Рішення № 99129618, 17.08.2021, Покровський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Красноармійський міськрайонний суд Донецької області)

Провадження № 2/235/1462/21

Справа № 235/4041/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 серпня 2021 року м.Покровськ

Красноармійський міськрайонний суд Донецької області

в складі головуючого судді Хмельової С.М.

за участю секретаря судового засідання Лебеденко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє представник - адвокат Токарєва Олена Геннадіївна, до Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» про відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

До Красноармійського міськрайонного суду Донецької області звернувся ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє представник - адвокат Токарєва Олена Геннадіївна, з позовом до Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» про відшкодування моральної шкоди. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з відповідачем по справі позивач перебував у трудових відносинах з 12.09.2000 по 30.07.2017 та з 02.08.2017 по 11.06.2019. Був звільнений у зв`язку з виявленням невідповідності займаній посаді за станом здоров`я відповідно до п.2 ст.40 КЗпП України.

Загальний стаж роботи позивача складає 32 роки 1 місяць 23 дні.

Таким чином, в умовах впливу шкідливих факторів позивач пропрацював 26 років 2 місяці 24 дні, про що вказано в Акті Форми П-4 розслідування хронічного професійного захворювання (отруєння) від 01.04.2021 року, затвердженого начальником Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці В. Король.

За час роботи в шкідливих умовах позивач набув професійне захворювання, а саме основний діагноз: хронічна попереково-крижова радикулопатія L5, S1 ліворуч в стадії загострення з вираженими статико-динамічними порушеннями, м`язово-тонічним та больовим синдромами. Хронічний бронхіт II ст., фаза затихаючого загострення, дифузний пневмосклероз, ЛНІ-ІІ ст. (першого-другого ст.).

Супутній діагноз: хронічна цервікоторакалгія. ІХС: атеросклеротичний кардіосклероз. Гіпертонічна хвороба II ст., ст. 2 СН І ст., Ризик 3 Хронічний катаральний гінгівіт.

Професійне захворювання виникло у зв`язку з тривалим періодом роботи в умовах впливу шкідливих виробничих факторів - важкості праці та пилу фіброгенної дії.

Причиною виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) - пил переважно фіброгенної дії, кремнію діоксиду кристалічний при вмісту: вільного диоксиду кремнію до 5% - фактична величина 30,2-55,2 мг/м3, при нормативному значенні 10 мг/м3. Тривалість дії упродовж зміни - 81-91,7 % зміни.

Важкість праці: фізичне динамічне навантаження (за участю м`язів нижніх кінцівок та тулуба) - фактична величина 61,5 - 191,3 Вт при нормативному значенні 90 Вт; фізичне динамічне навантаження з переважною участю м`язів рук та плечового поясу - фактична величина 49,5- 120,8 Вт, при нормативному значенні 45 Вт; маса вантажу, що підіймається та переміщується - фактична величина 10-35 кг при нормативному значенні 30кг. Робоча поза в нахиленому положенні більше 30 - 56 % зміни, при нормативному значенні до 30-25% зміни. Нахили корпусу 30-160 разів за зміну, при нормативному значенні 51-100 разів за зміну.

У відповідності з висновками МСЕК від 18.05.2021 року при первинному огляді позивачу було встановлено 65% втрати професійної працездатності безстроково та визнано інвалідом третьої групи за профзахворюваннями безстроково.

Позивач вважає, що ушкодженням здоров`я йому спричинено моральну шкоду, яка відповідачем не відшкодована. Моральна шкода полягає в тому, що у зв`язку із працею у шкідливих умовах позивач став інвалідом, і втратив 65% професійної працездатності, у нього виявлено професійне захворювання, а також супутні захворювання. Позивач тривалий час знаходився на лікуванні та обстеженнях, і не відомо, які наслідки такого впливу чекають його у майбутньому. Відповідачем не були забезпечені належні, безпечні і здорові умови праці, що призвело до набуття професійного захворювання та супутніх захворювань.

Внаслідок втрати 65% професійної працездатності позивачу встановлено 3 групу інвалідності, що свідчить про необхідність докладання додаткових зусиль для організації свого життя і відновлення нормальних життєвих зв`язків.

Наслідками професійних захворювань стали: частий кашель, який не приносить полегшення; приступи недостачі повітря; під час приступів навіть незначні рухи викликають пекучі болі; швидка втомлюваність, задуха, яка посилюється при фізичному навантаженні, що спричиняє і моральні страждання.Фізичний біль носить постійний характер. Позивач став роздратованим, не має можливості реалізувати свій звичний уклад життя, у нього порушився сон. Більше того позивач почуває себе неповноцінною людиною, тому що він обмежений у виконанні роботи в певних умовах, а він міг би ще працювати, в більшій мірі забезпечувати свої потреби та потреби своєї сім`ї, що також є причиною його моральних страждань та хвилювань.

