Рішення № 99118291, 13.08.2021, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2021 року справа № 580/4132/21

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Рідзеля О.А., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

22.06.2021 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшов позов ОСОБА_1 (далі – позивач) до Міністерства юстиції України (далі – відповідач), в якому позивач просить:

визнати протиправними дії відповідача щодо повернення матеріалів про призначення та виплату позивачу одноразової грошової допомоги до Департаменту з питань виконання кримінальних покарань;

зобов`язати відповідача призначити та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу у зв`язку з установленням 2 групи інвалідності за захворюванням, пов`язаним з проходженням служби в органах внутрішніх справ у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на час інвалідності.

Позов мотивовано тим, що відповідач протиправно відмовив у нарахуванні і виплаті одноразової грошової допомоги, право на яку має за законом. Позивач наголошував, що Закон України від 20.12.1990 №565-XII “Про міліцію” (далі – Закон №565-XII), Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №850 (далі – Порядок №850), містять виключний перелік підстав для відмови у виплаті одноразової грошової допомоги, наявності яких у позивача не встановлено. Тому, на думку позивача він має право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до ч.6 ст.23 Закону №565-XII. Тому просив задовольнити позов.

Ухвалою від 29.06.2021позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати на виконання ст.12 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, встановлено відповідачам строк надання відзиву на позовну заяву.

20.07.2021 відповідач подав суду відзив на позовну заяву, в якому він просить суд у задоволенні позову відмовити. Вказує, що позивач звільнений зі служби 02.11.2009, а група інвалідності йому встановлена 08.12.2020 повторно, тобто через 11 років після звільнення. Водночас, матеріали позивача не містили доказів щодо первинного огляду позивача. Тому повернення матеріалів на доопрацювання відбулось обґрунтовано.

26.07.2021 позивач подав суду відповідь на відзив з аналогічними позовній заяві доводами.

Оскільки сторони клопотань про розгляд справи з їх повідомленням (викликом у судове засідання) суду не надали, суд вирішив розглянути справу у спрощеному провадженні без їх виклику (у письмовому провадженні).

Оцінивши доводи сторін, дослідивши письмові докази, суд встановив таке.

11.09.2014 Міжрайонною МСЕК №2 м. Черкаси позивачу встановлена 2 група інвалідності безтерміново у зв`язку із загальним захворюванням (довідка серії 10 ААВ №857513).

08.12.2020 Обласною МСЕК №1 м. Черкаси позивачу встановлена 2 група інвалідності безтерміново у зв`язку із захворюванням, пов`язаним з проходженням служби в ОВС (довідка до акта огляду МСЕК від 08.12.2020 серії 12 ААБ №776447), та визначено 80% втрати працездатності (довідка від 08.12.2020 серії 12 ААА №044376).

У зв`язку з цим, позивач звернувся до Департаменту з питань виконання кримінальних покарань із заявою від 19.01.2021 про виплату йому одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням 2 групи інвалідності у зв`язку із захворюванням, пов`язаним з проходженням служби в ОВС.

До заяви додав копії: паспорта та РНОКПП; довідок МСЕК від 08.12.2020; постанови ВЛК; висновку службового розслідування.

01.03.2021 Департаментом з питань виконання кримінальних покарань складено висновок про призначення позивачу одноразової грошової допомоги. Висновок підписано 01.03.2021 заступником начальника Департаменту з питань виконання кримінальних покарань І. Несин.

Вказаний висновок разом поданими позивачем документами направлений Міністерству юстиції України.

За наслідками розгляду цих документів відповідач листом від 12.04.2021 №112/16.3.2/-21 повернув матеріали до Департаменту з питань виконання кримінальних покарань на доопрацювання із зазначенням, що оформлення наданих матеріалів не відповідає вимогам Порядку №850.

