Рішення № 99123003, 19.08.2021, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2021 року м. Черкаси справа № 925/131/21

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Грачова В.М., при секретарі Нестеренко А.М. без участі представників сторін, у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду в м. Черкаси, розглянувши справу за позовом Комунального товариства “Теплокомуненерго” міста Монастирище до Приватного акціонерного товариства “Монастирищенський машинобудівний завод” про стягнення 37050 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач – Комунальне товариство “Теплокомуненерго” міста Монастирище звернувся в господарський суд Черкаської області з позовом до Приватного акціонерного товариства “Монастирищенський машинобудівний завод” (далі-відповідач) про стягнення, на підставі ст.ст. 1166, 1192 ЦК України, 225 ГК України, 37050 грн. збитків у вигляді витрат позивача на усунення наслідків пошкодження кабельних ліній напругою 10000 В ААШВ 3*70 мм 2 відповідачем та відшкодування судових витрат.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що 05.12.2020 року близько 14 год. 00 хв. працівниками публічного акціонерного товариства “Монастирищенський машинобудівний завод” (в подальшому перейменовано на Приватне акціонерне товариство “Монастирищенський машинобудівний завод”) проводився демонтаж капітальної будівлі енергосилового цеху публічного акціонерного товариства “Монастирищенський машинобудівний завод” за адресою: вул. Соборна, 122, м. Монастирище, Черкаської області, в тому числі і у місці пролягання електричних кабелів позивача міста Монастирище, під час якого екскаватором Hyndai, без державного номерного знаку пошкоджено дві кабельні лінії напругою 10000 В ААШВ 3*70 мм 2 , що живлять котельню позивача.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 15.02.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 925/131/21 за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 20.04.2021 року, з у рахуванням ухвали суду від 12.04.2021 року.

В судове засідання 20.04.2021 року сторони явку своїх представників не забезпечили, позивач подав суду 20.04.2021 року клопотання (вх. № 6496/21), в якому підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити, розгляд справи провести без участі його представника. Відповідач письмовий відзив на позов не подав, проти розгляду справи в порядку спрощеного провадження не заперечив, причини неявки в судове засідання не повідомив. Ухвала суду від 15.02.20021 року, направлена на адресу відповідача повернулась до суду з відміткою пошти про причини повернення: «адресат відсутній за вказаною адресою», «за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходженням відповідача є: 61046, м. Харків, просп. Московський, буд.273.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців», якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою; якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні; відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, використовуються для ідентифікації юридичної особи або її відокремленого підрозділу.

Відповідно до п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» із змінами і доповненнями, внесеними постановою Пленуму Вищого господарського суду України від 23 березня 2012 року № 3, в разі, якщо ухвалу було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв`язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно з ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до частин 3, 7 статті 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Таким чином, суд продемонстрував достатню старанність, щоб дозволити відповідачу, який повинен був знати про правила, що застосовуються до надіслання судових повідомлень учасникам справи, визначитися з провадженням проти нього та скористатись правами і обов`язками, передбаченими статтями 42, 46 ГПК України і вважає його повідомленим належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Частиною 1 ст. 202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з п. 1 ч. 3 статті 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи, суд, відповідно до ст. 202 ГПК України, визнав за можливе розглянути справу у відсутності представників сторін за наявними в ній матеріалами.

Згідно з ч.ч. 4, 5 ст. 240 ГПК України, судом підписано рішення без його проголошення, датою ухвалення рішення є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши докази, наявні у матеріалах справи, та оцінивши їх у сукупності суд позов задовольняє повністю з наступних підстав.

Позивач в обґрунтування позову як на підставу своїх вимог посилався на те, що 07.12.2020 року створено комісію у складі працівників позивача, призначена наказом комунального товариства “Теплокомуненерго” № 44 з виїздом на місце провела розслідування аварії, що сталася за адресою: вул. Соборна, 122, м. Монастирище, Черкаської області, за результатами розслідування складено 08.12.2020 року Акт розслідування аварії, що сталася 05.12.2020 року, який затверджено директором комунального товариства “Теплокомуненерго” Крохмальним С.П. (а.с. 10-13).

