Рішення № 99125696, 16.08.2021, Гайворонський районний суд Кіровоградської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

385/964/21

2/385/347/21

16.08.2021 року Гайворонський районний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого судді – Гришака А.М.,

з участю секретаря судового засідання – Зеленко О.І.,

представника позивача – адвоката Боденка Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у порядку спрощеного позовного провадження в м. Гайворон Кіровоградської області справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ріальто»», треті особи, що не заявляють самостійних вимог: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Данич Оксана Федорівна, приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Іванюта Іван Миколайович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати виконавчий напис № 22153 від 16.06.2021 року, що видав приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Данич Оксана Федорівна про стягнення з нього на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ріальто»» заборгованості в розмірі 27900 грн., таким, що не підлягає виконанню.

Позов мотивований тим, що в липні 2021 року позивачу стало відомо, що 01.07.2021 року постановою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Іванютою І.М. було відкрито виконавче провадження №65946458. Підставою для відкриття виконавчого провадження був виконавчий напис № 22153 виданий 16.06.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Данич О.Ф., про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Ріальто» заборгованості в розмірі 27900,00 грн.

Проте, позивач не погоджується з даним виконавчим написом, вважає, що виконавчий напис є незаконним та відповідно таким, що не підлягає виконанню, при цьому позивача було позбавлено законної конституційної можливості заперечити проти зробленого розрахунку, враховуючи, що TOB «ФК «Ріальто» не було надано приватному нотаріусу необхідних документів, що підтверджують безспірність заборгованості позивача.

При вчиненні спірного виконавчого напису приватним нотаріусом не дотримано вимог постанови КМУ №1172 від 29.06.1999 р., якою затверджено Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться в безспірному порядку. Відповідно до пункту 1 Переліку документів, для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченої угоди; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Крім того, постановою КМУ № 662 від 26 листопада 2014 року в постанову КМУ №1172 від 29 червня 1999 року були внесені зміни до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, зокрема, доповнено перелік після розділу «Стягнення заборгованості з нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин, п. 2. Кредитні договори, з якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості».

Одночасно з цим, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року (справа №826/20084/14) визнано незаконною та не чинною з моменту прийняття постанови Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині доповнення переліку після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту, відповідно до якого для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості». Зобов`язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинною Постанови Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили. Постанова набрала законної сили з моменту її проголошення.

Оскаржений виконавчий напис вчинений нотаріусом 16.06.2021 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі №826/20084/14. Таким чином, перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №1172 від 29 червня 1999 року (у редакції станом на час вчинення оспорюваного виконавчого напису приватного нотаріуса), стосувався лише нотаріально посвідчених договорів.

Тому заборгованість, яка зазначена у виконавчому написі, є спірною, а для одержання виконавчого напису не було надано оригінал кредитного договору посвідченого нотаріально.

Крім того, згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів,що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

Згідно з п. 4 Глави 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій виконавчий напис має містити зокрема найменування та місце проживання (місцезнаходження) боржника, дату й місце його народження, місце роботи (для фізичних осіб), номери рахунків в установах банків (для юридичних осіб).

Так, у виконавчому написі зазначено, що боржник зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проте, згідно паспорту громадянина України ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 . Отже, в виконавчому написі невірно зазначена адреса проживання та реєстрації боржника.

Згідно підпункту 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу. Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права.

Позивач зазначає, що станом на 16.06.2021 року не мав заборгованості перед відповідачем у розмірі 26950,00 грн., а тому розмір вказаної заборгованості є спірним. У відповідача взагалі відсутні документи які дають підстави стверджувати про те, що заборгованість, яка стягнута з позивача на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса від 16.06.2021 року, зареєстрованого в реєстрі за № 22153, має характер безспірної, що є однією з основних умов для її стягнення в такому порядку.

