Ухвала суду № 99127667, 20.08.2021, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/8720/21

Провадження №: 1-кп/752/1568/21

У Х В А Л А

20.08.2021 м. Київ

Голосіївський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Бушеленко О.В.,

при секретарі судового засідання Глоба К.О.

під час проведення у приміщенні суду у місті Києві підготовчого судового засідання у кримінальному провадженні № 62021100000000423 відносно ОСОБА_1 , яка народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Лозова Харківської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає у АДРЕСА_2 та обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 127 КК України,

за участю сторін та учасників кримінального провадження:

прокурора Ширант А.А.

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника Слободяника І.П.

потерпілого ОСОБА_2

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Голосіївського районного суду міста Києва перебуває зазначене кримінальне провадження, в якому ОСОБА_1 , який мав спеціальне звання капітана поліції та проходив службу на посаді старшого оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Голосіївського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві, обвинувачується у тому, що 05.01.2019 за попередньою змовою групою осіб умисно заподіяв сильний фізичний біль, фізичні та моральні страждання шляхом нанесення побоїв та інших насильницький дій потерпілому ОСОБА_2 з метою примусити його вчинити дії, які суперечать волі останнього, в тому числі, отримати від нього відомості та визнання.

У ході підготовчого судового засідання прокурор заявила клопотання про відсторонення обвинуваченого від посади, а також клопотання про обрання запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту, що датовані 17.05.2021.

Обвинувачений та його захисник підтвердили свою готовність до розгляду по суті поданих клопотань.

Щодо клопотання про відсторонення обвинуваченого від посади.

За наслідками з`ясування судом анкетних даних обвинуваченого, який вказав, що займає посаду інспектора роти швидкого реагування полку особливого призначення № 1 Головного управління Національної поліції у м. Києві, прокурор уточнила своє клопотання, відповідно до якого просила відсторонити ОСОБА_1 від займаної ним на цей посади на строк два місяці з метою запобігання можливій протиправній поведінці обвинуваченого, який, користуючись своїм службовим становищем, може впливати на свідків і потерпілого, застосовувати насильство до інших осіб, а також з метою об`єктивності та повноти судового розгляду.

На переконання прокурора суд має зважити на суспільну необхідність та практику Європейського суду з прав людини, адже пред`явлене обвинувачення підриває довіру суспільства до працівників правоохоронних органів.

Захисник заперечив проти задоволення заявленого клопотання, критично оцінивши посилання прокурора на стандарти Європейського суду з прав людини, адже прокурором не було зважено на дію презумпції невинуватості, не доведено наявності ризиків, з якими законодавство пов`язує підстави для вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження як відсторонення від посади та не враховано, що у разі відсторонення обвинуваченого від посади з можливим застосуванням запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту, він буде позбавлений роботи, заробітку та засобів до існування. Також захисник зауважив, що за час перебування ОСОБА_1 у статусі підозрюваного фактів порушення законодавства прокуратурою не зафіксовано.

Обвинувачений просив суд відхилити заявлене клопотання, підтримав позицію захисника.

Потерпілий підтримав клопотання прокурора.

Оскільки прокурор усно уточнила своє клопотання в частині займаної наразі обвинуваченим посади, при вирішенні цього клопотання суд виходить з того, що воно не стосується перебування ОСОБА_1 на посаді дільничного офіцера поліції сектору превенції відділу поліції (з обслуговування мікрорайонів "Теремки-1" та "Теремки-2") Голосіївського управління поліції Національної поліції у м. Києві. Відповідні заперечення захисника в частині того, що ОСОБА_1 не обіймає цю посаду судом не приймаються до уваги.

Розглядаючи заявлене клопотання, суд керується ч. 3 ст. 315 КПК України, де передбачено під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього кодексу - "Заходи забезпечення кримінального провадження".