Із Акта розслідування від 08.12.2020 року зокрема вбачається:

розділ 3 (характеристика місця, де сталася аварія) – 19101, Черкаська обл., м. Монастирище, вул. Соборна, 122 - руїни колишнього енергосилового цеху ПАТ "Монастирищенський машинобудівний завод". Енергосиловий цех (а точніше руїни, які від нього залишилися) належить ПАТ "Монастирищенський машинобудівний завод" (в подальшому перейменовано на Приватне акціонерне товариство “Монастирищенський машинобудівний завод”);

розділ 4 (обставини, за яких сталася аварія) – 05.12.2020 року о 14 год. 00 хв. працівниками ПАТ "Монастирищенський машинобудівний завод", ЄДРПОУ 00255289, 19101, м. Монастирище Черкаської області, вул. Соборна, 122 проводився демонтаж капітальної будівлі бувшого енергосилового цеху ПАТ "Монастирищенський машзавод", в тому числі і у місці пролягання електричних кабелів комунального підприємства "Теплокомуненерго" міста Монастирище, 19101, м. Монастирище Черкаської області, вул. Соборна, 122-1. В результаті виконання таких робіт сталося пошкодження двох електричних кабельних ліній напругою 10 000 В ААШВ 3*70 мм2, що живлять котельню підприємства. В оперативному режимі живлення котельні міста було переключено на аварійне постачання електроенергії. Про пошкодження працівниками ПАТ "МонастирищенськиЙ машзавод" кабелів КП "Теплокомуненерго" м. Монастирище директором останнього в телефонному режимі було повідомлено керівника ПАТ "Монастиршценський машзавод" Андросова Михайла Олександровича, який в свою чергу пообіцяв сприяти у ліквідації аварії, що сталася з вини працівників підпорядкованого йому підприємства. Комісією, під час огляду місця аварії було встановлено, що два кабелі марки ААШВ 3*70 мм напругою 10 000 В були пошкоджені бетонною опорою (несуча конструкція виробничого цеху) через її демонтаж. В результаті нахилу такої опори під час її демонтажу, підземною її частиною було пошкоджено дві кабельні лінії (основну і резервну) ААШВ 3*70 мм напругою 10000 В, що, як результат, призвело до непридатності до використання обох кабелів за призначенням.

Демонтаж бетонної опори (несуча конструкція виробничого цеху) було здійснено технікою ПАТ "Монастирищенський машзавод" (засоби, знаряддя пошкодження): екскаватор Hyndai без державного номерного знака (далі - техніка). З допомогою вказаної техніки ПАТ "Монастирищенський напгзавод" демонтував капітальні будівлі (виробничих цехів) у спосіб, що передбачає руйнування. Тобто, будівельна опора, якою було пошкоджено електричні кабелі, демонтувалася у спосіб, який не зберіг її цілісність як будівельної конструкції, а саме: "витягування", "розшагування" "розломування" тощо.

При дослідженні самих кабелів комісією встановлено рванопалений характер пошкоджень. Пошкодження обох кабельних ліній сталося в результаті натягання кабелів вертикальною силою бетонної опори (коромислом) на горизонтально прокладені кабелі шляхом натягування на розрив. Ступінь пошкодження обох кабелів є таким, що не тільки не дозволяє, а і унеможливлює їх використання за призначенням. Розривно-палений характер та ступінь пошкодження обох кабелів передбачає повну заміну частин кабелів на аналогічної марки, напруги та діаметру. Заміни потребує дві частини кабелю ААШВ 3*70 мм2 напругою 10 000 В по 15 метрів (всього 30 метрів). Пошкодження є таким, що зупинило діяльність котельні Підприємства до часу переходу на аварійне електропостачання.

Місце пошкодження кабелів, характер та ступінь пошкодження, засоби (знаряддя), яким було здійснено пошкодження тощо 08.12.2020 було зафотографовано. Фото додаються та є невід`ємною частиною даного акта.

Вартість нанесеної ПАТ "МонастирищенськиЙ машзавод" комунальному підприємству "Теплокомуненерго" міста Монастирище шкоди складається із вартості відновлення кабелів: вартість визначення місць пошкодження кабелів електромеханічною лабораторією Монастирищенського РЕМ, розриття місця пошкодження землерийною технікою, робота екскаваторника, електриків, вартість матеріалів: з`єднувальних муфт, кабелю, інших матеріалів для відновлення цілісності кабелів, засипка траншеї, в тому числі піском, ручні та шли роботи, що в загальному підсумку займе, при наявності усіх матеріалів, п`ять робочих днів. Точна вартість нанесеної шкоди буде встановлено по кошторису на виконання робіт, необхідних для відновлення пошкоджених кабелів. Не належить до аварії, що має категорію.

За висновком комісії (розділ 7 Акта), 05.12.2020 року о 14год. 00 хв. працівниками ПАТ "Монастирищенський машзавод" проводився демонтаж капітальної будівлі бувшого енергосилового цеху ПАТ "Монастирищенський машзавод". Проведення таких робіт було здійснено без відповідних дозволів. В результаті виконання таких робіт спецтехлікою ПАТ "Монастнришенський машзавод" сталося пошкодження двох електричних кабельних ліній напругою 10 000 В ААШВ 3*70 мм2, що живлять котельню Підприємства. Пошкодження обох кабельних ліній сталося в результаті натягання кабелів вертикальною силою бетонної опори (коромислом) на горизонтально прокладені кабелі шляхом натягування на розрив. Вартість робіт із відновлення цілісності електричних кабелів належить до відшкодування ПАТ "Монастирищенський машзавод".