Не отримання позивачем вимоги про усунення порушень за кредитним договором об`єктивно позбавило його можливості бути вчасно проінформованим про наявність заборгованості та можливості надати свої заперечення щодо неї або оспорити вимоги TOB «ФК «Ріальто», враховуючи, що позивач не визнає суму заборгованості. Позивач не мав можливості подати нотаріусу заперечення щодо вчинення виконавчого напису або висловити свою незгоду з письмовою вимогою про сплату боргу чи повідомити про наявність спору між ним та відповідачем щодо суми заборгованості, що об`єктивно виключає можливість вчинення виконавчого напису.

Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих кредитором повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень боржнику. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка на письмовому повідомленні про його отримання. Підтвердженням того, що заборгованість позичальника є не безспірною є та обставина, що на адресу боржника не надходила вимога про усунення порушень договору та виконання своїх зобов`язань у добровільному порядку. Боржника жодним чином не було повідомлено про направлення документів до приватного нотаріуса для вчинення виконавчого напису та про те, що при вчиненні виконавчого напису сума заборгованості може бути збільшена з урахуванням нарахування процентів та штрафних санкцій, що свідчить про спірність суми боргу.

Ухвалою судді Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 21.07.2021 року відкрито провадження у справі.

Ухвалою судді Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 21.07.2021 року витребувано у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Данич О.Ф. копії матеріалів нотаріальної справи на підставі якої 16.06.2021 року було вчинено виконавчий напис № 22153 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Ріальто»» заборгованості в загальному розмірі 27900,00 грн.

Ухвалою судді Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 21.07.2021 року задоволено заяву представник позивача адвоката Боденка Д.О. про забезпечення позову. Зупинено стягнення за виконавчим написом, вчиненим 16 червня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Данич О.Ф. про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Ріальто» заборгованості в розмірі 27900 грн.

06.08.2021 року на адресу суду від представника ТОВ «ФК «Ріальто» надійшов відзив на позовну заяву та клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу. У відзиві відповідач зазначає, що відповідно до укладеного договору № 201216-17005-9 від 16.12.2020 року між ТОВ «ФК «Фінанс Інновація» та ОСОБА_1 , позивач отримав кредит у розмірі 5000 грн. 00 коп., строком на 10 днів, шляхом переказу на його платіжну картку № НОМЕР_1 емітовану AT КБ «ПРИВАТБАНК», зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,9 % від суми кредиту за кожен день користування та 3,5 % від залишку суми кредиту за кожен день прострочення терміну повернення кредиту.

11.06.2021 року між TOB «ФК «Фінанс Інновація» та ТОВ «ФК «РІАЛЬТО» укладено договір відступлення права вимоги № 11/06/2021-Р/М, відповідно до умов якого право вимоги за договором 201216-17005-9 від 16.12.2020 року перейшло до TOB «ФК «РІАЛЬТО».

Кредитний договір був підписаний позивачем 16.12.2020 року о 09 год. 24 хв. 41 сек. шляхом введення одноразового ідентифікатора 652325 в особистому кабінеті на веб-сайті відповідача в мережі Інтернет https://monetka.com.ua. Кредитні кошти були відправлені позивачу на його платіжну картку № НОМЕР_1 емітовану АТ КБ «ПРИВАТБАНК», що підтверджується чеком № 326551394 від 16.12.2020 року.

Відповідач свої зобов`язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме 16.12.2020 року надав позивачу кредит у розмірі 5000 грн. 00 коп., шляхом перерахування на платіжну картку № НОМЕР_1 емітовану АТ КБ «ПРИВАТБАНК».

Відповідно до п. 1.2. кредитного договору, позивачу нараховуються відсотки за користування кредитом в розмірі 1,9 % від суми кредиту за кожен день користування. Строк надання кредиту відповідно до п. 1.3. кредитного договору становить 10 днів. Відповідно до п.п. 2.4.1. кредитного договору, позичальник зобов`язується у встановлений строк (п. 1.3. кредитного договору) повернути кредит та сплатити проценти за його користування. Згідно п. 3.3. кредитного договору, у разі порушення строків повернення кредиту встановленим п. 1.3. кредитного договору, позичальник сплачує Товариству плату за користування кредитом за підвищеною процентною ставкою у розмірі 3,5 % від суми несвоєчасного повернутого кредиту за кожен день користування кредитом понад встановлений строк.

