Рішення № 99118805, 13.07.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 липня 2021 року м. Київ № 640/7753/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Клименчук Н.М., розглянувши у порядку (спрощеного) письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії:

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) (далі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (код ЄДРПОУ 42098368, адреса: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16) (далі - відповідач), у якій просить суд:

- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, викладене в листі від 24.12.2020, щодо відмови позивачу в перерахунку пенсії за вислугу років згідно довідки Офісу Генерального прокурора про заробітну плату № 21-1312зп від 23.06.2020;

- зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії за вислугу років в розмірі 90% від середнього заробітку місячної (чинної) заробітної плати, без обмеження її максимальним розміром згідно довідки Офісу Генерального прокурора № 21 -1312зп від 23.06.2020 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій, починаючи з 01.04.2020, з виплатою різниці між фактично отримуваною та перерахованою пенсією.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що відповідач протиправно відмовив у перерахунку призначеної пенсії на підставі довідки довідки Офісу Генерального прокурора № 21-1312зп від 23.06.2020. Рішення відповідача суперечить вимогам діючого законодавства, у тому числі ЗаконуУкраїни "Про прокуратуру", носить юридично невизначений характер та порушує його конституційні права на соціальний захист та пенсійне забезпечення.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.03.2021 відкрито провадження у адміністративній справі, встановлено, що справа буде розглядатись в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Станом на час винесення рішення у даній справі від відповідача відзив на позовну заяву до суду не надходив.

Частиною п`ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Пунктом 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та з 1998 року йому призначена й виплачується пенсія за вислугу років за нормами та у порядку, передбаченими ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" № 1789-XII в редакції, чинній на момент призначення пенсії, в розмірі 90 % від суми місячного (чинного) заробітку, що відповідачем не заперечується.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.01.2017 по справі № 753/13066/16-а визнано протиправними дії Лівобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку пенсії за вислугу років на підставі його заяви від 29.01.2016 року та долученої до неї довідки Генеральної прокуратури України № 18-46зп від 29.01.2016 року; зобов`язано Лівобережне об`єднане управління Пенсійного фонду України в місті Києві здійснити з 29 січня 2016 року перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років, відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» в редакції Закону № 2663-ІІІ від 12.07.2001 року, чинного на час призначення пенсії в розмірі 90 % від місячної заробітної плати, зазначеної у довідці Генеральної прокуратури України № 18-46зп від 29.01.2016 року, з урахуванням фактично отриманих виплат.

23.06.2020 Офісом Генерального прокурора видано оновлену довідку про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії ОСОБА_1 № 21 -1312зп, відповідно до якої до складових грошового забезпечення останнього включено: посадовий оклад - 40989,00 грн; надбавка за вислугу років (40%) - 16395,60 грн; матеріальна допомога для оздоровлення - 4782,05 грн; матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань - 4782,05 грн; усього - 66948,70 грн.

Так, заявою від 17.02.2020 позивач звернувся до відповідача із вимогою здійснити перерахунок призначеної пенсії за вислугу років на підставі довідки Офісу Генерального прокурора № 21 -1312зп від 23.06.2020 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії ОСОБА_1 .

24.12.2020 відповідач листом № 2600-0306-8/183449 повідомив позивача про відмову у перерахунку пенсії у зв`язку недоцільністю, оскільки на думку останнього, це призведе до зменшення її розміру. Вказане рішення обґрунтовано прийняттям Конституційним Судом України Рішень № 7-р (ІІ)2019 від 13.12.2019 та № 6-р/2020 від 26.03.2020, якими поновлено право працівників прокуратури на перерахунок пенсії та визначено порядок нарахування їм заробітної плати.

В якості обґрунтування рішення відповідач послався на вимоги статті 86 Закону України "Про прокуратуру" зазначивши, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України, пенсія призначається у розмірі, пропорційному кількості повних років роботи на прокурорських посадах, із розрахунку 60 відсотків місячної заробітної плати за відповідну вислугу років, передбачену частиною п`ятою статті 86 Закону України.

Також, відповідач послався на Закон України "Про державний бюджет на 2020 рік" та визначив максимальний розмір пенсії, у зв`язку з чим попередив позивача про наслідки проведення перерахунку призначеної пенсії, який, на його думку, може здійснюватися лише в бік зменшення її розміру.

