартості юридичних послуг. Просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі в зв`язку з його необґрунтованістю (а.с. 54-59).

Позивач у судове засідання не з`явилась, про час, дату та місце слухання справи повідомлена належним чином, до суду подала заяву у якій зазначила, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просила їх задовольнити, а справу розглянути без її участі (а.с. 27).

Представник позивача адвокат Пацалюк Р.В. у судовому засіданні підтримав позовні вимоги і просив їх задовольнити.

Представники відповідача ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у письмовій заяві та в судовому засіданні заперечували проти задоволення позову з підстав, що викладені у відзиві та заяві від 11.08.2021.

З`ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступного.

Відповідно до ст. 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Статтею 48 Основного Закону встановлено, що кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім`ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло.

Стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожній особі окрім інших прав, право на повагу до її житла. Воно охоплює насамперед право займати житло, не бути виселеною чи позбавленою свого житла. Це покладає на Україну в особі її державних органів зобов`язання «вживати розумних і адекватних заходів для захисту прав». Такий загальний захист поширюється як на власника квартири, так і на наймача.

Відповідно до ч. 1 ст. 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо) у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Згідно з ч. 1 ст. 810 ЦК України, за договором найму (оренди) житла одна сторона - власник житла (наймодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (наймачеві) житло для проживання у ньому на певний строк за плату.

Відповідно до ч. 1 ст. 812 ЦК України, предметом договору найму житла можуть бути помешкання, зокрема квартира або її частина, житловий будинок або його частина.

Згідно з ч. 1 ст. 813 ЦК України, сторонами у договорі найму житла можуть бути фізичні та юридичні особи.

Відповідно до ст. 822 ЦК України, у разі спливу строку договору найму житла наймач має переважне право на укладення договору найму житла на новий строк.

Не пізніше ніж за три місяці до спливу строку договору найму житла наймодавець може запропонувати наймачеві укласти договір на таких самих або інших умовах чи попередити наймача про відмову від укладення договору на новий строк. Якщо наймодавець не попередив наймача, а наймач не звільнив помешкання, договір вважається укладеним на таких самих умовах і на такий самий строк.

Згідно з ч. 1 ст. 811 ЦК України, договір найму житла укладається в письмовій формі.

Статтею 9 ЖК УРСР встановлено, що громадяни мають право на одержання у безстрокове користування у встановленому порядку жилого приміщення в будинках державного чи громадського житлового фонду або на одержання за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення для категорій громадян, визначених законом, або в будинках житлово-будівельних кооперативів. Забезпечення постійним житлом громадян, які відповідно до законодавства мають право на його отримання, може здійснюватися шляхом будівництва або придбання доступного житла за рахунок надання державної підтримки у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом. Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій.

За ст. 51 ЖК УРСР жилі приміщення в будинках житлового фонду місцевих Рад народних депутатів надаються громадянам виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті, селищної, сільської ради народних депутатів за участю громадської комісії з житлових питань, створюваної при виконавчому комітеті з депутатів Рад, представників громадських організацій, трудових колективів.

Відповідно до ст. 58 ЖК УРСР, на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кривіцька і Кривіцький проти України» (Kryvitska and Kryvitskyy v. Ukraine, заява № 30856/03) поняття «житло» не обмежується приміщенням, в якому особа проживає на законних підставах або яке було у законному порядку встановлено, а залежить від фактичних обставин, а саме існування достатніх і тривалих зв`язків з конкретним місцем. Втрата житла будь-якою особою є крайньою формою втручання у право на житло.

Згідно зі статтею 61 ЖК УРСР користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення. Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім`я якого видано ордер.

Відповідно до частини першої статті 64 ЖК УРСР члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору.

Особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім`ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім`ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім`ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням (частина друга статті 65 ЖК УРСР).

25 січня 1983 року між ЖКО заводу «Дормаш» та ОСОБА_2 укладено типовий договір найму житлового приміщення. Предметом договору найму зазначено двокімнатну квартиру житловою площею 25,06 кв.м. розташовану за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 34-35, 65).

За актом прийому-передачі квартира ОСОБА_2 прийнята (а.с. 15, 39).

Згідно ч.2 ст.64 ЖК УРСР до членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки.

У свідоцтві про народження НОМЕР_1 від 12.06.2003 батьками ОСОБА_5 зазначено ОСОБА_2 та ОСОБА_6 (а.с. 36).

Згідно зі свідоцтвом про укладення шлюбу НОМЕР_2 після укладення шлюбу ОСОБА_5 присвоєно прізвище ОСОБА_7 (а.с. 37).

Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_1 була членом сім`ї наймача спірної квартири ОСОБА_2 .

Частина 1 ст. 65 ЖК УРСР передбачає, що наймач вправі в установленому прядку за письмовою згодою всіх членів сім`ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей зазначеної згоди не потрібно.

Особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім`ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім`ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім`ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.

У паспорті ОСОБА_1 серія НОМЕР_3 міститься інформація про реєстрацію її місця проживання з 01.08.1993 за адресою: АДРЕСА_1 , а також про зняття з реєстрації за вказаним місцем проживання 15.07.2020 (а.с. 28-32).

На підставі заяви про зняття з реєстрації місця проживання від 15.07.2020, у зв`язку з вибуттям з АДРЕСА_1 до АДРЕСА_3 , ОСОБА_1 знято з реєстрації 15.07.2020 (а.с. 61).

