Рішення № 99118912, 11.08.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 серпня 2021 року м. Київ № 640/695/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Аверкової В.В. при секретарі судового засідання Кібальник Я.В.

за участі представників сторін:

від позивача - Суньов Є.В.

від відповідача - Сороколіт І.В.

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу:

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецпроект-Інвест"

до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

від 22 жовтня 2020 року № 01062615070103

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Спецпроект-Інвест» (далі по тексту - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві (далі по тексту - відповідач) в якому просить су визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 22 жовтня 2020 року № 01062615070103.

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва, оскільки вважає протиправним визначення суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість, виходячи з того, що господарські операції із контрагентом ТОВ «БК Будівельний майданчик», ТОВ «Будівельна Група «Буддекорсервіс» підтверджені належним чином оформленими первинними та податковими документами, є реальними та відповідають дійсному економічному змісту, а Товариством з обмеженою відповідальністю «Спецпроект-Інвест» дотримано передбачені законодавством умови для формування витрат та податкового кредиту.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 січня 2021 року відкрито провадження в адміністративній справі за загальними правилами позовного провадження.

У підготовчому засіданні 30 березня 2021 року прибули представники сторін.

На підставі статті 173 Кодексу адміністративного судочинства України, підготовку справи до судового розгляду здійснює суддя адміністративного суду, який відкрив провадження в адміністративній справі.

Під час підготовчого провадження судом вчинено дії в межах статті 180 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 березня 2021 року закрито підготовче провадження, призначено судове засіданні на 20 квітня 2021 року, яке відкладалось на 11 травня 2021 року та на 25 травня 2021 року, у зв`язку з клопотанням позивача про необхідністю подання додаткових доказів по справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 липня 2021 року зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецпроект-Інвест" надати суду протягом 5-ти днів з дня отримання даної ухвали належним чином засвідчення податкові накладні по взаємовідносинах із ТОВ «БК Будівельний майданчик», ТОВ «Будівельна Група «Буддекорсервіс» за червень 2020 року.

У судовому засіданні 11 серпня 2021 року представник позивача позов підтримав, представник відповідача проти позову заперечив.

Судом відповідно до положень статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 11 серпня 2021 року було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружним адміністративним судом міста Києва встановлено наступне.

На підставі наказу ГУ ДПС у місті Києві від 19 серпня 2020 року № 5170 «Про проведення документальної позапланової перевірки ТОВ «Спецпроект-Інвест», на підставі підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, направлень від 01 вересня 2020 року №№ 751/26-15-05-01-03, 17/26-15-07-01-03 проведено перевірку ТОВ «Спецпроект-Інвест», за результатом якої складено акт від 18 вересня 2020 року № 24/26-15-07-01-03/32735530 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Спецпроект-Інвест» з питань законності декларування від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн за червень 2020 року».

Як висновок встановлено порушення пункту 44.1, пункту 44.2 статті 44, пункту 198.1, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на загальну суму 3 333 334, 00 грн, в тому числі: за червень 2020 року на 3 333 334, 00 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у місті Києві від 22 жовтня 2020 року № 01062615070103 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, за порушення пункту 44.1, пункту 44.2 статті 44, пункту 198.1, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України ТОВ «Спецпроект-Інвест» зменшено розмір від`ємного значення на суму 3 333 334, 00 грн.

За результатом адміністративного оскарження, спірне податкове повідомлення - рішення залишено без змін, скарга позивача - без задоволення (рішення ДПС у місті Києві від 21 грудня 2020 року № 35840/6/99-00-06-02-02-06 міститься в матеріалах справи).

Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Згідно усталеної судової практики при розгляді справ даної категорії судам належить з`ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції (фактичне здійснення господарських операцій); підтвердження господарських операцій належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій позивачем з його контрагентами - ТОВ «БК Будівельний майданчик», ТОВ «Будівельна Група «Буддекорсервіс», мету придбання та обставини використання придбаних послуг у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб`єктність учасників господарської операції.