Не погоджуючись із такою відмовою, позивач звернувся в суд з позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд зазначає, що відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ч.5 ст.23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» (у редакції станом на час звільнення позивача зі служби) на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюються дія статей 22 і 23 Закону України "Про міліцію", а також порядок і умови проходження служби та грошового забезпечення, передбачені для працівників органів внутрішніх справ. На працівників кримінально-виконавчої служби поширюються умови оплати праці, передбачені для працівників органів внутрішніх справ, які не мають спеціальних звань.

На підставі ч.6 ст.23 Закону №565-XII у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов`язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров`я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

На виконання пункту 2 розділу II “Прикінцевих положень” Закону України від 13.02.2015 № 208-VIII “Про внесення змін до статті 23 Закону України “Про міліцію” щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва працівника міліції Кабінетом Міністрів України затверджено Порядок №850, що набрав чинності з 31.10.2015.

Пунктом 1 Порядку №850 встановлено, що даний порядок визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції.

Згідно з п.2 Порядку № 850 днем виникнення права на отримання грошової допомоги у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

Пунктом 3 Порядку № 850 визначені окремі підстави, які надають право на призначення і виплату одноразової грошової допомоги, однією із яких є установлення працівникові міліції інвалідності, внаслідок захворювання, що мало місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ. При цьому розмір такої допомоги залежить від встановленої групи інвалідності (200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи).

Пунктом 7 Порядку №850 визначено перелік документів, які подає за місцем служби працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності.

Відповідно до пункту 8 Порядку №850 керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 Порядку, висновок щодо виплати грошової допомоги, а також у разі загибелі (смерті) працівника міліції: витяг з наказу про виключення загиблого (померлого) працівника міліції із списків особового складу; витяг з особової справи про склад сім`ї загиблого (померлого) працівника міліції.

МВС в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови (пункт 9 вказаного Порядку № 850).

Для вирішення спору суд врахував правову позицію Верховного Суду (далі – ВС) у подібній категорії справ щодо призначення одноразової грошової допомоги, викладену у постанові від 30.01.2018 у справі №822/1579/17, яка відповідно до ч.5 ст.242 КАС України обов`язкова для врахування судом.

Так, з аналізу викладених норм Порядку №850 ВС у вказаному рішенні вказав, що після надходження передбачених Порядком документів МВС України зобов`язане прийняти одне з двох рішень: про призначення або про відмову в призначенні вказаної грошової допомоги.

Відповідно до Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 12.04.2005 № 34/5, наказ, розпорядження, постанова, рішення – акти організаційно-розпорядчого характеру чи нормативно-правового змісту, що видається суб`єктом нормотворення у процесі здійснення ним виконавчо-розпорядчої діяльності з метою виконання покладених на нього завдань та здійснення функцій відповідно до наданої компетенції з основної діяльності, адміністративно-господарських або кадрових питань, прийнятий (виданий) на основі Конституції та інших актів законодавства України, міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та спрямований на їх реалізацію, спрямування регулювання суспільних відносин у сферах державного управління, віднесених до його відання.

Отже, лист відповідача від 12.04.2021 №112/16.3.2/-21 за наслідками розгляду документів позивача про призначення йому одноразової грошової допомоги за змістом та формою не може вважатись “рішенням про відмову” у розумінні вищевикладених норм.

Відповідач не прийнявши за результатом розгляду документів про виплату позивачу одноразової грошової допомоги, жодного з рішень та повернувши зазначеним листом Департаменту з питань виконання кримінальних покарань матеріали про призначення позивачу одноразової грошової допомоги, діяв всупереч вимогам п.9 Порядку №850.

Отже, у спірних обставинах відповідач протиправно допустив бездіяльність, оскільки не прийняв у встановлений законом строк рішення за наслідками розгляду документів позивача щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги.

Фактично відповідач допустив бездіяльність, оскільки не прийняв рішення щодо суті клопотання позивача у встановлений законом строк. Отже, має місце протиправна бездіяльність.

Виконуючи завдання адміністративного суду, передбачене у ст.2 КАС України, суд дійшов висновку для належного судового захисту порушених прав позивача визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо неприйняття рішення за заявою позивача та протиправними його дії щодо повернення матеріалів стосовно призначення і виплати позивачу одноразової грошової допомоги у зв`язку з установленням 2 групи інвалідності.