Вважаючи протиправними рішення відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду за захистом своїх прав.

Розглядаючи спірні правовідносини, що склалися між сторонами, суд виходить з такого.

В Конституції України закріплено, що людина визнається найвищою соціальною цінністю в Україні, яка є соціальною і правовою державою, в якій визнається і діє принцип верховенства права (статті 1, 3 та 8).

Основний Закон також встановлює, що громадяни України мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх, зокрема, у старості та в інших випадках, передбачених законом; це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків фізичних та юридичних осіб, бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом (стаття 46).

Право на соціальний захист відноситься до основоположних прав і свобод, які гарантуються державною і, за жодних умов не можуть бути скасовані, а їх обмеження не допускається, крім випадків, передбачених Конституцією України (статті 22 та 64).

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Пенсія як гарантована щомісячна грошова виплата та вид соціального забезпечення є джерелом існування, доходом та власністю (матеріальним інтересом, захищеним статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Стаття 1 вказаної Конвенції (у редакції протоколів № 11 та № 14 від 04.11.1950), визначає, що Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції.

Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції визначає, що кожна фізична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У рішенні "Суханов та Ільченко проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (параграф 52).

Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" (№ 25921/02) Європейський Суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності.

Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі "Стреч проти Сполучного Королівства" (Stretch v. The United Kingdom № 44277/98).

Громадяни мають бути впевненими у своїх законних очікуваннях, а також в тому, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано.

Таким чином, набуте право не може бути скасоване чи звужене (правові позиції Конституційного Суду України в рішеннях від 22.09.2005 №5-рп/2005, від 29.06.2010 № 17-рп/2010, від 22.12.2010 № 23-рп/2010, від 11.10.2011 № 10-рп/2011).

Стаття 1 Першого протоколу не встановлює жодних обмежень свободи Договірних держав вирішувати, мати чи ні будь-яку форму системи соціального забезпечення та обирати вид або розмір виплат за такою системою. Проте, якщо Договірна держава має чинне законодавство, яке передбачає виплату як право на отримання соціальної допомоги (обумовлене попередньою сплатою внесків чи ні), таке законодавство має вважатися таким, що передбачає майнове право, що підпадає під дію статті 1 Першого протоколу щодо осіб, які відповідають її вимогам (параграф 31).

Європейський суд з прав людини у справі "Мюллер проти Австрії" (ухвала щодо прийняття заяви №6849/72 від 16.12.1974) зазначив, що у зв`язку зі сплатою обов`язкових внесків до пенсійного фонду у застрахованої особи може виникнути право власності на пенсію.

На зазначене рішення послався Верховний Суд у рішенні від 15.02.2018 у справі №820/6514/17 (п.36 Рішення).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Щокін проти України" (Заяви № 23759/03 та № 37943/06) від 14.10.2010 зазначено, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено "справедливий баланс" між загальними інтересами суспільства та обов`язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (параграф 53).

Відповідно до пункту 14 статті 92 та статті 131-1 Конституції Україні організація і порядок діяльності прокуратури визначаються виключно законами України.

Особливості пенсійного забезпечення прокурорів і слідчих визначалися статтею 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 №1789-ХІІ (далі - Закон №1789-ХІІ):

прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Така пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку (частина перша статті 50-1);

обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком (частина дванадцята статті 50-1);

призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи (частина сімнадцята статті 50-1).

До статті 50-1 Закону №1789-ХІІ вносилися зміни Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 №3668-VI (далі - Закон №3668-VI), унаслідок яких наведена вище частина сімнадцята статті 50-1 Закону №3668-VI з 01.10.2011 стала вісімнадцятою, - тобто відбулась зміна порядкового номеру частини статті, що регламентувала порядок та підстави перерахунку пенсії, проте її текст залишився незмінним.

14.10.2014 ухвалено новий Закон України «Про прокуратуру» №1697-VІІ (далі - Закон №1697-VІІ).

Частина двадцята статті 86 Закону №1697-VІІ (в первинній редакції) мала такий текст: «Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв`язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки».

