Вирок № 99128899, 17.08.2021, Липовецький районний суд Вінницької області

Справа № 136/1511/21

провадження №1-кп/136/107/21

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2021 року м. Липовець

Липовецький районний суд Вінницької області в складі головуючого судді Шпортун С.В., розглянувши у порядку спрощеного провадження обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021025060000108 від 01.08.2021, про обвинувачення

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Бобове, Тячівського району, Закарпатської області, жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, освіта повна загальна середня, непрацюючого, раніше не судимого, у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ст. 390-1 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Липовецького районного суду від 20.05.2021 у справі № 136/843/21, яка набрала законної сили 31.05.2021, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП та окрім накладення адміністративного стягнення у виді громадських робіт, відповідно до положень ст. 39-1 КУпАП, останнього направлено на проходження програми, передбаченої Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» строком на 3 (три) місяці. Із вказаним рішенням суду ОСОБА_1 ознайомлений у встановленому законом порядку, оскільки приймав безпосередньо участь у розгляді справи про адміністративне правопорушення.

Разом з цим, працівниками Комунального Закладу «Липовецький міський центр соціальних служб» Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області, 10.06.2021 ОСОБА_1 під розписку вручено повідомлення про виклик на 18.06.2021 на 12.00 год. до даного комунального закладу для проходження програми для кривдників. Однак, у вказаний у виклику час ОСОБА_1 для проходження програми не з`явився, причини неявки не повідомив.

У подальшому 05.07.2021 ОСОБА_1 , повторно вручено під розписку повідомлення про виклик на 16.07.2021 на 10.00 год. до даного комунального закладу для проходження програми для кривдників, також правопорушнику роз`яснено положення ст. 390-1 КК України.

Однак, ОСОБА_1 , ігноруючи вимоги Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» та обов`язок, покладений рішенням суду від 20.05.2021 у справі № 136/843/21, будучи особою, відносно якої застосовані заходи для проходження програми для кривдників, повторно не з`явився за викликом, тим самим маючи реальну можливість проходження програми для кривдників, за відсутності поважних причин, умисно ухилився від неї.

Такі умисні дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ст.390-1 КК України, як умисне ухилення від проходження програми для кривдників особою, щодо якої такі заходи застосовані судом.

Дослідивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_1 , отримавши копії матеріалів дізнання, добровільно, беззаперечно визнав свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального проступку, передбаченого ст. 390-1 КК України, не оспорює встановлені під час дізнання обставини вчиненого ним кримінального проступку, його кваліфікацію, ознайомлений з обмеженням права апеляційного оскарження, передбаченого ч.1 ст. 394 КПК України, за участі захисника - адвоката Вдовиченко В.І., подав письмову заяву про розгляд обвинувального акту у спрощеному порядку, без судового розгляду у судовому засіданні за його відсутності.

Ураховуючи зазначене, суд вважає за можливе розглянути обвинувальний акт про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ст. 390-1 КК України без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, оскільки це узгоджується з приписами частини другої статті 381, 382 КПК України.

Суд, оцінивши кожен доказ на підтвердження встановлених обставин органом досудового розслідування, обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного рішення, дійшов висновку, що подія кримінального проступку мала місце, вина обвинуваченого ОСОБА_1 у скоєнні ним кримінального проступку, передбаченого ст. 390-1 КК України, знайшла своє підтвердження і доведена поза розумним сумнівом.

Дії обвинуваченого ОСОБА_1 кваліфіковано вірно за ст. 390-1 КК України як умисне ухилення від проходження програми для кривдників особою, щодо якої такі заходи застосовані судом.

Призначаючи вид та міру покарання обвинуваченому, суд керується положеннями ст. 65 КК України, враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим кримінального проступку, особу обвинуваченого та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 скоїв кримінальне правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії кримінальних проступків, раніше не судимий, непрацюючий, за місцем проживання характеризується посередньо, оскільки притягувався до адміністративної відповідальності; на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебував та не перебуває.

Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Обираючи ОСОБА_1 вид та міру покарання, суд виходить із встановленої ст. 50 КК України, його мети кари, виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів, заснованої на вимогах виваженості та справедливості, при цьому враховує загальні засади призначення покарання стосовно обставин цієї справи, ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного, обставин, що пом`якшують та відсутності обставин, що обтяжують його покарання та вважає, що необхідним і достатнім для виправлення і попередження вчинення обвинуваченим нових кримінальних правопорушень буде покарання передбачене санкцією частини статті, за якою інкриміновано його діяння у виді обмеження волі на певний строк.

При цьому, з урахуванням тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного та інших обставин справи, суд дійшов висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання та ізоляції його від суспільства, а тому приймає рішення про звільнення його від відбування покарання з випробуванням відповідно до ст.75 КК України із покладенням обов`язків, що передбачені ст.76 КК України.

На переконання суду, іспитовий строк буде дисциплінувати засудженого, привчати до додержання законів, оскільки він не виправданий, а проходить випробування від результатів якого залежить подальша його доля - звільнення від відбування призначеної основної міри покарання або реальне відбуття покарання, що сприятиме формуванню у нього звички законослухняної поведінки і не бажання в майбутньому повторювати дії, які мають наслідком встановлення зазначених обмежень.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Речові докази та процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались.

Керуючись ст.65 КК України, ст. 368, 370, 374, 376, 381, 382 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.390-1 КК України та призначити йому покарання у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік 4 (чотири) місяці.

На підставі ст.75 КК України, звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом іспитового строку, тривалістю в 1 (один) рік не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього обов`язки.

Згідно ст.76 ч.1 п.1, 2 КК України покласти на ОСОБА_1 наступні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статтями 381 та 382 КПК України, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Апеляційна скарга може бути подана на вирок протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо вирок було ухвалено без виклику особи, яка його оскаржує, в порядку спрощеного провадження, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Копія вироку за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.

Суддя С.В. Шпортун