Рішення № 99117795, 12.08.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

12 серпня 2021 р. № 520/3797/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Кухар М.Д.

при секретарі судового засідання - Койдан Ю.О.,

за участю:

представника позивача - Громова А.В.,

представника відповідача - Гунтар Г.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Лан" до Головного управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Лан", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №00005370710 від 19.10.2020 року Головного управління ДПС у Харківській області;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №00005410710 від 19.10.2020 року Головного управління ДПС у Харківській області.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що фахівцями Головного управління Державної податкової служби у Харківській області було проведено фактичну перевірку ТОВ Агрофірма «ЛАН» за період з 01.04.2020 року у частині обліку, ліцензування, виробництва, зберігання та транспортування пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва та обігу спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального. За наслідками цієї перевірки був складений акт від 23.09.2020 року, яким були встановлені такі порушення чинного законодавства: зберігання пального без наявності відповідної ліцензії в період з 06.04.2020 року по 13.07.2020року; ненадання документів, що належать або пов`язані з предметом перевірки згідно з запитом від 17.09.2020 року.

Позивач вважає, що накладення штрафів та винесення оскаржуваних податкових повідомлень рішень є неправомірним, оскільки в ході проведених перевірок встановлено факти, що не відповідають дійсності.

Тобто, вказаним вище актом перевірки, який став підставою для прийняття оскаржуваних рішень, на погляд позивача безпідставно встановлено факти зберігання пального за відсутністю відповідної ліцензії, оскільки такий висновок зроблений лише на підставі фактів купівлі ТОВ Агрофірма «ЛАН» певної кількості паливно-мастильних матеріалів, які підтверджені виключно акцизними накладними.

Ухвалою суду від 23.03.2021 року відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження.

Відповідач - ГУ ДПС у Харківській області у своєму відзиві на позов зазначив, що посадовими особами ГУ ДПС на підставі наказу ГУ ДПС від 14.09.2020 № 3093 здійснена фактична перевірка позивача. Підставою для проведення перевірки став лист Державної податкової служби України від 11.08.2020 № 13939/7/99-00-07-05-03-07, який надійшов до ГУ ДПС у Харківській області та в якому вказується на необхідність проведення перевірки декількох підприємств, серед яких був ТОВ «ЛАН».

В ході перевірки встановлені ряд порушень вимог законодавства, що знайшло своє відображення в акті фактичної перевірки. Відповідач вважає, що контролюючим органом були правомірно прийняті податкові повідомлення рішення. З урахуванням чого, відповідач просив суд залишити без задоволення позовні вимоги.

Представником позивача надана відповідь на відзив, в якій позивач з доводами податкового органу, викладеними у відзиві на позов - не погодився, зазначивши при цьому, що факт порушення платником податків обов`язку з надання документів до перевірки обов`язково має бути підтвердженим відповідним актом, який не є тотожним Акту фактичної перевірки, але ж відповідачем такого Акту не складалось.

Позивач звернув увагу на те, що зберігання пального позивачем фактично не здійснювалося. Позивач посилався не те, що отримане ним пальне не зберігалося у стаціонарних місцях зберігання, а при отриманні зливалося в належні ТОВ Агрофірмі «Лан» ємності (цистерни) та негайно розвозилося по земельним ділянкам, які знаходяться у користуванні позивача. Факт наявності у власності позивача відповідних двох пересувних цистерн підтверджений відповідними свідоцтвами про державну реєстрацію, що були додані до позову. Обсяг таких пересувних цистерн становить 16 кубічних метрів кожна, що складає 16 000 літрів у кожній цистерні. У зв`язку з відсутністю документів на підтвердження вказаного обсягу, позивач звернувся до відповідного суб`єкту оціночної діяльності щодо надання такого підтвердження. Факт заправлення отриманого пального саме у пересувні цистерни підтверджений документами, які долучені до матеріалів справи.

