Рішення № 99122200, 20.08.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.08.2021 Справа № 910/8887/21Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) господарську справу

за позовом Акціонерного товариства «РВС Банк»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Безмеж»

про стягнення 146 054,30 грн

без виклику представників сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У червні 2021 року Акціонерне товариство «РВС Банк» (далі - АТ «РВС Банк», позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Безмеж» (далі - ТОВ «Безмеж», відповідач) про стягнення 146 054,30 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на неналежне виконання відповідачем його обов`язку своєчасно та в повному обсязі оплатити орендну плату та інші платежі, передбачені договором оренди № б/н від 17.09.2020.

Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду з даним позовом та просив стягнути з відповідача грошові кошти в загальному розмірі 146 054,30 грн, з яких: 109 732,71 грн - заборгованість по орендній платі, 3 905,00 грн заборгованість по оплаті комунальних послуг, 4 841,95 грн - пеня, 1 133,33 грн - 3% річних, 3 520,60 грн втрати від інфляції, 868,80 грн - штраф та 21 299,76 грн. - неустойка.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.06.2021 відкрито провадження у справі № 910/8887/21 та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, визначено сторонам строк для надання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та доказів в обґрунтування своєї позиції.

Згідно з положеннями ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Судом встановлено факт належного повідомлення сторін про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

Так, ухвала суду від 03.06.2021 була отримана позивачем 07.06.2021, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0105475283542.

Вказана ухвала була повернута поштовим відділенням з адреси відповідача 15.06.2021 з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» (поштове відправлення № 0105475283550).

Відповідно до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Частиною 3 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов не скористався, заперечень проти розгляду справи у спрощеному позовному провадженні до суду не надходило.

Зважаючи на належне повідомлення сторін про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику їх уповноважених представників (без проведення судового засідання) та наявність у матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, суд вважав за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до правил ч. 9 ст. 165, ст. 202 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши надані документи та матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:

17.09.2020 між АТ «РВС Банк» (орендодавець) та ТОВ «Безмеж» (орендар) був укладений договір оренди нежитлового приміщення № б/н (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору орендодавець зобов`язується передати орендареві за плату на визначений строк в користування (оренду) частину нежилого приміщення загальною площею 217,2 (двісті сімнадцять цілих і два десятих) кв. м., корисну площу складає приміщення № 27 ідентифіковане в додатку № 1 до цього договору, розташоване на першому поверсі будівлі, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Віскозна, 17-А (далі - приміщення).

Згідно з п. 1.2 договору приміщення належить орендодавцю, про що свідчать свідоцтво про право власності, серія та номер: 752, виданий 02.06.2015, видавник: ПН КМНО Курасова О.В., акт № 2/07/2015-Н приймання-передачі перехідному банку ПАТ «ПЕРЕХІДНИЙ БАНК «РВС БАНК» нерухомого майна неплатоспроможного банку ПАТ «ОМЕГА БАНК» від 03.07.2015р.

Пунктом 3.1 договору, сторони погодили, що приміщення повинно бути передано орендодавцем та прийнято орендарем протягом 3 (трьох) календарних днів після набрання чинності цього договору оренди. Якщо акт приймання-передачі приміщення в оренду не підписаний з вини орендаря до « 21» вересня 2020 року, дія договору за ініціативою орендодавця може бути припинена достроково. При цьому, сторони погодили, що платежі здійснені відповідно до п. 5.9. цього договору орендарю не повертаються.

Приймання-передача приміщення здійснюється уповноваженими представниками сторін з обов`язковим підписанням сторонами акту приймання-передачі приміщення не пізніше строку, зазначеного в п. 3.1. цього договору. Приміщення вважається переданим в оренду з дня підписанням сторонами акту приймання-передачі приміщення (п.п. 3.2-3.3. договору).

Відповідно до п. 4.1. договору строк оренди приміщення за цим договором розпочинається з дати передачі орендарю приміщення (що оформляється відповідним актом прийому-передачі) та закінчується « 31» грудня 2021 року включно (якщо даний строк (термін) не закінчиться раніше з підстав, що передбачені умовами цього договору).