09.12.2020 року складено акт розслідування аварії, що сталася 05.12.2020 року у складі комісії за участі представників органів місцевого самоврядування та позивача, відповідач явку представника не забезпечив (а.с. 14-16), з якому викладено обставини аварії та висновки акта розслідування аварії, що сталася 05.12.2020 року складеного 08.12.2020 року, зазначено, що винним у заподіяні шкоди комунальному підприємству "Теплокомуненерго" міста Монастирище комісія визначила ПАТ "Монастирищенський машзавод", рекомендовано йому відшкодувати вартість нанесених збитків добровільно, а в протилежному випадку вирішити питання в судовому порядку. Також вказано про проведення слідчих дій працівниками сектору Монастирищенського відділення поліції Уманського відділу поліцій ГУНП в Черкаській області щодо аварії за зверненням директора КП "Теплокомуненерго" м. Монастирище до поліції про вчинення правопорушення ПАТ "Монастирищенський машзавод".

За розрахунком позивача, викладеним у позовній заяві, загальний розмір його витрат на усунення пошкодження двох електричних кабельних ліній напругою 10 000 В ААШВ 3*70 мм2, що живлять котельню позивача., яке відбулось 05.12.2020 року, становить 37050 грн., розрахунок ґрунтується на поданих позивачем суду документах первинного обліку вчинених господарських операцій зокрема: зведеного кошторису розрахунку вартості будівництва, локального кошторису на будівельні роботи №2-1-1, актом здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг) № 142, актом здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) № 123, платіжних доручень № 668 від 16.12.2020 року, № 670 від 18.12.2020 року, витягів з калькуляції проведених робіт і витрат (а.с. 221-36).

11.01.2021 року та 27.01.2021 року позивач звертався до відповідача з досудовими попередженнями № 7, № 35, в яких вимагав відшкодувати завдану позивачу шкоду 05.12.2020 року у розмірі 37050 грн. у 7-денний строк з дня отримання попередження (а.с. 61-62 докази направлення а.с. 61 на звороті, а.с. 63).

Відповідач попередження позивача залишив без відповіді та виконання.

Таким чином, предметом спору у справі, що розглядається, є вимога позивача до відповідача про відшкодування завданих збитків.

За змістом з ст.ст. 11, 15, 16 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної шкоди) іншій особі; кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

За правовою природою спірні правовідносини сторін віднесені до відносин не договірних зобов`язань відшкодування шкоди.

За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (ч. 1 ст. 22, ст. 611, ч. 1 ст. 623 ЦК України, абз. 6 ч. 2 ст. 20, ч. 1 ст. 224 ГК України). Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Відшкодування позадоговірної шкоди, за своєю правовою природою є деліктною відповідальністю.

Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди втілено у ст. 1166 ЦК України. Відповідно до цієї норми закону майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; вина завдавача шкоди; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.

В деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою, в свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.

За загальними правилами відшкодування шкоди, визначеними у ст. 1192 ЦК України, особа, яка завдала шкоди майну, може відшкодувати її способом відшкодування в натурі або відшкодуванням завданих збитків.

Відповідно до ч. 2 ст. 1193 ЦК України, якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом.

Враховуючи, що позовна вимога полягає у відшкодуванні шкоди, завданій пошкодженням електричних кабельних ліній напругою 10 000 В ААШВ 3*70 мм2, до спірних правовідносин підлягають застосуванню Правила охорони електричних мереж, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.1997 року за N 209 (далі - Правила №209 ), додатком до яких є Умови проведення робіт у межах охоронних зон електричних мереж та Правила технічної експлуатації електроустановок споживачів, що затверджені наказом Міністерством палива та енергетики від 25.07.2006 року за N 258.

Так, електричними мережами, які підлягають охороні згідно з Правилами №209, вважаються трансформаторні підстанції, розподільні пункти і пристрої, струмопроводи, повітряні лінії електропередачі, підземні і підводні кабельні лінії електропередачі та споруди, які до них належать (ч.2 ст. 1 Правил №209).

Для створення нормальних умов експлуатації електричних мереж, забезпечення їх збереження та дотримання вимог техніки безпеки здійснюються такі заходи: відводяться земельні ділянки; встановлюються охоронні зони; визначаються мінімально допустимі відстані (ст. 2 Правил №209).

