Рішення № 99121870, 20.08.2021, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.08.2021м. ДніпроСправа № 904/5885/21

Суддя Господарського суду Дніпропетровської області Новікова Р.Г., розглянувши матеріали

за позовом Фізичної особи-підприємця Треніна Сергія Сергійовича м. Кам`янське

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "Дніпроагро" м. Дніпро

про стягнення суми боргу в розмірі 105390грн., пені в розмірі 16795грн.93коп., інфляційної складової в розмірі 11065грн.95коп.

Без представників сторін.

ВСТАНОВИВ: Фізична особа-підприємець Тренін Сергій Сергійович звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "Дніпроагро" з позовом про стягнення суми боргу в розмірі 105390грн., пені в розмірі 16795грн.93коп., інфляційної складової в розмірі 11065грн.95коп.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем зобов`язань з оплати наданих послуг перевезення вантажів на підставі договору перевезення вантажів автомобільним транспортом №2102/18-1 від 21.02.2018 (в редакції додаткової угоди від 02.01.2019); підписані акти про прийняття-передачі виконання робіт від 29.02.2020, від 02.03.2020, від 17.03.2020, від 24.03.2020 разом з товарно-транспортними накладними; акт звіряння взаєморозрахунків на 30.09.2020.

Позивач зазначає, що на виконання положень договору №2102/18-1 від 21.02.2018 (в редакції додаткової угоди від 02.01.2019) надав відповідачу послуги з перевезення вантажів на суму 105390грн. згідно з актами про прийняття-передачі виконання робіт від 29.02.2020, від 02.03.2020, від 17.03.2020, від 24.03.2020 разом з товарно-транспортними накладними.

Позивач посилається на пункт 4.6 договору №2102/18-1 від 21.02.2018 (в редакції додаткової угоди від 02.01.2019) та вказує, що відповідач мав сплатити надані послуги в такі строки - 12.03.2020, 13.03.2020, 27.03.2020, 03.04.2020.

У зв`язку з несплатою відповідачем вартості послуг та на підставі пункту 5.5 договору №2102/18-1 від 21.02.2018 (в редакції додаткової угоди від 02.01.2019) позивач нарахував та заявив до стягнення пеню в розмірі 16795грн.93коп. за період з 04.04.2020 по 15.05.2021.

На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та заявив до стягнення інфляційну складову в розмірі 11065грн.95коп. за квітень 2020 – травень 2021.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 22.06.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрите провадження у справі. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Запропоновано відповідачу у строк протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати суду відзив на позов відповідно до вимог статті 165 Господарського процесуального кодексу України, а також всі докази, що підтверджують заперечення проти позову; одночасно надіслати позивачу копію відзиву та доданих до нього документів, докази такого направлення надати суду.

Попереджено відповідача, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №4930015881480 ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 22.06.2021 отримана відповідачем 06.07.2021, про що свідчить підпис представника відповідача на зазначеному повідомленні.

Останнім днем для подання відповідачем до суду відзивну на позовну заяву було 21.07.2021. Відповідач у встановлений судом строк відзиву на позовну заяву до суду не надав. Таким чином, справа розглядається за наявними матеріалами.

Дослідивши наявні докази у справі, ознайомившись з правовою позицією позивача, що викладена письмово, наявна у матеріалах справи, господарський суд встановив наступне.

Предметом доказування у справі є наявність або відсутність порушення відповідачем умов договору перевезення вантажів автомобільним транспортом №2102/18-1 від 21.02.2018, в частині розрахунків за надані послуги; наявність або відсутність підстав для стягнення пені та інфляційної складової.

Між Фізичною особою - підприємцем Треніним Сергієм Сергійовичем (далі – перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "Дніпроагро" (далі – замовник) укладений договір перевезення вантажів автомобільним транспортом №2102/18-1 від 21.02.2018 (далі – договір).

Відповідно до пункту 1.1 договору перевізник зобов`язується протягом усього строку дії цього договору, за завданням замовника у встановлені строки приймати і доставляти довірений йому замовником вантаж, автомобільним транспортом до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу замовника, а замовник зобов`язується оплачувати належним чином надані перевізником послуги.