26 лютого 2020 року між позивачем (Замовник) та ТОВ «БК «Будівельний майданчик» (Виконавець) укладено Договір послуг № 26/02-01, за умовами якого Виконавець зобов`язується надавати Замовнику послуги з використання найманого нестандартного обладнання з операторами (машиністами, допоміжний персонал та іншим персоналом, який обслуговує обладнання), включаючи переміщення важких вантажів та /або допоміжні послуги при виконанні робіт по об`єкту: «Будівництво Подільського мостового переходу через р. Дніпро у місті Києві», а Замовник зобов`язується приймати та оплачувати послуги в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

На підтвердження виконання договору надано копії актів здачі-прийнятті робіт (аркуш справи 49 - 72, том 1).

Також надано звіт про виконання робіт, аркуш справи 88- 91.

18 березня 2020 року між позивачем (Замовник) та ТОВ «Будівельна група «Буддекорсервіс» (Підрядник) укладено Договір № 18/03-Б за умовами якого, Підрядник бере на себе зобов`язання за плату надати наступні послуги з використанням нестандартного обладнання: послуги із використання найманого нестандартного обладнання - посилених контейнерів, що забезпечують безпечний монтаж/демонтаж металоконструкцій облаштування арки на Подільському мостовому переході через р. Дніпро в місті Києві.

На підтвердження виконання договору надано копії актів здачі-прийнятті робіт (аркуш справи 73 - 87, том 1).

Позивачем надано копії податкових накладних від 01 червня 2020 року №№ 12, 13, від 02 червня 2020 року № 14, від 03 червня 2020 року №№ 11, 12, від 04 червня 2020 року № 13, від 04 червня 2020 року № 14.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

За правилами підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є:

прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Пункт 135.1 статті 135 Податкового кодексу України встановлює, що базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Таким чином, фінансовий результат до оподаткування та, відповідно, база оподаткування податком на прибуток, визначається платником податку на прибуток у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням відповідних коригувань на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами бухгалтерського обліку.

Відповідно до підпункту 139.1.1 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення та зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або у разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток навіть за наявності складених документів чи сплати грошових коштів.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару, робіт чи послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв`язку з таким придбанням.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кодекс України передбачає лише такі випадки для не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв`язку з придбанням товарів (послуг), як не підтвердження податковими накладними та/або відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, та/або порушення порядку заповнення податкової накладної оформлення їх з порушенням вимог (пункт 198.6 статті 198, пункт 201.10 статті 201).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

За визначенням статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкового кредиту виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції.

Водночас, наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв`язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це: не пов`язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності); фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій; видача податкової накладної особою, яка не є платником податку на додану вартість; відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів.

Так, відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується поясненнями позивача, наданими у судових засіданнях, ТОВ «Спецпроект-Інвест» здійснює будівництво Подільського мостового переходу через р. Дніпро у м. Києві, уклавши відповідні договори з Генеральним підрядником - ТОВ «Еко-Буд-Трейд».

Однією з частин робіт, що виконуються при будівництві вказаного об`єкту є демонтаж аварійного вантового мосту, що розташований через гавань р. Дніпро з вул. Нижній Вал до Рибальського півострова.

Проект демонтажу вказаного вантового мосту був розроблений у 2005 році ПАТ «Український науково-дослідний та проектний інститут стальних конструкції імені В.М. Шимановського». Том 3 Робочої документації «Реконструкція вантового мосту через гавань р. Дніпро. Схема розвантаження вантової прольотної будови» Робоча документація 22656- КМ-2 (на рос. мові «Реконструкция вантового моста через гавань р. Днепр. Схема разгрузки вантового пролетного строения») - є Додатком № 2 до Договору про надання послуг № 18/03-Б від 18.03.2020 року (копія тому 3 робочої документації міститься в матеріалах справи).

Також за проектом будівництва Подільського мостового переходу через р. Дніпро у м. Києві було передбачено будівництво нового мосту через гавань р. Дніпро (заїзд на Вали в складі Подільського мостового переходу).

Як зазначено позивачем, демонтаж вказаного вантового мосту неможливо було провести, оскільки до моменту демонтажу необхідно було перенести з вказаного мосту комунікації (електропостачання, теплопостачання тощо). При перенесенні комунікацій необхідно, окрім отримання усіх узгоджень з відповідними міськими службами, також відключати на тривалий термін частину домів на Рибальському півострові. Така процедура займала дуже значний обсяг часу. Враховуючи терміни будівництва Подільського мостового переходу, необхідно було до моменту демонтажу вантового мосту через гавань р. Дніпро здійснити будівництво нового мосту (заїзд на Вали в складі Подільського мостового переходу). Прольоти нового мосту необхідно було встановлювати та доставляти під будовою аварійного вантового мосту за допомогою підіймальної системи, розробленої за окремим проектом. Отже, виникла технічна необхідність підняти увесь аварійний міст на висоту понад 1 метр, що дозволяла б під ним доставити прольоти нового мосту (вагою 600 тон та довжиною 80 метрів .

