Постанова № 991231, 18.09.2007, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.09.2007р.

м.Київ

№ 11/356-А

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Ельдорадо-Україна»

до

Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва

про

скасування податкових повідомлень-рішень.

Суддя Євсіков О.О.

Секретар судового засідання Пунейко Л.М.

Представники

від позивача

Васютович О.В. (предст за дов.);

від відповідача

Степаненко С.Д. (предст. за дов.).

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 18.09.2007 о 14 год. 18 хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 21.09.2007 на 16 год. 00 хв., про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України. З технічних причин виготовлення повного тексту постанови відкладено на 24.09.2007 на 17 год. 30 хв.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Ельдорадо-Україна»- звернувся до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва № 0000582310/0, № 0000592310/0 від 31.01.2007, № 0000582310/1, №0000592310/1 від 17.04.2007, № 0000582310/2, №0000592310/2 від 25.06.2007.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що відповідачем помилково визначено податкове зобов’язання (зменшено суму бюджетного відшкодування) з податку на додану вартість ТОВ «Ельдорадо-Україна»з вартості придбаних товарів у ТОВ «Саргас».

При цьому позивач стверджує, що відповідно до пп. 7.2.4. п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Посилаючись на п. п 9.2., 9.4. ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість», позивач зазначає, що будь-якій особі, діяльність якої підлягає оподаткуванню, присвоюється індивідуальний податковий номер, що використовується для справляння податку, а документом, що підтверджує реєстрацію особи як платника податку є свідоцтво про реєстрацію як платника податку.

Окрім того, позивач вказує на те, що відповідно до п. 5 Порядку податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.

Також позивач стверджує, що свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Саргас»було анульовано тільки 13.03.2006, тоді як податкові накладні ТОВ «Саргас»були складені в період з травня 2005 року по січень 2006 року, тобто до дати анулювання свідоцтва платника ПДВ.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач також зазначає, що згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4. п. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат зі сплати податку, що не підтверджені податковими накладними.

При цьому, позивач стверджує, що Закон України «Про податок на додану вартість»визначає лише один випадок не включення до складу податкового кредиту витрат зі сплати податку - відсутність податкової накладної. Інших підстав, на думку позивача, для не включення до складу податкового кредиту витрат зі сплати податку зазначений Закон не передбачає.

Таким чином, на думку позивача, нарахування податкових зобов‘язань (зменшення суми бюджетного відшкодування) з податку на додану вартість ТОВ «Ельдорадо-Україна»з вартості придбаних товарів у ТОВ «Саргас»є незаконним, а відтак, відсутні підстави вважати податкові накладні, надані ТОВ «Саргас»недійсними і, як стверджує позивач, ТОВ «Ельдорадо-Україна»правомірно віднесло до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Саргас».

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що висновки акта перевірки № 29/23-10/31991838 від 22.01.2007 та спірні податкові повідомлення-рішення ґрунтуються на нормах законодавства України та підтверджуються фактичними обставинами справи.

Відповідач в своїх запереченнях, з посиланням на положення пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та п. 6.2 наказу ДПА України від 30.05.1997 №165 «Про затвердження форм податкової накладної, книги обліку товарів (робіт, послуг), порядку їх заповнення», стверджує, що факт придбання платником податку товару (робіт, послуг), а також право покупця, зареєстрованого як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість засвідчує податкова накладна.

Обґрунтовуючи свої заперечення на позов, відповідач зазначає, що згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Також відповідач зазначає, що відповідно до п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, первинні документи для надання їм юридичної сили та доказовості повинні мати такий обов‘язковий реквізит як посада, прізвище, та підпис особи, відповідальної за здійснення господарської операції і складання первинного документу.

Окрім зазначеного, відповідач вказує на те, що перевіркою встановлено, що позивач до податкового кредиту відніс суми з податку на додану вартість за відповідні періоди 2006 року на підставі податкових накладних, виданих ТОВ «Саргас»за підписом Козачок О.М.

