Ухвала суду № 99119447, 19.08.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

19 серпня 2021 року м. Київ № 640/22815/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Вєкуа Н.Г., ознайомившись з позовної заявою та доданими до неї матеріалами

Державного підприємства «ЗАВОД 410 ЦА»

до Офісу великих платників податків ДПС

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Державне підприємство «ЗАВОД 410 ЦА» (адреса: 03151, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 94, код ЄДРПОУ 01128297) з позовом до Офісу великих платників податків ДПС (адреса: 04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 11Г, код ЄДРПОУ 43141471), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДПС від 13.05.2019 №0023841404 про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 158 400,00 грн;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДПС від 13.05.2019 №0023851404 про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1 055 287, 00 грн.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи, зокрема, відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.

Ознайомившись із позовною заявою Державного підприємства «ЗАВОД 410 ЦА», суд встановив, що вона не відповідає вимогам ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Приписами ст. 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що ставка судового збору за подання адміністративного позову майнового характеру, який подано суб`єктом владних повноважень, юридичною особою, справляється в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

На підтвердження сплати судового збору позивачем надано суду платіжне доручення від 25.05.2021 року №915 на суму 18 205, 31 грн.

Разом з тим, під час підтвердження зарахування судового збору, сплаченого відповідно до платіжного доручення від 25.05.2021 року №915, судом встановлено, що згідно з даними комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду», вказане платіжне доручення від 25.05.2021 року №915 слугує підтвердженням сплати судового збору в адміністративній справі №640/15082/21 (суддя Клочкова Н.В.).

Таким чином, надане позивачем платіжне доручення від 25.05.2021 року №915 не може слугувати підтвердженням сплати судового збору в адміністративній справі №640/22815/21, оскільки такий збір вже зараховано в іншій справі - №640/15082/21 (суддя Клочкова Н.В.).

Отже, позивачеві необхідно надати суду нову квитанцію (платіжне доручення) про сплату судового збору, за подання адміністративного позову у справі №640/22815/21, оскільки надана ним квитанція від 25.05.2021 року №915 на суму 18 205, 31 грн. не є належним доказом сплати судового збору в даній справі.

Окрім того, суд також звертає увагу на строки звернення позивача до суду з даним позовом.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Так, частиною першою та другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

У свою чергу, частина 3 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Спеціальною нормою, яка встановлює порядок оскарження рішень контролюючих органів, є стаття 56 Податкового кодексу України. З її змісту вбачається, що у платника податків є право розсуду в обранні адміністративного та/або судового порядку оскарження такого рішення після його отримання. Обрання платником податків в першу чергу адміністративного порядку оскарження рішення не виключає можливості надалі звернутися до суду з відповідним позовом, що визнається досудовим порядком вирішення спору. Водночас якщо після отримання рішення контролюючого органу платник податків звертається до суду з позовом, його право на адміністративне оскарження такого рішення втрачається.

Пунктом 56.18 статті 56 Податкового кодексу України визначено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

Відповідно до пункту 56.19 статті 56 Податкового кодексу України у разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.

Суд зазначає, що Верховним Судом у постанові від 26.11.2020 року по справі №500/2486/19 зроблено правовий висновок, що зазначений у пункті 102.1 статті 102 Податкового кодексу України строк є саме строком давності, який має матеріально-правову природу, а тому не може бути одночасно і процесуальним строком звернення до суду. Між правовою природою матеріально-правового строку давності в податкових правовідносинах та процесуального строку звернення до адміністративного суду є сутнісна різниця, а тому помилковим є ототожнення їх призначення при використанні. Крім того, зміст правовідносин щодо правомірності податкових повідомлень-рішень та/або інших рішень контролюючого органу, якими цим органом платнику податків визначаються грошові зобов`язання, свідчить про те, що вони об`єктивно не можуть існувати як спірні протягом 1095 днів (або у відповідних випадках 2555 днів) з дня отримання відповідного податкового повідомлення-рішення.