Щодо посилання відповідача у листі від 12.04.2021 №112/16.3.2/-21 на п.4 Порядку №850, яким передбачено, що якщо протягом двох років працівникові міліції після первинного встановлення інвалідності із втратою працездатності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає йому право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі, виплата проводиться з урахуванням раніше виплаченої суми, суд зазначає таке.

Суд врахував, що вказаною нормою встановлено, що у разі установлення особі іншої групи інвалідності або підстави, яка дає право на виплату грошової допомоги у більшому розмірі, позивачу така різниця виплачується не пізніше двох років після первинного встановлення інвалідності.

Водночас, як установлено судом позивачу інвалідність 2 групи у зв`язку із захворюванням, пов`язаним з проходженням служби в ОВС, що дає право на призначення вказаної допомоги установлена 08.12.2020.

11.09.2014 позивачу встановлена 2 група інвалідності у зв`язку із загальним захворюванням, що не давала позивачу права на призначення одноразової грошової допомоги.

Отже, у спірних правовідносинах п.4 Порядку №850 застосуванню не підлягає.

Крім того, вичерпний перелік випадків, за яких особі може бути відмовлено у призначенні грошової допомоги, визначено у пункті 14 Порядку №850, а саме: учинення ним злочину, адміністративного правопорушення або дисциплінарного проступку; учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння; навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, установленого судом); подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати грошової допомоги. Підстави, з якої виходив відповідач, відмовляючи позивачу у нарахуванні та виплаті одноразової грошової допомоги, вказана норма не містить.

Суд врахував, що відповідач не навів, визначених у пункті 14 Порядку №850 підстав для відмови у призначенні та виплаті позивачу одноразової грошової допомоги, а викладені у листі від 12.04.2021 №112/16.3.2/-21 не узгоджуються з наведеними у п.14 Порядку №850 підставами для відмови.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача призначити та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу у зв`язку з установленням 2 групи інвалідності, суд зазначає таке.

На підставі абз.2 ч.4 ст.245 КАС України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.5 КАС України способом захисту прав особи від протиправної бездіяльності суб`єкта владних повноважень є визнання її протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Тобто дії, які він повинен вчинити за законом.

Суд наголошує, що відповідно до ст.13 Європейської конвенції з прав людини кожен, чиї права, свободи визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний спосіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до ст.17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Крім того, відповідно до рішення Конституційного суду України від 30.01.2003 у справі №1-12/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).

Оскільки протиправна бездіяльність відповідача полягає у неприйнятті ним жодного з рішень, які передбачені п.9 Порядку № 850, виконуючи завдання адміністративного суду, передбачене у ст.2 КАС України, суд дійшов висновку, що належним способом захисту прав позивача є зобов`язання відповідача відповідно до вимог п.9 Порядку № 850 прийняти рішення за наслідками розгляду заяви позивача від 19.01.2021 з доданими документами, в якому мають бути чітко зазначені визначені законом підстави щодо вказаного у ньому результату її вирішення.

У зв`язку із вищевикладеним суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, відсутні підстави для розподілу судових витрат.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 241-246, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Міністерства юстиції України щодо неприйняття рішення за заявою ОСОБА_1 від 19.01.2021 про призначення і виплату йому одноразової грошової допомоги у зв`язку з установленням 2 групи інвалідності.

Зобов`язати Міністерство юстиції України (01001, м.Київ, вул. Архітектора Городецького, буд.13; код ЄДРПОУ 00015622) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) від 19.01.2021 з доданими документами про призначення і виплату йому одноразової грошової допомоги у зв`язку з установленням 2 групи інвалідності і прийняти відповідно до ст.23 Закону України “Про міліцію” та п.9 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850, рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

2. Судові витрати розподілу не підлягають.

3. Копію рішення направити учасникам справи.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом 30 днів з складення повного тексту судового рішення.

Суддя О.А. Рідзель