При цьому відповідач зазначає, що Рішенням Солом’янського районного суду м. Києва від 03.08.05 у справі № 2-2841-1/05 задоволено позов Козачка Олександра Микитовича до ТОВ «Саргас», Коваленко Олега Миколайовича, третя особа ДПА у м. Києві про скасування державної реєстрації ТОВ «Саргас». Вказаним рішенням зобов’язано Оболонську районну державну адміністрацію у м. Києві скасувати державну реєстрацію ТОВ «Саргас»(код за ЄДРПОУ 33229549) та виключити з державного реєстру підприємств та організацій ТОВ «Саргас».

Обґрунтовуючи свої заперечення на позов, відповідач також вказує, що відповідно до інформаційної довідки ДПІ у Оболонському районі м. Києва від 29.12.2006 № 10723/7/23-604 ТОВ «Саргас»за 1, 2, 3 кв. 2006 р. зобов‘язання з податку на прибуток не декларувало, за січень 2006 р. подано декларацію з ПДВ з нульовими показниками, за лютий, травень, червень 2006 р. декларації з ПДВ підприємством взагалі не подавались.

Таким чином, на думку відповідача, первинні документи, отримані ТОВ «Ельдорадо-Україна»від ТОВ «Саргас», є такими, що не відповідають чинному законодавству, податкові накладні, отримані позивачем, складені та видані з порушенням податкового законодавства України та підписані не уповноваженою особою, й навіть за умови перебування підприємства на податковому обліку як платник податку на додану вартість не можуть вважатись належним доказом на підтвердження правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши їх пояснення, всебічно і повно з‘ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об‘єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

В період з 19.12.2006 по 16.01.2007 співробітниками Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва (далі - ДПІ у Печерському районі м. Києва) проведено виїзну позапланову перевірку правильності обчислення та достовірності заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «Ельдорадо-Україна»(далі - ТОВ «Ельдорадо-Україна») за січень-липень 2006 року. За результатами перевірки відповідачем 22.01.2007 складено акт № 29/23-10/31991838 (далі –акт перевірки).

На підставі акта перевірки та за результатами процедури адміністративного оскарження ДПІ у Печерському районі м. Києва прийняті наступні податкові повідомлення-рішення

- від 31.01.2007 № 0000582310/0, від 17.04.2007 № 0000582310/1, від 25.06.2007 № 0000582310/2, якими позивачу згідно з пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України „Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, пп. 7.7.4, 7.4.5, 7.4.1 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” та відповідно до пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” визначено суму податкових зобов'язань з податку на додану вартість в розмірі 1.024.478,00 грн., в тому числі 682.985 грн. –основний платіж та 341.493 грн. - штрафні санкції;

- від 31.01.2007 № 0000592310/0, від 17.04.2007 № 0000592310/1, від 25.06.2007 № 0000592310/2, якими позивачу згідно з пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України „Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, пп. 7.7.4, 7.4.5, 7.4.1 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за лютий, березень, травень, червень 2006 року на суму 58.823,00 грн.

В акті перевірки зазначено про порушення позивачем пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 та пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та встановлено заниження податку на додану вартість у розмірі 693.951,00 грн., а саме: лютий 2006 року – 317.080,00 грн.; травень 2006 року –136.949,00 грн.; червень 2006 року –239.922,00 грн. та завищення бюджетного відшкодування на суму 58.823,00 грн., а саме: лютий 2006 року –19 027,00 грн.; березень 2006 року –146,00 грн.; травень 2006 року –18.248,00 грн.; червень 2006 року –21.402,00 грн.

Як встановлено актом перевірки, позивачем було віднесено до податкового кредиту вищевказані суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Саргас».

Вказані суми ПДВ у розмірі 693.951,00 грн. та 58.823,00 грн. були фактично сплачені позивачем на користь ТОВ „Саргас” у складі вартості придбаного товару згідно з умовами укладеного між вказаними підприємствами договору від 06.12.2004.

Податкові накладні, як вказано у акті перевірки, було підписано не уповноваженою особою, а саме –засновником ТОВ «Саргас», а не керівником підприємства, та скріплені печаткою ТОВ «Саргас», яким не подавалася звітність до органів Державної податкової служби, не декларувалися податкові зобов’язання з податку на додану вартість та місцезнаходження яких невідомо.

