Рішення № 99118800, 08.07.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 липня 2021 року м. Київ № 826/8861/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клименчук Н.М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішень про застосування штрафних санкцій, вимоги про сплату боргу (недоїмки),

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі - Позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовною заявою до Головного управління ДФС у м. Києві (надалі - Відповідач), у якій просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 02.05.2018 №0051764203, №0051774203, рішення про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 02.05.2018 №0051734203, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 02.05.2018 №0051754203 та вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 02.05.2018 №Ф-86.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.06.2018 відкрито провадження у справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.07.2021 замінено первинного відповідача - Головне управління ДФС у м. Києві його правонаступником - Головним управлінням ДПС у м. Києві (відокремлений підрозділ Державної податкової служби України).

В обґрунтування позовних вимог Позивачем зазначено, що висновки Відповідача про порушення Позивачем податкового законодавства не відповідають дійсності. Посилалась на те, що використовувала працю найманих осіб без офіційного працевлаштування, в обґрунтування чого посилалась на заяви ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , якими спростовуються висновки контролюючого органу. Вважає оскаржувані рішення та вимогу протиправними та просить їх скасувати.

Представником Відповідача позовні вимоги не визнано та зазначено, що ним отримано інформацію про те, що Позивачем не утримано та не сплачено податки і збори із заробітної плати чотирьох осіб та не подано відповідну звітність про найманих працівників, що стало підставою для прийняття оскаржуваних рішень та вимоги. Просив не приймати до уваги надані Позивачем нотаріально засвідчені копії заяв ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , оскільки такі складено зі значним перебігом часу та не були надані під час перевірки, що викликає сумнів у їх правдивості.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Головним управлінням ДФС у м. Києві на підставі наказу від 23.03.2018 №4519, відповідно до підпункту 75.1.2, пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.5 пункту 78.1 статті 78, пункту 79.2 статті 79, пункту 82.2 статті 82 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову невиїзну перевірку платника податків ОСОБА_1 з питань дотримання вимог трудового законодавства за період з 01.01.2016 по 30.11.2017.

За результатами даної перевірки Відповідачем складено акт від 03.04.2018 №1667/26-15-42-03/ НОМЕР_1 , згідно із висновками якого перевіркою встановлено порушення Позивачем:

- підпункту «а» пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, а саме не нараховано, не утримано та не перераховано податок на доходи фізичних осіб за період з 01.07.2016 по 30.11.2017 у сумі 36954,00 грн.;

- пункту 51.1 статті 51 Податкового кодексу України, а саме не подано/подано недостовірну інформацію податкового розрахунку про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків суми утриманого з них податку за 3-4 квартали 2016 року, 1-3 квартали 2017 року;

- пункту 16-1 підрозділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, а саме не нараховано, не утримано та не перераховано військовий збір у сумі 3079,50 грн.;

- пункту 4 частини 2 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» за липень-грудень 2016 року, вересень 2017 року;

- пункту 1 частини 2 статті 6, пункту 1 статті 7, статті 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», а саме не нараховано єдиний соціальний внесок за період з 01.07.2016 по 3.11.2017 на загальну суму 45166,00 грн.

Позивачем подано заперечення на акт перевірки, за результатом розгляду якого Відповідачем висновки акта залишено без змін, а заперечення без задоволення, про що Позивача повідомлено листом від 26.04.2018 №20097/С/26-15-42-03-27.

На підставі акта перевірки Головним управлінням ДФС у м. Києві прийнято:

- податкове повідомлення-рішення від 02.05.2018 №0051764203, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 64779,00 грн., в тому числі основний платіж - 36954,00 грн., штрафні санкції - 27825,00 грн.;

- податкове повідомлення-рішення від 02.05.2018 №0051774203, яким збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору на суму 5355,75 грн., в тому числі основний платіж - 3079,50 грн., штрафні санкції - 2276,25 грн.;

- рішення про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 02.05.2018 №0051734203, яким застосовано штрафні санкції на суму 1190,00 грн.;

- рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 02.05.2018 №0051754203, яким застосовано штрафні санкції на суму 18781,40 грн.;

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 02.05.2018 №Ф-86, яким вимагається сплатити недоїмку з єдиного внеску на суму 45166,00 грн.

Не погоджуючись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, рішеннями про застосування штрафних санкцій, вимогою про сплату боргу (недоїмки) Позивачем оскаржено їх до суду.

Оцінивши за правилами статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Норми матеріального права в цій справі суд застосовує в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до підпункту 19-1.1.2 пункту 19-1.1 статті 19-1 Податкового кодексу України контролюючі органи контролюють своєчасність подання платниками податків та платниками єдиного внеску передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податків, зборів, платежів.

Підпунктом 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Згідно з пунктом 171.1 статті 171 Податкового кодексу України особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.

Відповідно до пункту 171.2 статті 171 Податкового кодексу України особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є а) податковий агент - для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні; б) платник податку - для іноземних доходів та доходів, джерело виплати яких належить особам, звільненим від обов`язків нарахування, утримання або сплати (перерахування) податку до бюджету.

Положеннями пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України Особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, та платники єдиного внеску зобов`язані: а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок; б) подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (з розбивкою по місяцях звітного кварталу), до контролюючого органу за основним місцем обліку. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку - фізичній особі податковим агентом, платником єдиного внеску протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності із зазначених питань не допускається.

Відповідно до підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України оподаткування доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику податку податковим агентом. Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 16-1.1.1 підпункту 16-1.1 статті 16-1 розділу ХХ Податкового кодексу України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.

При цьому, об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу, а відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу.

Згідно пункту 1 частини 2 статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» платник єдиного внеску зобов`язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Пунктом 1 частини 1 статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» визначено, що єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого) частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Водночас, сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», є недоїмкою та стягується з урахуванням пені та застосуванням штрафів.