Пунктом 4.1 договору визначено, що надання послуг за цим договором фіксується двостороннім актом виконаних робіт (послуг), який складається у двох примірниках, по одному для кожної із сторін, підписується уповноваженими представниками перевізника й замовника та засвідчується печатками сторін, повинен містити наступну інформацію: найменування замовника; найменування вантажу; дата і маршрут(и)/відстань перевезення; марка автомобіля, державний реєстраційний номер автомобіля і причепу; номер товарно – транспортної накладної; вартість перевезення.

Згідно пункту 4.2 договору загальна сума цього договору складається із сум вартостей підписаних обома сторонами актів виконаних робіт (послуг).

Пунктом 4.5 договору передбачено, що надані послуги з перевезення підтверджуються товарно – транспортною накладною, актом виконаних робіт (послуг) і документами, що підтверджують передавання вантажу вантажоодержувачу з відміткою вантажоодержувача про отримання вантажу згідно чинного законодавства України.

Згідно пункту 4.6 договору замовник оплачує послуги з перевезення на підставі виставленого перевізником рахунку – фактури протягом 7 банківських днів з момент передавання вантажу вантажоодержувачу, але у будь-якому випадку не раніше надання перевізником усіх документів згідно пункту 4.5 цього договору і з урахуванням п.п. 5.3, 5.4.1 цього договору.

Пунктом 4.7 договору визначено, що підставою для виставлення рахунку - фактури є дані підписаного сторонами акту виконаних робіт (послуг), відмітки замовника у супровідних документах, а також акти, складені для підтвердження фактів, які можуть бути підставою для покладення на перевізника матеріальної відповідальності.

За приписами пункту 5.5 договору у разі порушення замовником строків оплати наданих перевізником послуг, крім випадків, передбачених п.п. 4.9, 4.10 та розділом 6 цього договору, замовник зобов`язаний на вимогу перевізника сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який сплачується пені від суми простроченого платежу, зо кожен день прострочення.

Відповідно до пункту 9.1 договору (в редакції додаткової угоди від 02.01.2019 до договору), він набуває чинності з дати його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2018. Якщо за місяць до закінчення строку договору жодна із сторін не заявить про його закінчення, договір вважається продовженим ще на один календарний рік без зміни його умов.

Договір підписаний сторонами без зауважень та заперечень до нього.

Згідно статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Докази того, що сторони мали намір припинити дію договору перевезення вантажів автомобільним транспортом №2102/18-1 від 21.02.2018 в матеріалах справи відсутні. Також відсутні докази того, що вказаний договір визнавався недійсним у судовому порядку.

Таким чином, суд дійшов висновку, що на момент виникнення спірних відносин договір був чинним.

На виконання умов договору позивач надав відповідачу послуги з перевезення на загальну суму 105390грн., що підтверджується актами про прийняття – передачу виконання робіт від 29.02.2020 на суму 40600грн., від 02.03.2020 на суму 4810грн., від 17.03.2020 на суму 30210грн., від 24.03.2020 на суму 29770грн. Вказані акти підписані та скріплені печатками сторін без зауважень та заперечень до них.

Також позивачем надані товарно – транспортні накладні до кожного акту про прийняття – передачу виконання робіт. Вказані товарно – транспортні накладні містять відмітки, які підтверджують здійснення позивачем відповідних перевезень.

З огляду на положення пунктів 4.5, 4.6 та 4.7 договору, відповідач був зобов`язаний сплатити вартість послуг згідно акту про прийняття – передачу виконання робіт від 29.02.2020 в строк до 11.03.2020 (включно); згідно акту від 02.03.2020 до 12.03.2020 (включно); згідно акту від 17.03.2020 до 26.03.2020 (включно); згідно акту від 24.03.2020 до 02.04.2020 (включно).

Докази оплати відповідачем вартості наданих послуг на суму 105390грн. в матеріалах справи відсутні. Строк оплати вказаної суми є таким, що настав.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписи частини 7 статті 193 Господарського кодексу України та статті 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 Цивільного кодексу України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Згідно статті 202 Господарського кодексу України та статті 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Положеннями статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Обставини, на які посилається позивач в обґрунтування заявлених вимог про стягнення з відповідача суми боргу у розмірі 105390грн., підтверджені матеріалами справи та не спростовані відповідачем. Тому суд дійшов висновку про правомірність вимог позивача в цій частині.

Позивач на підставі пункту 5.5 договору нарахував та просить стягнути з відповідача пеню за період з 04.04.2020 по 15.05.2021 в розмірі 16795грн.93коп.