При цьому, як вбачається з акта перевірки та матеріалів справи, в лютому, березні, травні, червні 2006 року позивачем віднесено до податкового кредиту суму податку на додану вартість з вартості товару, придбаного у ТОВ «Саргас»на підставі податкових накладних №1302 від 01.01.2006, сума податку на додану вартість 86.645,41 грн., №1301 від 01.01.2006, сума податку на додану вартість 2.309,52 грн., №1303 від 01.01.2006, сума податку на додану вартість 8.204,45 грн., №1304 від 01.01.2006, сума податку на додану вартість 44.947,72 грн., №1305 від 01.01.2006, сума податку на додану вартість 17.637,43 грн., №1309 від 02.01.2006, сума податку на додану вартість 331,97 грн., 1308 від 04.01.2006, сума податку на додану вартість 31.072,75 грн., №1318 від 09.01.2006, сума податку на додану вартість 34.343,57 грн., №1327 від 10.01.2006, сума податку на додану вартість 31.072,75 грн., №1330 від 11.01.2006, сума податку на додану вартість 31.072,75грн., №1359 від 17.01.2006, сума податку на додану вартість 276,3 грн., №1361 від 18.01.2006, сума податку на додану вартість 4.426,11 грн., №1366 від 20.01.2006, сума податку на додану вартість 629,39 грн., №1367 від 20.01.2006, сума податку на додану вартість 8.474,92 грн., №1368 від 20.01.2006, сума податку на додану вартість 206,26 грн., №1370 від 20.01.2006, сума податку на додану вартість 442,87 грн., №1371 від 21.01.2006, сума податку на додану вартість 499,21 грн., №1374 від 23.01.2006, сума податку на додану вартість 14 938,43 грн., №1385 від 26.01.2006, сума податку на додану вартість 266,3 грн., №1386 від 26.01.2006, сума податку на додану вартість 1.540,52 грн., №1389 від 28.01.2006, сума податку на додану вартість 12.848,00 грн., №1392 від 29.01.2006, сума податку на додану вартість 2,91 грн., №1397 від 31.01.2006, сума податку на додану вартість 71,5 грн., №1398 від 31.01.2006, сума податку на додану вартість 3.845,36 грн., №1411 від 23.05.2005, сума податку на додану вартість 145,88 грн., №1412 від 23.05.2005, сума податку на додану вартість 20.553,71 грн., №1413 від 23.05.2005, сума податку на додану вартість 105.426,65 грн., №1414 від 23.05.2005, сума податку на додану вартість 68.868,81грн., №1415 від 23.05.2005, сума податку на додану вартість 24.279,46 грн., №1434 від 23.05.2005, сума податку на додану вартість 45.661,93 грн., №1437 від 06.06.2005, сума податку на додану вартість 44.815,5 грн., №1451 від 06.06.2005, сума податку на додану вартість 62.749,49 грн., №1456 від 06.06.2005, сума податку на додану вартість 44.166,00 грн.

Платники податку на додану вартість, об'єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначаються Законом України „Про податок на додану вартість" (далі - Закон в редакції, що діяла в спірний період).

Позивач є платником податку на додану вартість відповідно до ст. 2 Закону України "Про податок на додану вартість".

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит –сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, в редакції, що діяла на час господарських відносин позивача з ТОВ «Саргас»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Обов'язковою умовою включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) в складі ціни за товари (роботи, послуги), відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", є наявність податкової накладної, виданої продавцем.

Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку податковим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, непідтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Таким чином, згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" платник податку притягується до відповідальності лише за умови відсутності податкової накладної на момент перевірки.

Відповідно до пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Матеріалами справи підтверджено та не заперечується сторонами, що податковий кредит позивача підтверджений податковими накладними, отриманими від ТОВ "Саргас".

Згідно з пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до п. 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.1997 р. №165, податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Як вбачається з матеріалів справи, 03.08.2005 Солом’янським районним судом м. Києва прийнято рішення у справі №2-2841-1/05, яким зобов’язано Оболонську районну державну адміністрацію в м. Києві скасувати державну реєстрацію ТОВ "Саргас" (код ЄДРПОУ 33229549) та виключити з державного реєстру підприємств та організацій ТОВ "Саргас".

