Рішення № 99122711, 10.08.2021, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

______________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" серпня 2021 р.м. Одеса Справа № 916/548/21

За позовом: Приватного підприємства "ПЕЛІОН" (65029, м. Одеса, вул. Князівська, буд. 32, офіс 206, код ЄДРПОУ - 38153967, електронна адреса: pelion-agro@ukr.net)

До відповідача: Фермерського господарства "ВЕСНА" (66143, Одеська обл., Балтський р-н, с. Оленівка, електронна адреса: demptd13@gmail.com, primavare1@ukr.net код ЄДРПОУ - 22496384)

про стягнення

Суддя Рога Н.В.

Секретар с/з Луцюк Р.П.

За участю представників сторін:

Від позивача: Довбишев Д.О. - на підставі ордера серії ОД №475954 від 28.06.2021р.; Щербина О.П. - в порядку самопредставництва;

Від відповідача: Носенко І.П. - на підставі довіреності від 07.04.2021р.

СУТЬ СПОРУ: Позивач - Приватне підприємство (далі - ПП) "ПЕЛІОН", звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Фермерського господарства (далі - ФГ) "ВЕСНА" про стягнення заборгованості з урахуванням інфляції у розмірі 173 565 грн, штрафу у розмірі 12 000 грн, курсової різниці у розмірі 14 022 грн 52 коп., пені у розмірі 55 394 грн 02 коп., 28% річних у розмірі 122 663 грн 01 коп.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 26.03.2021р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №916/548/21, справу вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання призначено на 15.04.2021р.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.05.2021р. клопотання ФГ «Весна» про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження задоволено, вирішено справу №916/548/21 розглядати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче провадження на 21.05.2021р.

12 травня 2021р. до суду від ПП "ПЕЛІОН" надійшло клопотання про витребування доказів, а саме: витребування з Головного управління ДПС в Одеській області податкової декларації з ПДВ ФГ «Весна» за лютий, березень 2018р. з додатком №5, та реєстр отриманих податкових накладних за лютий-березень 2018р. В обгрунтування клопотання позивач зазначив, що 28.02.2018р. між ПП "ПЕЛІОН" та ФГ «Весна» був укладений договір поставки №2802-1 на поставку продукції виробничо-технічного призначення, в тому числі, але не виключно засоби захисту рослин, мінеральні добрива, насіння ( товар), на умовах відстрочення кінцевого розрахунку. Даний договір, за поясненнями позивача, повністю ідентичний за змістом раніше укладеному між сторонами договору поставки №2006-1 від 20.06.2017р.

Як зазначає позивач, два екземпляри договору поставки №2802-1 від 28.02.2018р. на паперовому носії він направив на адресу ФГ «Весна» для підписання, але відповідач не повернув ПП "ПЕЛІОН" підписаний екземпляр договору.

ПП "ПЕЛІОН" зазначає, що в забезпечення вимог договору поставки №2802-1 від 28.02.2018р. ФГ «Весна», для підтвердження договірних відносин, подало до Головного управління ДПС в Одеській області податкову декларацію з ПДВ за лютий 2018 року з квитанціями, та оригінал платіжного доручення від 01.03.2018р. про сплату на рахунок ПП «ПЕЛІОН» грошових коштів у сумі 30 000 грн.

При цьому, позивач вважає, що податкова декларація з ПДВ ФГ «Весна» за лютий, березень 2018р. з додатком №5, та реєстр отриманих податкових накладних за лютий-березень 2018р. є важливими доказами у справі, оскільки підтверджує факт наявності та часткового виконання договірних відносин між позивачем та відповідачем.

За таких обставин, на підставі ч.1 ст.81 ГПК України, ПП «ПЕЛІОН» вважає, що наявні підстави для витребування доказів.

Представник ФГ «Весна» у підготовчому засіданні проти задоволення клопотання позивача про витребування доказів заперечує, посилаючись на його необгрунтованість та безпідставність, а також недоотримання позивачем вимоги щодо самостійного отримання витребуваних доказів.

Протокольною ухвалою суду від 21.05.2021р. судом відмовлено у задоволенні клопотання ПП "ПЕЛІОН" про витребування доказів, що надійшло до суду 12.05.2021р. ( вх.№12868/21), адже, згідно вимог ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно ч.1 ст. 81 ГПК України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом.

Разом із тим, відповідно до ч.2 ст.81 ГПК України у клопотанні про витребування судом доказів повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується (крім клопотання про витребування судом групи однотипних документів як доказів); 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; 5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.

У судовому засіданні представник ПП «ПЕЛІОН» зазначив, що не вживав заходів щодо самостійного отримання документів, про які йдеться у клопотанні про витребування доказів. У тексті клопотання позивач не навів обставин, за яких самостійне витребування доказів є неможливим.