Строк оренди може бути змінений лише за взаємною згодою сторін. Сторони домовилися, що строк оренди та відповідно строк дії договору оренди продовжується лише в тому випадку, якщо сторонами про це буде укладено додатковий договір. Цей договір не продовжується автоматично у випадку направлення повідомлення про це від будь-якої із сторін або не направлення повідомлення щодо заперечень проти продовження строку дії договору оренди. (п.п. 4.2.4-3. договору).

Згідно з п. 5.1. договору за оренду приміщення орендар вносить орендну плату в національній валюті України в розмірі, встановленому цим договором на підставі виставлених орендодавцем рахунків.

Пунктом 5.2. договору сторони погодили, що розмір щомісячної орендної плати до 31 грудня 2020 року за цим договором становить 15 204 грн 00 коп. (п`ятнадцять тисяч двісті чотири гривні 00 копійок), з урахуванням податку на додану вартість. Індексація орендної плати не здійснюється. Розмір щомісячної орендної плати з 01 січня 2021 року за цим договором становить 17 376 грн 00 коп. (сімнадцять тисяч триста сімдесят шість гривень 00 копійок), з урахуванням податку на додану вартість. Індексація орендної плати не здійснюється.

Внесення орендної плати здійснюється до 10 числа поточного місяця шляхом переказу грошових коштів у відповідній сумі на поточний рахунок орендодавця (п. 5.3. договору).

Відповідно до п. 5.4. договору першим днем строку, за який орендар повинен вносити орендну плату за оренду приміщення є день підписання сторонами акту приймання-передачі приміщення в оренду. Якщо днем початку перебігу строку, за який відповідно до умов цього договору повинна вноситься орендна плата за оренду приміщення, буде не перше число відповідного календарного місяця, або днем закінчення такого строку буде не останній день відповідного календарного місяця, то за ці календарні місяці орендар вносить орендну плату за оренду приміщення в сумі, пропорційній кількості днів у такому календарному місяці, за які відповідно до умов цього договору повинна вноситися орендна плата.

Згідно з п. 5.5. договору орендар щомісячно до 10 числа місяця наступного за звітним компенсує орендодавцю витрати останнього на оплату ним спожитих орендарем комунальних послуг та інших послуг (електропостачання, водопостачання, теплопостачання, водовідведення, експлуатаційні витрати), згідно показань лічильників і відповідних тарифів, пропорційно займаній площі. Оплата рахунків за комунальні послуги, телефонні переговори, Інтернет тощо за попередні періоди до дати підписання сторонами акту приймання-передачі приміщення у оренду є обов`язком орендодавця.

Орендар зобов`язаний прийняти в оренду приміщення, вказане в пункті 1.1. цього договору, в придатному для експлуатації стані. Вносити орендну плату своєчасно і в повному обсязі. (п.п. 6.3.1. та 6.3.5 договору).

Пунктом 12.4. договору сторони домовилися, що орендодавець має право припинити дію цього договору (розірвати договір в односторонньому порядку), направивши про це орендареві повідомлення не менш як за 20 (двадцять) календарних днів в кожному з наступних випадків:

a) орендар використовує приміщення всупереч цільовому призначенню відповідно до умов цього договору та таке порушення не усунуте протягом 5 (п`яти) календарних днів після направлення орендодавцем повідомлення про це;

b) орендар двічі протягом календарного року більш ніж на десять (10) календарних днів поспіль затримує виконання грошових зобов`язань відповідно до цього договору оренди та таке порушення не усунуте протягом 5 (п`яти) календарних днів після направлення орендодавцем повідомлення про це;

c) орендар прострочить прийняття приміщення або початок використання приміщення за цільовим призначенням більш як на 10 (десять) календарних днів, якщо в цьому будуть відсутні винні дії орендодавця;