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість" свідоцтво про реєстрацію діє до дати його анулювання, яке відбувається у випадках, якщо: зареєстрована згідно з пунктом 2.1 цього Закону протягом 24 поточних календарних місяців як платник податку особа мала за останні дванадцять поточних календарних місяців оподатковувані обсяги поставки товарів (робіт, послуг) менші, ніж 3600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; зареєстрована як платник податку особа припиняє діяльність згідно з рішенням про ліквідацію такого платника податку.

Таким чином, реєстрація суб'єкта господарювання платником податку на додану вартість діє до моменту її анулювання. До моменту анулювання реєстрації платник податку має право і зобов'язаний у випадках, передбачених законодавством, надавати покупцям товарів (послуг) податкові накладні.

Як свідчать матеріали справи, датою анулювання реєстрації ТОВ "Саргас" в якості платника податку на додану вартість є 13.03.2006 (копію акта анулювання свідоцтва від 13.03.2006, наданого відповідачем, долучено до матеріалів справи).

Таким чином, свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Саргас»було анульовано тільки 13.03.2006, тоді як податкові накладні ТОВ «Саргас» були складені в період з травня 2005 року по січень 2006 року, тобто до дати анулювання свідоцтва платника ПДВ.

Відповідно до положень Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України, ст. 33 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Таким чином прийняття Солом’янським районним судом рішення, яким зобов‘язано Оболонську районну державну адміністрацію в м. Києві скасувати державну реєстрацію ТОВ "Саргас" (код ЄДРПОУ 33229549) та виключити з державного реєстру підприємств та організацій ТОВ "Саргас" та подальший процес її ліквідації до моменту завершення та виключення підприємства з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України не виключає можливості виконання підприємством своїх договірних зобов'язань щодо поставки товару, можливості отримання оплати за поставлений товар, сплати податків, подання податкової звітності, тощо.

Підпунктом 7.2.1 п. 7.2 ст. 2 Закону “Про податок на додану вартість” передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;

ж) ціну поставки без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Як вбачається з матеріалів справи, податкові накладні, виписані на адресу позивача, відповідають вимогам пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”.

Податкові накладні, як вказано у акті перевірки, було підписано не, уповноваженою особою, а саме –засновником ТОВ «Саргас»Козачок О.М., а не керівником підприємства, та скріплені печаткою ТОВ «Саргас».

Відповідно до п. 4.7 Інструкції про порядок обліку платників податків, затвердженої наказом ДПА України № 80 від 19.02.1998, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 16 березня 1998 року за № 172/2612, у редакції, чинній на момент взяття ТОВ «Саргас»на податковий облік, для взяття на облік платники податків - юридичні особи подають в органи державної податкової служби за своїм місцезнаходженням такі документи:

заяву за формою N 1-ОПП (додаток 1);

завірені в нотаріальному порядку копії статуту (якщо це потрібно для створюваної організаційної форми підприємства), установчих договорів з відміткою органу, що здійснив державну реєстрацію;

копію положення (для бюджетних установ, благодійних організацій);

копію свідоцтва про державну реєстрацію;

копію довідки про включення до ЄДРПОУ з присвоєним їй ідентифікаційним кодом.

Пунктом 4.13 вказаної Інструкції встановлено, що усі документи, перелічені в пункті 4.7, подає особисто власник, засновник (власники, засновники) або уповноважена ним (ними) особа (заявник), або призначений керівник, або головний бухгалтер. Документи приймаються лише за наявності паспорта особи, яка подає документи, довідок про присвоєння ідентифікаційного номера з ДРФО власників, засновників (фізичних осіб), директора та головного бухгалтера.

Заяви приймають відділи обліку та реєструють у загальному відділі (канцелярії). Приймання заяви фіксується в журналі реєстрації заяв та повідомлень про взяття на облік (перереєстрацію, реорганізацію, унесення змін) платників податків за ф. N 2-ОПП. Перевірку паспортних даних та встановлення місцезнаходження платника податків виконують підрозділи податкової міліції. Заява заповнюється друкарським способом або від руки чорнилом темного кольору друкованими літерами та підписується власником, засновником або призначеним керівником, чи головним бухгалтером підприємства.

