Рішення № 99121687, 10.08.2021, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10 серпня 2021 р. Справа №910/19883/20

Суддя Господарського суду Вінницької області Нешик О.С., при секретарі судового засідання Шаравській Н.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мокра Справа", м.Київ

до Фізичної особи-підприємця Чумак Тетяни Іванівни, м.Могилів-Подільський Вінницької області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Приватне акціонерне товариство "Комплекс "Либідський", м.Київ

про стягнення 198000,00 штрафу згідно договору оренди нерухомого майна

за участю представника відповідача: Шевченко О.М., діє на підставі ордера.

Представники позивача та третьої особи в судове засідання не з`явилися.

ВСТАНОВИВ :

До Господарського суду міста Києва 16.12.2020 надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Мокра Справа" про стягнення на його користь з Фізичної особи-підприємця Чумак Тетяни Іванівни 198000,00 грн штрафу, нарахованого в зв`язку з неповерненням об`єкту оренди, що переданий відповідачу згідно договору суборенди №01/12/2018 від 01.12.2018.

За результатами дослідження зазначених вище позовних матеріалів Господарським судом міста Києва 21.12.2020 постановлено ухвалу про направлення справи №910/19883/20 за підсудністю до Господарського суду Вінницької області.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.03.2021, зазначену справу розподілено судді Нешик О.С.

Ухвалою суду від 26.04.2021 за вказаний позовом відкрито провадження у справі №910/19883/20, вирішено її розгляд здійснити за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

13.07.2021 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначає, що рішенням Господарського суду м.Києва від 02.06.2021 у справі №910/19878/20 встановлені фактичні обставини справи, які спростовують наведене позивачем обґрунтування позовних вимог.

Також відповідач зазначає, що 16.12.2019 між ним та власником майна ПрАТ "Комплекс "Либідський" підписано акт приймання - передачі об`єкта суборенди.

Враховуючи вищевказане відповідач вважає, що заявлені позовні вимоги ТОВ "Мокра Справа" про стягнення штрафу за надмірне користування Об`єктом суборенди протягом періоду з 30.11.2019 по 31.01.2020 у сумі 198000,00 грн є необґрунтованими у зв`язку з припиненням зобов`язань та відсутністю вини ФОП Чумак Т.І. у неповерненні взятої в користування майна.

Додатково відповідач заявляє про застосування наслідків спливу позовної давності.

14.07.2021 до суду надійшли письмові пояснення третьої особи, в яких остання зазначає про необґрунтованість позовних вимог, оскільки починаючи з 13.12.2019 об`єкт суборенди не перебував в користуванні у відповідача (ФОП Чумак Т.І.) так як строк суборенди не може перевищувати строк оренди, а 13.12.2019 ПрАТ "Комплекс "Либідський" здійснило приймання об`єкта оренди з оренди комісією в складі не менше трьох осіб.

30.07.2021 позивачем до суду подані додаткові пояснення щодо позиції третьої особи. Так, Товариство з обмеженою відповідальністю "Мокра Справа" зазначає, що Фізична особа-підприємець Чумак Тетяна Іванівна з 30.11.2019 жодним чином не повідомила позивача про готовність фактичної передачі об`єкта суборенди позивачу, разом з від`ємними та невід`ємними поліпшеннями та обладнанням, яке передавалося в суборенду разом з об`єктом суборенди.

Окрім того представник ТОВ "Мокра справа" зазначає, що умовами договору суборенди не передбачена передача об`єкта суборенди третій особі (орендодавцю). Тоді як форма акта здачі-прийняття об`єкта суборенди від 16.12.2019 не відповідає формі акта, за яким об`єкт суборенди передавався відповідачу.

Таким чином, представник позивача стверджує, що ТОВ "Мокра справа" на сьогодні не передав об`єкт оренди орендодавцю, не підписав акт передачі-прийняття від`ємних та невід`ємних поліпшень об`єкта оренди та акт здачі-приймання об`єкта оренди з оренди, через систематичні порушення орендодавцем умов договору оренди нежитлових приміщень від 15.06.2010. Позивач не визнає акт приймання об`єкта оренди від 13.12.2019 та акт про опломбування об`єкта оренди від 13.12.2019, які на думку останнього, третя особа склала одноосібно, незаконно заблокувавши доступ позивачу, суборендарям та іншим фізичним особам до їх власності - від`ємних поліпшень, обладнання, майна, документів та особистих речей.