Статтею 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» передбачено, що вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

Судом встановлено, що громадянами ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 подано до Генеральної прокуратури України заяву про злочин (вх. №245699-17 від 03.11.2017), у якій повідомлено, що ФОП ОСОБА_1 прийнято на випробувальний термін строком 1 місяць, після чого мало бути здійснено офіційне працевлаштування осіб, що успішно пройшли випробувальний термін. В подальшому з чотирьох названих осіб офіційно працевлаштовано тільки ОСОБА_2 , із рештою працівників трудові відносини у встановленому законодавством порядку не оформлено. Заявниками повідомлено про ряд порушень ОСОБА_1 трудового законодавства та просили притягнути останню до відповідальності (а.с. 110-115 т.І).

З матеріалів справи слідує, що ОСОБА_2 прийнято на роботу на посаду водія з 04.04.2017 та звільнено з роботи з 15.06.2017, що підтверджується відповідними наказами, виданими ФОП ОСОБА_1 .

Крім того, на адресу Головного управління ДФС у м. Києві надійшли письмові пояснення ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , у яких повідомлено про неутримання та неперерахування податку з доходів фізичних осіб, єдиного соціального внеску, військового збору із заробітної плати найманих працівників до бюджету, які працювали без укладання трудового договору (а.с. 123-126 т.І).

Так, у поясненнях ОСОБА_2 зазначено про те, що він працював у ФОП ОСОБА_1 на посаді водія в період з 22.12.2016 по 03.04.2017 без офіційного працевлаштування.

У поясненнях ОСОБА_5 зазначено, що вона працювала у ФОП ОСОБА_1 на посаді оператора ПК (приймання замовлень) в період з 18.07.2016 по 18.09.2017 без офіційного працевлаштування.

ОСОБА_4 надано пояснення, відповідно до яких вона працювала у ФОП ОСОБА_1 на посаді комірника в період з 10.04.2017 по 20.09.2017 без офіційного працевлаштування.

ОСОБА_3 у поясненнях зазначено, що він працював у ФОП ОСОБА_1 на посаді експедитора, комірника в період з 15.01.2017 по 20.09.2017 без офіційного працевлаштування.

На підставі наведених пояснень, Відповідачем в ході перевірки встановлено неутримання та неперерахування податку з доходів фізичних осіб, єдиного соціального внеску, військового збору із заробітної плати найманих працівників до бюджету, що стало підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, рішень про застосування штрафних санкцій, вимоги про сплату боргу (недоїмки).

Позивач заперечувала наявність трудових відносин із ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та наявність неоформлених трудових відносин із ОСОБА_2 . Стосовно останнього ОСОБА_1 зазначено, що він працював на посаді водія в період з 04.04.2017 по 15.06.2017.

На підтвердження наведених доводів Позивачем надано до матеріалів справи нотаріально засвідчену копію заяви ОСОБА_2 , яким в заяві зазначено, що претензій до ФОП ОСОБА_1 не має та просить вважати всі раніше підписані ним заяви стосовно невиплати заробітної плати ОСОБА_1 недійсними, вказані у них відомості спростовує та зазначає, що вони не відповідають дійсності.

Також надано нотаріально засвідчену копію заяви ОСОБА_4 , у якій зазначено, що у трудових відносинах із ФОП ОСОБА_1 ніколи не перебувала та не перебуває станом на дату підписання заяви. Просить вважати всі раніше підписані нею заяви стосовно перебування у трудових відносинах з ФОП ОСОБА_1 недійсними, вказані у них відомості спростовує та зазначає, що вони не відповідають дійсності.

Позивачем також надано до матеріалів справи незасвідчену копію заяви ОСОБА_3 , яку суд відхиляє як доказ у справі, з підстав незасвідчення такої копії у встановленому законодавством порядку.

Відносно ОСОБА_5 . Позивачем не надано жодних доказів на спростування пояснень, наданих першою до Генеральної прокуратури України та Головного управління ДФС у м.Києві.

Стосовно нотаріально посвідчених заяв ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , суд зазначає, що такі заяви також не приймаються як належний і допустимий доказ, з огляду на наступне.

Відповідно до вимог частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з частинами 1-2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Вимогами статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (частина 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

У наданих Позивачем нотаріально засвідчених копіях заяви ОСОБА_2 та ОСОБА_4 містяться відомості, які суперечать раніше наданій інформації даними особами до Генеральної прокуратури України та Головного управління ДФС у м.Києві.

При цьому, матеріали справи не містять доказів звернення ОСОБА_2 та ОСОБА_4 до Генеральної прокуратури України та Головного управління ДФС у м.Києві із заявами/клопотання щодо відкликання поданих раніше заяв.

Крім того, Позивачем не надано доказів звернення до правоохоронних органів з заявами про вчинення злочину щодо неї шляхом подання ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 до органів прокуратури та податкових органів недостовірних відомостей.

Посилання Позивача на зацікавленість вказаних осіб у вирішенні даної справи суд відхиляє, оскільки Позивачем не зазначено в чому полягає така зацікавленість.

Враховуючи встановлені обставини справи, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, рішень про застосування штрафних санкцій та вимоги про сплату боргу (недоїмки), оскільки Відповідачем належними доказами доведено факт виявленого порушення ОСОБА_1 вимог законодавства, а останньою, в свою чергу, такі факти не спростовано.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до частини 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані докази, а також доводи стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись положеннями статей 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 - відмовити повністю.

Рішення суду, відповідно до частини 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ).

Відповідач: Головне управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 44116011, адреса: 04655, м.Київ, вулиця Шолуденка, 33/19).

Суддя Н.М. Клименчук