Ухвала суду № 99122839, 20.08.2021, Господарський суд Тернопільської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

20 серпня 2021 року м. ТернопільСправа № 921/533/21 Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Бурди Н.М. розглянувши у наказному провадженні заяву Ф46/30/02.1/1256 від 06.08.2021

заявника: Західної філії Державного підприємства "Український державний центр радіочастот", вул Стороженка, 20, м. Львів, 79018

до боржника: Товариства з обмеженою відповідальністю "Західні комунікаційні системи", вул. Мала Безкупчина, 50, с. Озерна, Зборівський район, Тернопільська область, 47264

про видачу судового наказу за вимогою про стягнення 54000 грн заборгованості за поставлений товар по Договору купівлі-продажу №14/04-20 від 14.04.2020, а також 227 грн судового збору.

Встановив:

16.08.2021 року до Господарського суду Тернопільської області в порядку наказного провадження звернулася Західна філія Державного підприємства "Український державний центр радіочастот" про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Західні комунікаційні системи" 930,72 грн заборгованості за поставлений товар по Договору на роботи, пов`язані з радіочастотним моніторингом та забезпеченням електромагнітної сумісності радіоелектронних засобів №41мт-16 від 13.09.2016 , а також 227 грн. судового збору.

Згідно зі ст. 147 Господарського процесуального кодексу України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу.

Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги.

Частиною 3 статті 147 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що заявником та боржником в наказному провадженні можуть бути юридичні особи та фізичні особи - підприємці.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 152 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо наявні обставини, зазначені у частині першій статті 175 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 80 Цивільного кодексу України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Згідно з ч. 3 ст. 95 Цивільного кодексу України філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого положення.

За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Західна філія Державного підприємства "Український державний центр радіочастот" (вул. Стороженка, 20, м. Львів, 79018 , ідент. номер 2209009979) не має статусу юридичної особи, а є відокремленим підрозділом юридичної особи - Державного підприємства "Український державний центр радіочастот" (ідент. код 01181765).

Отже, у відповідності до Розділу ІІ Господарського процесуального кодексу України (Наказне провадження) .філія не може бути заявником в наказному провадженні, оскільки вона є відокремленим підрозділом без права юридичної особи.

Суд зазначає, що коло повноважень філії визначається установчими документами останньої, положенням про філію, яке затверджено юридичною особою, або довіреністю, виданою нею ж у встановленому порядку керівникові цієї філії. При цьому слід мати на увазі, що стороною у справі (заявником та боржником в наказному провадженні) є юридична особа, від імені якої діє філія, і рішення приймається саме стосовно підприємства чи організації - юридичної особи, але в особі її філії.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 175 ГПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

Крім того, відповідно до п. 4 ч. 3ст. 150 Господарського процесуального кодексу України до заяви про видачу судового наказу додаються документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує вимоги.

Заявник у заяві вимагає стягнення з боржника 930,27 грн. заборгованості наявність якої підтверджується, серед іншого копіями рахунків №4576 від 26.12.2017 року, №172 від 25.01.2018 року; №571 від 26.02.2018 року; №4922 від 26.03.2018 року; №5463 від 24.04.2018 року; №5789 від 25.05.2018 року; №6409 від 25.06.2018 року та копіями актів виконаних робіт №17-11-4576 від 29.12.2017;№18-11-172 від 31.01.2018; №18-11-571 від 28.02.2018; №18-11-4922 від 30.03.2018; №18-5463 від 27.04.2018; №18-11-5789 від 31.05.2018; №18-11-6409 від 27.06.2018;

Відповідно до п. 3.4. Договору оплата за виконання робіт здійснюється щомісяця шляхом перерахування грошових коштів, в розмірі встановленого п. 3.1. цього Договору на розрахунковий рахунок Виконавця, не пізніше 25 числа місяця наступного за розрахунковим.

Позовна давність, за визначенням ст. 256 Цивільного кодексу України - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Частиною 1статтті 257 ЦК України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно зі ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом ч. 5 ст. 267 Цивільного кодексу України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску строку позовної давності.

Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об`єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини. Проте вирішення таких питань не можливо в межах наказного провадження.

Статтями 253, 254 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.

Пунктами 1 та 5 ч. 1 ст. 152 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо: заяву подано з порушенням вимог статті 150 цього Кодексу та у разі, якщо з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, або пройшов строк, встановлений законом для пред`явлення позову в суд за такою вимогою.

Враховуючи викладене зобов`язання з оплати за виконані роботи визначено умовами п. 3.4 Договору не пізніше 25 числа місяця наступного за розрахунковим. По спливу даного строку, якщо оплата не була проведена, у Виконавця виникло право вимоги з відшкодування заборгованості за Договором №41мт-16 від 13.09.2016. За вказаних обставин суд дійшов висновку, що заявником пропущено трирічний строк позовної давності по вказаних актах виконаних робіт та рахунках, передбачений ч.1 ст. 257 ЦК України.

Оскільки судом встановлено, що заяву про видачу судового наказу подана Західною філією Державного підприємства "Український державний центр радіочастот", яка не може бути заявником в наказному провадженні, а також констатовано обставини пропуску строку позовної давності щодо частини заявлених вимог, а відтак суд відмовляє у видачі судового наказу на підставі п. 1 ч. 1 ст. 175, п.п. 4-5 ч. 1 ст. 152 ГПК України,

Згідно зі ст. 153 ГПК України, відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої статті 152 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою.

За приписами ч. 2 ст. 154 ГПК України за результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 ГПК України про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.

Суд звертає увагу заявника на те, що з метою захисту законних прав та інтересів, останній має право звернутись до господарського суду у порядку позовного провадження.

За приписами статті 151 ГПК України, у разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається.

Керуючись ст. 147, 148, 153, 154, 175, 152, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України,

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у видачі судового наказу за заявою Західної філії Державного підприємства "Український державний центр радіочастот" про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Західні комунікаційні системи" 930,72 грн заборгованості за поставлений товар по Договору на роботи, пов`язані з радіочастотним моніторингом та забезпеченням електромагнітної сумісності радіоелектронних засобів №41мт-16 від 13.09.2016.

2.Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 255-257 Господарського процесуального кодексу України. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення до Західного апеляційного господарського суду, з урахуванням пп. 17.5. п. 17 Розділу XI Перехідних положень ГПК України.

Повний текст ухвали складено 20.08.2021.

Заявник та боржник можуть отримати інформацію по справі, що розглядається, на веб-сторінці офіційного веб-порталу судової влади у мережі Інтернет за адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.

Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.

Суддя Н.М. Бурда