Позивач не повернув своєчасно відповідачу суму кредиту та нараховані відсотки для погашення заборгованості за кредитом, відповідно до умов кредитного договору, що має відображення у Розрахунку заборгованості.

Надані відповідачем додатки до відзиву підтверджують безспірність суми заборгованості за Договором № 201216-17005-9 від 16.12.2020 року та законність дій щодо стягнення заборгованості на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Данич О.Ф. від 16.06.2021 року, зареєстрованого в реєстрі за № 22153.

Оскільки позивач у встановленому законом порядку не спростував належними та допустимими доказами того, що сума заборгованості за кредитним договором на дату вчинення нотаріусом оспорюваного виконавчого напису була іншою, ніж та, яка запропонована в ньому до стягнення; не надав доказів часткового чи повного погашення заборгованості, вважає, виконавчий напис таки, що підлягає виконанню. Наведені позивачем доводи в обґрунтування позовної заяви не можуть бути підставами для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, оскільки зводяться до переоцінки судом доказів.

Клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу обґрунтоване тим, що ЦПК України не передбачено відшкодування витрат за таку дію, пов`язану з правничою допомогою адвоката, як «усна консультація» (яка міститься в детальному описі робіт (наданих послуг) виконаних представником позивача) як за процесуальні дії, які б прямо були передбачені ЦПК України, тому такі витрати не можуть враховані, як такі, що підлягають відшкодуванню. Також, враховуючи, те що розгляд даної справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження, вважає, що сума судових витрат в розмірі 5000 грн. є неспівмірним зі складністю справи. Витрати на правову допомогу документально не підтверджені та не доведені.

09.08.2021 року через систему «Електронний суд» на адресу суду надійшла відповідь на відзив від представника позивача. В даній відповіді зазначає, що TOB «ФК «Ріальто» не було надано приватному нотаріусу необхідних документів, що підтверджують безспірність заборгованості позивача.

Постановою КМУ № 662 від 26 листопада 2014 року в постанову КМУ №1172 від 29 червня 1999 року були внесені зміни до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, зокрема, доповнено перелік після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин, п. 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості».

Одночасно з цим, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року (справа №826/20084/14) визнано незаконною та не чинною з моменту прийняття постанови Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині доповнення переліку після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту, відповідно до якого для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості». Зобов`язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинною Постанови Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили. Постанова набрала законної сили з моменту її проголошення.

Верховний Суд у своїй постанові від 12 березня 2020 року у справі №757/24703/18-ц (провадження № 61-12629св19) дійшов висновку, що оскільки серед документів, наданих банком нотаріусу для вчинення виконавчого напису, відсутній оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, а надана нотаріусу анкета-заява позичальника не посвідчена нотаріально, отже не могла бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Оскаржений виконавчий напис вчинений нотаріусом 16.06.2021 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі №826/20084/14.

Таким чином, перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №1172 від 29 червня 1999 року (у редакції станом на час вчинення оспорюваного виконавчого напису приватного нотаріуса), стосувався лише нотаріально посвідчених договорів.

Заборгованість, яка зазначена у виконавчому написі, є спірною, а для одержання виконавчого напису не було додано оригінал кредитного договору посвідченого нотаріально. Дана обставина також підтверджується відповідачем.

Крім того, відповідач не спростував твердження позивача в тій частині, що на адресу позивача не надходила вимога про усунення порушень договору та виконання своїх зобов`язань у добровільному порядку. Позивача жодним чином не було повідомлено про направлення документів до приватного нотаріуса для вчинення виконавчі напису.

