Рішення № 99122399, 05.08.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05.08.2021Справа № 910/6616/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І., за участі секретаря судового засідання Гарашко Т.В., розглянувши у судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рефорд" (вул. Кірова, буд. 5-А, смт. Чабани, Києво - Святошинський р-н, Київська обл., 08162, код ЄДРПОУ 39982045)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київський завод металовиробів" (вул. Бориспільська, буд. 7, м. Київ, 02099, код ЄДРПОУ 40474834)

про стягнення 63 466, 20 грн (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог)

Представники сторін: згідно протоколу судового засідання

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Рефорд" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київський завод металовиробів" (далі - відповідач) про стягнення 183 785, 41 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору з поставки товару позивачем здійснено передоплату на загальну суму 254 892, 78 грн за платіжними дорученнями: №1070 від 10.11.2020 на суму 99357, 04 грн, №1072 від 12.11.2020 на суму 64001, 28 грн, №1074 від 16.11.2020 на суму 17742, 28 грн, №1098 від 26.11.2020 на суму 996, 54 грн, №1096 від 25.11.2020 на суму 600000, 00 грн, №1110 від 02.12.2020 на суму 4023, 60 грн, №1128 від 14.12.2020 на суму 6548, 69 грн, №1153 від 13.01.2021 на суму 2223, 35 грн, проте відповідач свої зобов`язання з поставки товару виконав лише частково, здійснивши її на загальну суму 71 107, 37 грн, у зв`язку з чим виникла заявлена до стягнення заборгованість у розмірі 183 785, 41 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.05.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

25.06.2021 до відділу діловодства суду представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Київський завод металовиробів" подано відзив на позовну заяву, у якому відповідач зазначає, що вважає позов безпідставним, оскільки на виконання своїх зобов`язань відповідачем здійснено поставку на загальну суму 123 755, 92 грн, відповідачем повернуто замовнику кошти у розмірі 13 041, 00 грн, окрім того сторонами велися переговори щодо необхідності належного оформлення документів позивачем, що останнім виконано не було.

25.06.2021 до відділу діловодства суду представником відповідача подано клопотання про розгляд справи №910/6616/21 з повідомленням сторін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.07.2021 постановлено справу №910/6616/21 розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання у справі призначено на 14.07.2021.

06.07.2021 до відділу діловодства суду представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Рефорд" подано відповідь на відзив, у яких позивач зазначає, зокрема, що позивач визнає дійсність видаткових накладних №558 від 18.11.2020 на суму 96 756, 88 грн, №559 від 18.11.2020 на суму 20 342, 44 грн, №603 від 15.12.2020 на суму 996, 54 грн, №2 від 12.01.2021 на суму 4 023, 60 грн, №3 від 12.01.2021 на суму 6 548, 69 грн та накладної №4 від 12.01.2021 на суму 60 535, 08 грн, в той же час позивач не визнає дійсність видаткових накладних №15 від 25.01.2021 на суму 26 413, 20 грн, №46 від 24.02.2021 на суму 13 041, 00 грн.

У судовому засіданні 14.07.2021 судом оголошено перерву до 05.08.2021.

03.08.2021 до відділу діловодства суду представником позивача подано додаткові пояснення, у яких зазначено, що ним не визнається дійсність видаткових накладних №15 від 25.01.2021 на суму 26 413, 20 грн, №46 від 24.02.2021 на суму 13 041, 00 грн, та, оскільки після звернення до суду з позовом відповідач повернув позивачеві грошову суму у розмірі 13 041, 00 грн, то на момент подання додаткових пояснень у позивача залишаються претензії до відповідача на суму 50 425, 20 грн.

У судовому засіданні 05.08.2021 представник позивача позовні вимоги з урахуванням додаткових пояснень підтримав, просив задовольнити, в свою чергу представники відповідача проти задоволення позову заперечили, просили відмовити.

На виконання вимог ст. 223 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Рефорд" (далі - покупець) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Київський завод металовиробів" (далі - продавець) була досягнута домовленість, згідно з якою позивач зобов`язався оплати товар, а відповідач, в свою чергу, зобов`язався його поставити.

На підставі виставлених рахунків на оплату, а саме №1531 від 10.11.2020, №1737 від 14.12.2020, №1514 від 09.11.2020, №1684 від 02.12.2020, №1651 від 26.11.2020, №19 від 13.01.2021, №1514 від 09.11.2020, позивачем було перераховано на користь відповідача грошові кошти у загальному розмірі 251 892, 78 грн, що підтверджується платіжними дорученнями №1070 від 10.11.2020 на суму 99 357, 04 грн, №1072 від 12.11.2020 на суму 64 001, 28 грн, №1074 від 16.11.2020 на суму 17742, 28 грн, №1098 від 26.11.2020 на суму 996, 54 грн, №1096 від 26.11.2020 на суму 996, 54 грн, №1110 від 02.12.2020 на суму 60 000, 00 грн, №1110 від 02.12.2020 на суму 4023, 60 грн, №1128 від 14.12.2020 на суму 6548, 69 грн, №1153 від 13.01.2021 на суму 2223, 35 грн.