Також позивач важко переживає ту обставину, що став непрацездатним, що тривалий час перебуває на лікуванні і відірваний від своєї сім`ї, вимушений нести матеріальні та моральні затрати на лікування. Систематичне нездужання, і послаблення організму, переживання з приводу погіршання свого стану здоров`я, тривалі лікування викликають у позивача пригнічений стан.

З часом здоров`я позивача не покращується.

Позивач зазнає моральні страждання, які пов`язані з наявністю хронічних захворювань, які стали причиною втрати працездатності, тривалою хворобою; внаслідок захворювань він відчуває біль, розпач і хвилювання через стан здоров`я, негативні наслідки захворювання не залишають його сподівань на одужання та повернення до попереднього укладу життя. Все це разом має вплив на його життя та стосунки з близькими, у нього з`явилося почуття відчаю, тривоги перед майбутнім.

Порушені нормальні життєві зв`язки позивача, через що йому доводиться докладати додаткових зусиль для організації свого життя.

З огляду на викладені обставини позивач вважає, що відповідач повинен відшкодувати йому моральну шкоду, яку він оцінює в 114985,00 грн. і вказану суму просить стягнути з відповідача на його користь, а також витрати на правову допомогу в розмірі 2000 гривень.

Ухвалою суду від 14 червня 2021 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

У відзиві на позов представник відповідача ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське» позов визнав частково в розмірі 26 000 грн. (із умовного розрахунку 400 грн. за кожний відсоток втрати працездатності).

Представник відповідача зазначає, що оформляючи трудові відносини з позивачем, згідно ст.29 КЗпП України, ст.5 ЗУ «Про охорону праці», позивачу були роз`яснені його права і обов`язки, проінформовано під розписку про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих чинників та можливі наслідки їх впливу на здоров`я. Тож відповідач не приховував тяжкість і шкідливість технологічного процесу. При цьому, позивач свідомо приймав запропоновані йому умови праці і усвідомлював можливість ушкодження його здоров`я.

За роботу в шкідливих та небезпечних умовах праці позивач, відповідно до ст. 7 Закону України «Про охорону праці» користувався скороченням тривалості робочого часу, додатковою оплачуваною відпусткою, оплатою праці в підвищеному розмірі та іншими пільгами та компенсаціями, що надаються в порядку, визначеному законодавством.

Таким чином, під час працевлаштування позивач усвідомлював, що під час роботи у шахті буде піддаватися впливу шкідливих факторів.

Однак, усвідомлюючи ризик виникнення професійного захворювання, умисно тривалий час не повідомляв адміністрацію ПрАТ «ШУ «Покровське» про необхідність переведення його на іншу менш шкідливу або менш важку працю у зв`язку з погіршенням стану здоров`я.

Крім того, позивач зазначає, що працював в умовах впливу шкідливих факторів тривалий час внаслідок чого набув професійні захворювання.

При цьому, відповідно до ч. 5 ст. 153 КЗпП України працівник має право відмовитися від дорученої роботи, якщо створилася виробнича ситуація, небезпечна для його життя чи здоров`я або людей, які його оточують, і навколишнього середовища.

Однак за весь період роботи на ПрАТ «ШУ «Покровське» позивач жодного разу не заявляв про порушення зі сторони відповідача умов його праці.

Висновок МСЕК про відсоток втрати професійної працездатності не є підтвердженням факту спричинення моральної шкоди. Висновком медичних органів як підставою для відшкодування моральної шкоди може бути висновок лікаря-психіатра лікувально-профілактичної установи, або медично-консультаційної або медично-соціально експертної комісії про стрес, що зазнав потерпілий в результаті трудового каліцтва чи професійного захворювання, або їх наслідків, про депресію чи інші негативні стани постраждалого.

Представник відповідача звертає увагу суду, що в матеріалах цивільної справи відсутні розрахункові документи (касові чеки, квитанції) чи інші документи, які б свідчили про витрати пов`язані з відновленням психологічного стану, стану здоров`я, який був до виникнення ситуації. Зазначені документи є єдиними належними і допустимими доказами, які можуть свідчити про понесення позивачем витрат на лікування та придбання ліків, оскільки розрахунковий документ свідчить про укладання договору роздрібної купівлі-продажу товару, яким є лікарські засоби.

