Рішення № 99121939, 20.07.2021, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002

_________________

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

20.07.2021р. м.Харків Справа № 905/225/21

Господарський суд Донецької області у складі судді Ніколаєвої Л.В.,

при секретарі судового засідання Друккері Д.Д.,

розглянувши справу №905/225/21

за позовом Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод»

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Трест «Коксохіммонтаж»

про стягнення 244 246,32 грн.,

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

Приватне акціонерне товариство «Авдіївський коксохімічний завод» (далі – ПрАТ Авдіївський коксохімічний завод», позивач) звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Трест «Коксохіммонтаж» (далі – ТОВ «Трест «Коксохіммонтаж», відповідач) про стягнення пені за порушення строків повернення об`єкту оренди за період з 01.07.2020 п 31.01.2021 у сумі 244 246 грн 32 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 17.04.2014 між ПрАТ Авдіївський коксохімічний завод» та ТОВ «Трест «Коксохіммонтаж» укладений договір №345/14 оренди нерухомого майна.

Строк дію договору оренди закінчився 31.12.2014, проте відповідач об`єкт оренди не повернув, у зв`язку з чим йому відповідно до умов п.п.7.3, 7.6 договору нарахована пеня.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.02.2021 справа передана на розгляд судді Ніколаєвій Л.В.

Ухвалою суду від 09.02.2021 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою суду від 14.04.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрите провадження у справі; визначено розглядати справу за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначене на 11.05.2021.

Ухвалою суду від 11.05.2021 повідомлено сторін про відкладення підготовчого засідання на 08.06.2021.

Ухвалою суду від 08.06.2021 повідомлено сторін про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів до 13.07.2021 та про відкладення підготовчого засідання на 29.06.2021.

Ухвалою суду від 29.06.2021 повідомлено сторін про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 20.07.2021.

У судове засідання 20.07.2021 сторони не прибули, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи у відповідності до ч.1 ст.11 Закону України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв`язку з проведенням антитерористичної операції» на офіційному веб-сайті судової влади України розміщувались відповідні повідомлення (з зазначенням дати, часу та місця судових засідань).

Відповідач відзив на позовну заяву не подав.

Відповідно до ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

17.04.2014 між Публічним акціонерним товариством «Авдіївський коксохімічний завод», яке у подальшому перейменоване на Приватне акціонерне товариство «Авдіївський коксохімічний завод», як орендодавцем, та ТОВ «Трест «Коксохіммонтаж», як орендарем, укладений договір оренди нерухомого майна №345/14 Тн, за умовами якого в порядку і на умовах, передбачених цим договором орендодавець передає орендарю за плату на визначений строк у користування нерухоме майно для здійснення господарської діяльності (п.1.1 договору).

Цільове призначення об`єкта оренди: кущова РММ вуглекоксових цехів, інв.№000351 СЦРКО-1, приміщення на першому поверсі: приміщення цеху 261,6 кв.м, складське приміщення 39,6 кв.м, гараж 91,6 кв.м – у виробничих цілях; насосна шламових вод, інв.№065773, СЦРКО-1: побутові приміщення 72,1 кв.м – в побутових цілях; комплекс гаражів, інв.№086226, СЦРКО-1, приміщення на першому поверсі: гаражі 133,8 кв.м, - у службово-побутових цілях (п.1.3 договору).

Відповідно до п.2.1 орендодавець зобов`язаний передати об`єкт оренди орендатору протягом 3-х календарних днів з моменту підписання сторонами цього договору і внесення орендарем орендної плати.

Згідно з п.2.2 договору приймання-передача об`єкта оренди оформлюється актом здачі-приймання об`єкта оренди, які підписується уповноваженими представниками сторін і завіряється печатками сторін.

Об`єкт оренди вважається переданим в оренду з моменту підписання сторонами акта здачі-приймання об`єкта оренди (п.2.3 договору).

У відповідності до п.2.5 договору строк оренди складає до 31.12.2014 з моменту передачі об`єкта оренди від орендодавця до орендаря на підставі підписаного сторонами акта здачі-приймання об`єкта оренди, але не більше строку дії договору.