d) орендар прострочив сплату будь-якого свого платежу за цим договором більш як на 15 (п`ятнадцять) календарних днів та таке порушення не усунуте протягом 5 (п`яти) днів після направлення орендодавцем повідомлення про це;

e) проти орендаря подано заяву про банкрутство і судовий орган ухвалив рішення про відкриття провадження у справі про банкрутство орендаря;

f) в ЄДР внесено запис щодо орендаря «в стані припинення»;

g) орендар передає в суборенду або передає володіння приміщенням (на будь-яких підставах), або його частину третій особі без письмового дозволу орендодавця;

h) орендар передає свої права та/або обов`язки відповідно до цього договору третій особі без попередньої письмової згоди орендодавця;

i) припинять дію або стануть недійсними (не чинними) будь-які дозволи, ліцензії, патенти тощо, які необхідно мати орендареві для використання приміщення за цільовим призначенням та таке порушення не усунуте протягом 5 (п`яти) календарних днів після направлення орендодавцем повідомлення про це;

j) у разі виникнення будь-яких інших обставин, визначених як такі, що припиняють дію цього договору відповідно до інших положень цього договору або законодавства України.

Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання (п. 14.1 договору).

Пунктом 17.22. договору передбачено, що цей договір складає угоду в цілому між сторонами. Всі додатки до договору є невід`ємною частиною цього договору. Додатками до цього договору оренди є: Додаток № 1 - план приміщення; Додаток № 2 - акт приймання-передачі приміщення.

Судом встановлено, що позивач передав, а відповідач прийняв в користування нежитлове приміщення, обумовлене укладеним сторонами договором оренди № б/н від 17.09.2021, про що сторони склали акт приймання-передачі приміщення від 17.09.2020.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач посилався на порушення відповідачем його грошового зобов`язання перед позивачем за укладеним сторонами договором та просив стягнути з відповідача заборгованість по орендній платі за період з 10 жовтня 2020 року по 31 травня 2021 року (включно) в розмірі 109 732,71 грн.

Однак, матеріали справи не містять доказів на підтвердження оплати відповідачем орендних платежів за вказаний позивачем період.

30.03.2021 позивач звернувся до відповідача з вимогою про повернення заборгованості за договором оренди від 17.09.2020 № б/н.

Вказана вимога була повернута поштовим відділенням з адреси відповідача з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

13.04.2021 позивач звернувся до відповідача з листом про повернення підписаних та скріплених печаткою примірників документів банку.

Вказане відправлення було отримано представником відповідача 16.04.2021, проте залишено без відповіді та належного реагування.

13.05.2021 позивач звернувся до відповідача з листом про повернення підписаних та скріплених печаткою примірників документів банку.

Як вбачається з витягу Укрпошти, з адреси відповідача повернулося поштове відправлення з відміткою «інші причини».

20.04.2021 позивач звернувся до відповідача з повідомленням про розірвання договору.

Вказане повідомлення було повернуто поштовим відділенням з адреси відповідача з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Розглядаючи даний спір та вирішуючи його по суті, оцінюючи правомірність вимог позивача, суд керувався таким.

Правовідносини оренди (найму) врегульовані положеннями Цивільного кодексу України та статей 283-291 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч.ч. 1, 6 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

У ч. 1 ст. 284 Господарського кодексу України законодавець як істотні умови договору оренди визначив, зокрема, строк, на який укладається договір оренди; орендну плату з урахуванням її індексації; умови повернення орендованого майна або викупу.

Частиною 1 ст. 763 Цивільного кодексу України встановлене загальне правило, за яким договір найму укладається на строк, визначений договором.

Аналогічні за змістом положення містить ч. 4 ст. 284 Господарського кодексу України, відповідно до якої строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Положеннями ч. 3 ст. 285 Господарського кодексу України на орендаря покладений, зокрема, обов`язок своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частиною 1 ст. 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Правова природа плати за користування річчю (орендної плати) безпосередньо пов`язана із правомірним користуванням річчю протягом певного строку і обов`язок здійснення такого платежу є істотною ознакою орендних правовідносин, що випливає зі змісту регулятивних норм статей 759, 762, 763 Цивільного кодексу України, статей 283, 284, 286 Господарського кодексу України. Із припиненням договірних (зобов`язальних) відносин за договором оренди у наймача (орендаря) виникає новий обов`язок - негайно повернути наймодавцеві річ.