У судовому засіданні, представник позивача підтримав доводи заявленого позову, просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі з підстав, викладених у ньому та наданих доказів до матеріалів справи.

Представник Головного управління ДПС у Харківській області вимоги заявленого позову не визнав, зазначив, що податкові повідомлення - рішення, оскаржувані ТОВ Агрофірмою "Лан" є законними та такими, що відповідають вимогам чинного законодавства, а позов вважає - безпідставним, та таким, що задоволенню не підлягає.

Представник ГУ ДПС у Харківській області зазначив, що контролюючим органом прав та інтересів позивача не порушено, правомірність винесених рішень контролюючого органу підтверджена актом про результати проведення фактичної перевірки господарської діяльності позивача та додатками до нього.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, доводи позову та відзиву на позов, пояснення позивача та відповідача, зібрані докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні відносини, суд виходить з наступних підстав та мотивів.

До Головного управління ДПС у Харківській області надійшов лист Державної податкової служби України (далі - ДПС України) від 11.08.2020 № 13939/7/99-00-07-05-03-07, в якому вказувалось на необхідність проведення перевірки декількох підприємств, серед яких був ТОВ «ЛАН» у зв`язку з тим, що починаючи з 01.04.2020 ці підприємства отримували через пересувні акцизні склади значні обсяги пального з доставкою, при цьому не реєстрували акцизні склади, не отримували ліцензії на право оптової торгівлі та зберігання пального.

У зв`язку з отриманням вищезазначеної інформації ГУ ДПС у Харківській області видано наказ про проведення фактичної перевірки від 14.09.2020 № 3093 (а.с. 8).

На підставі виданого наказу від 14.09.2020 № 3093 та відповідних направлень посадовими особами Головного управління ДПС у Харківській області була проведена фактична перевірка підприємства позивача. Підставами для проведення перевірки зазначено: пп. 80.2.2 та пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України.

За результатами перевірки складено акт від 24.09.2020 № 486/20/02/РРО/31787016, яким зафіксовано зберігання ТОВ «ЛАН» пального без наявності відповідної ліцензії, а саме: ТОВ «ЛАН» здійснювало купівлю та отримало пальне (важкі дистиляти (газойлі) код товару згідно з УКТ ЗЕД 2710194300) у таких обсягах:

- від ТОВ «Мозир Україна» відповідно до акцизної накладної від 06.04.2020 № 1655 - 8 000,95 літрів, відповідно до акцизної накладної від 13.04.2020 № 1804 - 12 971,63 літри;

- від ТОВ «ОВІС ТРЕЙД» відповідно до акцизної накладної від 08.05.2020 № 4767 - 12 014,55 літрів;

- від ТОВ «НАФТОБІЗНЕС КОНТРАКТ» відповідно до акцизної накладної від 22.06.2020 № 3358 - 9 234,13 літрів, відповідно до акцизної накладної від 06.07.2020 № 4141 - 9 199,03 літри, відповідно до акцизної накладної від 13.07.2020 № 4587 - 5 618,93 літри.

В усіх перерахованих акцизних накладних, виписаних контрагентами - постачальниками, зазначена адреса місця зберігання пального, яка не є акцизним складом: Харківська обл., Барвінківський район, с. Мечебилове, вул. Центральна, 1.

Як встановлено під час розгляду справи, перед початком перевірки керівнику позивача було надано запит про надання документів, які стосуються предмету перевірки та попереджено, що ненадання документів тягне за собою відповідальність відповідно до ст. 121 Податкового кодексу України (далі - ПК України).

Позивачем жодного документу на вимогу контролюючого органу надано не було, чим порушені вимоги п. 85.2 ст. 85 ПК України .

Отже, вказаним актом були встановлені такі порушення чинного законодавства: зберігання пального без наявності відповідної ліцензії в період з 06.04.2020 року по 13.07.2020року; ненадання документів, що належать або пов`язані з предметом перевірки згідно з запитом від 17.09.2020 року.