Відповідно до п.3.2 договору розмір орендної плати за перший календарний місяць оренди визначається за домовленістю сторін і складає без ПДВ 16 961 грн 55 коп., ПДВ складає 3 392 грн 31 коп., загальна сума орендної плати з урахуванням ПДВ складає 20 353 грн 86 коп. Розрахунок ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному діючим законодавством.

У відповідності до пп.4.2.17 п.4.1 договору орендар зобов`язаний повернути орендодавцю об`єкт оренди в порядку і в строки, передбачені цим договором, у стані, не гіршому, ніж той, у якому знаходився об`єкт оренди на момент передачі в оренду (з урахуванням нормального зносу).

Орендар зобов`язаний повернути орендодавцю об`єкт оренди не пізніше першого робочого дня, наступного за днем закінчення строку оренди (п.5.1 договору).

Згідно з п.5.2 договору повернення об`єкта оренди орендодавцю оформлюється актом повернення об`єкта оренди, який підписується уповноваженими представниками сторін і завіряється печатками сторін.

Об`єкт оренди вважається повернутим із оренди з моменту, указаного в підписаному сторонами акті повернення об`єкта оренди (п.5.3 договору).

Відповідно до п.7.3 договору у випадку порушення орендарем установленого цим договором строку повернення об`єкта оренди орендодавцю, орендар зобов`язаний сплатити орендодавцю неустойку в розмірі подвійної орендної плати за весь час прострочки повернення об`єкта оренди орендодавцю. Сплата неустойки не звільняє орендаря від сплати орендної плати за весь час прострочки повернення об`єкта оренди.

Згідно з п.7.6 договору неустойка (штраф, пеня) підлягають стягненню в повному обсязі, незалежно від відшкодування збитків. Пеня, передбачена п.7.2 і п.7.3 цього договору, підлягає нарахування за весь той час, протягом якого буде мати місце порушення умов цього договору. Для розрахунку розміру неустойок, передбачених цим договором, орендна плата та інші суми за цим договором беруться з урахуванням ПДВ.

У відповідності до п.12.5 договору цей договір діє до 31.12.2014. Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторін від виконання прийнятих на себе зобов`язань за цим договором.

01.03.2014 між сторонами підписані акти здачі-приймання в оренду об`єкта оренди №1, №2, №3, за якими орендодавцем передано орендарю кущову РММ вуглекоксових цехів, інв.№000351, площею 392,8 кв.м; насосну шламових вод, інв.№065773, площею 72,1 кв.м; комплекс гаражів, інв.№086226, площею 175,4 кв.м.

Листом від 17.12.2014 №06-3/03/638 орендодавець повідомив орендаря, що у зв`язку із закінченням строку дії договору оренди від 17.04.2014 №345/14 Тн і відсутністю письмового підтвердження про продовження оренди, та просив звільнити орендовані приміщення і направити 22.12.2014 уповноваженого представника для передачі орендованих приміщень.

Листом від 22.12.2014 №905П/2014 ТОВ «Трест «Коксохіммонтаж» повідомило, що працівниками підприємства проводиться робота з оформлення договорів новації, а також, що 22.12.2014 уповноважений представник не буде направлений, оскільки строк договору оренди до 31.12.2014.

Листом від 15.01.2015 №06-3/03/29 позивач нагадав відповідачеві про закінчення строку дії договору оренди від 17.04.2014 №345/14Тн.

Відповідач об`єкт оренди не повернув, що стало підставою для звернення позивача з цим позовом до суду.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України (далі – ГК України), суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 ст.173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно ст.11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань) є, зокрема, договір.

Згідно ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч.1 ст.639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За своєю правовою природою укладений між сторонами у справі договір від 17.04.2014 №345/14Тн є договором оренди, до якого слід застосовувати відповідні положення Господарського та Цивільного кодексів України.