Щодо відсутності розрахунку, представник позивача зазначає, що із тексту відзиву на позовну заяву вбачається, що сума заборгованості у розмірі: 27900,00 грн. складається з: простроченої заборгованості за кредитом - 5000,00 грн. , заборгованості по процентам за користування кредитом - 21950,00 грн., заборгованості по витратам за вчинення виконавчого напису нотаріуса - 950,00 грн., проте, розрахунок такої заборгованості відсутній і відповідачем не наданий. Так, у Графіку розрахунків зазначено, що проценти складають 950,00 грн. Проте розрахунку заборгованості зазначена сума нарахованих відсотків - 21950,00 грн.

Отже, детальний розрахунок утворення залишку по відсотках у сумі 21950 грн. не доданий, а тому неможливо встановити порядок розрахунку заборгованості та його відповідність кредитному договору. Крім того, згідно відповіді НБУ від 03.08.2021 року вбачається, що в діях Товариства можуть вбачатись ознаки порушення в частині нарахування процентів за прострочення виконання зобов`язань за Договором в період карантинних обмежень.

Крім того, після спливу визначеного договором строку кредитування право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Проте, за відсутності детального розрахунку по кредитному договору неможливо встановити законність нарахування відсотків та утворення заборгованості, враховуючи, що строк дії договору становив 10 днів (з 16.12.2020 по 26.12.2020).

На підтвердження судових витрат позивача на професійну правничу допомогу, яка попередньо становить 5000 грн. до суду, а також сторонам по справі були надані наступні документи: копія договору про надання правової допомоги (п. 3.1. за послуги щодо надання правової допомоги Клієнт виплачує Адвокату гонорар у розмірі 5000 (п`ять тисяч) грн.); копія Акту прийому-передачі наданих послуг до Договору про надання правової допомоги б/н від 13.07.2021р.; копія Детального опису робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом Боденко Д.О. на виконання умов договору про надання правової допомоги б/н від 13.07.2021р.; копія квитанції про сплату послуг адвоката.

У позовній заяві було зазначено, судові витрати позивача на професійну правничу допомогу попередньо становить 5000 грн. Разом з позовом було надано квитанцію про сплату послуг адвоката на суму 2500 грн. від 14.07.2021р. (аванс/передоплата). Після подання позовної заяви до суду ОСОБА_1 доплатив кошти за послуги адвоката в строки встановлені Актом прийому - передачі наданих послуг до Договору про надання правової допомоги № б/н від 13.07.2021р.

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Отже, остаточний розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу складає 5000,00 грн., що підтверджується наданими доказами.

Ухвалою судді Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 21.07.2021 року відкрито провадження у справі.

Ухвалою судді Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 21.07.2021 року витребувано у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Данич О.Ф. копії матеріалів нотаріальної справи на підставі якої 16.06.2021 року було вчинено виконавчий напис № 22153 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Ріальто»» заборгованості в загальному розмірі 27900,00 грн.

Ухвалою Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 21.07.2021 року задоволено заяву представник позивача адвоката Боденка Д.О. про забезпечення позову. Зупинено стягнення за виконавчим написом, вчиненим 16 червня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Данич О.Ф. зареєстрованого в реєстрі за № 22153.

Позивач в судове засідання не з`явився, 30.07.2021 року надав до суду клопотання про розгляд справи у його відсутності, просить проводити судові засідання за участю його представника адвоката Боденка Д.О. Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просить суд їх задовольнити.

Представник відповідача ТОВ «ФК «Ріальто» в судове засідання не з`явився, при подачі відзиву на позовну заяву заявив клопотання про розгляд справи у його відсутності, у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Данич О.Ф., приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Іванюта І.М. в судове засідання не з`явились, будучи належним чином повідомленими про час та місце його проведення. Письмових пояснень щодо позову на адресу суду не надіслали.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, зважаючи на те, що судом були застосовані всі можливі заходи, передбачені законом, для забезпечення доказів у справі і їх витребування, враховуючи вимоги ст. 6 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод, згідно якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків, суд вважає, що справу слід вирішити в межах наявних письмових доказів, які містяться у матеріалах справи. Слід зазначити, що дотримуючись принципів змагальності та диспозитивності судового процесу, оцінивши докази з точки зору належності, допустимості та достатності, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, до суду може звернутись кожна особа за захистом своїх порушених прав, а також інтересах інших осіб у випадках встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 76, ч.ч. 1, 2 ст. 77, ч. 2 ст. 78, ч. 1 ст. 95 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини справи, які за законом можуть бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 6 ст. 81, ч. 1 ст. 89 ЦПК України доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