За приписами розділу ІІ КПК України у кримінальному провадженні, з метою його дієвості, можуть бути застосовані заходи забезпечення, до яких, серед іншого, належить відсторонення від посади.

Вимоги до змісту такого клопотання і додатків до нього визначені у ч. 2 ст. 155 КПК України

У ч. 1 ст. 157 КПК України закріплено, що суд відмовляє у задоволенні клопотання про відсторонення від посади, якщо слідчий, прокурор не доведе наявність достатніх підстав вважати, що такий захід необхідний для припинення кримінального правопорушення, припинення або запобігання протиправній поведінці підозрюваного чи обвинуваченого, який, перебуваючи на посаді, може знищити чи підробити речі і документи, які мають значення для досудового розслідування, незаконними засобами впливати на свідків та інших учасників кримінального провадження або протиправно перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Суд зазначає, що обов`язок доведення зазначених обставин покладається на прокурора.

У поданому клопотанні наведені посилання на те, що:

- ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні у січні 2019 року тяжкого злочину - умисному заподіянні сильного фізичного болю, фізичних і моральних страждань шляхом нанесення побоїв потерпілому ОСОБА_2 , з метою примушуванні до вчинення дій, що суперечать його волі (отримання зізнання у вбивстві) у період перебування на посаді старшого оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Голосіївського управління поліції, будучи працівником правоохоронного органу, представником влади та службовою особою, уповноваженою на виконання функцій держави, у тому числі з протидії злочинності та дотриманні прав і свобод людини і громадянина;

- перебування ОСОБА_1 і надалі на поліцейській посаді само по собі грубо порушує стандарти Європейського суду з прав людини щодо розслідування випадків катування;

- заборона катування має абсолютний характер без жодних виключень;

- згідно з практикою Європейського суду з прав людини відсторонення від посади працівника поліції, який підозрюється у жорсткому поводженні, а також його звільнення у випадку визнання його винним є важливою гарантією ст. 3 Конвенції про захист прав та основоположних свобод;

- обвинувачений з травня 2015 року працює в Голосіївському управління поліції та має сталі соціальні зв`язки з працівниками поліції та прокуратури, може використовувати повноваження поліцейського у незаконний спосіб з метою впливу на свідка ОСОБА_3 , який мешкає у Голосіївському районі м. Києва та потерпілого ОСОБА_2 , який перебуває у Київському слідчому ізоляторі;

- обвинувачений продовжує обіймати посаду у правоохоронних органах і може впливати на інших працівників управління поліції, які є свідками у кримінальному провадженні;

- враховуючи системний характер насильницьких дій, які здебільшого відбувались у приміщенні Голосіївського управління поліції Головного управляння Національної поліції у м. Києві, обвинувачений може перешкоджати кримінальному провадженню - сприяти в уникненні відповідальності іншими учасниками злочину.

Отже, прокурор фактично вказала на такі ризики, які обумовлюють необхідність відсторонення обвинуваченого від посади, яку він наразі обіймає в лавах органів Національної поліції -інспектор роти швидкого реагування полку особливого призначення № 1 Головного управління Національної поліції у м. Києві як незаконний вплив на свідків і потерпілого, незаконне перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.

Таким чином, судом оцінюється наявність саме цих ризиків, як підстави для відсторонення від посади ОСОБА_1 та зазначається, що наявність вказаних ризиків повинна бути обумовлена саме перебуванням на посаді та використанням наданих у зв`язку з цим повноважень з метою перешкоджати кримінальному провадженню.