Відповідно до ст.283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ). Об`єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об`єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об`єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб`єктам господарювання. Оренда структурних підрозділів державних та комунальних підприємств не повинна порушувати виробничо-господарську цілісність, технологічну єдність даного підприємства. Законом може бути встановлено перелік державних та комунальних підприємств, цілісні майнові комплекси яких не можуть бути об`єктом оренди. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

У відповідності до ч.3 ст.285 ГК України орендар зобов`язаний берегти орендоване майно відповідно до умов договору, запобігаючи його псуванню або пошкодженню, та своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Згідно із ст.ст.525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Порушенням зобов`язання, у відповідності до ст.610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання, тобто – неналежне виконання.

Приписами ст.530 ЦК України, зокрема, встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до пп.4.2.17 п.4.1 договору орендар зобов`язаний повернути орендодавцю об`єкт оренди в порядку і в строки, передбачені цим договором, у стані, не гіршому, ніж той, у якому знаходився об`єкт оренди на момент передачі в оренду (з урахуванням нормального зносу).

Орендар зобов`язаний повернути орендодавцю об`єкт оренди не пізніше першого робочого дня, наступного за днем закінчення строку оренди (п.5.1 договору).

Згідно з п.5.2 договору повернення об`єкта оренди орендодавцю оформлюється актом повернення об`єкта оренди, який підписується уповноваженими представниками сторін і завіряється печатками сторін.

Об`єкт оренди вважається повернутим із оренди з моменту, указаного в підписаному сторонами акті повернення об`єкта оренди (п.5.3 договору).

Відповідачем доказів продовження строку дії договору оренди, як і доказів повернення об`єкта оренди суду не надано.

Суд бере до уваги, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. Таким чином, суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб. Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 04.10.2017 у справі №914/1128/16.

Вирішуючи спір по суті, господарський суд має встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, для захисту якого звернувся позивач, тобто, встановити чи є особа, за позовом якої порушено провадження у справі, належним позивачем. При цьому, відсутність права на позов в матеріальному розумінні тягне за собою прийняття рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин, оскільки лише наявність такого права обумовлює виникнення у інших осіб відповідного обов`язку перед особою, якій таке право належить, і яка може вимагати виконання такого обов`язку (вчинити певні дії) від зобов`язаних осіб. Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення прав і відповідно приймає рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто, таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Близькі за змістом висновки зазначені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц, від 04.06.2019 у справі №916/3156/17.

В обґрунтування вимоги про стягнення з відповідача неустойки за несвоєчасне повернення об`єкту з оренди позивач посилається на умови договору оренди від 17.04.2014 №345/14 Тн.

Так, відповідно до п.7.3 договору у випадку порушення орендарем установленого цим договором строку повернення об`єкта оренди орендодавцю, орендар зобов`язаний сплатити орендодавцю неустойку в розмірі подвійної орендної плати за весь час прострочки повернення об`єкта оренди орендодавцю. Сплата неустойки не звільняє орендаря від сплати орендної плати за весь час прострочки повернення об`єкта оренди.

Згідно з п.7.6 договору неустойка (штраф, пеня) підлягають стягненню в повному обсязі, незалежно від відшкодування збитків. Пеня, передбачена п.7.2 і п.7.3 цього договору, підлягає нарахування за весь той час, протягом якого буде мати місце порушення умов цього договору. Для розрахунку розміру неустойок, передбачених цим договором, орендна плата та інші суми за цим договором беруться з урахуванням ПДВ.

Позивачем здійснено нарахування неустойки за період з 01.07.2020 по 31.01.2021 у сумі 244 246 грн 32 коп.

Згідно із ч.1 ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 1 ст.763 ЦК України передбачено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Аналогічні за змістом положення містить ч.4 ст.284 ГК України, відповідно до якої строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Відповідно до абз.1 ч.2 ст.291 ГК України договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Виняток з наведеного правила передбачено ч.1 ст.764 ЦК України, відповідно до якої в разі якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму ЦК України.