Згідно з п. 3 Умов проведення робіт у межах охоронних зон підприємства, установи, організації, окремі громадяни, що мають намір виконувати роботи у межах охоронних зон електричних мереж, повинні не пізніше як за три доби повідомити про це енергопідприємство за умови своєчасного одержання письмового дозволу від нього на виконання цих робіт за формами, наведеними у додатках N 1, 2 до цих Умов.

У пункті 15 Умов проведення робіт у межах охоронних зон зазначено: забороняється застосування машин і механізмів ударної дії ближче 5 метрів від траси кабелів, а землерийних машин - у межах охоронної зони кабельних ліній. Застосування землерийних машин у межах охоронної зони дозволяється лише під час розкопування, яке проводить персонал енергопідприємства. Під час розкопування безпосередньо над кабелем використання землерийних машин та інструментів ударної дії, у тому числі лома і кайла, допускається лише на глибину, за якою до кабелю або захисного покриття залишається шар ґрунту не менше 0,3 метра. Подальше виймання ґрунту повинно проводитися вручну лопатами.

Відповідно до п. 17 Умов проведення робіт у межах охоронних зон у разі пошкодження кабелю виконавець робіт повинен негайно повідомити про це підприємство, яке експлуатує кабельні лінії та місцеві органи виконавчої влади.

З урахуванням вищевикладеного, у комунальній власності позивача на праві господарського відання належить зокрема і котельня (акт приймання–передачі основних засобів (будівель, споруд, обладнання котельні, системи теплопостачання , транспортних засобів) та технічної документації), здійснений на виконання рішення Монастирищенської міської ради від 16.09.2015 року №32-3 укладений позивачем з Монастирищенською міською радою), а також і пошкоджені електричні кабельні лінії напругою 10 000 В ААШВ 3*70 мм2 – основна і резервна.

Проте, відповідач, в порушення п.п.3,15 Умов проведення робіт у межах охоронних зон, не повідомив позивача про намір виконувати роботи у межах охоронних зон електричних мереж, застосовував у охоронній зоні, де прокладено кабельні лінії позивача екскаватор Hyndai, здійснивши демонтаж бетонної опори (несуча конструкція виробничого цеху) що передбачає руйнування. Тобто, будівельна опора, якою було пошкоджено електричні кабелі, демонтувалася у спосіб, який не зберіг її цілісність як будівельної конструкції, в результаті нахилу такої опори підземною її частиною, що призвело до пошкодження кабелів марки ААШВ напругою 10 000 В 3*70 мм2 позивача.

Обставини аварії встановлені за результатами розслідувань, проведених комісією у складі працівників позивача та за участі органів самоврядування, працівниками сектору Монастирищенського відділення поліції Уманського відділу поліцій ГУНП в Черкаській області, їх висновки викладені, відповідно, у Актах розслідування аварії, що сталася 05.12.2020 року від 08.12.2020 року, від 09.12.2020 року, між собою не суперечать, отже суд вважає їх достовірно встановленими.

Таким чином, з урахуванням викладених обставин справи та наведених норм законодавства суд вважає, що спірна подія відбулась внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки. В діях відповідача вбачаються ознаки необережної вини, а саме: відповідач виконував демонтажні роботи з використанням спеціальної техніки у охоронній зоні без повідомлення, дозволу позивача, без виявлення фактичного місцезнаходження електричних кабельних ліній, присутності представника позивача, а також не повідомив про наслідки аварії ні позивача ні органи місцевого самоврядування.

Відтак, за наявності вини відповідача, діяльністю якого було завдано шкоди, з урахуванням викладених обставин відповідальність за спричинення спірних збитків покладається на нього. Відповідач під час розгляду справи не довів відсутність своєї вини тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення.

Нормами Господарського процесуального кодексу України, зокрема, встановлено, що:

учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ч. 1 ст. 43);

кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч. 1, 3 ст. 74);

належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76);

обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77);

достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч. 1 ст. 78);

наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.ч. 1, 2 ст. 79);

учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду (ч. 1 ст. 80);

суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ч.ч. 1, 2 ст. 86).

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 13, ч. 1 ст. 14 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відтак, з огляду на встановлені обставини справи та викладені норми законодавства, суд позовні вимоги задовольняє у повному обсязі.

На підставі статті 129 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені ним судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2270 грн.

Керуючись ст.ст. 129, ст. 233, 236-240, 255, 256 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства “Монастирищенський машинобудівний завод”, код ЄДРПОУ 00255289, місцезнаходження: 61046, м. Харків, просп. Московський, буд.273 на користь Комунального товариства “Теплокомуненерго” міста Монастирище, код ЄДРПОУ 25584373, місцезнаходження: 19101, Черкаська обл., вул. Соборна, буд. 122 –І - 37050 грн. збитків, 2270 грн. судових витрат.

Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту.

Повний текст рішення складено 19.08.2021 року.

Суддя В.М. Грачов