Враховуючи викладене, відсутні підстави для задоволення клопотання ПП «ПЕЛІОН» про витребування доказів.

Крім того, протокольною ухвалою від 21.05.2021р. відкладено підготовче засідання на 29.06.2021р.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 21.05.2021р. задоволено клопотання ПП «ПЕЛІОН » про витребування доказів ( вх.№17257/21 від 29.06.2021р.) та витребувано у Головного управління ДПС в Одеській області належним чином засвідчену копію податкової декларації з ПДВ за лютий та березень 2018р. з розшифровкою податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (додаток №5 до податкової декларації), що подані (зареєстровані) Фермерського господарства «Весна» та засвідченої копії реєстру отриманих Фермерським господарством «Весна» податкових накладних за лютий та березень 2018р.

Протокольною ухвалою від 21.05.2021р. відкладено підготовче засідання на 12.07.2021р. Протокольною ухвалою від 12.07.2021р. продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, підготовче засідання відкладено на 20.07.2021р. Протокольною ухвалою суду від 20.07.2021р. відкладено підготовче засідання на 03.08.2021р. Протокольною ухвалою суду від 03.08.2021р. закрито підготовче провадження у справі №916/548/21 та призначено судове засідання щодо розгляду справи по суті на 10.08.2021р.

Позивач - ПП «ПЕЛІОН », підтримує позовні вимоги в повному обсязі, просить їх задовольнити з підстав зазначених у позовній заяві, додаткових поясненнях, що надійшли до суду 20.07.2021р.

Відповідач - ФГ «Весна», заперечує проти позовних вимог в повному обсязі, просить відмовити у їх задоволенні, з підстав зазначених у відзиві на позовну заяву, що надійшов до суду 07.05.2021р., додаткових поясненнях, що надійшли до суду 19.07.2021р. та 02.08.2021р.

Позивач у справі зазначає, що 28.02.2018р. між ПП «ПЕЛІОН», як Постачальником, та ФГ «Весна», як Покупцем, було укладено Договір поставки №2802-1 на умовах відстрочення кінцевого розрахунку, згідно якого Постачальник зобов`язався передати у власність Покупця продукцію виробничо-технічного призначення, в тому числі, але не виключно, засоби захисту рослин, мінеральні добрива (товар), а Покупець зобов`язався прийняти товар і оплатити його вартість, сплативши за нього визначену договором грошову суму, або здійснивши розрахунок за товар авальованим векселем на умовах та в порядку, передбаченому п.2.7 договору та додатками до Договору.

Згідно тексту позовної заява, зазначений Договір був укладений шляхом обміну тексту договору на паперовому носії, та він є ідентичним за змістом тексту раніше укладеному сторонами договору поставки №2006-1 від 20.06.2017р.

В судовому засіданні щодо розгляду справи представник позивача зазначив, що спочатку Договір поставки №2802-1 від 28.02.2018р. було укладено шляхом усних перемовин, потім шляхом електронного листування, уже у серпні 2018р. шляхом надсилання примірника Договору у письмовому вигляді.

При цьому, як зазначає позивач, він направив на адресу ФГ «Весна» для підписання два примірники договору поставки №3107-1 від 31.07.2017р, Договору поставки №2802-1 від 28.02.2018р., додатків до договорів, накладних на паперовому носії, що підтверджується записом в книзі реєстрації вихідної кореспонденції, а також описом вкладення у лист від 29.08.2018р. та накладною №6500138531885, але підписаний примірник від ФГ «Весна» отримано не було.

Посилаючись на положення ст.626, 638, 639, 640, 642 Цивільного кодексу України, позивач вважає, що Договір поставки №2802-1 від 28.02.2018р. є укладеним з моменту прийняття пропозиції, що також підтверджується прийняттям товару.

Згідно умов Договору товар поставляється відповідно зі специфікаціями, що є додатками до Договору, та якими передбачений розрахунок за товар, поставлений на умовах відстрочення кінцевого розрахунку 100% у строк не пізніше 15.05.2018р.

Позивач зазначає, що на виконання умов Договору він поставив Покупцю товар (насіння соняшника) на суму 180 000 грн, що підтверджується накладною №21 від 12.04.2018р. Але, ФГ «Весна» оплату за отриманий товар було проведено лише у сумі 30 000 грн.

При цьому, як зазначає позивач, згідно п.3.1.1 поставки №2802-1 від 28.02.2018р. Постачальник зобов`язаний передати товар Покупцеві на складі Покупця.

У п.3.2.3 Договору визначено, що Покупець зобов`язаний отримати товар на складі Покупця, зазначеному у додатку до Договору в графі «Базис поставки».