Частиною 1 ст.785 ЦК України передбачено, що в разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

За змістом наведених норм із закінченням строку договору найму (оренди), на який його було укладено, за наявності заперечень наймодавця щодо подальшого користування наймачем майном, договір є припиненим, що означає припинення дії (чинності) для сторін всіх його умов, а їх невиконання (невиконання окремих його умов) протягом дії договору є невиконанням зобов`язання за цим договором, що має відповідні наслідки (настання відповідальності за невиконання чи неналежне виконання обов`язків під час дії договору тощо), однак не зумовлює продовження дії (чинність) договору в цілому або тих його умов, що не були виконані (неналежно виконані) стороною (сторонами).

Позивач листом від 17.12.2014 №06-3/03/638 повідомив орендаря, що у зв`язку із закінченням строку дії договору оренди від 17.04.2014 №345/14 Тн і відсутністю письмового підтвердження про продовження оренди, необхідно звільнити орендовані приміщення і направити 22.12.2014 уповноваженого представника для передачі орендованих приміщень.

Листом від 15.01.2015 №06-3/03/29 позивач нагадав відповідачеві про закінчення строку дії договору оренди від 17.04.2014 №345/14Тн та направив для підписання акти про повернення приміщення.

Указане свідчить про відсутність у позивача наміру продовжувати дію договору оренди та наявність заперечень, з огляду на що строк дії договору оренди від 17.04.2014 №345/14 Тн закінчився 31.12.2014.

Аналіз ч.1 ст.759 та ч.1 ст.785 ЦК України дозволяє дійти висновку, що договір найму (оренди) зумовлює право наймача (орендаря) користуватися орендованим майном впродовж строку дії договору із сплатою наймодавцю (орендодавцю) орендної плати, погодженої умовами договору оренди; припинення договору найму зумовлює обов`язок наймача негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Невиконання наймачем обов`язку щодо повернення речі зумовлює право наймодавця на застосування до наймача особливого виду майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, який полягає у сплаті наймачем, який прострочив виконання обов`язку щодо повернення речі, неустойки у вигляді подвійної плати за користування річчю за час прострочення відповідно до ч.2 ст.785 ЦК України.

Законодавство у сфері орендних правовідносин пов`язує припинення обов`язків орендаря з фактом поверненням об`єкта договору оренди, тобто з моментом підписання акта приймання-передачі. У разі невиконання обов`язку, передбаченого ч.1 ст.785 ЦК України, цивільним законодавством визначена можливість стягнення неустойки за весь час прострочення виконання зобов`язання щодо повернення об`єкта оренди. Відтак, право на стягнення неустойки, встановленої ч.2 ст.785 ЦК України, пов`язується з простроченням орендарем виконання зобов`язання з повернення орендованого майна за актом приймання-передачі.

Особливий статус зазначеної неустойки обумовлений тим, що зобов`язання наймача (орендаря) з повернення об`єкта оренди виникає після закінчення дії договору оренди і наймодавець (орендодавець) в цьому випадку позбавлений можливості застосовувати щодо недобросовісного наймача інші засоби стимулювання до виконання, окрім як використання права на стягнення неустойки в розмірі подвійної плати за користування орендованим майном. При здійсненні оцінки правомірності заявлених вимог про стягнення неустойки в порядку ч.2 ст.785 ЦК України обов`язковим для суду є врахування обставин невиконання орендарем зобов`язання щодо неповернення майна в контексті його добросовісної поведінки як контрагента за договором оренди та її впливу на обставини неповернення майна орендодавцеві зі спливом строку дії орендних правовідносин.

Викладене відповідає висновкам Верховного Суду, наведеним у постановах від 13.12.2019 у справі №910/20370/17, від 31.01.2020 №916/2724/18, від 19.04.2021 №910/11131/19, які в силу положень ч.4 ст.236 ГПК України враховуються при виборі і застосуванні норм права.

