Ухвала суду № 99118872, 16.08.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

16 серпня 2021 року м. Київ № 640/15683/21

Cуддя Окружного адміністративного суду міста Києва Григорович П.О., розглянувши позовну заяву і додані до неї матеріали

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МІРТЕК"

до Державної податкової служби України

Головного управління Державної податкової служби у м. Києві

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.07.2021 №640/15683/21 залишено позовну заяву без руху та встановлено позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви шляхом подання заяви про поновлення строку звернення до суду з обґрунтуванням поважності причин пропуску тримісячного строку звернення до суду та зазначенням обставин, які унеможливили звернення позивача до суду протягом трьох місяців з урахуванням наведених судом обставин щодо досудового врегулювання спору.

Позивачем подано заяву про поновлення строку звернення до суду, в якій зазначено насутпне.

Вперше позивач звернувся до суду з таким позовом в листопаді 2020 року. 25 січня 2021 року суддею Окружного адміністративного суду міста Києва Літвіновою А.В. винесена ухвала №640/29944/20 про повернення позовної заяви, оскільки позивачем не було усунуто недоліки позовної заяви, яку залишено без руху.

Слід зазначити, що ухвала про повернення позовної заяви позивачем не оскаржувалась.

Як підтверджується інформацією ЄДР (https://reyestr.court.gov.ua/Review/94384526), ухвала суду від 25.01.2021 №640/29944/20 оприлюднена 28.01.2021.

На переконання суду, у випадку існування зацікавленості позивача у розгляді його справи, останній мав змогу дізнатись про повернення позовної заяви з 28.01.2021 та повторно звернутись до суду з позовом одразу після того, як йому стало відомо про повернення позовної заяви.

Натомість, повторно даний позов подано до суду лише в черні 2021 року, тобто більш ніж через чотири місяці після повернення позову №640/29944/20.

Посилання позивача в заяві про поновлення пропущеного строку на те, що товариство з обмеженою відповідальністю «МІРТЕК» з метою запобігання поширенню на території підприємства коронавірусу COVID-19, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів від 09.12.2020 року № 1236 та на підставі наказу по підприємству 01/02-21 к від 01 лютого 2021 року переведено працівників на роботу в дистанційному режимі, судом відхиляються, оскільки за такими доводами директора позивача, він не мав би змоги звернутись до суду до 31.08.2021 включно, натомість директором не обґрунтовано неможливості звернутись до суду в лютому, березні, квітні, травні 2021 року.

Одночасно позивачем не пояснено, яким чином дистанційна робота позбавляла директора або іншого уповноваженого представника фізичної можливості звернутись до суду одразу після повернення позовних матеріалів ухвалою №640/29944/20.

Посилання позивача на відсутність у директора юридичної освіти та недобросовісну поведінку адвоката, який подавай позов №640/29944/20 є недоречними, оскільки позовна заява і заява про поновлення процесуального строку підписані безпосередньо директором, як то аналогічним чином було зроблено і в рамках позову №640/29944/20, а позивачем до заяви про усунення недоліків позову не надано жодного доказу подання скарг на дії / бездіяльність адвоката до відповідної КДК адвокатури, внаслідок яких позивачем було порушено строки звернення до суду.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Так, у справі Delcourt v. Belgium Суд зазначив, що у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що «стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».

Як свідчить вказана позиція Суду, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

В той же час у своїх рішеннях Європейський суд неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у 6 § 1 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати ст. 6 § 1, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (див. Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany).

Подібний за змістом висновок наведено Європейським Судом з прав людини в ухвалі щодо прийнятності від 30.08.2006 (справа «Каменівська проти України»), згідно якої право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмеженим. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані...».

За змістом ч.2 ст.123 КАС України, якщо вказані особою в заяві підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Належних та допустимих доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду із цим позовом позивачем до суду не надано, у зв`язку з чим позов належить повернути.

Керуючись статтями 122, 123, 248 Кодексу адміністративного судочинства, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву повернути.

Ухвалу про повернення позовної заяви разом з позовною заявою та доданими до неї матеріалами надіслати позивачу.

Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя П.О. Григорович.