За результатами підготовчого судового засідання, 30.07.2021, судом постановлено ухвалу (із занесенням до протоколу судового засідання) про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 10.08.2021.

На визначену судом дату (10.08.2021) з`явився представник відповідача. Позивач та третя особа не забезпечили явку уповноважених представників, хоча про місце, дату та час його проведення останні повідомлені належним чином, зокрема відповідач в судовому засіданні, 30.07.2021, під звукозапис. При цьому третя особа шляхом направлення відповідного повідомлення від 04.08.2021 за №910/19883/20/1664/21.

З огляду на вищезазначене суд приходить висновку, що відповідач та третя особа належним чином повідомлені про дане судове засідання. Неявка останніх є підставою до розгляду справи за їх відсутності, що передбачено п.1 ч.3 ст.202 ГПК України.

Під час судового засідання, 10.08.2021, представник відповідача проти позову заперечив та просив суд відмовити в його задоволенні.

Після закінчення судових дебатів суд оголосив про вихід до нарадчої кімнати для прийняття рішення по суті позовних вимог та орієнтовний час повернення.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні докази на засадах всебічного, повного і об`єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, судом встановлено наступне.

15.05.2010 між Приватним акціонерним товариством "Комплекс "Либідський" (далі по тексту також - ПрАТ "Комплекс "Либідський", орендодавець, третя особа) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мокра Справа" (далі по тексту також -ТОВ "Мокра Справа", орендар, відповідач) укладено договір оренди нежитлових приміщень, за умовами якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування на умовах оперативної оренди нежитлове приміщення площею 837,10 кв.м, згідно плану зазначеного в додатку №1 до цього договору, що розташовані в нежилому будинку - приміщенні мийки, за адресою: 03039, м.Київ, вул.Грінченка Миколи, будинок 18, літера "Б", площею 1010,60 кв.м, що належить орендодавцю на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право власності серія ЯЯЯ №967102, виданого Головним управлінням комунальної власності міста Києва Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації 01.02.2006) (а.с.37-44, т.1).

Відповідно до п.6.2.14. Договору оренди Орендар має право без письмової згоди орендодавця здавати об`єкт оренди чи частину його в суборенду, при цьому строк суборенди не повинен перевищувати строк оренди. Орендар зобов`язаний повідомити орендодавця протягом 7 календарних днів, з дати укладення договору суборенди об`єкту оренди.

Пунктом 3.2 Договору оренди передбачено, що орендодавець та орендар встановили, що строк оренди складає 50 календарних місяців. При цьому пунктом 3.4 цього договору оренди, сторони погодили що відлік строку оренди починається з моменту підписання акта приймання-передачі об`єкта оренди.

Акт приймання-передачі об`єкта оренди між орендодавцем та орендарем підписано 11.04.2012 (а.с. 56-59, т.1).

В подальшому між орендарем та орендодавцем обопільно підписано та скріплено печатками сторін Договір №4 від 01.08.2013 про внесення змін та доповнень до Договору оренди (далі по тексту також - Договір №4) (а.с.60-64, т.1).

Відповідно до п.6 Договору №4, орендар та орендодавець дійшли згоди про продовження чинного строку оренди на 42 календарних місяці, у зв`язку з чим загальний строк оренди складав 92 місяці, який відліковується з моменту підписання та нотаріального засвідчення акта приймання-передачі об`єкта оренди.

Статтею 253 ЦК України визначено: "Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок".

Враховуючи встановлене (те, що акт приймання - передачі об`єкту оренди за договором від 15.05.2010 підписаний між орендодавцем та орендарем 11.04.2012), суд дійшов висновку, що останнім днем оренди за вищевказаним договором оренди є 11.12.2019.

01.12.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Мокра справа" (далі по тексту також - ТОВ "Мокра справа", орендар, позивач) та Фізичною особою-підприємцем Чумак Тетяною Іванівною (далі по тексту також - суборендар, відповідач), укладено договір суборенди нежитлового приміщення №01/12/2018 (далі по тексту також - договір суборенди), відповідно до умов якого орендар передав, а суборендар прийняв в строкове платне користування на умовах суборенди нежитлові приміщення площею 110 м. кв., згідно плану зазначеного в додатку № 3 до цього договору (далі по тексту також - об`єкт), що розташовані в нежилому будинку - приміщенні мийки, за адресою: 03039, м.Київ, вул.Грінченка Миколи, будинок 18, літера "Б" (а.с.82-87, т.1).