Верховним Судом зазначено, що численні юридичні наслідки, які з огляду на положення Податкового кодексу України виникають або можуть виникнути внаслідок реалізації контролюючим органом своїх повноважень та обов`язків, після того, як визначене контролюючим органом грошове зобов`язання набуло статусу узгодженого, настають у значно менший строк, ніж 1095 днів. Тому надання такого строку для звернення до суду з вимогою про оскарження податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу щодо визначення грошового зобов`язання створювало б непропорційність між застосованими засобами та поставленою метою, зокрема, щодо обсягу прав і обов`язків як платників податків, так і контролюючих органів. Зокрема така непропорційність здатна створити стан невизначеності щодо легітимності дій контролюючого органу, вчинених у законний спосіб у межах строку давності, встановленого статтею 102 ПК України, оскільки після звернення платника податків з відповідним позовом до суду раніше узгоджені грошові зобов`язання стають неузгодженими. У зв`язку з наведеним право ініціювати в судовому порядку спір щодо правомірності податкових повідомлень-рішень та/або інших рішень контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання об`єктивно не може існувати протягом 1095 днів, оскільки така тривалість порушує принцип правової визначеності як одного з основних елементів верховенства права, а також не забезпечує досягнення мети й завдань функціонування податкової системи.

З вищевикладеного вбачається, що норма п. 56.18 ст. 56 Податкового кодеусу України не визначає процесуального строку звернення до суду у випадку не здійснення досудового адміністративного оскарження до вищого податкового органу, а тому такий строк визначається пунктом 2 статті 122 Кодекс адміністративного судочинства України.

З урахування викладеного, суд приходить до висновку, що до податкових повідомлень-рішень Кодексом адміністративного судочинства України та Податковим кодексом України встановлені наступні види строків звернення до суду у справах даної категорії:

- 6 місяців якщо позивачем не застосовувалась процедура досудового врегулювання спору;

- 3 місяці якщо позивачем застосовувалась процедура досудового врегулювання спору, однак рішення за результатами скарги не було прийнято або не було направлено скаржнику;

- 1 місяць якщо позивачем застосовувалась процедура досудового врегулювання спору та прийнято рішення про відмову в задоволенні скарги.

Таким чином, строк звернення до суду з даними позовними вимогами становить шість місяців, оскільки позивачем не застосовувалась процедура досудового врегулювання спору.

Частиною 6 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Представник позивача щодо дотримання строків звернення до суду з даним позовом посилається на карантинні обмеження встановлені постановою КМУ № 211 від 11.03.2020 року «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

Проте, суд відхиляє посилання позивача на обставини щодо продовження процесуальних строків, у зв`язку з карантинними обмеженнями, оскільки позивачем залишено поза увагою наступні приписи законодавства.

Так, пунктом 3 Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 18.06.2020 № 731-ІХ, редакція якого почала діяти з 17.07.2020, вирішено викласти пункт 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України у такій редакції: "3. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином".

Відповідно до розділу 2 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 18.06.2020 № 731-ІХ, цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

Процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" №540-IX від 30.03.2020, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Таким чином, доводи позивача відносно того, що строк звернення до суду був продовжений на строк дії карантину в період з 12.03.2020 по 31.08.2021 є хибними, враховуючи, що процесуальні строки які були продовженні відповідно до пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" в редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX, закінчили свою дію починаючи з 07 серпня 2020 року, а тому останній строк для звернення до адміністративного суду становить 07 серпня 2020 року.

Таким чином, за результатами розгляду матеріалів позовної заяви, судом не встановлено поважності причин пропуску позивачем строку звернення до суду з даним позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13.05.2019, а тому суд вважає такий строк пропущеним.

Відповідно до частини першої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Враховуючи вищевикладене, позивачу необхідно надати суду заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду з наведенням інших (в разі їх наявності) обґрунтувань причин пропуску такого строку та з відповідними доказами, на підтвердження своїх обґрунтувань щодо поновлення строку звернення до суду.

З урахуванням викладеного суд, прийшов до висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви Державного підприємства «ЗАВОД 410 ЦА» без руху із встановленням позивачу строку для усунення виявлених недоліків шляхом надання до суду заяви про поновлення пропущеного строку на звернення до адміністративного суду та доказів сплати судового збору.

Керуючись статтями 160, 161, 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

У Х В А Л И В:

1. Позовну заяву Державного підприємства «ЗАВОД 410 ЦА» залишити без руху.

2. Встановити позивачу десятиденний строк з дня отримання даної ухвали для усунення недоліків позовної заяви.

3. Попередити позивача, що в разі не усунення недоліків позовної заяви, яку залишено без руху у встановлений строк, до позовної заяви будуть застосовані наслідки визначені п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України.

Ухвала, відповідно до ч. 2 ст. 256 КАС України, набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Н.Г. Вєкуа