Рішення № 99122407, 20.08.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.08.2021Справа № 910/9658/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) господарську справу

за позовом Приватного акціонерного товариства «Асфальтобетонний завод «АБ Столичний»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тероліс-Буд»

про стягнення 572 999,70 грн

без виклику представників сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У червні 2021 року Приватне акціонерне товариство «Асфальтобетонний завод «АБ Столичний» (далі - ПрАТ «Асфальтобетонний завод «АБ Столичний», позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тероліс-Буд» (далі - ТОВ «Тероліс-Буд», відповідач) про стягнення 572 999,70 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем його обов`язку оплатити товар, поставлений позивачем на виконання укладеного сторонами договору на постачання продукції № 1-22/03-1 від 22.03.2019.

Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду з цим позовом та просив стягнути з відповідача грошові кошти в загальному розмірі 572 999,70 грн, з яких: 385 519,46 грн - основний борг, 23 391,93 грн - пеня, 18 846,27 грн - інфляційна складова боргу, 68 138,15 грн - відсотки за користування грошовими коштами, 77 103,89 грн - штраф по пункту 6.2 договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.06.2021 відкрито провадження у справі № 910/9658/21 та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, визначено сторонам строк для надання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та доказів в обґрунтування своєї позиції.

Згідно з положеннями ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Судом встановлено факт належного повідомлення сторін про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

Так, ухвала суду від 17.06.2021 була отримана позивачем 30.06.2021 згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 01054 73120786.

Ухвала суду від 17.06.2021 була також направлена відповідачу за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних-осіб підприємців та громадських формувань, проте була повернута підприємством поштового зв`язку. Направлення вказаної ухвали здійснено судом згідно рекомендованого поштового відправлення № 01054 73120794, яке було повернуто до суду 06.07.2021.

Відповідно до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Частиною 3 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідач 1 своїм правом на подання відзиву на позов не скористався, заперечень проти розгляду справи у спрощеному позовному провадженні до суду не надходило.

18.08.2021 до суду надійшли подані позивачем пояснення по справі щодо здійснених відповідачем оплат та порядку зарахування сплачених відповідачем грошових коштів. У вказаних поясненнях позивач також повідомив суд про сплату відповідачем частини заборгованості в розмірі 50 000,00 грн після звернення позивачем до суду з даним позовом.

Зважаючи на належне повідомлення сторін про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику їх уповноважених представників (без проведення судового засідання) та наявність у матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, суд вважав за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до правил ч. 9 ст. 165, ст. 202 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши надані документи та матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:

22.03.2019 між ПрАТ «Асфальтобетонний завод «АБ Столичний» (постачальник) та ТОВ «Тероліс-Буд» (покупець) був укладений договір на постачання продукції № 1-22/03-1 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 вищевказаного договору постачальник зобов`язується виготовляти й передавати у власність покупця асфальтобетонну суміш, бетонні суміші, розчини, залізобетонні та бетонні вироби (надалі - продукція/товар), а покупець зобов`язується приймати та своєчасно здійснювати оплату замовленої ним продукції та фактичних транспортних витрат на поставку продукції на умовах даного договору.

Згідно з п. 1.2 договору продукція за цим договором постачається окремими партіями за письмовою заявкою покупця, в якій вказується кількість продукції, номенклатура продукції (вид, група, тип, марка), адреса доставки і, за необхідності, погодинний графік поставок. Відпуск продукції здійснюється на підставі належно оформлених документів в установленому цим договором та діючим законодавством порядку.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що поставка продукції здійснюється після отримання постачальником передоплати в розмірі 100% від фактично замовленої ним партії продукції на умовах ЕХW (передано на складі постачальника - м. Київ, вул. Новопирогівська, 60, в кузов автотранспорта покупця). За окремою домовленістю сторін поставка може здійснюватись на умовах СРТ (перевезення сплачено до місця, вказаного покупцем) згідно міжнародних правил по тлумаченню термінів «ІНКОТЕРМС» в редакції 2010 року), що конкретизується у письмовій заявці покупця на поставку конкретної партії продукції.

Відстрочка оплати вартості продукції, що постачається за цим договором може бути узгоджена сторонами окремо, на підставі отриманих від покупця гарантійних листів на кожну окрему партію продукції відповідно до поданої покупцем та узгодженої постачальником заявки. Про узгодження постачальником умов відстрочки оплати вартості продукції, що постачається за цим договором, постачальник зазначає у відповідній заявці на поставку (п. 5.2 договору).

Судом встановлено, що відповідач надав позивачу два гарантійних листа № 0308/1-20 від 03.08.2020 та № 0411/1-20 від 04.11.2020, за змістом яких зазначав про наявність у нього заборгованості перед позивачем за товар, поставлений останнім на виконання укладеного сторонами договору на постачання продукції № 1-22/03-1 від 22.03.2019, а також гарантував оплату вказаної заборгованості. Однак, вказані гарантійні листи не містили узгодження відстрочки оплати вартості продукції.