Але, у додатку до Договору визначено «Базис поставки - склад Постачальника», що позивач вважає опискою та помилковим вважає посилання на правила EXW Інкотермс 2000, що підтверджується п.3.2.3 Договору.

Також ПП «ПЕЛІОН» зазначає, що умовами Договору поставки №2802-1 від 28.02.2018р. не передбачено обов`язок Постачальника надавати Покупцю окреме повідомлення про готовність товару до відвантаження, конкретну дату, коли і де саме товар буде наданий у розпорядження Покупця. У Договорі також відсутнє посилання на застосування під час його виконання умов EXW Інкотермс 2000.

Позивач вважає, що не зазначення у рахунку-фактурі реквізитів Договору поставки №2802-1 від 28.02.2018р. не свідчить про виставлення рахунку за будь-яким іншим договором, адже, за своєю правовою природою рахунок -фактура є документом, який містить платіжні реквізити для перерахування грошових коштів у якості оплати за надані послуги, що згоджується з правовою позицією Верховного суду, що викладена у постанові від 29.08.2019р. по справі №905/2245/17.

Крім того, при сплаті 30 000 грн на користь ПП «ПЕЛІОН» ФГ «Весна» у призначенні платежу зазначило: «за насіння згідно рахунку №СФ-9 від 28.02.2018р. у сумі 25 000 грн., ПДВ-20% 5 000 грн», що, на думку позивача, підтверджує факт отримання відповідачем товару.

ПП «ПЕЛІОН» також вважає, що факт наявності договірних відносин з ФГ «Весна» та факт поставки товару на суму 180 000 грн ( з ПДВ) підтверджується наданими ГУ ДПС в Одеській області податковою декларацією з ПДВ за лютий та березень 2018р. з розшифровкою податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (додаток №5 до податкової декларації), що були подані (зареєстровані ) ФГ «Весна», реєстром отриманих ФГ «Весна» податкових накладних за лютий-березень 2018р.

Зокрема, позивач зазначив, що відповідно до розшифровки зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) за звітний період лютий 2018р. в розділі ІІ «Податковий кредит», таблиця 2 «Операції з придбання з податком на додану вартість, які підлягають оподаткуванню за основною ставкою та ставкою 7%», міститься операція щодо постачальника з ІПН 38153961533, який відповідає податковому номеру ПП «ПЕЛІОН» з обсягом постачання (без ПДВ) у розмірі 150 000 грн та сумою ПДВ (основна ставка) у розмірі 30 000 грн, що в загальному становить 180 000 грн.

У податковій декларації за лютий 2018р. ФГ «Весна» було віднесено до податкового кредиту суму податку на додану вартість у зв`язку із придбанням товару у ПП «ПЕЛІОН» та подавши таку податкову декларацію ФГ «Весна» зменшило свої податкові зобов`язання щодо сплати ПДВ у сумі 30 000 грн до державного бюджету України.

Посилаючись на положення п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України, позивач зазначає, що платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, а саме: первинних бухгалтерських документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно п.201.10 Податкового кодексу України при здійсненні господарської операції з постачання товарів ( послуг) платник податку - продавець товарів (послуг) зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів ( послуг), є для покупця таких товарів ( послуг) підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Позивач зазначає, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану господарюючого субєкта. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Із посиланням на постанову Верховного Суду від 19.02.2019р. у справі №2а/2370/2068/11 та від 15.07.2021р. у справі №826/13392/17, позивач зазначив, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарської операції з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Позивач зазначив, що поставка товару, як господарська операція, відображена ним у податковій накладній, а ФГ «Весна» - у податковій декларації з ПДВ та реєстрі отриманих податкових накладних, у зв`язку із чим відповідачем був сформований податковий кредит за фактом поставки товару, та що, на думку позивача, свідчить про здійснення ПП «ПЕЛІОН» поставки товару та прийняття його ФГ «Весна».

Позивач звернув увагу суду на те, що ФГ «Весна» не надано доказів подання до контролюючих органів уточнюючих декларацій щодо помилок, допущених у податковій декларації за лютий 2018р., зокрема, стосовно помилкового віднесення суми ПДВ у розмірі 30 000 грн до податкового кредиту та зменшення своїх податкових зобов`язань зі сплати ПДВ у сумі 30 000 грн до державного бюджету України.

Також, у якості доказу, позивач посилається заяву свідка ОСОБА_1 , яка у період з 2017-2019 роки займала посаду бухгалтера у ПП «ПЕЛІОН», згідно якої свідок підтвердив як факт існування договірних відносин між ПП «ПЕЛІОН» та ФГ «Весна», так і факт укладання Договору поставки №2802-1 від 28.02.2018р., поставки товару, надсилання примірника Договору, додатку до нього та видаткової накладної на адресу ФГ «Весна».

