Рішення № 99129453, 10.08.2021, Краматорський міський суд Донецької області

Справа № 234/8770/20

Провадження № 2/234/956/21

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 серпня 2021 року м. Краматорськ

Краматорський міський суд Донецької області

у складі головуючого судді Кравченко О.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Малушка С.В.,

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 234/8770/20 за позовом ОСОБА_3 в інтересах якої діє ОСОБА_1 до Краматорської міської ради про визнання права власності на спадкове майно, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

11 червня 2020 року ОСОБА_3 в інтересах якої діє ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Краматорської міської ради про визнання права власності на спадкове майно.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_4 . Після його смерті відкрилась спадщина, яка складається з будинку АДРЕСА_1 . У встановлений законом строк, вона звернулась до нотаріуса з документами, що підтверджують родинне відношення та право власності на спадкове майно. Постановою нотаріуса відмовлено у вчиненні нотаріальних дій, а саме видачі позивачу свідоцтва про право власності на спадкове майно, оскільки правовстановлюючі документи, щодо належності цього майна спадкодавцеві належним чином не зареєстровані. На час видачі зазначеної постанови нотаріуса, вона була єдиною спадкоємицею після смерті її батька ОСОБА_4 , інші особи за даним спадком не зверталися. На момент забудови вказаний будинок належав матері її батька – ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу від 15.03.1960 року, що підтверджується технічним паспортом на будинок, договором на надання у безстрокове користування земельної ділянки від 17.04.1964 року та іншими документами на збільшення житлової площі. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 померла. Станом на час смерті ОСОБА_5 , її батько ОСОБА_4 був зареєстрований та постійно мешкав разом з матір`ю за однією адресою, що підтверджується домовою книгою. Однак її батько ОСОБА_4 по причині правової необізнаності не звернувся до нотаріальної контори для оформлення спадщини та отримання свідоцтва про право власності на спадковий будинок після смерті матері ОСОБА_5 , а продовжував проживати в ньому, вступив в управління та володіння даним будинком.

З урахуванням уточненої позовної заяви від 04.09.2020 року позивачка просить визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на житловий будинок АДРЕСА_1 , який складається з: «А-1» житловий будинок, «а» тамбур, «а1» ганок, загальною площею 51,50 кв.м., житловою площею 32,20 кв.м., «В» погріб, «Г» сарай, «Д» літня кухня, «д» тамбур, «д1» ганок, «Ж» душ, №1,2 огорожа, «К» колодязь Ѕ частина.

Ухвалою суду від 16.06.2020 року відкрито провадження у цивільній справі в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 16.07.2020 року замінено неналежного відповідача Краматорську міську раду на належного відповідача Шабельківську селищну раду.

Ухвалою суду від 25.08.2020 року закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

Ухвалою суду від 22.02.2021 року залучено до участі у розгляді справи правонаступника відповідача Шабельківської селищної ради – Краматорську міську раду.

У судовому засіданні представник позивача адвокат Павленко О.В. підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити з підстав, викладених у позові.

Представник відповідача Краматорської міської ради Берегова І.В. у судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала, посилаючись на те, що згідно довідки КП «БТІ» право власності на будинок по АДРЕСА_1 не зареєстровано, отже право власності на зазначений будинок у спадкодавця не виникло, отже не може перейти до спадкоємця. У цьому випадку у спадкоємця переходить лише право зареєструвати цей будинок у встановленому порядку та оформити право власності на нього. Є окремий порядок реєстрації права власності на майно, яке було побудовано до 1994 року, відповідно до якого спадкоємці можуть звернутися до органу реєстрації із заявою про реєстрацію такого об`єкта нерухомості, тобто у позасудовому порядку. Вважає, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту права. Просить відмовити у задоволенні позову.

Згідно ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Вислухав пояснення представників сторін, дослідивши надані сторонами докази, суд,-

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до ч.1 ст.1216 ЦК України, спадкування є перехід прав та обов`язків спадщини від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ч.1 ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст.1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, той з подружжя, який його пережив та батьки.

Відповідно до норм ч.5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно із ч.3 ст.1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Відповідно до ст.1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 20.04.2000 року виконкомом Шабельківської селищної ради, м.Краматорськ, Донецька область (а.с.17).