До клопотання про відсторонення від посади не було приєднано документів, з яких можливо було в установити, якими повноваженнями, посадовими і службовими обов`язками на цей час наділений ОСОБА_1 , що унеможливлює їх аналіз з точки зору пов`язаності можливостей, які надає ОСОБА_1 його посада і можливих способів протиправного впливу на свідків, потерпілого, інакшому перешкоджанню кримінальному провадженню. Прокурором не доведено того, що виключно займана посада, а не звичайне переміщення в межах міста може стати запорукою особистого спілкування обвинуваченого ОСОБА_1 зі свідком ОСОБА_3 , який мешкає у Голосіївському районі м. Києві та іншими свідками, які працюють у цьому ж районі. Також прокурором не вказано на те, які саме функціональні повноваження дозволити б ОСОБА_1 незаконно вплинути та ізольованого від суспільства потерпілого ОСОБА_2 , не зазначено який вид впливу завдяки своїй посаді може незаконно використати ОСОБА_1 , не визначено, на приклад, чим стверджується його право відвідування ізолятора тимчасового тримання. Тобто стороною обвинувачення не доведено безпосередній зв`язок між обставинами перебування на посаді з можливістю використання одноосібних обов`язків та обставинами ймовірного протиправного впливу на свідків та обвинуваченого.

Таким чином, суд вважає, що прокурором не доведено існування ризиків, які, відповідно до ч 1 ст. 157 КПК України, є підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у виді відсторонення обвинуваченого від займаної посади, тоді як зазначені можливості незаконного впливу знаходяться за межами законодавчо визначених повноважень обвинуваченого як інспектора роти швидкого реагування полку особливого призначення, а до того ж суду не надано доказів наявності можливості такого впливу чи фактів його здійснення.

Щодо посилання прокурора на системний характер насильницьких дій, які здебільшого відбувалися у приміщенні Голосіївського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві суд зазначає, що розгляд заявленого клопотання відбувається з урахуванням правил про визначення меж судового розгляду, а також вміщених в обвинувальному акті фактичних обставин кримінального правопорушення і формулювання обвинувачення, які не дають підстав вести мову про систематичність насильницьких дій обвинуваченого, адже йому інкриміновано один епізод незаконної кримінально-караної поведінки. А тому такі посилання прокурора відхиляються.

Щодо відсилок прокурора на порушення стандартів Європейського суду з прав людини стосовно розслідування випадків катування тим, що ОСОБА_4 і досі продовжує працювати в лавах Національної поліції, абсолютний характер заборони катування, практику Європейського суду з прав людини з відсторонення від посади працівника поліції, який підозрюється у жорсткому поводженні, а також його звільнення у випадку визнання його винним, то суд зазначає, що розділяє зі стороною обвинувачення цей суттєвий аргумент, який має своєю спрямованістю нівелювання ризиків вчинення протиправних дій, аналогічних тим, що зараз інкримінуються обвинуваченому. Крім того, суд відзначає, що перебування на посаді, що пов`язана з правоохоронною діяльністю, особи, над якою висить тягар звинувачення у вчиненні несумісного з захистом правопорядку протиправного кримінально-карного діяння, окреслюється певним дисонансом етичних та моральних принципів демократичного суспільства. Але ж при вирішенні клопотання про відсторонення обвинуваченого від посади суд є зв`язаний вимогами процесуального законодавства, які передбачають доведеність, а також і дією презумпції невинуватості.

У заявленому клопотанні прокурор посилалася на рішення Європейського суду з прав людини у справі "Баришева проти України", у якій заявниця, громадянка України ОСОБА_5 стверджувала про порушення Україною ст. 3, 13 Конвенції про захист прав та основоположних свобод внаслідок двох випадків жорстокого поводження з боку працівників міліції у 2009 році. У розрізі такого посилання суд зазначає, що у цьому рішенні (заява № 9505/12 від 14.03.2017) Європейський суд з прав людини, серед іншого звернув увагу, що справу було порушено проти групи невідомих міліціонерів, у той час як їхні імена насправді було відомо і цих осіб навіть не було відсторонено від виконання обов`язків під час здійснення розслідування за скаргою заявниці.