05.09.2020 ОСОБА_1 подала до відділу реєстрації місця проживання виконавчого комітету Бердянської міської ради заяву про здійснення реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 38, 40-43).

Листом від 08.10.2020 №4841 відділом реєстрації місця проживання виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області ОСОБА_1 надано роз`яснення щодо її реєстрації за місцем проживання (а.с. 66),

У листі відділу реєстрації місця проживання виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області від 18.02.2021 №1128 зазначено, що 15.07.2020 ОСОБА_1 звернулася до ЦНАПу м. Бердянська з власною заявою та відповідним пакетом документів, щодо надання адміністративної послуги «Зняття з реєстрації місця проживання особи» за адресою: АДРЕСА_1 . Після розгляду вищевказаної заяви спеціалістами відділу було прийнято рішення про зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_1 та внесення відповідних відомостей до паспорту. 11.09.2020 до відділу надійшло звернення від 05.09.2020 ОСОБА_1 з проханням зареєструвати її за адресою: АДРЕСА_1 , на яке надано відповідь 08.10.2020 №4841. За даними картотеки з питань реєстрації місця проживання фізичних осіб відділу ОСОБА_1 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 з 01.08.1993 У відділі відсутні документи на підставі яких 01.08.1993 року було здійснено реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 (а.с. 60).

У листі відділу реєстрації місця проживання виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області зазначено, що за даними Реєстру територіальної громади міста Бердянська станом на 19.02.2021 за адресою: АДРЕСА_1 не зареєстровано жодної особи (а.с. 67).

Згідно з листом Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області від 19.02.2021 №221 ОСОБА_2 із заявою про приватизацію квартири АДРЕСА_2 не звертався; станом на сьогодні квартира не приватизована. Надати завірену копію ордера на вищевказану квартиру не є можливим у зв`язку з його відсутністю в управлінні житлово-комунального господарства виконкому (а.с. 68).

У формі 17 по квартирі АДРЕСА_2 наймачем зазначено ОСОБА_2 , у якості члена сім`ї наймача зазначено доньку - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , прописана безстроково 12.01.93 р. (а.с. 69).

У довідці ОСББ «Азов» №21/05 від 21.05.2021 зазначено, що ОСОБА_1 була зареєстрована в квартирі АДРЕСА_2 з 01.08.1993 по 15.07.2020, але фактично з 16.07.2020 продовжує проживати за цією адресою та користуватися житлом. Договір на відшкодування витрат на утримання будинку та прибудинкової території, укладений 03.05.2014 діє до теперішнього часу. ОСОБА_1 приймає активну участь у благоустрої будинку та прибудинкової території. Заборгованості по квартирній платі не має (а.с. 97).

З договору про відшкодування витрат на утримання будинку та прибудинкової території від 06.05.2014 вбачається, що стороною за договором та замовником послуг з обслуговування і ремонту житлового будинку є ОСОБА_1 (а.с. 88).

Свідки ОСОБА_8 , ОСОБА_9 у судовому засіданні пояснили, що ОСОБА_1 постійно проживає в квартирі АДРЕСА_2 , своєчасно сплачує комунальні послуги та квартирну плату, заборгованості з квартплати не має, приймає активну участь у благоустрої будинку та прибудинкової території. У 2020 році ОСОБА_1 знялась з реєстрації у спірній квартирі з метою реєстрації в іншому житловому приміщенні, але фактично продовжувала мешкати в спірній квартирі.

Судом встановлено, що позивач на законних підставах вселилася в житлове приміщення за адресою: АДРЕСА_4 як член сім`ї наймача ОСОБА_2 , проживала разом з ним, користувалася нарівні з наймачем усіма правами і несла всі обов`язки, що випливають з договору найму житлового приміщення і не втратила право користування житловим приміщенням у встановленому законом порядку.

Крім того, судом не встановлено, що між ОСОБА_2 та його дочкою ОСОБА_1 була укладена окрема угода про порядок користування ОСОБА_1 спірним житловим приміщенням.

Зняття 15.07.2020 ОСОБА_1 з реєстрації не свідчить про те, що вона втратила зв`язок зі спірною квартирою, оскільки встановлено, що вона продовжувала проживати в квартирі і менше ніж через два місяці після цього 05.09.2020 подала заяву про поновлення реєстрації.

Зазначене свідчить про те, що у ОСОБА_1 існує достатній та тривалий зв`язок з житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 , а тому вона набула право користування спірною квартирою.

Приймаючи до уваги викладене, а також ту обставину, що відповідач ухиляється від укладання договору найму житлового приміщення у письмовій формі, позовні вимоги про визнання права користування жилим приміщенням підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 209, 213-215, 224-226 ЦПК України, ст. 47, 48 Конституції України, ст. ст. 29, 810, 811 - 813, 822 ЦК України, ст. ст. 9, 51, 58, 64, 65 ЖК УРСР, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (реєстраційний номер картки платника податків НОМЕР_4 , проживає за адресою: АДРЕСА_5 до Бердянської міської ради Запорізької області (код ЄДРПОУ 20525153, адреса: пл. Єдності, 2, м. Бердянськ, 71118) про визнання права користування житловим приміщенням задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право користування квартирою АДРЕСА_2 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване рішення.

Суддя