ОСОБА_5 належав на праві власності житловий будинок АДРЕСА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 15.03.1960 року (а.с.18-19).

ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_4 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданим 18.08.2010 року виконкомом Шабельківської селищної ради міста Краматорська Донецької області (а.с.15).

ОСОБА_4 на підставі договору про надання у безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку на правах особистої власності від 17.04.1964 року засвідченого 2 ДНК 27.07.1964 року реєстровий номер 4913 надана земельна ділянка на п- АДРЕСА_2 , для будівництва будинку, жилою площею 27,0 кв.м., з подальшим збільшенням жилої площі житлового будинку (а.с.20-33).

Згідно технічного паспорту на житловий будинок АДРЕСА_3 , виданого 01.10.1983 року Краматорським бюро технічної інвентаризації, ОСОБА_4 є власником житлового будинку за вказаною адресою (а.с.20-26).

Відповідно до інформаційної довідки Шабельківської селищної ради від 11.11.2020 року №02-18/673, на території смт.Шабельківка м.Краматорська Донецької області розташований будинок АДРЕСА_1 . Назва даної вулиці та номер будинку у продовж тривалого часу змінювалися. Так, на підставі рішення виконкому Краматорської міської ради №479 від 21.10.1987 року відбулась перенумерація будинку АДРЕСА_4 . Раніше, будинок АДРЕСА_3 , нині будинок АДРЕСА_1 мав номер НОМЕР_3 та відповідно, вулиця мала назву – Леніна (а.с.96).

Відповідно до довідки КП «БТІ» від 31.08.2020 №1392, у відповідності до обстеження, проведеного 28.08.2020 року за адресою АДРЕСА_1 знаходиться житловий будинок з господарськими спорудами, право власності на який в КП «БТІ» не зареєстровано. На підставі рішення виконкому Краматорської міської ради №479 від 21.10.1987 р. відбулась перенумерація будинку АДРЕСА_4 (а.с.97).

Згідно технічного паспорту, виготовленого КП «Бюро технічної інвентаризації» Краматорської міської ради за замовою ОСОБА_3 , станом на 16.04.2021 року житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 складається з житлового будинку літ. А-1, тамбуру а, ганок – а1, погріб В, сарай Г, літня кухня – Д, Тамбур д, ганок д1, душ Ж, сарай Е, вбиральня И, сарай Л, гараж М, колодязь –К, огорожа №1-2, вимощення І (а.с.144-150).

Оскільки рік побудови будинку 1965, господарські будівлі та споруди, побудовані також до 05.08.1992 року про що свідчить копія технічного паспорту(а.с.20-26), відповідно до Порядку прийняття в експлуатацію індивідуальних(садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних будівельні споруд, прибудов до них, громадських будинків та будівель і споруд сільськогосподарського призначення І та II категорій складності, які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт, і проведення технічного обстеження їх будівельних конструкцій та інженерних мереж, затвердженого Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 19.03.2013 №95, документом, який засвідчує відповідність закінчених будівництвом до 05 серпня 1992 року індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, які не підлягають прийнято в експлуатацію, вимогам законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил, зокрема для потреб державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, є технічний паспорт, складений за результатами технічної інвентаризації.

Крім того, п.3.2 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженого наказом Держбуду України 24.05.2001 № 127, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 10 липня 2001р.за № 582/5773, не належать до самочинного будівництва індивідуальні ( садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі та споруди, прибудови до них побудовані до 5 серпня 1992 року.

Отже, вищезазначений спадковий житловий будинок не можна віднести до категорії самочинних.

Судом також встановлено, що ОСОБА_4 є сином ОСОБА_5 (до шлюбу ОСОБА_6 ). що підтверджується копією свідоцтва про народження, копією свідоцтва про шлюб (а.с. 95, 101-104).

Померлі ОСОБА_5 та ОСОБА_4 були зареєстровані за адресою: АДРЕСА_4 , що підтверджується копією домової книги (а.с.34-40).

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є донькою ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження, свідоцтвом про укладення шлюбу (а.с.10,11).

Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 19.03.2015 року державного нотаріуса Другої краматорської державної нотаріальної контори Костюковой Н.С. було відмовлено позивачу ОСОБА_3 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок, після смерті її батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки не надано належним чином зареєстрованих правовстановлюючих документів, щодо належності цього майна спадкодавцеві (а.с.41).