Оскільки замовлений і оплачений товар не був поставлений відповідачем у повному обсязі Товариство з обмеженою відповідальністю "Рефорд" звернулося до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київський завод металовиробів" з вимогами від 31.03.2021 вих. №3130 та від 09.04.2021 №0904. Направлення вказаних вимог на адресу відповідача підтверджується описами вкладенні у цінний лист, поштовими накладними та рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Проте, відповідачем вказані вимоги щодо виконання зобов`язання та повернення коштів залишено без відповіді та задоволення, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини 2 статті 205 Цивільного кодексу України правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Частиною 1 статті 639 Цивільного кодексу України визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

За приписами частини1 статті 181 Господарського кодексу України (далі - ГК України) допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Договір, відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України, є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно зі ст. 640 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (ч. 2 ст. 640 Цивільного кодексу України).

Статтею 641 Цивільного кодексу України передбачено, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням робити пропозиції укласти договір, якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях.

Відповідно до ст. 642 Цивільного кодексу України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Враховуючи викладене та зважаючи на зміст спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що між сторонами виникли господарські правовідносини з поставки товару, шляхом укладення договору поставки у спрощений спосіб, а дії сторін щодо направлення рахунків на оплату товару та їх оплата засвідчують їх волю для настання відповідних правових наслідків.

Частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України та ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Так, відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як встановлено судом, у період з листопада 2020 по січень 2021 року позивачем на підставі виставлених рахунків на розрахунковий рахунок відповідача були перераховані грошові кошти у розмірі 251 892, 78 грн, а саме 12.11.2020 - 64 001, 28 грн з призначеннями платежу «сплата за товар згідно рах. №1531 від 10.11.2020 у сумі 53334, 40 грн ПДВ 20%», 14.12.2020 - 6548, 69 грн з призначенням платежу «сплата за товар згідно рах. №1737 від 14.11.2020 у сумі 5457, 27 грн 1091, 45 грн», 10.11.2020 - 99357, 04 грн з призначенням платежу «сплата за товар згідно рах. №1514 від 09.11.2020 у сумі 82797, 53 грн ПДВ 20% 16559, 51 грн», 02.12.2020 - 4023, 60 грн з призначенням платежу «сплата за товар згідно рах. №1684 від 02.12.2020 у сумі 3533, 00 грн ПДВ 20% 670, 60 грн», 25.11.2020 - 60 000, 00 грн з призначенням платежу «сплата за товар згідно рах. №1531 від 10.11.2020 у сумі 50000, 00 грн ПДВ 20%», 26.11.2020 - 996, 54 грн з призначеннями платежу «сплата за товар згідно рах. №1651 від 26.11.2020 у сумі 830, 45 грн ПДВ 20% 1 66, 09 грн», 13.01.2021 - 2223, 35 грн з призначенням платежу «сплата за товар згідно рах. №1514 від 09.11.2020 у сумі 82797, 53 грн ПДВ 20% 16559, 51 грн», 16.11.2020 - 17 742, 28 грн з призначенням платежу «сплата за товар згідно рах. №1514 від 09.11.2020 у сумі 14785, 23 грн ПДВ 20% 2957, 05 грн».

В той же час, у матеріалах справи наявні докази здійснення відповідачем поставки згідно проведеної позивачем оплати у розмірі 110 550, 06 грн, а саме видаткові накладні: №558 від 18.11.2020 на суму 96 757, 88 грн (рахунок на оплату №1514 від 09.11.2020), №603 від 15.12.2020 на суму 996, 54 грн (рахунок на оплату №1651 від 26.11.2020), №2 від 12.01.2021 на суму 4 023, 60 грн (рахунок на оплату №1684 від 02.12.2020), №3 від 12.01.2021 на суму 6 548, 69 грн (рахунок на оплату №1737 від 14.12.2020), №47 від 24.02.2021 на суму 2 223, 35 грн (рахунок на оплату №19 від 13.01.2021). Вказані видаткові накладні підписані уповноваженими представниками позивача та відповідача та скріплені печаткою відповідача, що не заперечується і сторонами у спорі. До вказаних видаткових накладних долучені, також, відповідні вимоги на відвантаження, накладні на передачу готової продукції, накладні на переміщення.