Таким чином, гарантійні листи № 0308/1-20 від 03.08.2020 та № 0411/1-20 від 04.11.2020 не змінюють умови та строк оплати поставленої продукції, встановлені п. 3.1 укладеного сторонами договору.

У п. 9.1 договору сторони погодили, що цей договір набуває чинності з дня його підписання повноважними представниками сторін і діє до 31.12.2019, але в будь-якому випадку по повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором. У разі відсутності заяви однієї зі сторін про припинення дії договору за один місяць до закінчення строку його чинності договір буде вважатися продовженим на один календарний рік (з 01 січня по 31 грудня відповідного року) на тих же умовах.

Судом встановлено, що на виконання укладеного сторонами договору позивач передав, а відповідач прийняв товар загальною вартістю 475 426,60 грн, що підтверджується видатковими накладними № 5061 від 22.07.2020, № 5117 від 23.07.2020, № 5249 від 27.07.2020, № 5370 від 29.07.2020, № 5396 від 30.07.2020, № 5537 від 03.08.2020, № 5582 від 04.08.2020, № 5550 від 04.08.2020.

У свою чергу, відповідач, у порушення умов укладеного сторонами договору, товар, поставлений позивачем, оплатив частково в сумі 89 907,14 грн. Так, згідно з поясненнями позивача, що надійшли до суду 18.08.2021, відповідач сплатив на користь позивача грошові кошти в загальному розмірі 100 000,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 980 та № 984 від 30.12.2020 на суму 50 000,00 грн кожне, однак, з урахуванням наявності заборгованості за більш ранній період в оплату спірної заборгованості була зарахована лише частина вказаних грошових коштів у розмірі 89 907,14 грн.

Крім того, у матеріалах справи наявний акт звірки взаємних розрахунків за період січень - листопад 2020 року, згідно з яким заборгованість відповідача перед позивачем за договором на постачання продукції № 1-22/03-1 від 22.03.2019 станом на 30.11.2020 складала 685 519,46 грн, яка була частково сплачена відповідачем в сумі 300 000,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 920 від 08.12.2020 (на суму 50 000,00 грн), № 925 від 10.12.2020 (на суму 50 000,00 грн), № 971 від 29.12.2020 (на суму 100 000,00 грн), № 980 від 30.12.2020 (на суму 50 000,00 грн), № 984 від 30.12.2020 (на суму 50 000,00 грн).

Таким чином, матеріали справи свідчать про наявність у відповідача заборгованості перед позивачем за договором на постачання продукції № 1-22/03-1 від 22.03.2019 в розмірі 385 519,46 грн.

У зв`язку з цим, посилаючись на порушення відповідачем умов укладеного сторонами договору та передбаченого цим договором обов`язку оплатити поставлений товар у повному обсязі, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Розглядаючи даний спір та вирішуючи його по суті, оцінюючи правомірність вимог позивача, суд керувався таким.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України).

Положеннями ч. 1 ст. 262 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Частиною 1 ст. 202 Господарського кодексу України встановлено, що господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Матеріали справи свідчать, що відповідач здійснив часткову оплату спірної заборгованості в розмірі 50 000,00 грн за платіжним дорученням № 1120 від 30.06.2021, тобто вказана оплата була здійснена відповідачем після звернення позивача до суду за захистом його прав та відкриття провадження у даній справі, яке відбулось 17.06.2021.

Отже, заборгованість відповідача перед позивачем за товар, поставлений позивачем на виконання договору на постачання продукції № 1-22/03-1 від 22.03.2019, станом на момент розгляду та вирішення даної справи становить 335 519,46 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Суд зазначає, що господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про те, що провадження у даній справі щодо стягнення частини основного боргу в розмірі 50 000,00 грн підлягає закриттю, з огляду на те, що вказані грошові кошти були сплачені відповідачем після звернення позивача за захистом його порушеного права до суду.

В іншій частині суд вважає обґрунтованими позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 335 519,46 грн з огляду на відсутність доказів, на підтвердження виконання відповідачем його зобов`язань перед позивачем у цій частині.

Отже, стягненню з відповідача підлягає основний борг в сумі 335 519,46 грн.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 23 391,93 грн та штраф по пункту 6.2 договору в розмірі 77 103,89 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що відповідач товар, поставлений позивачем, оплатив частково та з порушення встановленого умовами договору строку, відтак допустив порушення зобов`язання.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

У п. 2.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» № 14 від 17.12.2013 роз`яснено, щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Таким чином, нарахування пені обмежується не лише шестимісячним строком, встановленим положеннями ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, але також чітко регламентованим початком відліку вказаного строку, перебіг якого починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане.