Таким чином, суд визнає вимоги позивача в частині стягнення з відповідача орендних платежів у розмірі 109 732,71 грн обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідач доказів, які б підтверджували оплату ним заборгованості перед позивачем по орендній платі за період з 10 жовтня 2020 року до 31 травня 2021 року в розмірі 109 732,71 грн або спростовували доводи останнього, суду не надав.

Позивач також стверджував про наявність у відповідача заборгованості по оплаті комунальних послуг, спожитих за період з вересня 2020 року по березень 2021 року, у розмірі 3 905,00 грн.

Судом встановлено, що згідно з положеннями п. 5.5. договору орендар щомісячно до 10 числа місяця наступного за звітним компенсує орендодавцю витрати останнього на оплату ним спожитих орендарем комунальних послуг та інших послуг (електропостачання, водопостачання, теплопостачання, водовідведення, експлуатаційні витрати), згідно з показниками лічильників і відповідних тарифів, пропорційно займаній площі. Оплата рахунків за комунальні послуги, телефонні переговори, Інтернет тощо за попередні періоди до дати підписання сторонами акту приймання-передачі приміщення у оренду є обов`язком орендодавця.

Позивач долучив до матеріалів позовної заяви рахунки фактури № 09/2020 від 30.09.2020, № 10/2020 від 30.10.2020, № 11/2020 від 30.11.2021, № 12/2020 від 31.12.2020, № 01/2021 від 31.01.2021, № 02/2021 від 26.02.2021 і № 02/2021 від 31.03.2021 на загальну суму 3 905,61 грн.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості з оплати комунальних послуг за вересень 2020 року - березень 2021 року в розмірі 3 905,00 грн є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню у вказаному розмірі.

За змістом статей 610-612 Цивільного кодексу України невиконання зобов`язання у погоджений сторонами в договорі строк є порушенням зобов`язання, що зумовлює застосування до боржника наслідків, установлених договором або законом.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника встановлених законом негативних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового обов`язку, що узгоджується з нормами статті 610 Цивільного кодексу України та статті 216 Господарського кодексу України.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Законодавець у ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначив, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Для застосування наслідків, передбачених ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, необхідною є наявність вини (умислу або необережності) в особи, яка порушила зобов`язання, відповідно до вимог статті 614 зазначеного Кодексу. При цьому для застосування відповідальності, передбаченої цією нормою, важливим є встановлення наявності в орендаря можливості передати майно, що було предметом оренди, та умисного невиконання ним цього обов`язку. Подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 914/4238/15, від 24.04.2018 у справі № 910/14032/17 та від 09.09.2019 у справі № 910/16362/18, а також в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.04.2021 у справі № 910/11131/19.

Суд зазначає, що після припинення договору оренди користування майном стає неправомірним. Якщо орендар не повертає майно після закінчення строку договору оренди орендодавець вправі звернутися до суду з позовом про стягнення з орендаря неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення (ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України), в межах розгляду якого орендар вправі спростувати доводи щодо неповернення ним цього майна чи наявності вини у такому неповерненні.

Неустойка, стягнення якої передбачено ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, є самостійною формою майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, яка застосовується у разі (після) припинення договору - якщо наймач не виконує обов`язку щодо негайного повернення речі, і є належним способом захисту прав та інтересів орендодавця після припинення договору, коли користування майном стає неправомірним. Для притягнення орендаря, що порушив зобов`язання, до зазначеної відповідальності необхідна наявність вини (умислу або необережності) відповідно до вимог ст. 614 Цивільного кодексу України.

Так, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача неустойки у розмірі 21 299,76 грн.