Представник відповідача вважає, що позивачем не доведена неправомірність поведінки відповідача, внаслідок якої могла бути спричинена така моральна шкода (не доведено склад правопорушення в діях відповідача), наявність вини відповідача у виникненні профзахворювання, а також не наведено розрахунку суми шкоди, яку він зазначає у позові.

Вимога позивача про стягнення 114985,00 грн, як компенсації моральної шкоди є безпідставно завищеною, та такою, що не відповідає вимогам розумності та справедливості, якщо суд вирішить задовольнити вимоги про відшкодування моральної шкоди, просить встановити суму моральної шкоди, яка підлягає стягненню із умовного розрахунку за 1% - 400 грн, тобто не більше 26000 грн, в остаточній частині позову в задоволенні позивачу просить відмовити.

В клопотанні про зменшення витрат на професійну правничу допомогу представник відповідача зазначив, що вартість адвокатських послуг завищена. Обсяг наданих послуг адвокатом не відповідає критерію реальності таких витрат і їх вартість слід зменшити до 500грн.

Позивач, представник позивача та представник відповідача до судового засідання не з`явились. Позивач надав суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі. Від представника відповідача надійшло клопотання про розгляд справи без її участі.

Відповідно до статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи в судовому засіданні.

Частиною 2 статті 247 ЦПК України передбачено, що у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Позивач ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з відповідачем по справі з 12.09.2000 по 30.07.2017 та з 02.08.2017 по 11.06.2019. Вдруге прийнятий на роботу гірничим робочим очисного забою 5 розряду підземним з повним робочим днем в шахті. 11.06.2019 року звільнений у зв`язку з виявленням невідповідності займаній посаді за станом здоров`я за п.2 ст.40 КЗпП України (наказ № 1528к від 12.06.2019) (а.с.6-9).

Стаж роботи ОСОБА_1 в умовах впливу шкідливих факторів склав 26 років 02 місяці 24 дні, за професією – 23 роки 05 місяців 10 днів, загальний стаж – 32 роки 01 місяць 23 дні.

Згідно акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) по формі П-4 від 01 квітня 2021 року, затвердженого начальником Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці В. Король 01.04.2021, в пункті 17 якого вказано, що професійне захворювання виникло у зв`язку з тривалим періодом роботи в умовах впливу шкідливих виробничих факторів – важкості праці та пилу фіброгенної дії.

У пункті 18 акту визначена причина виникнення професійного захворювання: пил переважно фіброгенної дії, кремнію діоксиду кристалічний при вмісту вільного діоксиду кремнію до 5% - фактична величина 30,2-55,2 мг/м3, при нормативному значенні 10 мг/м3. Тривалість дії упродовж зміни - 81-91,7 % зміни. Важкість праці: фізичне динамічне навантаження (за участю м`язів нижніх кінцівок та тулуба) - фактична величина 61,5 - 191,3 Вт при нормативному значенні 90 Вт; фізичне динамічне навантаження з переважною участю м`язів рук та плечового поясу - фактична величина 49,5- 120,8 Вт, при нормативному значенні 45 Вт; маса вантажу, що підіймається та переміщується - фактична величина 10-35 кг при нормативному значенні 30кг. Робоча поза в нахиленому положенні більше 30 - 56 % зміни, при нормативному значенні до 30-25% зміни. Нахили корпусу 30-160 разів за зміну, при нормативному значенні 51-100 разів за зміну. Фактичні рівні звукового тиску еквівалентні рівню шуму 82-96 дБа, при нормативному значенні 80 дБа (а.с.13-14).

В період з 26.02.2021 по 11.03.2021 ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні в Клініці професійних захворювань ДУ «Інститут медицини праці імені Ю.І. Кундієва Національної академії медичних наук України» з діагнозом: хронічна попереково-крижова радикулопатія L5, S1 ліворуч в стадії загострення з вираженими статико-динамічними порушеннями, м`язово-тонічним та больовим синдромами, рецидивуючий перебіг. Хронічний бронхіт II ст., фаза затихаючого загострення, дифузний пневмосклероз, ЛНІ-ІІ ст. – захворювання професійні, встановлені вперше (а.с.21).

Згідно медичного висновку Центральної лікарсько-експертної комісії про наявність (відсутність) професійного характеру захворювання від 10 березня 2021 року № 9/236 ОСОБА_1 встановлено діагноз: хронічна попереково-крижова радикулопатія L5, S1 ліворуч в стадії загострення з вираженими статико-динамічними порушеннями, м`язово-тонічним та больовим синдромами, рецидивуючий перебіг. Хронічний бронхіт II ст., фаза затихаючого загострення, дифузний пневмосклероз, ЛНІ-ІІ ст. – захворювання професійні, встановлені вперше (а.с.15).