Об`єкт суборенди вважається переданим в суборенду з моменту підписання повноважними представниками сторін акта приймання-передачі об`єкта суборенди (п.2.5. Договору суборенди).

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання його уповноваженими представниками сторін. Строк суборенди складає 9 місяців, а саме до 31.08.2019 (п.п. 3.1, 3.2. Договору суборенди).

Відповідно до п.7.1. Договору суборенди повернення орендарю об`єкта суборенди здійснюється шляхом складання акта здачі-приймання, який підписується повноважними представники Сторін.

Пунктом 8.2. Договору суборенди сторони узгодили, що у випадку прострочення в поверненні об`єкта суборенди з вини суборендаря, суборендар сплачує на користь орендаря штраф у розмірі потрійної плати за суборенду за весь час протиправного користування об`єктом суборенди, а також відшкодовує всі пов`язані з цим збитки.

30.09.2018 між сторонами підписано Договір про внесення змін та доповнень до договору суборенди нежитлових приміщень №01/12/18 від 01.12.2018 (далі по тексту -договір про внесення змін)

Відповідно до п.1 Договору про внесення змін сторони узгодили, що підписанням цього договору суборендар підтверджує той факт, що в зв`язку з закінченням терміну дії Договору оренди нежитлових приміщень №01/12/2018 від 01.12.2018, своєчасно попереджений орендарем про крайню дату звільнення суборендованих нежитлових приміщень та зобов`язаний звільнити його та прилеглу до об`єкта суборенди територію від свого обладнання, автотранспорту, запчастин службового та особистого майна та сміття в строк до 30.11.2019. Тобто, не пізніше 30.11.2019 суборендар зобов`язується повернути об`єкт суборенди з суборенди орендарю в тому вигляді та стані (не гіршому), в якому об`єкт суборенди прийнято суборендарем в суборенду 15.08.2018.

Сторони узгодили, що повернення об`єкта суборенди з суборенди буде проводитися в порядку згідно розділу 7 договору суборенди (п.2 договору про внесення змін).

Сторони домовилися про те, що згідно п.7.2. та п.7.3. Договору суборенди, орендар та суборендар 30.11.2019 о 10 годині 00 хвилин зустрічаються на території об`єкта суборенди для фактичної передачі суборендарем об`єкта суборенди орендарю та згідно п.7.4. підписати Акт здачі-приймання об`єкта суборенди з суборенди (п.3 Договору про внесення змін).

Пунктом 4 Договору про внесення змін сторони узгодили, що об`єкт оренди вважається фактично переданим орендарю з моменту підписання сторонами акта здачі-приймання об`єкта суборенди. У випадку якщо суборендар не забезпечив явки свого повноважного представника для підписання акта здачі-приймання, приймання об`єкта суборенди здійснюється 30.11.2019 комісією орендаря в складі не менше трьох осіб.

Актом приймання-передачі об`єкта суборенди від 01.12.2018 підтверджується факт передачі об`єкта суборенди в суборенду відповідачу (а.с.88, т.1).

Позивачем до матеріалів справи долучено копію Акту №30/11/19-1 від 30.11.2019 про невиконання зобов`язань щодо передачі об`єкта суборенди.

16.12.2019 та 19.12.2019 позивач звернувся до відповідача з листами-вимогами якнайшвидше підготувати об`єкт суборенди для передачі його з суборенди орендарю, в т.ч. поліпшень, звільнивши об`єкт суборенди та прилеглу до об`єкта суборенди територію від особистого обладнання, особистих речей та брухту.

Позивач, стверджуючи, що відповідач не виконав умови договору суборенди щодо вчасного повернення об`єкта суборенди, звернувся до суду з даним позовом про стягнення штрафних санкцій на підставі п.8.2. Договору суборенди.

Так, встановлені судом обставини наявності укладених між учасниками справи договорів, свідчать про виникнення між ними майново-господарських зобов`язань, у силу яких у відповідності до приписів статей 173, 174, 175 Господарського кодексу України одна сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони, а інша (управнена) сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Зміст та умови договорів, аналіз правовідносин та господарсько-договірних зобов`язань (майново-господарських зобов`язань у відповідності до частини 1 статті 179 ГК України), які виникли між учасниками на їх підставі, з огляду на вказані правові положення, свідчать, що за своєю юридичною природою між ними укладені договори оренди (суборенди) майна.