Пеня, за визначенням частини третьої статті 549 Цивільного кодексу України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов`язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожний день прострочення виконання.

При цьому за змістом ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

У ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Водночас розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань").

Таким чином, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислена на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

При цьому, умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 07.06.2019 у справі №910/23911/16 та від 22.08.2019 у справі №914/508/17.

Таким чином, надавши оцінку умовам договору перевезення вантажів автомобільним транспортом №2102/18-1 від 21.02.2018, судом встановлено, що він не містить положень, які б визначали інший строк припинення нарахування пені.

Отже, при нарахуванні пені в даному випадку підлягає застосуванню обмежувальний строк, передбачений ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, тобто нарахування пені за кожним фактом надання послуг не може перевищувати 6 місяців з моменту настання строку для оплати.

Як вбачається зі наданого розрахунку, позивачем заявлена пеня за період з 04.04.2020 по 15.05.2021, нарахована на загальну суму боргу у розмірі 105390грн. Наведене суперечить вимогам щодо нарахування пені, пеня має нараховуватись на кожне грошове зобов`язання окремо.

Судом здійснений розрахунок пені, за кожним грошовим зобов`язанням згідно наданих актів про прийняття – передачу виконання робіт окремо. При цьому, нарахування здійснене із урахуванням строків нарахування пені, встановлених позивачем у розрахунку. У наданому розрахунку пеня розраховується позивачем починаючи з 04.04.2020.

За результатом зробленого судом розрахунку, стягнення з відповідача підлягає пеня за порушення зобов`язань за актом про прийняття – передачу виконання робіт від 29.02.2020 на суму 40600грн. за період з 04.04.2020 по 12.09.2020 у розмірі 2551грн.37коп.; за актом про прийняття – передачу виконання робіт від 02.03.2020 на суму 4810грн. за період з 04.04.2020 по 13.09.2020 у розмірі 303грн.84коп.; за актом про прийняття – передачу виконання робіт від 17.03.2020 на суму 30210грн. за період з 04.04.2020 по 27.09.2020 у розмірі 2047грн.02коп.; за актом про прийняття – передачу виконання робіт від 24.03.2020 на суму 29770грн. за період з 04.04.2020 по 03.10.2020 у розмірі 2075грн.77коп.

Таким чином, загальний розмір пені, який підлягає стягненню з відповідача складає 6978грн.00коп. В задоволенні позовних вимог про стягнення пені у розмірі 9817грн.93коп. слід відмовити.

На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивачем заявлено до стягнення суму інфляційних втрат у розмірі 11065грн.95коп. за період з квітня 2020 по травень 2021.

За результатами зробленого судом розрахунку, інфляційні втрати через несплату суми боргу за загальний період з квітня 2020 по травень 2021 становили суму в більшому розмірі ніж заявлено позивачем до стягнення.

Разом з тим, суд не наділений правом збільшувати розмір позовних вимог, це виключне право позивача. При цьому, стягнення суми в меншому розмірі є правом позивача. З огляду на викладене, суд задовольняє вимоги позивача про стягнення 11065грн.95коп. інфляційних втрат.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог та відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, на відповідача покладаються витрати позивача зі сплати судового збору в розмірі 2102грн.75коп.

Керуючись положеннями Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги фізичної особи - підприємця Треніна Сергія Сергійовича до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "Дніпроагро" про стягнення суми боргу в розмірі 105390грн., пені в розмірі 16795грн.93коп., інфляційної складової в розмірі 11065грн.95коп. – задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "Дніпроагро" (ідентифікаційний код: 36161054; місцезнаходження: 49005, м. Дніпро, просп. Дмитра Яворницького, буд. 1-А, офіс 702) на користь фізичної особи - підприємця Треніна Сергія Сергійовича (ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ; місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) суму боргу в розмірі 105390грн., пеню в розмірі 6978грн.00коп., інфляційну складову в розмірі 11065грн.95коп. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 2102грн.75коп.

В задоволенні позовних вимог про стягнення пені у розмірі 9817грн.93коп. - відмовити.

Видати наказ після набрання чинності рішенням.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області в строки, передбачені статтею 256 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений та підписаний 20.08.2021.

Суддя Р.Г. Новікова