Отже, первісна редакція частини двадцятої статті 86 Закону №1697-VІІ та частина сімнадцята (з 01.10.2011 - вісімнадцята) статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ містили аналогічні за змістом положення щодо підстав та порядку перерахунку пенсій за вислугу років, призначених працівникам прокуратури.

Розділ XII «Прикінцеві положення» Закону №1697-VІІ щодо набрання ним чинності (в розрізі конкретних статей закону) неодноразово змінювався, переважна більшість статей (у т.ч. стаття 86) цього Закону набрали чинності з 15 липня 2015 року. Водночас з 15.07.2015 втратив чинність Закон №1789-XII (крім пункту 8 частини першої статті 15, частини четвертої статті 16, абзацу першого частини другої статті 46-2, статті 47, частини першої статті 49, частини п`ятої статті 50, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1, частини третьої статті 51-2, статті 53 щодо класних чинів).

1 січня 2015 року набрав чинності Закон України від 28 грудня 2014 року №76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» (далі - Закон № 76-VIII), яким, з-поміж іншого, внесено такі зміни:

частину вісімнадцяту статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ (діяла до 15.07.2015) викладено в такій редакції: «Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України»;

частину двадцяту статті 86 Закону України від 14 жовтня 2014 року «Про прокуратуру» №1697-VІІ (набрала чинності 15.07.2015) викладено у такій редакції: « 20. Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України».

Таким чином, починаючи з 1 січня 2015 року в Україні:

жоден закон не визначав ані умов (підстав), ані порядку перерахунку пенсій за вислугу років, призначених на підставі Закону України «Про прокуратуру»;

законодавець делегував повноваження щодо встановлення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури Кабінету Міністрів України.

Як встановлено судом, Кабінет Міністрів України впродовж 2015-2019 років не визначив умов та порядку перерахунку пенсій працівникам прокуратури.

У грудні 2019 року Конституційний Суд України за результатами розгляду справи №3-209/2018 (2413/18, 2807/19) ухвалив рішення від 13.12.2019 №7-р(II)/2019 та вирішив таке:

визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII зі змінами, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України;

положення частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Конституційний Суд України встановив такий порядок виконання рішення №7-р(II)/2019:

частина двадцята статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами не підлягає застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення;

частина двадцята статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII підлягає застосуванню в первинній редакції:

« 20. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв`язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки».

23.06.2020 Офісом Генерального прокурора позивачу видано довідку № 21 -1312зп про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій.

В якості основного обґрунтування свого рішення відповідач навів витяг з контексту статті 86 Закону України "Про прокуратуру".

Як уже зазначалось, умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються виключно первинною редакцією частини 20 статті 86 Закону України "Про прокуратуру". Жодних правових застережень, що встановлюють підстави для зменшення раніше встановленого розміру пенсії внаслідок її перерахунку, вказаний Закон не містить.

За наведених обставин, суд приходить до висновку, що доводи відповідача щодо відмови у перерахунку пенсії ОСОБА_1 у зв`язку з недоцільністю та про зменшення розміру пенсії у разі проведення її перерахунку суперечать вимогам первинної редакції ч.20 ст. 86 Закону України "Про прокуратуру", а ч. 5 ст. 86 наведеного Закону стосується саме призначення пенсії.

У рішеннях Конституційного Суду України від 06.07.1999 №8-рп/99 та від 20.03.2002 №5-рп/2002 розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зокрема працівників прокуратури, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства, а правовідносини щодо їхнього пенсійного забезпечення виникають на момент звернення за призначенням пенсії.

Крім цього, у своєму рішенні Суд сформулював чітку правову позицію, згідно з якою Конституція України відокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі в органах прокуратури.

Необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що їх служба пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей, а тому це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

Згідно висновків Європейського суду з прав людини перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення пункту 1 дозволяє позбавлення власності лише "на умовах, передбачених законом". "Майном" може бути як "існуюче майно", так і активи, включаючи вимоги, стосовно яких особа може стверджувати, що вона має принаймні "легітимні сподівання" на реалізацію майнового права (пункт 83 рішення від 12 липня 2001 року у справі "Ганс-Адам 11 проти Німеччини").