Відповідно до змісту статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності. За договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або єдиний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ). Об`єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як єдині майнові комплекси, тобто господарські об`єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об`єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб`єктам господарювання. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Безпосередньо правовідносини, які виникли між сторонами даної справи урегульовані положеннями статті 774 ЦК України, згідної якої: передання наймачем речі у володіння та користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. Строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму. До договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Отже, суд приходить до висновку, що відносини суборенди мають похідний, залежний характер від відносин оренди, оскільки:

- умови договору суборенди залежать від умов договору оренди,

- строк договору суборенди не може перевищувати строк договору оренди,

- припинення договору оренди викликає припинення договору суборенди,

- права і обов`язки за договором суборенди повинні відповідати змісту договору оренди,

- здача майна в оренду допускається лише за згодою орендодавця,

- за договором суборенди суборендар має перед суборендодавцем аналогічні обов`язки як і орендар перед орендодавцем за договором оренди.

Правові наслідки припинення договору оренди встановлені серед іншого приписами частини 4 статті 291 ГК України та частини 1 статті 785 ЦК України. Зокрема, за цими положеннями у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана.

Таким чином, законом встановлений обов`язок орендаря (наймача) та відповідно до частини 3 статті 774 ЦК України і суборендаря (піднаймача) повернути орендоване майно відповідно орендодавцю (за договором оренди) та орендарю (за договором суборенди).

Вирішуючи питання щодо терміну повернення відповідачем орендованого приміщення суд враховує наступне.

Як встановлено судом, сторонами умовами Договору суборенди (із врахуванням внесених доповнень) узгоджено термін повернення об`єкта суборенди, а саме не пізніше 30.11.2019.

Поряд з тим, матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем даного обов`язку у визначену сторонами дату, в тому числі щодо надіслання на адресу позивача підписаного зі сторони ФОП Чумак Т.І. відповідного Акту.

Окрім того, суд зазначає, що в матеріалах справи наявний акт передачі-прийняття об`єкта суборенди від 16.12.2019, складений між Приватним акціонерним товариством "Комплекс "Либідський" (орендодавець, власник об`єкту суборенди) та Фізичною особою - підприємцем Чумак Тетяною Іванівною (суборендар, відповідач), який підписаний сторонами без заперечень та зауважень (а.с.26, т.2). Враховуючи те, що з 12.12.2019 договір оренди від 15.06.2010 припинив свою дію, а строк договору суборенди не може перевищувати строку договору оренди, суборендар повернув об`єкт суборенди орендодавцю (власнику об`єкту суборенди) 16.12.2019.

Надаючи оцінку вказаному акту суд зважає, що з 12.12.2019 права ТОВ "Мокра справа" на об`єкт суборенди припинились у зв`язку із закінченням строку дії договору оренди від 15.05.2010. З огляду на викладене, ПрАТ "Комплекс "Либідський", як власник об`єкта оренди, є правомочним на його прийняття із суборенди.

Зазначеним спростовується позиція позивача, що акт приймання об`єкта оренди від 16.12.2019 є незаконним.

Одночасно суд вважає за необхідне зазначити, що матеріали справи не містять доказів продовження строку дії договору оренди нежитлових приміщень від 15.05.2010. При цьому наявність в провадженні Господарського суду міста Києва справи №910/7756/21, предметом розгляду якої є рішення приватного нотаріуса щодо внесення до державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про припинення іншого речового права - право оренди нежитлових приміщень ТОВ "Мокра справа", не впливає на висновок суду щодо строку дії договору оренди. Оскільки під час розгляду вказаної справи вирішуватиметься, зокрема питання щодо виконання сторонами умов договору оренди в частині повернення - прийняття орендованого приміщення, а не продовження строку його дії.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).