Частиною 1 ст.762 ЦК України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до ч.1 ст.286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

За змістом наведених норм, договір від 17.04.2014 №345/14 Тн є підставою виникнення права наймача (орендаря) користуватися орендованим майном упродовж строку дії договору зі сплатою наймодавцю (орендодавцю) орендної плати, погодженої умовами договору; а припинення договору є підставою виникнення обов`язку наймача негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Користування майном за договором є правомірним, якщо воно відповідає умовам укладеного договору та положенням чинного законодавства, які регулюють такі правовідносини з урахуванням особливостей предмета найму та суб`єктів договірних правовідносин.

Відносини найму (оренди) у разі неправомірного користування майном можуть регулюватися умовами договору, що визначають наслідки неправомірного користування майном, та нормами законодавства, які застосовуються до осіб, які порушили зобов`язання у сфері орендних відносин.

Правова природа плати за користування річчю (орендної плати) безпосередньо пов`язана із правомірним користуванням річчю протягом певного строку, і обов`язок здійснення такого платежу є істотною ознакою орендних правовідносин, що випливає зі змісту регулятивних норм ст.ст.759, 762, 763 ЦК України, ст.ст.283, 284, 286 ГК України. Із припиненням договірних (зобов`язальних) відносин за договором у наймача (орендаря) виникає новий обов`язок - негайно повернути наймодавцеві річ.

Після спливу строку дії договору невиконання чи неналежне виконання обов`язку з негайного повернення речі свідчить про неправомірне користування майном, яке було передане в найм (оренду). Тому права та обов`язки наймодавця і наймача, що перебували у сфері регулятивних правовідносин, переходять у сферу охоронних правовідносин та охоплюються правовим регулюванням за ч.2 ст.785 ЦК України, яка регламентує наслідки невиконання майнового обов`язку щодо негайного повернення речі наймодавцеві.

Згідно з ч.2 ст.785 ЦК України якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

З урахуванням викладеного суд доходить висновку, що користування майном після припинення договору є таким, що здійснюється не відповідно до його умов - неправомірне користування майном.

Суд бере до уваги, що відповідно до ч.4 ст.546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч.1 ст.548 ЦК України).

Тобто неустойка згідно із ч.2 ст.785 ЦК України розглядається як законна неустойка і застосовується незалежно від погодження сторонами цієї форми відповідальності в договорі найму (оренди).

При цьому у п.7.3 договору оренди від 17.04.2014 №345/14Тн сторони передбачили, що у випадку порушення орендарем установленого цим договором строку повернення об`єкта оренди орендодавцю, орендар зобов`язаний сплатити орендодавцю неустойку в розмірі подвійної орендної плати за весь час прострочки повернення об`єкта оренди орендодавцю. Сплата неустойки не звільняє орендаря від сплати орендної плати за весь час прострочки повернення об`єкта оренди.

Суд бере до уваги, що указані умови п.7.3 договору узгоджуються з приписами ч.2 ст.785 ЦК України в частині визначення розміру неустойки за неповернення об`єкту оренди у разі припинення договору оренди.

Водночас неустойка за ч.2 ст.785 ЦК України має спеціальний правовий режим, який обумовлений тим, що зобов`язання наймача (орендаря) з повернення об`єкта оренди є майновим і виникає після закінчення дії договору. Наймодавець (орендодавець) у цьому випадку позбавлений можливості застосовувати щодо недобросовісного наймача інші ефективні засоби впливу задля виконання відповідного зобов`язання, окрім як використання права на стягнення неустойки в розмірі подвійної плати за користування орендованим майном.

Узагальнюючи наведені висновки стосовно наслідків припинення договору у разі, якщо орендар не повертає майно після припинення строку дії договору, зокрема у вигляді подальшого неправомірного користування майном, та права орендодавця застосувати передбачений законом спосіб захисту порушеного права - стягнення з орендаря неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення (ч.2 ст.785 ЦК України), суд зазначає про таке.

Неустойка, стягнення якої передбачено ч.2 ст.785 ЦК України, є самостійною формою майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, яка застосовується у разі (після) припинення договору - якщо наймач не виконує обов`язку щодо негайного повернення речі, і є належним способом захисту прав та інтересів орендодавця після припинення договору, коли користування майном стає неправомірним. Для притягнення орендаря, що порушив зобов`язання, до зазначеної відповідальності необхідна наявність вини (умислу або необережності) відповідно до вимог ст.614 ЦК України.