Як вбачається з матеріалів справи, підставами для реєстрації гр. Козачок О.М. у податкових органах як засновника ТОВ «Саргас»стали визначені законодавством документи, на підставі яких здійснювалась відповідна реєстрації, і їх відповідність законодавству перевірялась під час реєстрації.

Згідно з відомостями, отриманими від ДПІ у Оболонському районі м. Києва як податкового органу, в якому ТОВ «Саргас»перебувало на податковому обліку (інформаційна довідка від 29.12.2006 № 10723/7/23-604, копія –у справі) гр. Козачок О.М. на час укладення та виконання вищевказаного договору був уповноважений на здійснення господарської діяльності від імені ТОВ «Саргас»та в податковому обліку обліковувався як власник і керівник підприємства.

При цьому обставини щодо відсутності у власника підприємства гр. Козачок О.М. відповідних повноважень (з урахуванням інших встановлених судом обставин) Солом’янським районним судом м. Києва не встановлювались, не досліджувались та не оцінювались, що вбачається зі змісту самого рішення (його мотивувальної частини).

Обставини, встановлені судовим рішенням в цивільній справі, що набрало законної сили, згідно з ч. 1 ст. 72 КАС України не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Відповідно до ч. 1 ст. 70 належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Водночас судження, висновки суду, викладені у рішенні Солом’янського районного суду м. Києва, не є обов'язковим для господарського суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Таким чином рішення районного суду не звільняє позивача від доведення (надання доказів) визнання недійсними в установленому законом порядку податкових накладних, виписаних позивачу ТОВ «Саргас», на підставі яких позивачем збільшено податковий кредит та віднесено відповідні суми до валових витрат, так і визнання недійсним договору, укладеним між позивачем та ТОВ «Саргас».

Суд також враховує, що Договір № 4 від 06.12.2004, укладений між ТОВ «Саргас»та позивачем (копія –у справі), та податкові накладні від імені ТОВ «Саргас»підписано його власником і керівником гр. Козачок О.М., що підтверджується вищезазначеними документами. Разом з тим позивачем не надано жодних доказів того, що вказана особа не була уповноважена у встановленому законом порядку на підписання вказаних документів.

При цьому суд відзначає, що факт визнання недійсними установчих документів чи скасування державної реєстрації ТОВ «Саргас», а також встановлення Солом’янським районним судом м. Києва обставин, що призначений директором ТОВ «Саргас» Коваленко О.М. переховується від власника підприємства, не тягне за собою недійсність всіх укладених ним угод та виписаних податкових накладних з моменту його державної реєстрації і до моменту виключення з державного реєстру.

За таких обставин висновки відповідача про те, що позивач не мав права на податковий кредит на підставі виданих ТОВ «Саргас»податкових накладних суд вважає помилковим.

Виходячи з наведеного вище, суд відзначає, що вимоги пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" повністю дотримані позивачем.

В матеріалах справи відсутні докази як визнання недійсними податкових накладних, виписаних позивачу ТОВ «Саргас», на підставі яких позивачем збільшено податковий кредит та віднесено відповідні суми до валових витрат, так і визнання недійсним договору, укладеного між позивачем та ТОВ «Саргас».

Допустимих доказів наявності у ТОВ «Саргас»податкових зобов’язань або податкового боргу з податку на додану вартість, що виникли внаслідок виконання вказаних господарських операцій, відповідач не надав.

Згідно п. п. “а”, “б” пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію; дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Крім того суд звертає увагу на те, що згідно з п. 1.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року № 327, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року за № 925/11205 (далі - Порядок), за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства - довідка.

Пункти 1.5 та 1.6 Порядку передбачають, що акт невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок повинен містити систематизований виклад виявлених у ході перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства. За результатами невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства.