Згідно довідки МСЕК про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги та довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією від 18.05.2021 року ОСОБА_1 встановлена третя група інвалідності, причина інвалідності – професійне захворювання, огляд проведено первинно, інвалідність встановлена з 14.05.2021 року безстроково. Ступінь втрати працездатності у відсотках за сукупністю складає 65%. Потребує медикаментозного лікування, санаторно-курортного лікування за хронічною попереково-крижовою радикулопатією, корсет на п/кр відділ хребта (а.с.11-12).

Позивач перебував на стаціонарному лікуванні з 04.05.2018 по 25.05.2018 (а.с.17), з 08.09.2018 по 19.09.2018 (а.с.16), з 15.03.2019 по 25.03.2019 (а.с.18), з 20.01.2020 по 31.01.2020 (а.с.19), з 28.12.2020 по 05.01.2021 (а.с.20).

У відзиві на позов представник відповідача не заперечує того, що позивач працював на підприємстві з повним робочим днем у шахті та частково визнає позовні вимоги.

Відповідно до ст. 43 Конституції України держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Правовідносини сторін регулюються статтею 273-1 КЗпП України, за якою відшкодування власником або уповноваженим ним органом працівникові моральної шкоди провадиться тоді, коли порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

В даному випадку професійне захворювання пов`язане з виконанням робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, тому відповідальність по відшкодуванню моральної шкоди покладається на роботодавця (підприємство).

Моральна шкода відшкодовується працівникові безпосередньо роботодавцем за таких умов: наявності факту порушення роботодавцем законних прав працівника; у разі виникнення у працівника моральних страждань або втрати нормальних життєвих зв`язків, або виникнення необхідності для працівника додаткових зусиль для організації свого життя; за наявності причинного зв`язку між попередніми умовами.

Відповідно до роз`яснень, наданими в п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 зі змінами, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 25 травня 2001 року № 5, відповідно до ст.237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок відшкодування моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Відповідно до ч.1 ст.153 КЗпП України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці, забезпечення яких частиною 2 вказаної статті цього Кодексу покладено на власника або уповноважений ним орган.

До юридичного складу, що є підставою відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди роботодавцем, є моральні страждання робітника, втрата нормальних життєвих зв`язків та необхідність для працівника докладання додаткових зусиль для організації свого життя.

Вина роботодавця не відноситься до обов`язкових умов для настання відповідальності за спричинення працівнику моральних страждань під час виконання своїх трудових обов`язків.

Згідно ст. 38 Гірничого закону України до обов`язків гірничого підприємства відноситься відшкодування шкоди, завданої фізичній особі. Стаття 1168 Цивільного кодексу України передбачає, що моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України № 1-рп/2004 від 27 січня 2004 року за наявності у потерпілого стійкої втрати професійної працездатності висновок МСЕК про факт спричинення моральної шкоди не потребується. Позивачу висновком МСЕК встановлена стійка втрата професійної працездатності, отже нема необхідності встановлення факту заподіяння позивачу моральної шкоди висновком МСЕК. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричинюють моральні та фізичні страждання.

В рішенні Конституційного Суду України зазначено, що відповідно до статей 23, 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Як наслідок, моральна шкода, заподіяна умовами виробництва, спричинює порушення таких особистих немайнових прав, як право на життя, право на охорону здоров`я тощо.

Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричинюють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.

До професійного захворювання належить захворювання, що виникло внаслідок професійної діяльності застрахованого та зумовлюється виключно або переважно впливом шкідливих речовин і певних видів робіт та інших факторів, пов`язаних з роботою.

Згода позивача на працю в тяжких умовах праці, не знімає обов`язку та відповідальності з відповідача за забезпечення належних умов праці.

Статтею 160 КЗпП України передбачено, що постійний контроль за додержанням працівниками вимог нормативних актів про охорону праці покладається на власника.