17.10.2019 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" №132-IX від 20.09.2019, яким було, зокрема внесено зміни до України змінено назву статті 79 ГПК з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

У рішенні Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Brualla Gomez de La Torre v. Spain" від 19.12.97 наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до ст.79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Враховуючи наявність в матеріалах справи акту передачі-прийняття об`єкта суборенди від 16.12.2019, укладеного між ПрАТ "Комплекс "Либідський" (орендодавець, власник об`єкту суборенди) та ФОП Чумак Тетяною Іванівною, суд вважає обґрунтованим висновок, що відповідач після закінчення строку дії договору суборенди, в період з 01.12.2019 до 16.12.2019, продовжував використовувати орендоване приміщення.

Відповідно до п.4 ст.179 Господарського кодексу України, при укладенні господарських договорів сторони можуть визначити зміст договору на основі, зокрема, вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

При цьому суд враховує, що умови договору суборенди сторонами в установленому законом порядку не оскаржувались.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України: виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Також статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання.

Частиною першою статті 548 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

У відповідності до частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Також частиною 2 статті 549 Цивільного кодексу України визначено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Згідно частини 1 статті 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Як зазначалось вище, сторонами в пункті 8.2. Договору суборенди сторони узгодили міру відповідальності у випадку прострочення в поверненні об`єкта суборенди з вини суборендаря, а саме сплату штрафу у розмірі потрійної плати за суборенду за весь час протиправного користування об`єктом суборенди.

Враховуючи викладене, а також встановлену обставину використання відповідачем в порушення умов договору в період з 01.12.2019 по 11.12.2019 орендованого приміщення, суд вважає позовні вимоги про стягнення штрафної санкції за вказаний період обґрунтованими.

При цьому суд критично оцінює позицію, що договір суборенди вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором, за відсутності заперечень наймодавця відносно продовження користування суборендарем майном після закінчення строку договору суборенди. Оскільки умовами п.3.7. Договору суборенди визначено порядок продовження строку оренди, а саме шляхом письмового звернення суборендаря до орендаря з пропозицією про продовження строку оренди не пізніше 30 календарних днів до закінчення строку суборенди.

Так, суд констатує, що в матеріалах справи відсутня погоджена пропозиція суборендаря щодо продовження строку дії оренди.

Одночасно суд зазначає, що у своєму відзиві на позовну заяву відповідач заявив про застосування наслідків спливу позовної давності в один рік до позовних вимог про стягнення штрафу.

Відповідно до ч.1 ст.256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ч.2 ст.258 Цивільного кодексу України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

З поштової накладної, оформленої на відправлення позовної заяви з додатками до Господарського суду міста Києва слідує, що позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав - 12.12.2020, тобто із пропуском строку позовної давності в частині позовних вимог про стягнення штрафу з відповідача за період до 11.12.2019.

Враховуючи, що позовна заява була подана до суду 12.12.2020, то позовні вимоги в частині стягнення штрафу за період з 01.12.2019 по 11.12.2019 (включно) є такими, що заявлені із пропуском встановленої законом спеціальної позовної давності щодо вимог про стягнення штрафу, у зв`язку із чим суд відмовляє в їх задоволенні.

Щодо стягнення штрафу за період з 12.12.2019 по 31.01.2020 суд враховує встановлені обставини, що об`єкт суборенди повернуто відповідачем 16.12.2019 за актом передачі-прийняття (повернення) об`єкта суборенди від 16.12.2019, при цьому права позивача на об`єкт суборенди припинилися з 12.12.2019 у зв`язку із закінченням строку дії договору оренди, а тому позовні вимоги в частині стягнення штрафу з ФОП Чумак Т.І. на підставі п.8.2. договору суборенди за прострочення в поверненні об`єкта суборенди за вказаний період є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

З урахуванням встановлених обставин позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Мокра Справа" у справі №910/19883/20 задоволенню не підлягає.

За правилами ст.129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 7, 8, 13, 14, 18, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Мокра Справа" у справі №910/19883/20 відмовити.

2. Повний текст рішення суду від 10.08.2021 у справі №910/19883/20 надіслати на електронні адреси представника позивача (ІНФОРМАЦІЯ_1), представника відповідача (ІНФОРМАЦІЯ_2) та третьої особи (office@motor-city.com.ua).

3. Копію повного тексту рішення суду від 10.08.2021 у справі №910/19883/20 надіслати позивачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.ст. 256, 257 ГПК України). Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 20 серпня 2021 р.

Суддя Нешик О.С.

віддрук. прим.:

1 - до справи;

2 - позивачу (вул.Є.Коновальця, буд.32-Г, м.Київ, 01133)