Оскільки аварійний міст був вантовим, то при піднятті вказаного мосту ванти необхідно було демонтувати (залишення вантів не демонтованими могло привести до руйнування його аварійного мосту при його піднятті). Однак до моменту демонтажу вант, необхідно було вимірювати напругу вантів та конструкцій мосту. Вказані послуги надавалися ТОВ «БК Будівельний Майданчик» відповідно до Договору № 26/02-01 від 26.02.2020 року.

Після вимірювань ТОВ «БК Будівельний Майданчик» відповідно до Договору № 26/02-01 від 26.02.2020 року, на підставі отриманих даних було складено технічний звіт, відповідно до висновків якого було визначено, що «необхідно збільшити рівень підйому прогонової будови, для досягнення величин поздовжніх зусиль у вантах, котрі дозволять їх демонтаж».

Таким чином, позивач наголошує, що необхідно було продовжити підіймання всього прольоту аварійного вантового мосту та фіксування піднятого мосту. Під час чого та після встановлення аварійного мосту було також здійснено вимірювання зусиль в вантах.

Після вимірювань ТОВ «БК Будівельний Майданчик» відповідно до Договору № 26/02-01 від 26.02.2020 року, на підставі отриманих даних було складено другий технічний звіт, відповідно до висновків якого було визначено, що «значення повздовжніх зусиль у вантах вантового мост через гавань р. Дніпро в м. Києві вирахувані за їх провисанням відповідають значенням вказаних в проектній документації для їх демонтажу».

Етапи піддомкрачування та опускання прогонової будови визначені на відповідних виконавчих схемах (копії виконавчих схем на 35 аркушах додані до матеріалів справи).

ТОВ «БГ Буддекорсервіс» здійснило збірку з контейнерів нестандартного обладнання для переміщення конструкцій (копії схем збирання контейнерів та фото зібраних контейнерів додані до матеріалів справи). Використання вказаних контейнерів було передбачено відповідним Проектом виконання робіт, що затверджені Замовником будівництва (КП «Дирекція Будівництва Шляхово-транспортних споруд м.Києва»), Генеральним підрядником будівництва - ТОВ «Еко-Буд-Трейд» та Підрядною організацією - ТОВ «Спецпроект-Інвест».

Також позивачем надано до суду копії документів, які підтверджують придбання обладнання та устаткування для надання послуг ТОВ «БК «Будівельний майданчик» та ТОВ «Будівельна група «Буддекорсервіс» (копія договору оренди майна № 1703/2020 від 17.03.2020 року, укладеного між ТОВ «Будконсалт Сервіс» та ТОВ «БК «Буддекорсервіс» та копія договору № 2602/2020 між ТОВ «Будконсалт Сервіс» та ТОВ «БК «Будівельний майданчик»).

Таким чином, позивачем доведено реальність господарських операцій по відносинам із ТОВ «БК Будівельний майданчик», ТОВ «Будівельна Група «Буддекорсервіс» та пов`язаність придбаних товарів із господарською діяльністю підприємства.

Враховуючи викладене, висновки акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України в частині завищення від`ємного значення є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи, а тому зменшення розміру від`ємного значення податку на додану вартість є протиправним.

Таким чином, позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22 жовтня 2020 року № 01062615070103 нормативно і документально підтверджуються.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Товариство з обмеженою відповідальністю «Спецпроект-Інвест» підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 72-77, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецпроект-Інвест» - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління Державної податкової служби у місті Києві від 22 жовтня 2020 року № 01062615070103.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецпроект-Інвест» (04053, м. Київ, пров. Бехтерівський, буд. 4, літ. А, оф. 15, код ЄДРПОУ 32735530) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 22 700 (двадцять дві тисячі сімсот) гривень за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 43141267).

Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.В. Аверкова

Повний текст рішення виготовлений 19.08.2021.