У розрізі описаного суд відмічає, що на цей час досудове розслідування у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_1 у катуванні закінчено й обвинувальний акт передано до суду, тоді як згадуваний високий стандарт Європейського суду з прав людини було дотримано, коли ОСОБА_1 відсторонювався від посади на стадії досудового розслідуванням з подальшим продовженням строку його відсторонення, що підтверджується ухвалами слідчих суддів, долученими до матеріалів цієї судової справи.

За умов недостатності процесуальних підстав для задоволення клопотання про відсторонення обвинуваченого від посади, вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження носитиме каральні ознаки, а не такі, що мають упереджувальні функції.

Враховуючи викладене, клопотання прокурора задоволенню не підлягає.

Щодо клопотання про обрання запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту.

Так, у заявленому клопотанні прокурор просить застосувати до ОСОБА_1 запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, строком на 2 місяці, а також покласти на ОСОБА_1 обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме: цілодобово перебувати за адресою: АДРЕСА_2 , прибувати за кожною вимогою до суду, органу досудового розслідування, прокуратури, утриматися від спілкування з потерпілим та свідками у даному кримінальному провадженні, здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

У заявлену клопотанні наведено наступні доводи:

- заборона катування має абсолютний характер і виключень з цього правила не існує;

- обвинувачений є поліцейським, а тому має усвідомлювати абсолютну заборону катування, тоді як вчинення катування затриманої особи поліцейським формує у суспільстві думку про свавілля поліції та безкарність її працівників;

- ОСОБА_1 обґрунтовано обвинувачується у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 127 КК України, а об`єктивний зв`язок обвинуваченого з вчиненим катуванням підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами, які будуть досліджуватися судом;

- знаючи про тяжкість покарання за ч. 2 ст. 127 КК України, яке становить позбавлення волі на строк до 10 років, ОСОБА_1 може переховуватися від суду з метою уникнення відповідальності і перспектива невідворотності покарання підсилює ризик переховування;

- обвинувачений має постійні стійкі зв`язки з іншими працівниками Голосіївського районного управління Головного управління Національної поліції у м. Києві, адже працює в указаному відділі з травня 2015 року з подальшою зміною посад і, перебуваючи на волі, маючи можливість вільно спілкуватися зі своїми колегами поліцейськими, з метою уникнення кримінальної відповідальності, може аналізувати оперативну обстановку на території Голосіївського району м. Києва за для як самостійного впливу на свідка ОСОБА_3 , який проживає в цьому районі, так і опосередковано на нього через своїх колег поліцейських та інших осіб. З цих же підстав наявним є ризик впливу на інших працівників управління поліції, які є свідками у цьому кримінальному провадженні;

- сталі професійні зв`язки обвинуваченого у правоохоронній системі також створюють ризик незаконного впливу на потерпілого ОСОБА_2 , який наразі утримується у Київському слідчому ізоляторі № 13;

- на даний час встановлюється роль та участь у злочинах інших працівників поліції Голосіївського районного управління Головного управління Національної поліції у м. Києві, а тому наявний ризик перешкоджання обвинуваченим кримінальному провадженню - він може сприяти іншим учасникам злочину в уникненні відповідальності;

- більш м`який запобіжний захід не може бути застосований до ОСОБА_1 , адже він обвинувачується у вчиненні насильницького злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до десяти років, і, враховуючи передачу обвинувального акта до суду, жоден з інших, більш м`яких заходів, не достатні для запобіганню визначеним ризикам переховування, перешкоджання, незаконному впливу;

- потреба у застосуванні обов`язків за ч. 5 ст. 194 КПК України обумовлена законодавчими передумовами.