16.12.2020 року між ТОВ «ФК «Фінанс Інновація» та ОСОБА_1 укладено договір № 201216-17005-9, згідно якого позивач отримав кредит у розмірі 5000 грн. 00 коп., строком на 10 днів, шляхом переказу на його платіжну картку № НОМЕР_1 емітовану AT КБ «ПРИВАТБАНК», зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,9 % від суми кредиту за кожен день користування та 3,5 % від залишку суми кредиту за кожен день прострочення терміну повернення кредиту. Кредитні кошти були відправлені позивачу на його платіжну картку № НОМЕР_1 , що підтверджується чеком № 326551394 від 16.12.2020 року (а.с. 52-54).

11.06.2021 року між TOB «ФК «Фінанс Інновація» та ТОВ «ФК «РІАЛЬТО» укладено договір відступлення права вимоги № 11/06/2021-Р/М, відповідно до умов якого право вимоги за договором 201216-17005-9 від 16.12.2020 року перейшло до TOB «ФК «РІАЛЬТО» (а.с. 60-62).

16.06.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Данич О.Ф. вчинено виконавчий напис зареєстрований в реєстрі за № 22153 про звернення стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 26950,00 грн. заборгованості на користь TOB «ФК «РІАЛЬТО» за період з 26.12.2020 року по 11.06.2021 року (а.с. 9).

Ухвалою судді Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 21.07.2021 року витребувано у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Данич О.Ф. копії матеріалів нотаріальної справи на підставі якої 16.06.2021 року було вчинено виконавчий напис № 22153 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Ріальто»» заборгованості в загальному розмірі 27900,00 грн. для огляду в судовому засіданні. Станом на проведення судового засідання 16.08.2021 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Данич О.Ф. витребувані документи суду не подала, причини не подання суду не повідомила.

Відповідно до копії постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №65946458 від 01.07.2021 року, приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Іванютою І.М. відкрите виконавче провадження з виконання виконавчого напису № 22153 виданого 16.06.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Данич О.Ф. (а.с. 10).

Норми права та мотиви їх застосування.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

У відповідності зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти.

Відповідно до частини другої статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 («Позика») глави 71 («Позика. Кредит. Банківський вклад»), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 5 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що нотаріус зобов`язаний: відмовити у вчиненні нотаріальної дії в разі її невідповідності законодавству України або міжнародним договорам.

Статтею 87 Закону України «Про нотаріат» визначено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Аналогічні за змістом положення містяться у пункті 1 глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України № 296/5 від 22.02.2012 р. (далі Порядок).

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Мета вчинення виконавчого напису надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Згідно п.п.2.1 пункту 2 Глави 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти, тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (п.п.2.2 пункту 2 Глави 16 розділу II Порядку).

При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.

Пунктом 7 Переліку документів передбачено, що для одержання виконавчого напису про стягнення заборгованості за кредитним договором, за яким боржником допущено прострочення платежів за зобов`язаннями, нотаріусу додаються оригінал кредитного договору та засвідчена стягувачем виписка з рахунку боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника є обов`язковою умовою вчинення нотаріусом виконавчого напису (ст.88 Закону України «Про нотаріат»).

Однак, характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Підставами оскарження виконавчих написів може бути як порушення нотаріусом процедури вчинення напису (наприклад, неповідомлення боржника про вимогу кредитора), так і необґрунтованість вимог до боржника.

Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року № 6-887цс 17, постанові Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у справі № 207/1587/16 та постанові Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 308/11193/16-ц.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Як вбачається з тексту виконавчого напису, стягнення заборгованості проводиться за період з 26.12.2020 року по 11.06.2021 року.

Згідно умов кредитного договору від 16.12.2020 року дата повернення кредиту 26.12.2020 року.

Тобто період стягнення у виконавчому написі виходить за межі періоду стягнення, згідно договору, який став підставою для видачі такого виконавчого напису, що свідчить про недотримання критерію безспірності заборгованості.

Крім того, сума нарахованих процентів, що встановлені графіком розрахунків (додаток № 1 до договору № 201216-17005-9 від 16.12.2020 року) становить 950 грн., а як вбачається з оскаржуваного виконавчого напису нотаріуса та розрахунку заборгованості наданого відповідачем – прострочена заборгованість по несплачених відсотках за користування кредитом складає 21950,00 грн., що значно перевищує встановлену договором.

Отже, на думку суду, у даному випадку, нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом, вчинив виконавчий напис поза межами встановлених ст. 88 Закону України «Про нотаріат» строків, чим порушив норми Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Крім того, судом встановлено з тексту оспорюваного виконавчого напису від 05.04.2021 року, що приватний нотаріус при вчиненні нотаріальної дії керувався ст. 87 Закону України «Про нотаріат» та пунктом 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою КМУ від 29.06.1999 за № 1172.

Постановою Кабінету Міністрів України №1172 від 29 червня 1999 року затверджено Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (далі «Перелік»).

Постановою Кабінету Міністрів №622 від 26.11.2014 року Перелік доповнено розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» та до нього включені кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями.

Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року (справа № 826/20084/14) визнано незаконною та не чинною з моменту прийняття Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині доповнення переліку після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту, відповідно до якого для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості». Зобов`язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинною Постанови Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили. Постанова набрала законної сили з моменту її проголошення.

Підставою для скасування вказаного нормативного акту стало те, що саме по собі включення тих чи інших документів, які встановлюють заборгованість, до Переліку, не засвідчує безспірності заборгованості чи іншої відповідальності боржника перед стягувачем, а їх безспірний характер повинен бути затверджений відповідними документами, відповідно до умов вчинення виконавчих написів, закріплених у статті 88 Закону України «Про нотаріат». Встановлення оскаржуваною постановою виключного переліку документів, необхідних для отримання виконавчого напису, звужує передбачені статтею 88 Закону України «Про нотаріат» умови вчинення виконавчих написів і не відповідає положенням статті 87 цього Закону.

При прийнятті постанови від 22.02.2017 року, колегією суддів застосовано вимоги положення п. 10.2 Постанови Пленуму ВАС України від 20.05.2013 року № 7 «Про судове рішення в адміністративній справі», згідно якого визнання акта суб`єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта.

Суд, з метою недопущення порушень прав та законних інтересів осіб, що є позичальниками, вважав за необхідне визнати нечинною Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, з моменту її прийняття.

Згідно ч. 5 ст. 254 КАС України в редакції, що діяла на момент ухвалення вказаного судового рішення, постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.

Таким чином, постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі № 826/20084/14 набрала законної сили цього ж дня - 22.02.2017 року, отже і п. 2 постанови Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» також втратив чинність з цього дня.

Відповідно до статті 124 Конституції України, ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Резолютивну частину постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у № 826/20084/14 опубліковано в інформаційному бюлетені «Офіційний вісник України» від 21.03.2017 року № 23.

В подальшому ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року у справі № 826/20084/14 постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року залишено без змін.

Велика Палата Верховного Суду постановою від 20.06.2018 року у справі № 826/20084/14 відмовила в задоволенні заяви про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року, не знайшовши підстав для такого перегляду.