Враховуючи все викладене вище, позивач просить суд стягнути з ФГ «Весна» заборгованість по оплаті за поставлений товар у розмірі 150 000грн.

Крім того, позивач зазначив, що за умовами п.2.4 Договору у випадку, коли на дату платежу за поставлений товар та/або на дату звернення до суду ( у разі звернення з позовом до суду при повній або частковій несплаті) значення показника Коп/Кпост більше або дорівнює 1,01, то ціна товару підлягає коригуванню без додаткового узгодження. у цьому випадку ціна Договору, що вказується в рахунку, підлягає розрахунку за наступною формулою: Цдог*Цпост* (Коп/Кпост), де Цпост- ціна поставки, розрахована з врахуванням п.п.2.1-2.3 Договору; Коп- комерційний курс гривні до іноземної валюти на дату, що передує даті оплати та/або даті звернення до суду; Кпост- комерційний курс гривні до іноземної валюти на дату, що передує даті поставки.

Позивач зазначив, що станом на 25.02.2021р. ( дата складання позовної заяви) курс дол. США становив 27,95 грн, значення показника Коп/Кпост більше або дорівнює 1,01, а саме: на момент передплати товару 01.03.2018р. курс дол. США становив 25,93 грн, показник становить 27,95 / 25,93 = 1,078. Таким чином, за розрахунком позивача, курсова різниця становить 14 022 грн 52 коп.

Згідно п.7.2 Договору простроченням вважається прострочення понад 6 робочих днів з дати виникнення грошових зобов`язань. При простроченні оплати товару Покупець повинен сплатити штраф у розмірі 8% від несплаченої суми.

Враховуючи прострочення оплати у розмірі 150 000 грн, за розрахунком позивача розмір штрафу складає 12 000 грн (8% від 150 000 грн).

Крім того, позивач зазначив, що згідно п.7.2.2 Договору Покупець сплачує за кожен день прострочення пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ в період прострочення за кожен день прострочення від простроченої суми. Згідно зробленого позивачем розрахунку, розмір нарахованої пені за період з 16.05.2018р. по 25.02.2021р. становить 55 394 грн 02 коп.

За умовами п.7.2.3 Договору за порушення умов Договору щодо своєчасного виконання грошових зобов`язань Покупець додатково сплачує на користь Постачальника штрафні санкції із розрахунку 28 процентів річних від простроченої суми за весь період, коли тривало прострочення (ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України). За розрахунком позивача, розмір штрафних санкцій, нарахованих за цим пунктом Договору, становить 122 663 грн 01 коп.

Також, на підставі ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, позивач нарахував відповідачу інфляційні втрати у розмірі 23 565 грн.

Враховуючи все викладене вище, посилаючись на загальні положення законодавства щодо виконання зобовязань, позивач просить суд стягнути з ФГ «Весна» заборгованість у розмірі 150 000 грн, інфляційні втрати у розмірі 23 565 грн, штраф у розмірі 12 000 грн, курсову різницю у розмірі 14 022 грн 52 коп., пеню у розмірі 55 394 грн 02 коп., 28% річних у розмірі 122 663 грн 01 коп.

Відповідач заперечує проти позовних вимог та зазначає, що Договір поставки №2802-1 від 28.02.2018р. між ПП «ПЕЛІОН» та ФГ «Весна» не укладався, оригінал зазначеного Договору, додатку №1 до нього та видаткової накладної №РН-0000021 від 12.04.2018р. на адресу ФГ «Весна» не отримувало.

При цьому, відповідач зазначає, що додані позивачем до позовної заяви копії договору поставки №2006-1 від 20.06.2017р., додатку до цього договору, видаткової накладної до договору поставки №2006-1 від 20.06.2017р., договору поставки №906-1 від 09.06.2017р., додатків до нього та видаткових накладних на поставку товару на підставі договору поставки №906-1 не мають жодного відношення до предмету спору у справі №916/548/21.

Додані до позовної заяви роздруківки у якості підтвердження наявності між сторонами у справі листування в мережі Інтернет щодо договору поставки №№2802-1 від 28.02.2018р. позивач вважає такими, що не можуть слугувати доказами, адже, зазначена у роздруківках електронна адреса pelion-agro1@ukr.net відрізняється від електронної адреси поштової адреси, зазначеної за текстом договору.

Щодо тверджень ПП «ПЕЛІОН» про направлення на адресу ФГ «Весна» оригіналу договору поставки №2802-1 від 28.02.2018р., додатку №1 та видаткової накладної Укрпоштою, відповідач зазначив, що у якості доказу позивачем до справи надано копію накладної Укрпошти 6500138531885 від 29.08.2018р. та копію опису вкладення у цінний лист 6500138531885, які також надавалися у якості доказу направлення на адресу ФГ «Весна» копії договору поставки №3107-1 від 31.07.2017р., додатків до нього та накладних у справі №916/3412/20.

Також відповідач зауважив, що відповідно до п.3.1.1 наданого позивачем тексту Договору поставки №2802-1 від 28.02.2018р. Постачальник зобовязаний передати товар Покупцеві на складі Покупця, а відповідно до п.3.2.3 цього договору Покупець зобов`язаний отримати товар на складі Покупця, зазначеному в додатку до Договору в графі «Базис поставки» та в термін, вказаний у цьому ж додатку. Однак, відповідно до п.1.2 додатку №1 до Договору поставки №2802-1 від 28.02.2018р. Базис поставки - EXW склад Постачальника» згідно міжнародних умов Інкотермс 2000, без зазначення конкретної адреси складу Постачальника. Крім того, у додатку №1 не зазначено термін, у який Покупець зобов`язаний отримати товар.

Аналізуючи положення ст.ст.656, 662,664, 712 Цивільного кодексу України, поняття EXW згідно «Інкотермс 2000 Міжнародних правил тлумачення торгових термінів», положення ст.ст.А4, А7, В4 поставки EXW Інкотермс 2000, відповідач вважає, що ними передбачено обов`язок продавця протягом строку, встановленого договором для здійснення поставки, повідомити покупця про готовність товару до відвантаження та про конкретну дату та місце, коли саме і де саме товар буде наданий у розпорядження покупця, а обов`язок покупця прийняти товар виникає саме після належного повідомлення продавцем покупця про конкретну дату та місце передачі товару покупцю.

Як зазначив відповідач, відповідно до п.4.2 наданого позивачем тексту Договору поставки №2802-1 від 28.02.2018р. товар вважається переданим Постачальником і прийнятим Покупцем по кількості відповідно до кількості, вказаної у накладній ( товарній, товарно-транспортній). Однак, ПП «ПЕЛІОН» не надано товарно-транспортної накладної та належним чином оформленої видаткової накладної, а на наданій позивачем до матеріалів справи копії накладної №РН-0000021 від 12.04.2018р. відсутній підпис та печатка отримувача, у зв`язку із чим відповідач вважає, що така видаткова накладна не може вважатися первинним документом, що підтверджує факт отримання товару, виходячи з положень ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Представник відповідача у судовому засіданні критично оцінив надану позивачем у якості доказу заяву свідка ОСОБА_1 та із посиланням на положення ст. 87 ГПК України та зазначив, що не є доказом показання свідка, які грунтуються на повідомленнях інших осіб, а також про те, що на підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах.

Щодо факту оплати ФГ «Весна» на рахунок ПП «ПЕЛІОН» 30 000 грн згідно платіжного доручення №70 від 01.03.2018р. із призначенням платежу « за насіння згідно рахунку №СФ-9 від 28.02.2018р.», то з цього приводу відповідач зазначив що у призначенні платежу зазначеного платіжного доручення відсутні посилання на Договір поставки №2802-1 від 28.02.2018р. Посилання на зазначений Договір також відсутні і у наданому до матеріалів справи рахунку-фактурі №СФ-0000009 від 28.02.2018р.

Крім того, відповідач зауважив, що у п.2.6 наданого позивачем тексту Договору поставки №2802-1 від 28.02.2018р. зазначено, що Покупець проводить розрахунки з Постачальником у вигляді авансової частини та відстрочення платежу, в розмірах, вказаних у додатках до Договору. Згідно п.1.3 додатку №1 від 12.04.2018р. умови оплати- попередня оплата, що складає 30 000 грн, в т.ч ПДВ 20%, в термін не пізніше двох банківських днів з дати підписання цього додатку. Отже, рахунок-фактуру №СФ-0000009 від 28.02.2018р. було виставлено задовго до дати додатку №1 до Договору і цей рахунок -фактура не стосується Договору поставки №2802-1 від 28.02.2018р.

Також ФГ «Весна» зауважило, що відповідно до п.192.1 ст.192 Податкового кодексу України якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов`язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Враховуючи зазначене, 30 квітня 2021р. ФГ «Весна» направило на адресу ПП «ПЕЛІОН» претензію ( вих.№4) про повернення безпідставно набутих коштів у розмірі 30 000 грн, перерахованих відповідачем згідно платіжного доручення №70 від 01.03.2018р., а також про здійснення розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної №1 від 28.02.2018р. відповідно до п.192.1 Податкового кодексу України.

Таким чином, враховуючи все викладене, відповідач вважає, що самі лише податкові накладні та декларації не є безумовними доказами реальності здійснення господарських операцій з поставки товару, не можуть бути єдиними доказами на підтвердження факту реального постачання товару покупцю та його прийняття ним, а з урахуванням відсутності у матеріалах справи первинних документів, відсутні підстави для задоволення позову.

Розглянув матеріали справи, заслухав пояснення представників сторін, суд дійшов наступного висновку.

У статтях 3, 6, 203, 626, 627 Цивільного кодексу України визначено загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору, та сформульовано загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).

Відповідно до ч.1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч.1 ст. 638 Цивільного кодексу України). Інші випадки визнання договору укладеним зазначено у ст.ст. 642- 643 Цивільного кодексу України.

У ч.1 ст. 628 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Зміст засади свободи договору викладено у ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, згідно з якими свобода договору полягає у праві сторін вільно вирішувати питання при укладенні договору, виборі контрагентів та погодженні умов договору.

Закріпивши принцип свободи договору, законодавець разом із тим у Цивільному кодексі України визначив, що свобода договору не є безмежною, оскільки відповідно до абзацу 2 ч.3 ст. 6 та ст. 627 цього Кодексу при укладенні договору, виборі контрагентів, визначенні умов договору сторони не можуть діяти всупереч положенням цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами -юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч.1 та ч.7 ст. 179 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (ч.1, 2 ст. 640 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч.2 ст. 642 Цивільного кодексу України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна зі сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України (ч.8 ст. 181 Господарського кодексу України в редакції станом на лютий 2018р.).

Крім того, загальний порядок укладення господарських договорів встановлено ст.181 Господарського кодексу України ( в редакції станом на лютий 2018р.), згідно якої проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору. За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором. Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов`язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.

Відповідно до ч. 3 ст. 180 Господарського кодексу України при укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Позивачем до матеріалів справи надано копію Договору поставки №2802-1 від 28.02.2018р., наявністю якого ПП «ПЕЛІОН» обгрунтовує, зокрема, свої позовні вимоги щодо стягнення з відповідача у розмірах, передбачених цим Договором, санкцій за неналежне виконання зобовязань щодо своєчасної та у повному обсязі оплати за поставлений товар.

При цьому, у судовому засіданні представник позивача зазначив про укладення зазначеного Договору спочатку шляхом перемовин за телефоном.

Дійсно, згідно з п.1 ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Пунктами 1,2 ст. 205 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ч.1 ст.181 Господарського кодексу України ( в редакції станом на лютий 2018р.) господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Доказів того, що договір поставки товару - насіння гібриду соняшника НС Таурус (екстра), насіння соняшника P64LC108* та насіння соняшника P64LE25 був укладений сторонами усно або у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, матеріали справи не містять.

Щодо укладання сторонами у справі Договору поставки №2802-1 від 28.02.2018р. у письмову вигляді шляхом складання єдиного документу, підписаного повноважними представниками сторін цього Договору, слід зауважити таке:

Позивач у справі наполягає на тому, що два примірники зазначеного Договору ( разом із додатками, накладними, рахунками -фактурами та претензією) він направив 29.08.2018р. для підписання на адресу ФГ «Весна», що підтверджується копією опису вкладення у цінний лист 6500138531885 та копією накладної Укрпошти.

Але, з зазначеного опису вкладення неможливо встановити ( ідентифікувати), які саме документи були вкладенням у цінний лист, та чи були у ньому, серед іншого, примірники саме Договору поставки №2802-1 від 28.02.2018р.

Крім того, відповідно до ч. 2 Правил розрахунковий документ - документ встановленої відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" форми та змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо), що підтверджує надання послуг поштового зв`язку.

Статтею 13 Закону України "Про поштовий зв`язок" від 04.10.2001 року передбачено порядок надання поштового зв`язку, зокрема, у абзаці 3 вказано, що у договорі про надання послуг поштового зв`язку, якщо він укладається у письмовій формі, та у квитанції, касовому чеку тощо, якщо договір укладається в усній формі, обов`язково зазначаються найменування оператора та об`єкта поштового зв`язку, які надають послуги, дата та вид послуги, її вартість. У договорі, стороною якого є національний оператор зв`язку, укладеному у будь-якій формі, має міститися попередження про недопущення пересилання письмової кореспонденції, виконаної і розтиражованої друкарським способом, без вихідних даних (тираж, назва друкарні, номер замовлення та інше). За недотримання цієї вимоги несе відповідальність оператор поштового зв`язку.

Отже, окремим документом, який підтверджує надсилання, є квитанція (касовий або фіскальний чек) поштового відділення.

Але, ПП «ПЕЛІОН» такого документу на підтвердження відправлення до матеріалів справи не надано.

Враховуючи зазначене, суд вважає недоведеним позивачем факт укладення Договору поставки №2802-1 від 28.02.2018р.

Посилання позивача у справі на наявність між сторонами правовідносин за іншими договорами поставки та на ідентичність тексту таких договорів із текстом Договору поставки №2802-1 від 28.02.2018р. на підтвердження існування правовідносин щодо поставки товару саме за Договором поставки №2802-1 від 28.02.2018р. до уваги судом не приймається, адже, позивач обгрунтовує позовні вимоги саме положеннями Договору поставки №2802-1 від 28.02.2018р.

Щодо підтвердження факту існування правовідносин між ПП «ПЕЛІОН» та ФГ «Весна» за Договором поставки №2802-1 від 28.02.2018р. та факту поставки товару наявністю видаткової накладної №РН-0000021 від 12.04.2018р. на суму 180 000 грн, у тому числі ПДВ 30 000 грн., слід зауважити, що зазначена видаткова накладна не підписана зі сторони отримувача товару- ФГ «Весна».

Згідно ст.1 Закону України « Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

За приписами ст.9 зазначеного Закону ( в редакції станом на 12.04.2018р.) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

При цьому, відповідно до ч.8 зазначеної статті відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Відповідно до п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704, яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності, установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо..

Отже, ПП «ПЕЛІОН» в особі директора, як особи, яку у зазначеній видатковій накладній визначено відповідальною за здійснення господарської операції та правильність її оформлення, мав при здійсненні поставки товару на склад отримувача (Покупця - ФГ «Весна») отримати на видатковій накладній підпис уповноваженої від ФГ «Весна» особи на отримання товару, що свідчило б про проведення господарської операції з поставки товару.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Згідно ч.2 ст.3 зазначеного Закону бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Частина 6 ст.8 Закону передбачає, що керівник підприємства зобов`язаний створити необхідні умови для правильного ведення бухгалтерського обліку, забезпечити неухильне виконання всіма підрозділами, службами та працівниками, причетними до бухгалтерського обліку, правомірних вимог бухгалтера щодо дотримання порядку оформлення та подання до обліку первинних документів.

Згідно Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. N 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за N 168/704, яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської та іншої звітності, що ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення (п.1.2).

Відповідно до п. 2.13 Положення керівник підприємства, установи забезпечує фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій, що були проведені, у первинних документах та виконання всіма підрозділами, службами і працівниками правомірних вимог головного бухгалтера або особи, яка забезпечує ведення бухгалтерського обліку підприємства, щодо порядку оформлення та подання для обліку відомостей і документів.

За таких обставин, безпідставним є посилання представника позивача в судовому засіданні на те, що в момент поставки товару на склад ФГ «Весна» був відсутній уповноважений ФГ «Весна» на прийняття товару представник, що унеможливило підписання видаткової накладної №РН-0000021 від 12.04.2018р. зі сторони Покупця.

Крім того, слід зауважити, що в судовому засіданні представник позивача зазначив про те, що товар було доставлено транспортом ПП «ПЕЛІОН» на склад ФГ «Весна». При цьому, товарно-транспортної накладної на підтвердження транспортування товару позивачем до матеріалів справи не надано і в судовому засіданні представник позивача зазначив, що така товарно-транспортна накладна взагалі не складалася.

Зазначене є порушенням законодавства, адже, відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу України від 14.10.1997 р. N 363 (зі змінами та доповненнями) та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 р. за N 128/2568, товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

При цьому, первинна транспортна документація відноситься до первинних документів, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік.

Отже, товарно-транспортна накладна відноситься до первинної транспортної документації, ведення форм якої для всіх суб`єктів господарської діяльності незалежно від форм власності є обов`язковим.

Таким чином, суд вважає не підтвердженим факт поставки ПП «ПЕЛІОН» ФГ «Весна» товару - насіння гібриду соняшника НС Таурус (екстра), насіння соняшника P64LC108* та насіння соняшника P64LE25 на суму 180 000 грн згідно видаткової накладної №РН-0000021 від 12.04.2018р.

Щодо підтвердження факту існування Договору поставки №2802-1 від 28.02.2018р. та факту поставки товару наданими ГУ ДПС в Одеській області податковою декларацією з ПДВ за лютий та березень 2018р. з розшифровкою податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (додаток №5 до податкової декларації), що були подані (зареєстровані ) ФГ «Весна», реєстром отриманих ФГ «Весна» податкових накладних за лютий-березень 2018р., відповідно до яких за звітний період лютий 2018р. в розділі ІІ «Податковий кредит», таблиця 2 «Операції з придбання з податком на додану вартість, які підлягають оподаткуванню за основною ставкою та ставкою 7%», міститься операція щодо постачальника з ІПН 38153961533, який відповідає податковому номеру ПП «ПЕЛІОН» з обсягом постачання (без ПДВ) у розмірі 150 000 грн та сумою ПДВ (основна ставка) у розмірі 30 000 грн, що в загальному становить 180 000 грн.

Слід ще раз зауважити, що визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, отже, окрім обставин оформлення первинних документів, суд має дослідити наявність або відсутність реального руху такого товару (як-то: обставини здійснення перевезення товару, поставленого за спірною видатковою накладною, обставини зберігання та використання цього товару у господарській діяльності покупця).

Таким чином у разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.11.2019р. у справі № 905/49/15, від 29.11.2019р. у справі №914/2267/18.

Але, як доказ податкова накладна може оцінюватися судом лише у сукупності з іншими доказами у справі, проте не може буди єдиним доказом, на підставі якого суд встановлює факт постачання товару покупцю та його прийняття ним.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29.01.2020р. у справі №916/922/19.

Крім того, оцінюючи податкові накладні у сукупності з іншими доказами у справі слід враховувати положення Податкового кодексу України та фактичні дії як постачальника, так і покупця, щодо відображення ними в податковому та бухгалтерському обліку постачання спірного товару.

Дійсно, відповідно до пункту 201.7 Податкового кодексу України, як у редакції від 27.02.2018 так і від 22.03.2018, податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.10 названого Кодексу визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Але, як вбачається із зазначених положень законодавства, первісною обставиною для складання податкової накладеної є здійснення господарської операції з постачання товарів/послуг та оформлення зазначеної господарської операції первинною бухгалтерською документацією, та як наслідок проведення такої операції - складання податкової накладної та її реєстрація.

Таким чином, наявність податкової накладної та її реєстрація, за відсутності належним чином оформлених інших первинних бухгалтерських документів, жодним чином не підтверджує факт поставки товару, а тим більше факт існування правовідносин за конкретним договором поставки.

Слід також зауважити, що у якості доказу існування правовідносин за Договором поставки №2802-1 від 28.02.2018р. позивач також постався на показання свідка, викладені у заяву свідка ОСОБА_1 , яка у період з 2017-2019 роки займала посаду бухгалтера у ПП «ПЕЛІОН».

Але, загальним наслідком недодержання вимоги закону про письмову форму правочину є обмеження доказів, які допускається наводити в разі заперечення однією зі сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин. Допустимими є письмові докази, засоби аудіо-, відеозапису та інші докази. Недопустимими є свідчення свідків ( постанова ВП ВС від 29.06.2021р. у справі №23097/17).

Слід також зауважити, що згідно ч.ч.1,2,4 ст.87 ГПК України показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини, або які ґрунтуються на повідомленнях інших осіб. На підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах. Законом можуть бути визначені інші обставини, які не можуть встановлюватися на підставі показань свідків. Показання свідка, що ґрунтуються на повідомленнях інших осіб, не беруться судом до уваги.

Як вбачається з тексті заяви свідка ОСОБА_1 про деякі факти зазначеному свідку стало відомо зі слів директора ПП «ПЕЛІОН». Крім того, факти листування, поставки товару, часткової оплати мають бути підтверджені письмовими доказами, про що вже зазначалося судом вище.

Також, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що ОСОБА_1 займала посаду бухгалтера у ПП «ПЕЛІОН» у період з 2017-2019 роки, у звязку із чим зазначення нею у 2021 році у заяві свідка конкретних дат, номерів договорів, адрес електронної пошти, точних дій осіб свідчить або про неймовірну пам`ять зазначеної особи, або про підписання нею вже заготовленого позивачем тексту заяви.

За приписами ч.1 ст.73 цього Кодексу доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

При цьому, відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018р. у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019р. у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019р. у справі № 902/761/18, від 04.12.2019р. у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020р. у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст. 129 Конституції України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

До того ж, 17.10.2019р. набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України та змінено назву ст. 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".

Стандарт доказування "вірогідність доказів ", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Враховуючи все викладене вище, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем у справі наявності підстав для задоволення позову та стягнення ФГ «Весна» на користь ПП «ПЕЛІОН» заборгованості з урахуванням інфляції у розмірі 173 565 грн, штрафу у розмірі 12 000 грн, курсової різниці у розмірі 14 022 грн 52 коп., пені у розмірі 55 394 грн 02 коп., 28% річних у розмірі 122 663 грн 01 коп., у зв`язку із чим у задоволенні позову слід відмовити.

Витрати по сплаті судового збору покласти на позивача у відповідності до положень ст.129 ГПК України.

На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 123, 129, 232, 238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову Приватного підприємства «ПЕЛІОН» до Фермерського господарства «Весна» про стягнення 377 644 грн 55 коп. відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення (підписання).

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст складено 20 серпня 2021 р.

Суддя Н.В. Рога