Захисник заперечував щодо задоволення клопотання про застосування цілодобового домашнього арешту, вказуючи на його безпідставність та зазначаючи на те, що обвинувачений належним чином виконуватиме всі процесуальні обов`язки навіть без застосування жодних запобіжних заходів, що доводиться його показовим позитивним додержанням вимог процесуального законодавства наразі. Також захисник звертав увагу суду на те, що на стадії досудового розслідування у продовженні цілодобового домашнього арешту відносно ОСОБА_1 було відмовлено слідчим суддею Печерського районного суду міста Києва та застосовано до нього запобіжний захід у виді особистого зобов`язання і такий захід обвинуваченим не порушено. Крім того захисник наголошував на ущемленні прав ОСОБА_1 на працю у разі перебування під цілодобовим домашнім арештом та позбавлення його таким чином, можливостей для нормальної життєдіяльності в частині утримання сім`ї, та відповідно, продовження подальшого використання квартири, в якій він проживає на умовах найму.

Обвинувачений повністю підтримав виступ захисника та просив відмовити у застосуванні цілодобового домашнього арешту. Підстав, які б перешкоджали б відбуттю ОСОБА_1 домашнього арешту за адресою, вказаною прокурором у клопотанні він не навів, в ході перевірки його анкетних даних підтвердив, що проживає за цією адресою.

Потерпілий висловився щодо доцільності у задоволенні клопотання прокурора. Показання щодо можливих фактів тиску чи іншого незаконного впливу на себе з боку обвинуваченого у період перебування в ізоляторі тимчасового тримання не виявив бажання надавати.

Розглядаючи описане клопотання, суд враховує наступне.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд вправі за клопотанням учасників судового провадження обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 цієї статті (переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується).

Домашній арешт, у розумінні ст. 181 КПК України полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.

За приписами ч. 6 ст. 181 КПК України строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців.

Судом з`ясовано, що відносно ОСОБА_1 на стадії досудового розслідування застосовувався запобіжний захід, аналогічний тому, що наразі заявлений, проте більш м`який - на нічний період доби, з подальшим продовженням строку його дії та скасуванням у наступному й обранням більш м`якого. Так, ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 15.10.2020 відмовлено у застосуванні відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою та застосовано до нього домашній арешт із забороною залишати місце проживання у період часу з 22:00 по 06:00 наступного дня у межах строку досудового розслідування. Цією ж ухвалою на обвинуваченого покладалися процесуальні обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.

20.11.2020 ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва продовжено строк запобіжного заходу у виді домашнього арешту до підозрюваного ОСОБА_1 до 21.12.2020 включно.

17.12.2020 ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва залишено без задоволення клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у виді домашнього арешту до підозрюваного ОСОБА_1 та застосовано відносно нього запобіжний захід у виді особистого зобов`язання з покладенням обов`язків за ч. 5 ст. 194 КПК України на строк до 14.02.2021 включно.

12.02.2021 ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва продовжено строк дії обов`язків, покладених на підозрюваного ОСОБА_1 до 20.03.2021.

Про будь-які інші запобіжні заходи відносно ОСОБА_1 у цьому кримінальному провадженні суд не повідомлено.

Аналізуючи проголошений ризик переховування від суду з метою уникнення покарання, суд зазначає, що дійсно тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення та суттєвість покарання, що передбачене за його вчинення, самі по собі складають високу ймовірність виникнення у обвинуваченого бажання уникнути кримінальної відповідальності шляхом переховування.

Аналізуючи проголошений ризик незаконного впливу на свідків та потерпілого суд враховує встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України).

Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України).

За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Ризик незаконного впливу на свідків у даному кримінальному провадженні продовжує існувати та обумовлений тим, що ОСОБА_1 перебував на посаді старшого оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Голосіївського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві та обвинувачується у вчиненні насильницького злочину, вчиненого будучи при виконанні обов`язків та в приміщенні цього органу, має сталі зв`язки з колегами правоохоронцями, фізичну можливість спілкування з працівниками установ тимчасового тримання.

Вважаючи наявними ці два ризики, суд, поряд з цим, сприймає їх ступінь ймовірності не занадто високим, оскільки станом на час проведення попереднього засідання стороною обвинувачення не було доведено до відома суду жодних даних про неналежну процесуальну поведінку ОСОБА_1 .