Відповідно до Інструкції про порядок застосування та стягнення фінансових санкцій органами державної податкової служби, затвердженої Наказом державної податкової адміністрації України № 110 від 17.03.2001, на підставі акта перевірки, визначеного пп. 1.5, 1.6 Порядку, уповноваженою особою податкової служби виноситься рішення про донарахування суми податку, яка повинна бути сплачена особою, відносно якої встановлене податкове правопорушення, а також відповідні фінансові санкції, тобто вказаним податковим рішенням встановлюється і саме податкове правопорушення, і санкції за його здійснення. З аналізу вказаних норм податкового законодавства випливає, що порушення будь-якою юридичною особою податкового законодавства встановлюється посадовими особами контролюючого органу у результаті перевірки фінансово-господарської діяльності і фіксуються у акті, складеному по результатах вказаної перевірки, а також зазначається у відповідному рішенні податкової служби, яке повинно бути виконане упродовж встановленого податковим законодавством строку. Податковим законодавством не передбачені інші документи, які можуть підтверджувати наявність виявлених порушень податкового або валютного законодавства.

Відсутність у матеріалах справи актів перевірки фінансово-господарської діяльності ТОВ «Саргас»із зазначенням фактів будь-яких порушень з його боку податкового законодавства за результатами виконання вищевказаного господарського зобов’язання, прийнятих на підставі вказаних актів рішень та доказів невиконання порушником податкового законодавства таких рішень свідчить про відсутність належних доказів порушення податкового законодавства ТОВ «Саргас».

При цьому суд відзначає, що неподання ТОВ «Саргас»звітності з лютого 2006 року, відомості, отримані податковим органом за результатами перевірки ТОВ «Ельдорадо Україна», а також ліквідація ТОВ «Саргас»за рішенням суду є підставою для позапланової перевірки ТОВ «Саргас»згідно з п. п. 1, 2, 6 ч. 6 ст. 111 Закону України від 04.12.1990 №590-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні».

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 69 вказаного Кодексу доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ч. ч. 1 та 4 ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Однак в матеріалах справи відсутні чинні рішення податкового органу про донарахування ТОВ «Саргас»податкових зобов’язань, податкові повідомлення, податкові вимоги, що підтверджують наявність у нього податкового боргу, що виник за результатами виконання зазначених господарських операцій з позивачем.

За таких обставин відповідачем не доведено факту порушення ТОВ «Саргас» положень податкового законодавств, зокрема щодо формування податкових зобов’язань та податкового кредиту з ПДВ за результатами відповідних господарських зобов’язань, що є предметом дослідження в даній справі.

Враховуючи викладене, а також те, що в період укладення між позивачем та ТОВ «Саргас»вищевказаних договорів та їх виконання позивач мав всі підстави для включення сплачених сум податку на додану вартість до податкового кредиту, оскільки ТОВ «Саргас»було належним чином зареєстрованим платником податку на додану вартість, ним були виписані на надані позивачеві податкові накладні, а позивачем суми податку на додану вартість були сплачені у складі вартості товару, вказані податкові накладні та угоди не визнані у встановленому законом порядку недійсними, суд вважає правомірним включення позивачем суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту, а прийняття спірних рішень про нарахування позивачу податку на додану вартість - безпідставним.

Відповідно до п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” штрафні санкції накладаються на платника податків за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пп. 17.1.3 п. 17.1 цієї статті у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Зважаючи на те, що суд визнав відсутність факту порушення позивачем податкового законодавства, а також відсутність суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) з податку на додану вартість за розглянутим епізодом, застосування до нього штрафних санкцій у розмірі є необґрунтованим.

Суд також бере до уваги, що згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В супереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятих ним спірних рішень з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 94 КАС України судові витрати позивача в частині сплати судового збору підлягають відшкодуванню йому з Державного бюджету України в розмірі 3,40 грн.

Керуючись ст.ст. 9, 69-71, 86, 89, 90, 94, 97, 158-163 КАС України, господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва від 31.01.2007 № 0000582310/0.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва від 31.01.2007 № 0000592310/0.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва від 17.04.2007 № 0000582310/1.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва від 17.04.2007 № 0000592310/1.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва від 25.06.2007 № 0000582310/2.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва від 25.06.2007 № 0000592310/2.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ельдорадо-Україна»судовий збір у розмірі 3,40 грн.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом 20 днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя О.О. Євсіков

Дата складення та підписання постанови в повному обсязі –24.09.2007.