Згідно повідомлення завідуючої Другої краматорської державної нотаріальної контори Костюковой Н.С. від 16.07.2020 року № 675/02-14, відкрита спадкова справа № 58/2011 після смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 . Заява про прийняття спадщини надійшла від доньки спадкодавця ОСОБА_3 , дружини спадкодавця ОСОБА_8 . Інших спадкоємців за законом або за заповітом, які подали заяву про прийняття спадщини немає. Жодних свідоцтв про права на спадщину видано не було (а.с.68).

ОСОБА_8 померла ІНФОРМАЦІЯ_7 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 (а.с.16).

Згідно повідомлення завідуючої Другої краматорської державної нотаріальної контори Костюковой Н.С. від 10.08.2020 року № 766/02-14, спадкова справа не заводилась після смерті ОСОБА_8 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_7 , із заявами про прийняття спадщини ніхто не звертався, згідно Витягу зі спадкового реєстру № 61239334 від 10.08.2020 року. Даних щодо спадкоємців, які прийняли спадщину фактично, малолітніх або неповнолітніх спадкоємців, спадкоємців, які відмовилися від спадщини на користь інших спадкоємців – немає. Жодних свідоцтв про права на спадщину видано не було (а.с.81).

Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Управління реєстраційних повноважень та ведення реєстру територіальної громади Краматорської міської ради відмовлено ОСОБА_3 у реєстрації права власності на житловий будинок, розташований за адресою АДРЕСА_1 (а.с.143).

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється, або не визнається іншою особою, або в разі втрати документа, який засвідчує його право.

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно із частиною четвертою статті 3 зазначеного Закону речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Тобто, право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з чинними нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою.

Отже, право власності на збудоване до набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (03 серпня 2004 року) нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його будівництва, а не виникає у зв`язку із здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим законом, як офіційного визнання державою такого права, а не підставою його виникнення.

Відповідно до інформаційного листа № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року Виший Спеціалізований Суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» звернув увагу на те, що при вирішенні спорів про визнання права власності на спадкове майно судам слід керуватися законодавством, яке регулювало виникнення права власності у самих спадкодавців на момент закінчення будівництва будинків.

З 1948 року питання набуття права власності регулювались Указом Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року "Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків" та постановою Ради Міністрів СРСР від 26 серпня 1948 року "Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року "Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків".

Згідно зі статтею 1 Указу кожен громадянин і кожна громадянка мали право купити або збудувати для себе на праві особистої власності жилий будинок на один або два поверхи з числом кімнат від однієї до п`яти як у місті, так і поза містом.

Пункт 2 Постанови визначав, що земельні ділянки для будівництва індивідуальних жилих будинків відводяться за рахунок земель міст, селищ, держземфонду і земель держлісфонду у безстрокове користування, а збудовані на цих ділянках будинки є особистою власністю забудовника.

Отже, за Указом від 26 серпня 1948 року та Постановою від 26 серпня 1948 року підставою виникнення у громадянина права власності на жилий будинок був сам факт збудування ним його з додержанням вимог цих актів законодавства.

Тобто ці правові акти не пов`язували виникнення права власності на житловий будинок із проведенням його реєстрації.

У 1966 році було затверджено Інструкцію про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР була затверджена Міністерством комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року.

Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13 грудня 1995 року № 56, передбачала обов`язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (п. 4 Інструкції), в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (п. 20 Інструкції).

Згідно з п.3.4, 3.5, 3.6 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 за №7/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 28.07.2010 №19-32/319), листом Міністерства юстиції України від 21.02.2005 №19-32/319, у разі смерті власника нерухомого майна, первинна реєстрація права власності на яке не проводилася і правовстановлюючий документ відсутній, питання про визначення належності цього майна попередньому власнику та наступного власника (спадкоємця) повинно вирішуватися в судовому порядку. З цього ж положення вбачається, що рішення суду є правовстановлюючим документом, на основі якого може бути проведена реєстрація права власності на нерухоме майно.

Згідно п. 42 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (із змінами та доповненнями) затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 р. № 1127(в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23 серпня 2016 р. № 553) - для державної реєстрації права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 р., подаються: 1) технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна; 2) документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси.