Також суттєвим є і те, що описаними вище судовими рішеннями, що постановлювалися слідчими суддями, на ОСОБА_1 вже покладався обов`язок здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон та інші документи, які дають право на виїзд з України та виїзд в Україну і фактів спроби перетину ОСОБА_1 державного кордону наразі суду не повідомлено, також і не подано фактичних даних, які можуть свідчити про наявність у обвинуваченого обізнаності з правилами перетину державного корону, навичок та схильностей до усамітнення у певних віддалених місцях. Не було підтверджено також і наявності у ОСОБА_1 фінансових чи інших матеріальних можливостей для довготривалого проживання без працевлаштування в іншому регіоні України, наявності житла поза межами міста Києва та України.

Крім того, суд приймає до уваги посади, які займав ОСОБА_1 у лавах органів національної поліції (підтверджені документально - оперуповноважений кримінальної поліції відділення поліції з обслуговування вул. Великої Васильківської та Антоновича Голосіївського управління поліції, старший оперуповноважений відділу кримінальної поліції Голосіївського управління поліції, дільничний офіцер поліції сектору превенції відділу поліції (з обслуговування мікрорайонів "Теремки-1" та "Теремки-2") Голосіївського управління поліції) і ту, яку займає наразі (з його слів). На переконання суду, описані посади, які не є навіть керівними, не гарантують обвинуваченому настільки високого авторитету серед інших працівників правоохоронних органів, який би був достатнім для вчинення на них неправомірного впливу, спрямованого на перешкоджання кримінальному провадженню, спотворенню доказів, зміни показань.

Оцінюючи описаним чином вказані прокурором ризики, враховуючи, що ОСОБА_1 обвинувачується у скоєнні тяжкого злочину, проте не вирішуючи наперед питання винуватості обвинуваченого, виходячи з наявності відповідного обвинувального акта, суворості покарання у разі визнання його винуватим, хронологію і послідовність попереднього вжиття заходів забезпечення кримінального провадження відносно ОСОБА_1 , добровільного і свідомого дотримання належної процесуальної поведінки й умов попередньо застосовуваних запобіжних заходів, суд вважає за доцільне клопотання прокурора задовольнити частково, а саме: обрати ОСОБА_1 запобіжний захід у виді особистого зобов`язання, з покладенням на нього обов`язків, передбачених ч. 5 ст.194 КПК України, про які просив прокурор, а в частині клопотання про обрання запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту відмовити.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 179 КПК України особисте зобов`язання полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов`язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 цього Кодексу.

Строк застосування таких обов`язків за ч. 5 ст. 194 КПК України не строк не повинен перевищувати двох місяців (ч. 7 ст. 194 КПК України).

Оскільки наразі у суду відсутні документи, які б дозволили визначити факт реалізації раніше застосованого до ОСОБА_1 обов`язку здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну, клопотання прокурора в цій частині також задовольняється, поряд з іншими обов`язками, які видаються обґрунтовано заявленими до вжиття.

Щодо скарги.

З посиланням на ч. 2 ст. 303 КПК України захисником Слободяником І.П. у підготовчому засіданні подано скаргу на незаконні дії сторони обвинувачення під час досудового розслідування, що датована 06.05.2021 з № 1, в якій вказано те, що слідчими і прокурором були допущенні порушення КПК України, які унеможливили захист ОСОБА_1 та встановлення істини у справі. Такими порушеннями захисник вважає факт того, що з додержанням розумних строків не було забезпечено проведення освідування ОСОБА_2 , призначення судово-медичної експертизи з метою встановлення тяжкості та характеру тілесних ушкоджень, допиту важливих свідків. При цьому у своїй скарзі захисник зауважує на втрату доказів, пред`явлення в суд обвинувального акта на підставі недостовірних доказів, незаконне виділення кримінального провадження відносно ОСОБА_1 в окреме кримінальне провадження.

Обвинувачений підтримав подану скаргу.