Суд відмовляє у задоволенні вимог у цій частині, оскільки строк дії оренди до 31.12.2021 (п. 4.1 договору), тобто договір в частині оренди приміщення не є припиненим.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

За приписами ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача пеню, нараховану на несплачену орендну плату, в розмірі 4 841,95 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що відповідач не сплатив в повному обсязі орендну плату, відтак допустив порушення зобов`язання.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Пунктом 8.2. договору передбачено, що орендар у разі прострочення внесення орендної плати сплачує орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення виконання зобов`язань.

Відповідно до п. 8.6. договору, керуючись частиною 1 статті 259 Цивільного кодексу України, сторони погодили, що строк позовної давності, який застосовуватиметься до стягнення штрафних санкцій (неустойки, пені, штрафу) за цим договором складатиме 3 (три) роки.

Сторони дійшли згоди, що штрафні санкції за цим договором нараховуються без обмеження шестимісячним строком встановленим частиною шостою ст. 232 Господарського кодексу України та підлягають стягненню у межах строку, встановленого першим абзацом даного пункту цього договору.

Так, здійснивши власний розрахунок пені за визначені позивачем періоди нарахування, суд встановив, що її розмір становить 4 841,31 грн.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача штраф у розмірі 868,80 грн.

Відповідно до п. 8.2.1. договору у випадку прострочення сплати орендної плати, комунальних та/або експлуатаційних платежів за кожен відповідний місяць оренди, або інших платежів відповідно до умов цього договору більше ніж на 10 календарних днів, орендар, крім пені, додатково (за кожен місяць за який була прострочка) сплачує штраф у розмірі 5% від суми місячної орендної плати, яка діяла в період прострочення, за кожен день прострочки до моменту погашення заборгованості.

Перевіривши розрахунок 5% штрафу у розмірі 868,80 грн, суд дійшов висновку, що він обґрунтований та підлягає задоволенню у вказаному розмірі.

Також, позивач просив суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 1 085,61 грн та інфляційну складову боргу в розмірі 3 329,68 грн, що нараховані на несплачену орендну плату.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши власний розрахунок 3% річних у розмірі 1 085,61 грн за визначені позивачем періоди нарахування, суд встановив, що він обґрунтований та підлягає задоволенню у вказаному розмірі.

Здійснивши власний розрахунок інфляційної складової боргу у розмірі 3 329,68 грн за визначені позивачем періоди нарахування, суд встановив що він обґрунтований та підлягає задоволенню у вказаному розмірі.

Також, позивач просив стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 47,72 грн та інфляційну складову боргу в розмірі 190,92 грн, що нараховані за несплачені комунальні послуги.

Здійснивши власний розрахунок 3% річних та інфляційної складової боргу за визначені позивачем періоди нарахування, суд встановив що їх розмір становить 47,71 грн і 190,92 грн відповідно.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати з урахуванням положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Безмеж» (04070, м. Київ, вул. Братська, 8, код 42865520) на користь Акціонерного товариства «РВС Банк» (04071, м. Київ, вул. Введенська, 29/58, код 39849797) заборгованість по орендній платі в розмірі 109 732,71 грн (сто дев`ять тисяч сімсот тридцять дві грн 71 коп.), заборгованість за комунальні послуги у розмірі 3 905,00 грн (три тисячі дев`ятсот п`ять грн. 00 коп.), пеню у розмірі 4 841,31 грн (чотири тисячі вісімсот сорок одну грн 31 коп.), штраф у розмірі 868,80 грн (вісімсот шістдесят вісім грн 80 коп.), 3% річних у розмірі 1 133,32 грн (одна тисяча сто тридцять три грн 32 коп.), інфляційну складову боргу у розмірі 3 520,60 грн (три тисячі п`ятсот двадцять грн 60 коп.) та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 927,26 грн (одна тисяча дев`ятсот двадцять сім грн 26 коп.).

3. У задоволенні іншої частини позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення підписано 20.08.2021.

Суддя О.Г. Удалова