Стаття 173 КЗпП України передбачає, що шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог. Також роботодавець здійснює контроль за додержанням працівником технологічних процесів, правил поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, використання засобів колективного та індивідуального захисту, виконання робіт відповідно до вимог з охорони праці, та несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Суд вважає, що саме діями відповідача спричинені моральні страждання, пов`язані із професійним захворюванням, що є прямим наслідком шкідливих та небезпечних умов праці на підприємстві відповідача.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Факт спричинення моральної шкоди позивачу, яка полягає в душевних стражданнях, яких він зазнав і зазнає у зв`язку з ушкодженням здоров`я, пов`язаним із виконанням трудових обов`язків, неможливість його відновлення, порушенні нормальних життєвих зв`язків внаслідок неможливості продовжувати активне життя, обмеженням умов праці, у судовому засіданні доведений дослідженими письмовими доказами по справі: копіями трудової книжки, довідки МСЕК, медичними документами. Сам факт ушкодження здоров`я, що призвело до втрати працездатності, свідчить про наявність моральних страждань.

При встановленні розміру грошового відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу, суд виходить з принципів розумності та справедливості, враховує фактичні обставини справи: тяжкість ушкодження здоров`я, глибину, характер і тривалість страждань, наявність вимушених змін у його життєвих стосунках. Також, для визначення розміру відшкодування моральної шкоди, визначальним є необхідність у медикаментозному та санаторному лікуванні позивача, якому для відновлення стану здоров`я потрібен певний час та грошові кошти.

Розмір моральної шкоди в грошовому еквіваленті визначається судом в кожному конкретному випадку з урахуванням всіх обставин справи, а також можливості відновлення здоров`я позивача.

З урахуванням конкретних обставин справи, суд вважає, що сума, яку просить стягнути позивач, надмірна, і визначає розмір грошової компенсації за спричинену моральну шкоду у розмірі 48000 гривень.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» позивачі за подання позовів про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також смертю фізичної особи звільняються від сплати судового збору. Частина 6 ст.141 ЦПК України, передбачає, що якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Таким чином розмір судового збору, який підлягає стягненню з відповідача в дохід держави, становить 381,36 гривень.

Позивач також просить стягнути з відповідача на його користь витрати на правничу допомогу в розмірі 2000 гривень.

Відповідно до статті 133 КЗпП України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частина 3 цієї статті передбачає, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, крім інших, на професійну правничу допомогу .

Згідно частини 2 статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхньої вартості, виходячи з конкретних обставин справи.

Відповідно до наданого договору про надання правової допомоги від 20 травня 2021 року (а.с.28), акту від 24.05.2021 виконаних робіт за договором про надання правової допомоги від 20.05.2021 (а.с.26), квитанції від 24.05.2021 (а.с.27) позивачем сплачено адвокату 2000,00 гривень.

Враховуючи викладені обставини справи, а саме те, що позивач був вимушений звертатися за правничою допомогою, витрачаючи на це грошові кошти, враховуючи складність справи, суд вважає, що, виходячи з критерію реальності адвокатських послуг (їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхньої вартості, за надання правничої допомоги адвокатом на користь позивача з відповідача підлягають стягненню судові витрати, які сплачені позивачем адвокату за вивчення документів для підготовки позовної заяви та підготовку позовної заяви про відшкодування моральної шкоди, завданої професійним захворюванням в загальному розмірі 2000 гривень.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст.153, 237-1 КЗпП України, ст. ст.4, 5, 10, 12, 81, 89, 141, 223, 265, 279 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє представник - адвокат Токарєва Олена Геннадіївна, до Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» про відшкодування моральної шкоди – задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське», код ЄДРПОУ 13498562, на користь ОСОБА_1 у якості відшкодування моральної шкоди 48000 (сорок вісім тисяч) гривень 00 копійок, з утриманням з цієї суми податків, зборів та інших обов`язкових платежів.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське», код ЄДРПОУ 13498562 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 2000 (дві тисячі) гривень 00 копійок.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське», код ЄДРПОУ 13498562, на користь держави судовий збір 381 (триста вісімдесят одна) гривня 36 копійок.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Донецького апеляційного суду або через Красноармійський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Строк на апеляційне оскарження може бути поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України, а також відповідно до пункту 3 Прикінцевих положень ЦПК України.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Адреса: АДРЕСА_1 . ІПН НОМЕР_1 .

Представник позивача: Токарєва Олена Геннадіївна, адреса здійснення адвокатської діяльності: Донецька область, м. Покровськ, мкрн. Южний, буд.20, оф.3, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ДН № 4727 від 27 липня 2016 року.

Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Шахтоуправління «Покровське», місцезнаходження: Донецька область, м. Покровськ, пл. Шибанкова, буд.1а, код ЄДРПОУ 13498562.

В судовому засіданні 17 серпня 2021 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення, повний текст рішення виготовлено 20 серпня 2021 року.

Суддя: