Рішення № 99122696, 09.08.2021, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"09" серпня 2021 р.м. Одеса Справа № 916/126/21

Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М.

при секретарі судового засідання Пелехатій А.О.

за участю представників сторін:

прокурор: Коломійчук І.О.;

від Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України: не з`явився;

від відповідачів: 1) не з`явився;

2) Іщенко О.В. (на підставі ордеру);

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Заступника керівника Одеської обласної прокуратури (65026, м. Одеса, вул. Пушкінська, 3, код ЄДРПОУ 03528552) в інтересах держави в особі Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України (01008, м. Київ, вул. Грушевського 12/2, код ЄДРПОУ 37508596)

до відповідачів: 1. Кароліно-Бугазької сільської ради Овідіопольського району Одеської області (67844, Одеська обл., Овідіопольський район, с. Кароліно-Бугаз, вул. Приморська, буд.1, код ЄДРПОУ 04527307);

2.Товариства з обмеженою відповідальністю “Балкан-Плюс” (68723, Одеська обл., Болградський район, с. Калчева, вул. Центральна, 81, код ЄДРПОУ 35901659);

про визнання окремих пунктів договору недійсними.

ВСТАНОВИВ:

Суть спору: 19.01.2021 року Заступник керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою вх. ГСОО 132/21 до відповідачів: Кароліно-Бугазької сільської ради Овідіопольського району Одеської області та Товариства з обмеженою відповідальністю “Балкан-Плюс”, в якій просить суд визнати недійсними з моменту укладення:

- частину другу пункту 1.4 Інвестиційного договору № 12/ДПП, укладеного 22.05.2019 року між Кароліно-Бугазькою сільською радою Овідіопольського району Одеської області та ТОВ “Балкан Плюс” (код ЄДРПОУ 35901659) в рамках здійснення державно-приватного партнерства, який викладено в редакції: “право на будівництво рекреаційно-туристичного об`єкту на земельних ділянках комунальної власності загальною сумарною площею 19, 41 га рекреаційного призначення (кадастровий номер № 5123781500:02:002:2505 - площа 0,2601 га; № 5123781500:02:002:2515 - площа 9,3008 га; № 5123781500:02:002:2525 - площа 9,8491 га)”;

- частину третю та четверту пункту 1.5 Інвестиційного договору № 12/ДПП, укладеного 22.05.2019 між Кароліно-Бугазькою сільською радою Овідіопольського району Одеської області та ТОВ “Балкан Плюс” (код ЄДРПОУ 35901659) в рамках здійснення державно-приватного партнерства, які викладені у наступній редакції: “З етап: отримання всіх дозвільних документів на право будівництва туристично-рекреаційного об`єкта; 4 етап: будівництво туристично-рекреаційного об`єкта”;

- частину другу пункту 1.6 Інвестиційного договору № 12/ДПП, укладеного 22.05.2019 року між Кароліно-Бугазькою сільською радою Овідіопольського району Одеської області та ТОВ “Балкан Плюс” (код ЄДРПОУ 35901659) в рамках здійснення державно-приватного партнерства, яка викладена у наступній редакції: “Сума інвестиції в туристично-рекреаційний об`єкт становить не менше 450 млн. грн. та може збільшуватися/зменшуватися в залежності від зміни вартості обладнання, проектних та будівельних робіт в рамках реалізації державно-приватного партнерства”;

- пункт 2.1.1 Інвестиційного договору №12/ДПП, укладеного 22.05.2019 між Кароліно-Бугазькою сільською радою Овідіопольського району Одеської області та ТОВ “Балкан Плюс” (код ЄДРПОУ 35901659) в рамках здійснення державно-приватного партнерства;

- пункт 2.3.1 Інвестиційного договору №12/ДПП, укладеного 22.05.2019 між Кароліно-Бугазькою сільською радою Овідіопольського району Одеської області та ТОВ “Балкан Плюс” (код ЄДРПОУ 35901659) в рамках здійснення державно-приватного партнерства;

- пункт 2.3.2 Інвестиційного договору №12/ДПП, укладеного 22.05.2019 між Кароліно-Бугазькою сільською радою Овідіопольського району Одеської області та ТОВ “Балкан Плюс” (код ЄДРПОУ 35901659) в рамках здійснення державно-приватного партнерства;

- пункт 2.4.1 Інвестиційного договору №12/ДПП, укладеного 22.05.2019 між Кароліно-Бугазькою сільською радою Овідіопольського району Одеської області та ТОВ “Балкан Плюс” (код ЄДРПОУ 35901659) в рамках здійснення державно-приватного партнерства;

- абзац третій підпункту 1 пункту 3.1 Інвестиційного договору № 12/ДПП, укладеного 22.05.2019 між Кароліно-Бугазькою сільською радою Овідіопольського району Одеської області та ТОВ “Балкан Плюс” (код ЄДРПОУ 35901659) в рамках здійснення державно-приватного партнерства, який викладений у наступній редакції: “земельні ділянки комунальної власності загальною сумарною площею 19,41 га рекреаційного призначення кадастрові номери: № 5123781500:02:002:2505 - площа 0,2601 га; № 5123781500:02:002:2515 - площа 9,3008 га; № 5123781500:02:002:2525 - площа 9,8491 га, необхідні для виконання умов Договору ДПП”;

- підпункт 2 пункту 3.1 Інвестиційного договору № 12/ДПП, укладеного між Кароліно-Бугазькою сільською радою Овідіопольського району Одеської області та ТОВ “Балкан Плюс” (код ЄДРПОУ 35901659) в рамках здійснення державно-приватного партнерства;

- пункт 5.3 Інвестиційного договору № 12/ДПП, укладеного 22.05.2019 між Кароліно-Бугазькою сільською радою Овідіопольського району Одеської області та ТОВ “Балкан Плюс” (код ЄДРПОУ 35901659) в рамках здійснення державно-приватного партнерства;

- пункт 5.11 Інвестиційного договору № 12/ДПП, укладеного 22.05.2019 між Кароліно-Бугазькою сільською радою Овідіопольського району Одеської області та ТОВ “Балкан Плюс” (код ЄДРПОУ 35901659) в рамках здійснення державно-приватного партнерства;

- а також стягнути з відповідачів судові витрати.

В обґрунтування поданої заяви, прокурор посилається на те, що інвестиційний договір №12/ДПП, укладений 22.05.2019 між Кароліно-Бугазькою сільською радою Овідіопольського району Одеської області та ТОВ “Балкан Плюс” в рамках здійснення державно-приватного партнерства частково суперечить чинному законодавству, а саме в частині права на будівництво рекреаційно-туристичного об`єкту на земельних ділянках комунальної власності загальною площею 19,41 га рекреаційного призначення.

Прокурор вказує, що п. 3.4 та п.п. 1 п. 3.1 Договору передбачено, що після припинення Договору Відповідач-2 повертає Відповідачу-1 лише новозбудований ДНЗ та три земельні ділянки (кадастрові номери №5123781500:02:002:2505, 5123781500:02:002:2515, 5123781500:02:002:2525). Набуття спільної часткової власності на створений об`єкт державно- приватного партнерства все одно не виключає необхідності звільнення земельної ділянки приватним партнером. Разом з цим, у Договорі у порушення вимог статей 7 та 8 Закону України «Про державно-приватне партнерство» у якості об`єкта державно- приватного партнерства фактично визначено три земельні ділянки комунальної власності загальною сумарною площею 19,41 га рекреаційного призначення (кадастрові номери: 5123781500:02:002:2505 - площею 0,2601 га, 5123781500:02:002:2515 - площею 9,3008 га та 5123781500:02:002:2525 - площею 9,8491 га) під виглядом права на будівництво рекреаційно- туристичного об`єкту на них. Також відповідно до підпункту 2 пункту 3.1 Договору право власності на побудований туристично- рекреаційний комплекс з належною інфраструктурою належить приватному партнеру. Тобто, державний партнер взагалі не набуває у власність будь-якої v частки у новостворюваному (новозбудованому) рекреаційно-туристичному об`єкті. Набуття приватним партнером стовідсотково права власності на створений (збудований) рекреаційно-туристичний об`єкт свідчить і про неможливість у майбутньому звільнити відповідні три вищевказані земельні ділянки після припинення дії Договору, у зв`язку з цим, ці умови Договору суперечать вимогам ст. 8 Закону України «Про державно- приватне партнерство». А тому, саме по собі право на будівництво рекреаційно-туристичного об`єкту не є і не може розглядатись у даному випадку як об`єкт державно- приватного партнерства, оскільки Відповідач-1не набуває права власності (навіть частково) на створюваний у майбутньому рекреаційно-туристичний об`єкт та відповідно до умов Договору не набуде і у майбутньому. Таким чином, у договорі визначено не право на будівництво, а безпосередньо вищевказані три земельні ділянки, які відповідно до Закону України «Про державно-приватне партнерство» взагалі не можуть бути об`єктами державно- приватного партнерства.

На думку прокурора, враховуючи, що частина друга пункту 1.4 Договору в редакції, яка передбачає, що об`єктом державно-приватного партнерства є: «право на будівництво рекреаційно-туристичного об`єкту на земельних ділянках комунальної власності загальною сумарною площею 19,41 га рекреаційного призначення (кадастровий номер № 5123781500:02:002:2505 - площа 0,2601 га; № 5123781500:02:002:2515 - площа 9,3008 га; № 5123781500:02:002:2525 - площа 9,8491 га)» не відповідає вимогам Закону України «Про державно- приватне партнерство», зокрема, положенням статей 7 та 8 цього Закону, Договір в цій частині підлягає визнанню недійсним з моменту його укладення.

Прокурор, пред`являючи позов у вказаній справі, вказує, що виходить саме з необхідності вирішення проблем суспільного значення, існування яких виправдовує застосування механізму визнання недійсним договору, за яким з комунальної власності фактично назавжди вибудуть земельні ділянки комунальної власності, розташовані на березі Чорного моря. Саме подальша незаконна забудова земель комунальної власності та не набуття державним партнером прав на майно, розташоване на цих земельних ділянках, і становить порушення інтересів держави. Відповідач-1 при укладенні оспорюваного частково Договору внаслідок допущених порушень фактично розпорядився вищезазначеними земельними ділянками усупереч норм чинного законодавства, а відтак діяв всупереч інтересам територіальної громади села та, відповідно, і держави, внаслідок чого фактично позбавила територіальну громаду права розпорядження у майбутньому вищевказаними земельними ділянками та позбавила територіальну громаду права на отримання у власність майна, яке буде збудоване на землях комунальної власності.

Обґрунтовуючи звернення в інтересах держави в особі Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, прокурор вказує, що Мінекономіки здійснює забезпечення формування та реалізацію державної політики у сфері державно-приватного партнерства та Одеською обласною прокуратурою в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» на адресу Мінекономіки направлено лист 05.10.2020 за № 15/1/1-102вих-20 щодо виявлених порушень вимог Закону України «Про державно-приватне партнерство», які стосуються прав власності Відповідача-1 на власні земельні ділянки та відсутність прав на майбутнє отримання у власність майна, яке буде збудоване в марках державно-приватного партнерства на земельних ділянках комунальної власності. Але, фактично Мінекономіки самоусунулось від виконання функцій органу контролю у даній сфері - протягом розумного строку після отримання повідомлення Одеської обласної прокуратури про виявлені порушення у сфері державно-приватного партнерства, Мінекономіки не звернулось до суду з позовом в інтересах держави, а лише обмежилось направленням листа на адресу Кароліно-Бугазької сільської ради Овідіопольського району про можливі ризики, пов`язані з реалізацією проекту в рамках здійснення державно-приватного партнерства, що є достатнім аргументом для підтвердження неналежного здійснення повноважень Мінекономіки.

Ухвалою суду від 25.03.2021 року позовну заяву Заступника керівника Одеської обласної прокуратури (вх. ГСОО №132/21) залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків.

Так, на виконання вимог ухвали суду від 25.01.2021 року позивачем 29.01.2021 року подано до суду заяву про усунення недоліків, згідно якої прокуратурою було усунуто встановлені судом недоліки та надано відповідні документи.

Ухвалою суду від 03.02.2021 року було відкрито провадження у справі №916/126/21 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено 01.03.2021 року о 12:30.

У судовому засіданні від 01.03.2021 року суд ухвалою у протокольній формі оголосив відкладення підготовчого засідання на 31.03.2021 року о 14:00.

04.03.2021 року до суду від ТОВ «Балкан-Плюс» надійшов відзив (вх. ГСОО №6111/21), в якому відповідач-2 заперечує проти всіх позовних вимог та вважає, що позов не підлягає задоволенню. В обґрунтування своєї позиції, відповідач-2 зазначає, що прокурор звернувся до суду з позовом і інтересах держави в особі Міністерства економіки, торгівлі та сільського господарства України, як центрального органу виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері державно-приватного партнерства, однак питання проведення конкурсів з визначення приватного партнера, укладання та виконання договорів державно-приватного партнерства віднесені законом до компетенції органів місцевого самоврядування, а також питання щодо користування комунальною власністю віднесені до виключної компетенції місцевих рад, які представляють інтереси відповідних територіальних громад, отже у Міністерства відсутнє порушене право чи законний інтерес, що є підставою для відмови прокурору у позові.

Також відповідач-2 вказує, що інвестиційних договір №12/ДПП в рамках здійснення державно-приватного партнерства від 22.05.2019 укладено з дотриманням законодавства та не містить в собі порушень, а три земельні ділянки комунальної власності, загальною площею 19,41 га рекреаційного призначення за договором передаються у довгострокову оренду, а у не у власність ТОВ «Балкан-Плюс». Крім цього, відповідач-2 вказує, що суд може визнати недійною лише частину договору (за наявності підстав для цього) виключно тоді, якщо обставини справи свідчать про можливість укладення договору без включення недійної частини, а тому оспорюваний договір не було б укладено без положень щодо права на будівництво рекреаційно-туристичного об`єкту. Також відповідач-2 зазначає, що фактично договором передбачено лише один матеріальний об`єкт державно-приватного партнерства, а саме – новостворений дошкільний навчальний заклад (ДНЗ) на 110 місць, який в майбутньому передається у комунальну власність Кароліно-Бугазської територіальної громади, а право на будівництво рекреаційно-туристичного надано приватному партнеру в якості компенсації за внесені ним інвестиції у будівництво ДНЗ на 110 місць.

Між тим, висновок про результати проведення аналізу ефективності здійснення державно- приватного партнерства та звіт за результатами аналізу ефективності здійснення державно-приватного партнерства було надіслано до Мінекономіки, яке погодило його у встановленому порядку з урахуванням отриманих погоджень від Мінфіну, Міндовкілля, Антимонопольного комітету та Фонду державного майна. В подальшому на підставі погодження Мінекономіки висновку щодо ефективності здійснення державно-приватного партнерства відповідними рішеннями Кароліно-Бугазської сільської ради було погоджено здійснення державно-приватного партнерства, затверджено конкурсну документацію, сформовано конкурсну комісію, затверджено результати конкурсу з визначення приватного партнера та укладений інвестиційний договір. Отже конкурс був проведений та Договір укладений у повній відповідності з законодавством України за погодженням з Мінекономіки права держави в особі якого прокурор необґрунтовано вважає порушеними.

Також 04.03.2021 року до суду від Кароліно-Бугазької сільської ради Овідіопольського району Одеської області надійшов відзив (вх. ГСОО №6357/21) в якому відповідач-1 не погоджується із заявленими позовними вимогами та вважає, що вони не підлягають задоволенню, виходячи з того, що усі спірні землі належить до комунальної власності Каролін-Бугазької територіальної громади, тому відповідач-1 в межах законодавства прийняв рішення про передачу земельної ділянки приватному партнеру. Відповідач-1 зазначає, що право на будівництво туристично-рекреаційного комплексу, само по собі, не є та не може бути матеріальним об`єктом державно-приватного партнерства. Це право надано приватному партнеру в якості компенсації внесених ним інвестицій у будівництво матеріального об`єкта державно-приватного партнерства - створюваного дошкільного навчального закладу (ДНЗ) на 110 місць. Земельні ділянки комунальної власності рекреаційного призначення загальною сумарною площею 19,41 га згідно Договору передаються приватному партнеру для будівництва рекреаційно- туристичного комплексу не у власність, а у довгострокову оренду, що повністю відповідає вимогам ч. 1 ст. 8 Закону України «Про державно-приватне партнерство».

Крім цього, відповідач-1 вважає, що ним було здійснено всі необхідні заходи у відповідності до законодавства для укладення договору в рамках державно-приватного партнерства.

Між тим, судове засідання, призначене на 31.03.2021 року не відбулось у зв`язку із перебуванням судді Невінгловської Ю.М. на лікарняному.

Ухвалою суду від 07.04.2021 року призначено підготовче судове засідання на 21.04.2021 року о 16:30.

У судовому засіданні від 21.04.2021 року суд ухвалою у протокольній формі відклав підготовче засідання на 24.05.2021 року о 12:00.

24.05.2021 року до суду від Першого заступника керівника Одеської обласної прокуратури надійшла відповідь на відзив (вх. ГСОО № 13902/21), в якій прокурор зазначає, що підставою звернення до суду є той факт, що даний договір частково (в частині права на будівництво рекреаційно-туристичного об`єкту) суперечить чинному законодавству та інтересам держави, у зв`язку з чим має бути визнаний недійсним в цих частинах. Враховуючи повноваження Мінекономіки, щодо формування державної політики в сфері державно-приватного партнерства, проведення моніторингу ефективності діяльності органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування у сфері державно-приватного партнерства та функції контролю за додержанням діючого законодавства при укладанні договорів в рамках державно-приватного партнерства, прокурором обрано саме цей державний орган в якості позивача, оскільки укладання договору з порушенням державних інтересів покладає на останнього обов`язок реагувати на грубі порушення вимог Закону, у тому числі під час укладання договорів про державне-приватне партнерство.

Також прокурор вказує, що у Договорі у порушення вимог статей 7 та 8 Закону України «Про державно-приватне партнерство» у якості об`єкта державно- приватного партнерства фактично визначено три земельні ділянки комунальної власності загальною сумарною площею 19,41 га рекреаційного призначення під виглядом права на будівництво рекреаційно-туристичного об`єкту на них. На підтвердження цієї обставини є і те, що відповідно до підпункту 2 пункту 3.1 Договору право власності на побудований туристично-рекреаційний комплекс з належною інфраструктурою належить приватному партнеру. Тобто, державний партнер взагалі не набуває у власність будь-якої частки у новостворюваному (новозбудованому) рекреаційно-туристичному об`єкті. Набуття приватним партнером стовідсотково права власності на створений (збудований) рекреаційно-туристичний об`єкт свідчить і про неможливість у майбутньому звільнити відповідні три вищевказані земельні ділянки після припинення дії Договору, у зв`язку з цим, ці умови Договору суперечать вимогам ст. 8 Закону України «Про державно- приватне партнерство».

У судовому засіданні від 24.05.2021 року суд ухвалою у протокольній формі оголосив про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів і відкладення підготовчого засідання на 09.06.2021 року о 16:00.

04.06.2021 року до суду від ТОВ «Балкан-Плюс» надійшло заперечення (вх. ГСОО №15178/21), в якому відповідач-2 вказує, що повноваження Мінекономіки щодо формування та реалізації державної політики в сфері розвитку державно-приватного партнерства, здійснення моніторингу дотримання вимог законодавства у цій сфері, не є належним правовим обґрунтуванням наявності у Мінекономіки суб`єктивного права на позов про визнання частково недійсним договору державно-приватного партнерства, що був укладений відповідачами. А також вказаний договір був предметом перевірки з боку Мінекономіки під час узгодження конкурсної документації з вибору приватного партнера , отже Мінекономіки в межах своєї компетенції та повноважень в повному обсязі реалізувало право на здійснення контролю за дотриманням законодавства та державних інтересів під час проведення цього конкурсу та укладення саме такого договору державно-приватного партнерства. Крім цього, відповідач-2 звертає увагу, що після виконання договору, спірні земельні ділянки залишаються в комунальної власності, а цільове призначення цих ділянок – будівництво рекреаціно-туристичного комплексу.

У судовому засіданні від 09.06.2021 року суд ухвалою у протокольній формі оголосив про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті в засіданні суду на 14.07.2021 року о 12:00.

У судовому засіданні від 14.07.2021 року суд ухвалою у протокольній формі оголосив перерву для розгляду справи по суті до 28.07.2021 року о 15:00.

У судовому засіданні від 28.07.2021 року суд ухвалою у протокольній формі оголосив перерву для розгляду справи по суті до 09.08.2021 року о 12:30.

09.08.2021 року у судове засідання представник відповідача Кароліно-Бугазької сільської ради Овідіопольського району Одеської області не з`явився, однак був попереджений про дату, час та місце судового засідання на попередньому засіданні від 28.07.2021 року, про причини неявки не повідомив.

Відповідно до п.1 ч.3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

У судовому засіданні від 09.08.2021 року суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення, яким у задоволені позову відмовлено, та повідомив, що повний текст рішення буде складено 19.08.2021 року.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість доказів, суд встановив:

22.05.2021 року між Кароліно-Бугазькою сільською радою Овідіопольського району Одеської області (Державний партнер) та Товариством з обмеженою відповідальністю «БАЛКАН-ПЛЮС» (Приватний партнер» укладено інвестиційний договір №12/ДПП в рамках здійснення державного-приватного партнерства, відповідно до п.1.1 якого предметом Договору є сумісна діяльність Державного та Приватного партнерів в порядку та на умовах, визначених Договором, щодо будівництва дошкільного навчального закладу (ДНЗ) на 110 місць та права на будівництво рекреаційно - туристичного об`єкту в селі Кароліно-Бугаз на землях комунальної власності громади.

Прокурором подано позов в інтересах держави в особі Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, в обґрунтування підстав для представництва, прокурор, на виконання ч. 4 ст. ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», до позовної заяви надав копію листа від 05.10.2020 року за №15/1/1-102вих-20 до Мінекономіки, в якому Мінекономіки було повідомлено, що інвестиційний договір №12/ДПП в рамках здійснення державного-приватного партнерства містить порушення законодавства та про необхідність вжиття заходів реагування на вказані порушення

Листом від 02.11.2020 року за №3903-04/65816-05 Мінекономіки надало відповідь Одеській обласній прокуратурі щодо інвестиційного договору та повідомило, що Мінекономіки листом від 26.10.2020 №3903-04/64441-06 попередило Кароліно-Бугазьку сільську раду Овідіопольського району Одеської області щодо можливих ризиків, пов`язаних з реалізацією проекту в рамках здійснення державно-приватного партнерства.

Повідомленням №15/1/1-89вих-21 від 19.01.2021 року Одеська обласна прокуратура проінформувала Мінекономіки про підготовку та подачу позовної заяви в інтересах держави в особі Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України до Кароліно-Бугазької сільської ради Овідіопольського району Одеської області та ТОВ «Балкан Плюс» про визнання недійсним з моменту укладення окремих пунктів Інвестиційного договору № 12/ДПП, укладеного 22.05.2019 між Кароліно-Бугазькою сільською радою Овідіопольського району Одеської області та ТОВ «Балкан Плюс» (код ЄДРПОУ 35901659) в рамках здійснення державно-приватного партнерства, у зв`язку з невідповідністю умов договору положенням Закону України «Про державно- приватне партнерство».

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість доказів, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, повно, всебічно і об`єктивно з`ясувавши обставини справи, суд дійшов таких висновків:

Право на звернення до господарського суду передбачено ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, згідно ч. 2 якої юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядуванні мають право на звернення до господарського суду за захистом, своїх порушених, не визнаних або оспорюваних прав та законних інтересів; у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Частиною 3 цієї ж норми процесуального закону встановлено, що до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Частиною 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

За приписами п.1-4 ч. 6 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», під час здійснення представництва інтересів громадянина або держави у суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом та законом, що регулює виконавче провадження звертатися до суду з позовом (заявою, поданням); вступати у справу, порушену за позовом (заявою, поданням) іншої особи, на будь-якому етапі судового провадження; ініціювати перегляд судових рішень, у тому числі у справі, порушеній за позовом (заявою, поданням) іншої особи; брати участь у розгляді справи.

Відповідно до ч.1 ст. 24 Закону України «Про прокуратуру», право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам обласних та окружних прокуратур, їх першим заступникам та заступникам, прокурорам Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.

За положеннями ч.3-5 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу. У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Конституційний Суд України у рішенні від 01.12.2004 № 18-рп/2004 у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес), роз`яснив поняття "охоронюваний Законом інтерес", що вживаються у частині 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права" (інтерес у вузькому розумінні цьогз слова), означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагненні (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним. Поняття "охоронюваний законом інтерес" у всіх випадках вживання.його у законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям Справа» має один і той же зміст.

Зміст поняття «інтереси держави» розглянуто в рішенні Конституційного Суду України у справі щодо офіційного тлумачення положень ст. 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999. Так, державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств. Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права чи інтересу, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення, невизнання чи оспорювання. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорювання та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 року у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16 та від 30.01.2019 року у справі №569/17272/15-ц.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним, тому суд повинен відмовляти у задоволенні позовної вимоги, яка не відповідає ефективному способу захисту права чи інтересу (Постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі №488/5027/14-ц).

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові (наведену правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 14.08.2018 у справі № 910/1972/17, від 23.05.2019 у справі № 920/301/18. від 25.06.2019 у справі № 922/1500/18, від 24.12.2019 у справі №902/377/19).

В даній справі прокурор звернувся в інтересах держави в особі Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України.

Прокурор, обґрунтовуючи звернення до суду в особі Мінекономіки зазначив, що саме Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, як центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері державно-приватного партнерства, оскільки укладання договору з порушенням державних інтересів покладає на Мінекономіки обов`язок реагувати на порушення законодавства у цій сфері.

Оскільки повноваження органів влади, зокрема й щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень у компетентного органу здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц.

Відповідно до Положення про Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 р. № 459, основними завданнями Мінекономіки є забезпечення формування та реалізація державної політики у сфері державно-приватного партнерства.

Мінекономіки в рамках покладених на нього функцій у сфері державно-приватного партнерства: проводить моніторинг ефективності діяльності органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування у сфері державно-приватного партнерства; організовує перевірки виконання договорів, укладених у рамках державно-приватного партнерства; проводить моніторинг, узагальнення та оприлюднення в установленому порядку результатів здійснення державно-приватного партнерства, зокрема оцінку та моніторинг загального рівня ризиків державного партнера в договорах, укладених у рамках державно-приватного партнерства; проводить моніторинг дотримання вимог законодавства у сфері державно-приватного партнерства, зокрема під час проведення конкурсів з визначення приватного партнера; бере участь в організації навчання і підвищення кваліфікації фахівців у сфері державно-приватного партнерства; веде облік договорів, укладених у рамках державно-приватного партнерства.

Частиною 3 статті 21 Закону України «Про державно-приватне партнерство» встановлено, що моніторинг виконання договорів, укладених в рамках державно-приватного партнерства, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державно-приватного партнерства, шляхом отримання щорічних звітів від державних партнерів про виконання договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства, що надаються в порядку та згідно з формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державно-приватного партнерства.

Положеннями ст. 22 Закону України «Про державно-приватне партнерство» визначено, що до повноважень центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державно-приватного партнерства, належать: методологічне забезпечення проведення перевірки виконання договорів, укладених у рамках державно-приватного партнерства; підготовка пропозицій щодо забезпечення формування та реалізації державної політики у сфері державно-приватного партнерства; проведення моніторингу ефективності діяльності органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування у сфері державно-приватного партнерства; розроблення концепції та проектів державних цільових програм щодо сприяння розширенню державно-приватного партнерства, вжиття заходів для їх виконання; сприяння захисту законних прав та інтересів державних і приватних партнерів у процесі здійснення державно-приватного партнерства; проведення моніторингу, узагальнення та оприлюднення в установленому порядку результатів здійснення державно-приватного партнерства, у тому числі здійснення оцінки та моніторингу загального рівня ризиків державного партнера в договорах, укладених у рамках державно-приватного партнерства; проведення моніторингу дотримання вимог законодавства у сфері державно-приватного партнерства, у тому числі під час проведення конкурсів з визначення приватного партнера; проведення в межах своїх повноважень інформаційно-роз`яснювальної і консультаційної роботи; участь в організації навчання і підвищення кваліфікації фахівців у сфері державно-приватного партнерства; ведення обліку договорів, укладених у рамках державно-приватного партнерства; здійснення інших повноважень, передбачених законом.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, на думку прокурора, договір у рамках державно-приватного партнерства укладено з порушенням законодавства України в частині щодо права на будівництво рекреаційно-туристичного об`єкту на земельних ділянках комунальної власності загальною сумарною площею 19,41 га рекреаційного призначення (кадастровий номер № 5123781500:02:002:2505 - площа 0,2601 га; № 5123781500:02:002:2515 - площа 9,3008 га; № 5123781500:02:002:2525 - площа 9,8491 га). При цьому пред`являючи позов у вказаній справі, прокурор виходить саме з необхідності вирішення проблем суспільного значення, існування яких виправдовує застосування механізму визнання недійсним договору, за яким з комунальної власності фактично назавжди вибудуть земельні ділянки комунальної власності, розташовані на березі Чорного моря.

Приписами ч.1 ст.83 Земельного кодексу України встановлено, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам є комунальною власністю.

Відповідно до ч.1 ст.140 Конституції України, місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Згідно ч.5-7 ст.60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійні договори, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду. Доцільність, порядок та умови відчуження об`єктів права комунальної власності визначаються відповідною радою. Доходи від відчуження об`єктів права комунальної власності зараховуються до відповідних місцевих бюджетів і спрямовуються на фінансування заходів, передбачених бюджетами розвитку. Майнові операції, які здійснюються органами місцевого самоврядування з об`єктами права комунальної власності, не повинні ослаблювати економічних основ місцевого самоврядування, скорочувати обсяги доходів місцевих бюджетів, зменшувати обсяг та погіршувати умови надання послуг населенню.

Приписами ч.2 ст. 386 Цивільного кодексу України, власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Як передбачено ч.1 ст.13 Закону України «Про державно-приватне партнерство», рішення про здійснення державно-приватного партнерства чи про недоцільність його здійснення, про проведення конкурсу та затвердження результатів конкурсу з визначення приватного партнера приймаються щодо об`єктів комунальної власності - органом місцевого самоврядування згідно з повноваженнями відповідно до Закону України "Про місцеве самоврядування".

Положеннями ч.2 ст.11 Закону України «Про державно-приватне партнерство» встановлено, що аналіз ефективності здійснення державно-приватного партнерства проводиться щодо об`єктів комунальної власності - виконавчим органом місцевого самоврядування, уповноваженим відповідною сільською, селищною, міською, районною чи обласною радою, а якщо такого органу не визначено - виконавчим комітетом сільської, селищної, міської ради чи виконавчим апаратом районної, обласної ради.

У відповідності з ч.1 ст.21 Закону України «Про державно-приватне партнерство», контроль за виконанням договорів, укладених в рамках державно-приватного партнерства, здійснюють державний партнер, інші державні органи та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи відповідно до їхніх повноважень у порядку, встановленому законом та/або договором, укладеним в рамках державно-приватного партнерства.

Згідно ч.4 ст.21 Закону України «Про державно-приватне партнерство», після закінчення виконання договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства, проводиться завершальна оцінка здійснення державно-приватного партнерства, зокрема, завершальна оцінка проводиться щодо об`єктів комунальної власності - органом, уповноваженим органом місцевого самоврядування згідно з повноваженнями відповідно до Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Приписами ч.7 ст. 21 Закону України «Про державно-приватне партнерство» встановлено, що метою завершальної оцінки здійснення державно-приватного партнерства є узагальнення результатів виконання договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства, виявлення проблем та аналіз ризиків, що виникли під час реалізації проекту, що здійснювався на умовах державно-приватного партнерства, а також у разі необхідності підготовка пропозицій про внесення змін до законодавства.

Отже, проаналізувавши надані законом повноваження Міністерству розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України в сфері державно-приватного партнерства, як центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику в цій сфері, суд встановив, що законодавством не передбачено повноважень Мінекономіки щодо контролю за законністю укладення та виконання договорів в рамках державно-приватного партнерства, в тому числі повноважень щодо захисту інтересів держави та звернення до суду з позовом про визнання договорів (їх частини) недійсними у випадку виявлення порушень законодавства під час укладення чи виконання таких договорів.

Між тим, як вбачається із вищенаведеного, контроль за виконанням договорів, укладених в рамках державно-приватного партнерства, першочергово здійснює державний партнер, як сторона відповідного договору.

Також суд звертає увагу, що спір виник саме щодо земельних ділянок рекреаційного призначення (кадастровий номер № 5123781500:02:002:2505 - площа 0,2601 га; № 5123781500:02:002:2515 - площа 9,3008 га; № 5123781500:02:002:2525 - площа 9,8491 га), що належать на праві комунальної власності Кароліно-Бугазькій сільській раді Овідіопольського району Одеської області, яка відповідно до законодавства України має право здійснювати правомочності щодо володіння, користування та розпорядження такими об`єктами права комунальної власності, в тому числі укладати договори в рамках державно-приватного партнерства щодо таких об`єктів, а також здійснювати захист права комунальної власності у випадку його порушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Приписами ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Згідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З урахуванням встановлених обставин, враховуючи, що прокурором не доведено належними та допустимими доказами наявність у Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України повноважень, передбачених законом, щодо захисту інтересів держави у сфері державно-приватного партнерства у випадку виявлення незаконності договорів у частині, що стосується порушення права комунальної власності, що означає відсутність у Мінекономіки порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів, отже суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову Заступника керівника Одеської обласної прокуратури заявленого в інтересах держави в особі Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України.

Враховуючи відмову судом у позові, судові витрати, відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають відшкодуванню за рахунок позивача.

Керуючись ст.ст.129, 231, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. В позові відмовити у повному обсязі.

2. Судові витрати покладаються на позивача.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складення повного тексу судового рішення.

Повний текст рішення складено 19 серпня 2021 р.

Суддя Ю.М. Невінгловська