"Легітимні сподівання" за характером повинні бути більш конкретними, ніж просто надія й повинні ґрунтуватися на законодавчому положенні або юридичному акті, такому як судовий вердикт (рішення у справі "Копецький проти Словачини").

Згідно з вимогами статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

За приписом пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Звуження та обмеження змісту й обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів відповідно до статті 22 Конституції України не допускається.

Відповідно до положень частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, після ухвалення Конституційним Судом України рішення від 13.12.2019 № 7-р (ІІ)2019 особи, яким пенсії призначені відповідно до Закону №1789-ХІІ або Закону №1697-VII, мають право на перерахунок пенсії у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам.

За встановлених обставин суд дійшов висновку, що рішення відповідача, викладене у листі від 24.12.2020 № 2600-0306-8/183449, є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, відповідно, позовні вимоги у цій частині визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Поряд з цим, суд не вбачає підстав для задоволення позову в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві виплачувати пенсію на підставі довідки Офісу Генерального прокурора № 21-1312зп від 23.06.2020 без обмеження її максимального розміру, позаяк заявлена вимога є передчасною та спрямована на майбутнє

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії за вислугу років в розмірі 90% від середнього заробітку місячної (чинної) заробітної плати, без обмеження її максимальним розміром згідно довідки Офісу Генерального прокурора № 21 -1312зп від 23.06.2020 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій, суд зазначає наступне.

Як вже зазначалось, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.01.2017 по справі № 753/13066/16-а визнано протиправними дії Лівобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку пенсії за вислугу років на підставі його заяви від 29.01.2016 року та долученої до неї довідки Генеральної прокуратури України № 18-46зп від 29.01.2016 року; зобов`язано Лівобережне об`єднане управління Пенсійного фонду України в місті Києві здійснити з 29 січня 2016 року перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років, відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» в редакції Закону № 2663-ІІІ від 12.07.2001 року, чинного на час призначення пенсії в розмірі 90 % від місячної заробітної плати, зазначеної у довідці Генеральної прокуратури України № 18-46зп від 29.01.2016 року, з урахуванням фактично отриманих виплат.

Відповідно до частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Оскільки у вказаному судовому рішенні встановлено право ОСОБА_1 на виплату останньому пенсії в розмірі 90 % від місячної заробітної плати, суд вважає, що позов підлягає задоволенню у цій частині позовних вимог.

Щодо позовних вимог в частині застосування пункту 1 частини другої статті 371 та частин першої, другої та п`ятої статті 372 Кодексу адміністративного судочинства України щодо стягнення всієї суми боргу та негайного виконання рішення у цій частині, суд зазначає наступне.

Приписами частини першої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Оскільки у межах даної справи вирішувалось питання щодо правомірності винесеного рішення Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві, викладеного в листі від 24.12.2020 № 2600-0306-8/183449, а також щодо наявності правових підстав для перерахунку пенсії позивача на підставі довідки Офісу Генерального прокурора № 21-1312зп від 23.06.2020, суд вважає недоцільним застосовувати положення статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України щодо звернення до негайного виконання рішення у даній справі.

Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.

Враховуючи наведене та встановлені обставини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача.

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 77, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві (код ЄДРПОУ 42098368, адреса: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16), викладене в листі від 24.12.2020 № 2600-0306-8/183449, про відмову у здійсненні перерахунку ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) призначеної пенсії за вислугу років в розмірі 90% від суми усіх складових заробітної плати (грошового забезпечення), зазначеної у довідці Офісу Генерального прокурора № 21-1312зп від 23.06.2020.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві (код ЄДРПОУ 42098368, адреса: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ), призначеної на підставі ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" (в редакції, чинній на момент призначення пенсії) пенсії за вислугу років в розмірі 90% від суми усіх складових заробітної плати (грошового забезпечення), зазначених у довідці Офісу Генерального прокурора № 21-1312зп від 23.06.2020, починаючи з 01.04.2020, з урахуванням проведених виплат.

4. У задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві (код ЄДРПОУ 42098368, адреса: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) 454,00 грн сплаченого судового збору.

За приписами статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Порядок та строки подання апеляційної скарги врегульовано приписами статей 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.М. Клименчук