Верховний Суд у своїй постанові від 12 березня 2020 року у справі № 757/24703/18-ц (провадження № 61-12629св19) дійшов висновку, що оскільки серед документів, наданих банком нотаріусу для вчинення виконавчого напису, відсутній оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, а надана нотаріусу анкета-заява позичальника не посвідчена нотаріально, отже не могла бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

До аналогічних по суті висновків дійшов Верховний Суд й у постановах від 21 жовтня 2020 року у справі № 172/1652/18 та від 15 квітня 2020 року у справі №158/2157/17.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржений виконавчий напис вчинений нотаріусом 16.06.2021 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14 і Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджений постановою Кабінет Міністрів України №1172 від 29.06.1999 у редакції, станом на час вчинення оспорюваного виконавчого напису приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Данич О.Ф. 16.06.2021 року, стосувався лише нотаріально посвідчених договорів і не міг застосовуватись до кредитних договорів, які укладено у простій письмовій формі, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Враховуючи наведене та беручи до уваги те, що нотаріусом при вчиненні оспорюваного виконавчого напису не було встановлено факту безспірності заборгованості та не отримано всіх передбачених законом для цього підтверджуючих документів, а тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно положень ч. 7 ст. 158 ЦПК Україниу разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. Клопотань про скасування таких від учасників справи до суду не надходило.

Щодо судових витрат.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків встановлених законом.

За змістом ч. 1 п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Порядок розподілу судових витрат між сторонами визначений ст. 141 ЦПК України, у відповідності до ч. ч. 1, 2 якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до вимог ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Неспівмірність витрат на правничу допомогу із передбаченими законом критеріями є підставою для подання стороною-опонентом клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка подає таке клопотання.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входять до предмету доказування у справі.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. За приписами ч. 3 ст. 27 ЗУ «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу врегульовано Главою 63 Цивільного Кодексу України.

Зокрема, ст. 903 ЦК України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Стаття 632 ЦК України регулює поняття ціни договору; за приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадку і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна в договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Згідно ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначається в договорі про надання правової допомоги.

Відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та\або порядку обчислення адвокатського гонорару не дає, як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару. Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та\або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

Такий правовий висновок було зроблено Верховним Судом в постанові від 06.03.2019 року у справі № 922/1163/18.

Згідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

На підставі вищевикладеного та враховуючи встановлений ст. 12 ЦПК України принцип змагальності сторін та з урахуванням того, що представник позивача надав до суду копію договору про надання правової допомоги від 13.07.2021 року укладеного між ОСОБА_1 та адвокатом Боденком Д.О.; копію Акту прийому-передачі наданих послуг до Договору про надання правової допомоги б/н від 13.07.2021р.; копію Детального опису робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом Боденко Д.О. на виконання умов договору про надання правової допомоги б/н від 13.07.2021р.; квитанцію № 17 від 14.07.2021 року та копію квитанції від 31.07.2021 року про оплату послуг адвоката, суд вважає за необхідне стягнути з ТОВ «ФК «Ріальто»» на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 6362,00 грн. (5000 грн. за оплату надання правової допомоги та 1362,00 грн. за сплату судового збору).

Керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 259, 263, 264, 265, 268, 272 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ріальто»», треті особи, що не заявляють самостійних вимог: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Данич Оксана Федорівна, приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Іванюта Іван Миколайович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню задовольнити.

Визнати виконавчий напис № 22153 від 16.06.2021 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Данич Оксаною Федорівною, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ріальто»» заборгованості в розмірі 27900 грн. таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ріальто»», код ЄДРПОУ 43492595, на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , судові витрати у розмірі 6362 грн. 00 коп.

Заходи забезпечення позову вжиті відповідно до ухвали Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 21.07.2021 року у виді зупинення стягнення на підставі виконавчого напису від 16.06.2021 року, зареєстрованого в реєстрі за № 22153, в межах виконавчого провадження ВП №65946458 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ріальто»» заборгованості в сумі 27900 гривень, продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 20.08.2021 року.

Суддя: А. М. Гришак

Дата документу 16.08.2021