Однак, позивачем при здійсненні розрахунку розміру штрафних санкцій та матеріальних втрат не вірно визначена дата початку прострочення виконання грошового зобов`язання з оплати товару, поставленого за видатковими накладними № 5117 від 23.07.2020, № 5249 від 27.07.2020, № 5370 від 29.07.2020, № 5396 від 30.07.2020, № 5537 від 03.08.2020, № 5582 від 04.08.2020, № 5550 від 04.08.2020.

Так, позивач визначив період нарахування пені, інфляційної складової боргу та відсотків для усіх спірних накладних, що починається з 23.07.2020, у той час, як 23.07.2020 почалось прострочення виконання зобов`язання з оплати товару лише для товару, поставленого за видатковою накладною № 5061 від 22.07.2020.

Пунктом 6.1 договору передбачено, що за несвоєчасну оплату продукції покупець виплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, а також перерахувати постачальнику боргу з урахуванням індексу інфляції та двадцяти відсотків річних.

Згідно з п. 6.2 договору в разі прострочення покупцем строку оплати вартості поставленої продукції більш ніж на 10 календарних днів, покупець додатково сплачує на користь постачальника штраф у розмірі 20% від вартості поставленої, але не оплаченої/несвоєчасно оплаченої продукції.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд встановив, що її розмір становить 27 629,24 грн, тобто є більшим, ніж заявлено позивачем до стягнення. Отже, вимога про стягнення з відповідача пені заявлена позивачем правомірно та підлягає задоволенню в розмірі, визначеному позивачем, а саме в розмірі 23 391,93 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафу, суд встановив, що він виконаний арифметично вірно, з дотриманням вимог чинного законодавства та умов укладеного сторонами договору. Отже, вимога позивача про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 77 103,89 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню у вказаному розмірі.

Також позивач просив суд стягнути з відповідача інфляційну складову боргу в розмірі 18 846,27 грн та відсотки за користування грошовими коштами в розмірі 68 138,15 грн.

З позовної заяви та наведеного у ній розрахунку вбачається, що відсотки за користування грошовими коштами розраховані позивачем як 3% річних за ставкою 20%, визначеною за домовленістю сторін у п. 6.1 договору.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних (за ставкою 20%), суд встановив, що їх розмір становить 75 200,34 грн, тобто є більшим, ніж заявлено позивачем до стягнення. Отже, вимога про стягнення з відповідача 3% річних (за ставкою 20%) заявлена позивачем правомірно та підлягає задоволенню в розмірі, визначеному позивачем, а саме в розмірі 68 138,15 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційної складової боргу, суд встановив, що її розмір становить 21 997,13 грн, тобто є більшим, ніж заявлено позивачем до стягнення. Отже, вимога про стягнення з відповідача інфляційної складової боргу заявлена позивачем правомірно та підлягає задоволенню в розмірі, визначеному позивачем, а саме в розмірі 18 846,27 грн.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 335 519,46 грн, штрафу в розмірі 77 103,89 грн, пені в розмірі 23 391,93 грн, 3% річних в розмірі 68 138,15 грн та інфляційної складової боргу в розмірі 18 846,27 грн. Провадження в частині стягнення з відповідача частини основного боргу в розмірі 50 000,00 грн підлягає закриттю з огляду на відсутність предмету спору між сторонами в цій частині.

Судові витрати по сплаті судового збору з урахуванням положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України та ст. 7 Закону України «Про судовий збір»:

- в частині задоволених позовних вимог покладаються судом на відповідача в розмірі 7 845,00 грн;

- в частині позовних вимог, провадження у справі з розгляду яких закрито, можуть бути повернуті позивачу за його клопотанням з державного бюджету в розмірі 750,00 грн.

Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 231, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Закрити провадження у справі № 910/9658/21 в частині стягнення частини основного боргу в розмірі 50 000,00 грн (п`ятдесят тисяч грн 00 коп.).

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Тероліс-Буд» (03035, м. Київ, вул. Солом`янська, буд. 1, кімната 710, код 41716120) Приватного акціонерного товариства «Асфальтобетонний завод «АБ Столичний» (03045, м. Київ, вул. Новопирогівська, буд. 60, код 04012321) основний борг у розмірі 335 519,46 грн (триста тридцять п`ять тисяч п`ятсот дев`ятнадцять грн 46 коп.), штраф у розмірі 77 103,89 грн (сімдесят сім тисяч сто три грн 89 коп.), пеню в розмірі 23 391,93 грн (двадцять три тисячі триста дев`яносто одна грн 93 коп.), 3% річних в розмірі 68 138,15 грн (шістдесят вісім тисяч сто тридцять вісім грн 15 коп.), інфляційну складову боргу в розмірі 18 846,27 грн (вісімнадцять тисяч вісімсот сорок шість грн 27 коп.), витрати по сплаті судового збору в розмірі 7 845,00 грн (сім тисяч вісімсот сорок п`ять грн 00 коп.).

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений та підписаний 20.08.2021.

Суддя О.Г. Удалова