Отже, яким би способом в договорі не регламентувалися правовідносини між сторонами у разі невиконання (несвоєчасного виконання) наймачем (орендарем) обов`язку щодо повернення речі з найму (оренди) з її подальшим користуванням після припинення договору, проте ці правовідносини не можуть врегульовуватись іншим чином, ніж визначено ч.2 ст.785 ЦК України (зокрема, з установленням для наймача (орендаря) будь-якого іншого (додаткового) зобов`язання, окрім того, що передбачений ч.2 ст.785 ЦК України).

Викладене відповідає висновкам Верховного Суду, наведеним у постанові від 19.04.2021 у справі №910/11131/19, які в силу положень ч.4 ст.236 ГПК України враховуються при виборі і застосуванні норм права.

Відповідачем не зазначено обставин невиконання ним зобов`язання щодо неповернення майна після закінчення строку дії договору та причин, які зумовили таке невиконання. Доказів таких обставин також суду надано не було.

Ураховуючи, що приписами ч.2 ст.785 ЦК України передбачено сплату неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення, та неповернення відповідачем об`єкту оренди станом на момент розгляду справи, суд приходить до висновку, що позивачем правомірно нараховано ТОВ «Трест «Комсохіммонтаж» неустойку в розмірі подвійної орендної плати за весь час прострочки повернення об`єкта оренди.

Перевіривши розрахунок пені, наведений позивачем у позовній заяві за період з 01.07.2020 по 31.01.2021 у сумі 244 246 грн 32 коп., виходячи з: 20 353,86 (розмір орендної плати за користування об`єктом оренди на місяць, грн) х 2 (розмір подвійної плати) х 6 (період нарахування, місяців), суд зазначає, що період з 01.07.2020 по 31.01.2021 включає в себе не шість місяців, як зазначив позивач, а сім місяців (липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2020 року, січень 2021 року).

Приймаючи до уваги принцип диспозитивності судового процесу та межі заявлених позивачем вимог, обґрунтованою та такою, що підлягає стягненню з відповідача є неустойка у сумі 244 246 грн 32 коп. (яка фактично нарахована позивачем за шість місяців).

Одночасно, судом враховано правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 у справі № 916/1319/19, щодо незастосування до ч.2 ст.785 ЦК України положень ст. 232 ГК України про припинення нарахування штрафних санкцій по закінченню 6 місяців, оскільки ч. 2 ст. 785 ЦК України передбачено інше (дію санкції на весь період неправомірного користування майном).

За таких обставин, позов підлягає задоволенню повністю.

Розв`язуючи питання розподілу судових витрат суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

При зверненні з позовом до суду позивачем за платіжним дорученням від 18.12.2020 №4500045528 сплачений судовий збір у сумі 4 040 грн 86 коп., у той час як виходячи із розміру заявлених позовних вимог (244 246 грн 32 коп.) сплаті підлягав судовий збір у сумі 3 663 грн 69 коп. Таким чином, переплата судового збору складає 377 грн 17 коп., який у відповідності до приписів Закону України «Про судовий збір» може бути повернутий ухвалою господарського суду за клопотанням особи, яка його сплатила.

Судовий збір у сумі 3 663 грн 69 коп. покладається на відповідача згідно зі ст.129 ГПК України.

Керуючись ст.ст.129, 232, 233, 236, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Трест «Коксохіммонтаж», бульвар Шевченка, буд.93, м.Донецьк, 83052, ідентифікаційний код 35923452, на користь Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод», проїзд Індустріальний, буд.1, м.Авдіївка Донецької області, 86065, ідентифікаційний код 00191075, неустойку у розмірі 244 246 грн 32 коп., судовий збір у розмірі 3 663 грн 69 коп.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.

Повне рішення складено 30.07.2021.

Суддя Л.В. Ніколаєва