Прокурор оцінила подану скаргу як безпідставну, надавши письмові заперечення, в яких посилалася на її невідповідність приписам ч. 2 ст. 303 КПК України, вказавши, що описувані у ній зауваження не можуть бути предметом розгляду суду на стадії підготовчого судового засідання, зауважила, що на стадії досудового розслідування зі стороною захисту велося систематичне листування і невдоволення захисту ходом розслідування неодноразово ставало предметом належної оцінки в такому листуванні, а також в ухвалах слідчих суддів, на підтвердження чого було подано тексти відповідних ухвал, роздрукованих Єдиного державного реєстру судових рішень. Окремо прокурор відзначила про встановлену чинним законодавством заборону допиту свідка.

Потерпілий не висловив свого ставлення щодо скарги захисника Слободяника І.П. від 06.05.2021 № 1.

Заслухавши сторін, проаналізувавши їх доводи, вивчивши подану скаргу, суд відхиляє її безпідставну та таку, що не може бути предметом належного процесуального реагування в розумінні діючого законодавства.

Так, у ч. 1 ст. 303 КПК України наведено перелік рішень, дії та/або бездіяльності слідчого, дізнавача або прокурора, які можуть бути оскаржені на стадії досудового провадження.

При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 303 КПК України скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора не розглядаються під час досудового розслідування і можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами ст. 314-316 цього Кодексу.

Суд зауважує, що скарга від 06.05.2021 за своїм змістом та суттю видається теоретичним аналізом минулих подій та фактично не містить прохальної частини, не визначає конкретну дію, яку захист просить визнати протиправною, незаконною, не містить точних строків невчинення певної процесуальної дії та/або бездіяльності. Більше того, ця скарга не містить вимог про постановлення судового рішення, яке могло б усунути наявні, на думку захисту, порушення.

У ході розгляду поданої скарги захисник пояснив, що таке оформлення скарги з вказівками на систематичні і навмисні порушення з боку органів досудового розслідування і державного обвинувачення, є одним з усвідомлених напрямків стратегії захисту.

З урахуванням отриманого від захисника роз`яснення, суд зауважує, що досягнення завдань і цілей кримінального провадження вимагає чіткого формулювання вимог і відповідно - реакції на них і суд, в рамках правового поля, на стадії підготовчого судового провадження не має механізмів реагування на скарги, які не містять чітких вимог і стосуються недоліків дій орган досудового розслідування.

Отже, процесуальні механізми вирішення такої скарги не відображені у чинному кримінально-процесуальному законодавстві, що зумовлює її відхилення.

Щодо клопотання про повернення обвинувального акта.

Поряд з викладеним, предметом розгляду суду у підготовчому засіданні було також і клопотання захисника Слободяника І.П. про повернення обвинувального акта прокурору, датоване 06.05.2021 № 2, що мотивоване відсутністю у ньому викладу фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими.

Так, у клопотанні йдеться про невідповідність тесту повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення від 21.09.2020, яка була вручена ОСОБА_1 та змісту обвинувального акта, і це стосується часових проміжків вчинення кримінального правопорушення, що інкриміноване, зокрема, мова йде про облік годин. Суть такої невідповідності захисником проаналізовано у поєднанні з наданням оцінки зібраним доказами сторони обвинувачення та нездійсненим процесуальним діям, які на переконання адвоката мали мати місце (стосується проведення експертних досліджень різного спрямування, допитів свідків тощо).

Обвинувачений підтримав клопотання про повернення обвинувального акта прокурору.

Прокурор заперечувала проти задоволення цього клопотання, надавши письмові заперечення, в яких посилалася на відповідність обвинувального акта вимогам чинного процесуального законодавства та зазначила, що при формулюванні обвинувачення було проведено уточнення, шляхом звуження проміжку часу, який був зазначений у повідомленні про підозру, що не порушує право обвинуваченого на підготовку до свого захисту. Щодо інших доводів клопотання (щодо виділення в окреме провадження справи, критичної оцінки стороною захисту висновку судово-медичного експерта) прокурор вказала, що це є позицією захисту по тлумаченню доказів та сумнівною критикою дискреційних повноважень обвинувачення.