Згідно статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свої власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Зміст цього конвенційного положення про захист права власності розкритий у ряді Рішень Європейського Суду з прав людини. Так, у Рішенні Європейського суду від 29.11.1991 року у справі «Девелопментс ЛТД» проти Ірландії» зазначається, що власники мають право претендувати щонайменше на законне сподівання на можливість користуватися своєю власністю.

Також, Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його прав і обов`язків цивільного характеру (п.36 рішення ЄСПЛ від 21.02.1975 року у справі «Голден проти Сполученого королівства») та кожен має право на ефективний засіб юридичного захисту (ст.13 Конвенції).

Верховний Суд України, зазначив у своїй постанові від 10.02.2016 року у справі №6-2124цс15, оскільки відповідно до ст.328 ЦК України набуття права власності це певний юридичний склад, з яким закон пов`язує виникнення у особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен установити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб особа набула право власності на відповідний об`єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, визначеномуст.392 цього Кодексу.

Також, у постанові від 23.12.2014 року у справі №3-199гс14 Верховний Суд України зазначив, що за змістом ст.392 ЦК України, позов про визнання права власності на майно подається власником тоді, коли в інший спосіб виникають сумніви щодо належності йому цього майна, коли позивач не може реалізувати своє право власності через наявність таких сумнівів чи внаслідок втрати правоустановчого документу. При цьому, передумовою для застосування положень ст.392 ЦК України, є відсутність іншого, крім зазначеного, шляху для відновлення порушеного права.

Згідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі ст.16 Цивільного кодексу України способом захисту цивільних прав є визнання права.

Спадщина вважається належною спадкоємцю з часу її прийняття.

Відповідно до п.1 Постанови Пленуму Верховного суду України №7 від 30 травня 2008 р. «Про судову практику у справах про спадкування» відносини спадкування регулюються правилами ЦК, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року.

Згідно до п.3.1 Постанови Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 24-753/0/4-13 від 16 травня 2013 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», до ст.67 Закону України «Про нотаріат» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством.

Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі Свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, в тому числі й у випадку визначення судом за позовом спадкоємця додаткового строку для прийняття спадщини.

Без звернення спадкоємців до нотаріальної контори за одержанням свідоцтва про право на спадщину збільшується ймовірність порушення прав інших осіб, спадкоємців за заповітом, спадкоємців, які прийняли спадщину.

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30травня 2008року «Про судову практику у справах про спадкування» у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Судом встановлено, що після смерті свого батька ОСОБА_4 , позивач ОСОБА_3 , як спадкоємець першої черги за законом, прийняла спадщину шляхом подачі заяви у нотаріальну контору відповідно до ч.1 ст.1269 ЦК України, однак у видачі свідоцтва про право на спадщину їй було відмовлено.

З урахуванням викладених позивачкою обставин та досліджених у судовому засіданні письмових доказів, суд вважає можливим задовольнити позовні вимоги ОСОБА_3 про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування.

Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 840,80 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 13, 80-81, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_3 , в інтересах якої діє ОСОБА_1 до Краматорської міської ради про визнання права власності на спадкове майно - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_3 право власності в порядку спадкування за законом, після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , на житловий будинок «А-1», «а» тамбур, «а1» ганок, загальною площею 51,50 кв.м., житловою площею 32,20кв.м., «В» погріб, «Г» сарай, «Д» літня кухня, «д» тамбур, «д1» ганок, «Ж» душ, «Е» сарай, «И» вбиральня, «Л» сарай, «М» гараж, «К» колодязь, №1,2 огорожа, «І» вимощення, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути з Краматорської міської ради на користь ОСОБА_3 судовий збір у сумі 840,80 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Донецького апеляційного суду через Краматорський міський суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_5 , місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_5 .

Представник позивача: ОСОБА_1 , місце знаходження: АДРЕСА_6 .

Відповідач: Краматорська міська рада, ЄДРПОУ 24812116, місцезнаходження 84301, Донецька область, м.Краматорськ, пл.Миру, 2.

Повний текст судового рішення складений 18.08.2021 року.

Суддя Краматорського міського суду О. Ю. Кравченко