Суд звертає увагу, що видаткова накладна №559 від 18.11.2020 на суму 20 342, 44 грн (рахунок на оплату №1578 від 16.11.2020) не може бути врахована судом як належний та допустимий доказ здійснення поставки, що є предметом розгляду даної справи, з огляду на її невідповідність жодному з платіжних доручень за призначенням платежу.

Також, надані відповідачем копії видаткових накладних №15 від 25.01.2021, №25 від 02.02.2021, №47 від 24.02.2021 не можуть бути враховані судом як належні та допустимі докази, оскільки не підписані уповноваженим представником позивача, та не визнаються останнім.

В той час як дійсність видаткової накладної №4 від 12.01.2021 на суму 60 535, 08 грн (рахунок на оплату №1531 від 10.11.2020) підтверджена позивачем, про ним що зазначено у відповіді на відзив.

Статтею 46 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.

Відтак, оскільки у відповіді на відзив позивачем зазначено про здійснення відповідачем поставки згідно видаткових накладних №558 від 18.11.2020 грн, №559 від 18.11.2020, №603 від 15.12.2020, №2 від 12.01.2021, №3 від 12.01.2021 та накладної №4 від 12.01.2021, а в додаткових поясненнях зазначено про наявність претензій до відповідача 50 425, 20 грн (з урахуванням здійсненої оплати після відкриття провадження у сумі 13 041, 00 грн) позивачем фактично зменшено заявлені позовні вимоги, а відтак новою ціною позову є 63 466, 20 грн.

Згідно статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України встановлений обов`язок продавця передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

При цьому, частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України визначено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Отже, у розумінні приписів цієї норми покупцю належить право вимагати, крім іншого, повернення передоплати за непоставлений товар. При цьому, попередньою оплатою є часткова або повна оплата товару до його передання продавцем.

Визначене зазначеною нормою право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є за своїм змістом правом покупця на односторонню відмову від зобов`язання, внаслідок якої припиняється зобов`язання продавця перед покупцем по поставці товару і виникає нове грошове зобов`язання.

Тобто, виходячи з аналізу положень статті 693 Цивільного кодексу України умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Тобто, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

При цьому, оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

У даному випадку судом встановлено, що позивач звертався до відповідача з вимогами за вих. №3130 від 31.03.2021 про виконання зобов`язань та №0904 від 09.04.2021 про повернення коштів.

Однак, станом на момент розгляду справи, відповідач не надав суду належних да допустимих доказів виконання ним зобов`язань з поставки товару або повернення позивачу суми попередньої оплати у розмірі 63 466, 20 грн.

В той же час, позивач зазначає, що ним одержана грошова сума від відповідача у розмірі 13 041, 00 грн після звернення до суду з позовом, таким чином у позивача залишаються претензії на суму 50 425, 20 грн.

За приписами пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Предмет спору - це об`єкт спірного правовідношення, те благо (річ, право, інше майно), з приводу якого виник спір.

В даному випадку, предметом спору є стягнення з відповідача 63 466, 20 грн суми попередньої оплати непоставленого позивачу товару.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, спір в частині стягнення основного боргу у розмірі 13 041, 00 грн в даній справі припинив своє існування під час розгляду справи у зв`язку з оплатою відповідачем боргу у відповідному розмірі.

Доказів здійснення вказаної оплати в іншому розмірі та/або в інший період відповідачем не надано.

Суб`єкти господарювання мають можливість самостійно регулювати свої відносини, діяти на власний розсуд, тому суд вважає за можливе закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору в частині стягнення 13 041, 00 грн заборгованості, оскільки такий припинив існування в процесі розгляду справи.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, факт здійснення позивачем попередньої оплати товару та відсутність доказів виконання відповідачем своїх зобов`язань з поставки товару або повернення спірної суми, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача 50 425, 20 грн.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про закриття провадження у справі в частині стягнення 13 041, 00 грн та задоволення позовних вимог в іншій частині у повному обсязі.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 86, 231, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Провадження у справі в частині стягнення 13 041, 00 грн закрити.

2. В іншій частині позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Рефорд" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київський завод металовиробів" задовольнити повністю.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Київський завод металовиробів" (вул. Бориспільська, буд.7, м. Київ, 02099, код ЄДРПОУ 40474834) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рефорд" (вул. Кірова, буд. 5-А, смт. Чабани, Києво - Святошинський р-н, Київська обл., 08162, код ЄДРПОУ 39982045) грошові кошти у сумі 50 425 (п`ятдесят тисяч чотириста двадцять п`ять) грн 20 коп. та витрати зі сплати судового збору у сумі 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн 00 коп.

4. Після набрання рішенням суду законної сили видати позивачу наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 20.08.2021

Суддя Н.І. Ягічева