Потерпілий не висловив свого ставлення щодо клопотання про повернення обвинувального акта.

Заслухавши обґрунтування сторони захисту, позицію прокурора та потерпілого, суд дійшов висновку про неможливість задоволення заявленого клопотання про повернення обвинувального акта, через його безпідставність.

Так, у п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України дійсно передбачено повноваження суду на постановлення у підготовчому засіданні ухвали про повернення обвинувального акта прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.

Вимоги до обвинувального акта вміщені у ст. 291 КПК України, де, серед іншого, передбачено, що обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення (п. 5 ч. 2 ст. 291).

Ознайомившись з обвинувальним актом від 30.03.2021 суд з`ясував, що у ньому наявний виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правова кваліфікація кримінального правопорушення та вказівка на відповідну частину статті КК України, якою установлено кримінальну відповідальність за діяння яке, не переконання прокурора мало місце, також наявне і формулювання обвинувачення.

З огляду на викладене, посилання захисника на недотримання прокурором п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України при складанні обвинувального акта судом відхиляються. У той же час інші доводи, вміщені у клопотанні та оголошені в підготовчому засіданні, мотивація вимог про повернення обвинувального акта за своєю правовою природою є формулюванням правової позиції сторони захисту по суті пред`явленого ОСОБА_1 обвинувачення, суб`єктивна критична оцінка доказів, проведених і не проведених слідчих дій, доведеності чи недоведеності події кримінального правопорушення та складу злочину.

Суд зазначає, що обґрунтування як поданої скарги, так і клопотання про повернення обвинувального акта напряму стосуються питання про допустимість і належність доказів, що є неприпустимими на стадії підготовчого провадження.

Таким чином, оскільки на стадії підготовчого провадження суд не вправі надавати оцінку ні доказам, ні порядку їх зібрання, не може встановлювати наявність події та складу кримінального правопорушення, такі доводи, мотивування та посилання сторони захисту залишаються судом поза увагою.

Керуючись ст. 314, 369, 372 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання прокурора другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтриманням публічного обвинувачення управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту протидії порушенням прав людини у правоохоронній та пенітенціарній сферах Офісу Генерального прокурора Ширант А.А. від 17.05.2021 про відсторонення від посади відмовити.

Клопотання прокурора другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтриманням публічного обвинувачення управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту протидії порушенням прав людини у правоохоронній та пенітенціарній сферах Офісу Генерального прокурора Ширант А.А. від 17.05.2021 про обрання запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту задовольнити частково.

Обрати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у виді особистого зобов`язання та на підставі ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на нього наступні обов`язки:

прибувати за кожною вимогою до суду, органу досудового розслідування, прокуратури;

утриматися від спілкування з потерпілим та свідками у цьому кримінальному провадженні;

не відвідувати місце перебування потерпілого, можливі місця перебування свідків у цьому кримінальному провадженні;

здати на зберігання до місцевого територіального управління Державної міграційної служби України свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

ОСОБА_1 повідомити про покладені на нього обов`язки та роз`яснити, що в разі їх невиконання до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру мінімальної заробітної плати до 2 розмірів мінімальної заробітної плати.

Встановити строк дії обов`язків, покладених на ОСОБА_1 до 18.10.2021 включно.

В іншій частині клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту відмовити.

Скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_1 - адвоката Слободяника І.П. в порядку ч. 2 ст. 303 КПК України від 06.05.2021 № 1 відхилити.

У задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_1 - адвоката Слободяника І.П. про повернення обвинувального акта від 06.05.2021 № 2 відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її проголошення.

Суддя О.В. Бушеленко