Таким чином, перевіркою встановлено, що позивачем порушено вимоги ст. 15 Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального», далі - Закон № 481), відповідно до якої зберігання пального здійснюються суб`єктами господарювання всіх форм власності за наявності ліцензії.

Акт був вручений особисто керівнику ТОВ Агрофірми «ЛАН» 23 вересня 2020 року безпосередньо в приміщенні ГУ ДПС у Харківській області.

Зазначені обставини не заперечуються сторонами по справі.

На підставі висновків Акту перевірки керівником контролюючого органу прийнято податкові повідомлення-рішення від 19.10.2020: № 00005370710, яким до позивача за порушення вимог ст. 15 Закону № 481 застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 500000,00 гривень; № 00005410710, яким до позивача за порушення п. 85.2 ст. 85 ПК України застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1 020,00 гривень.

Як встановлено під час розгляду справи позивач здійснював процедуру адміністративного оскарження вказаних податкових повідомлень-рішень, звернувшись з відповідними скаргами до ДПС України 30 жовтня 2020 року. Рішенням Державної податкової служби України від 12.02.2021 року податкові повідомлення0рішення №№00005370710, 00005410710 від 19 жовтня 2020 року було залишено без змін, а скарги ТОВ Агрофірми «ЛАН» - без задоволення.

Позивач, не погоджуючись з прийнятими відносно нього податковими повідомленнями-рішеннями, звернувся до суду з даним позовом. На думку позивача, контролюючий орган повинен був пересвідчитися як саме здійснювалася купівля пального, яким чином здійснювалася його доставка, чи зберігалося таке пальне у стаціонарних сховищах чи резервуарах, чи взагалі підпадали дії ТОВ Агрофірми «ЛАН» під розуміння зберігання пального як відповідної діяльності тощо. Без врахування таких фактів та обставин контролюючий орган не міг завершувати перевірки, складати акт та приймати оскаржуване рішення.

По суті спірних правовідносин судом зазначається наступне.

Згідно п.п.20.1.4 п.20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право: проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до п.п.61.1 статті 61 Податкового кодексу України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Також, підпунктом 62.1.3 п.62.1 статті 62 Податкового кодексу України визначено, що податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

У пункті 75.1 ст.75 ПК України вказано, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Відповідно до п. 80.1 ст. 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Згідно з п. п. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Отже, з аналізу норм п. п. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України вбачається, що поєднано дві окремі підстави для призначення проведення фактичної перевірки, а саме: першою підставою є наявність та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення платником податків вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками; другою (самостійно, незалежною від першої) підставою є здійснення функцій, визначених законом у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Враховуючи викладене, а також зміст функцій, закріплених в підпунктах 19 -1.1.14, 19 -1.1.16, 19-1.1.17 п. 19-1 ст. 19-1 ПК України, обов`язок по виконанню яких покладено на органи державної фіскальної служби, у даних правових відносинах ГУ ДПС у Сумській області мало право на призначення проведення фактичної перевірки позивача.

Суд під час розгляду справи враховує правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 22.05.2018 року у справі №810/1394/16, відповідно якої здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального є самостійною обставиною з якою законодавець пов`язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб`єктів господарювання за умови дотримання процедурних питань (прийняття наказу, вручення наказу, направлень, пред`явлення службових посвідчень) та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства. В даному випадку достатньо факту покладення на контролюючий орган здійснення контролю за дотриманням норм законодавства у відповідній сфері правовідносин (виробництво і обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального).

Під час розгляду справи позивачем не заперечувалось, що протягом квітня - липня 2020 року ним здійснювалось придбання пального у значних обсягах, однак заперечує проти самого факту зберігання пального.

Платник зазначає, що заправка пального відбувалась у баки його транспортних засобів.

Позивач вважає, що факт придбання платником паливно-мастильних матеріалів, який був встановлений під час перевірки, сам по собі не є тотожним здійсненню діяльності зі зберігання пального, а тому у ТОВ Агрофірма «ЛАН» не виникало обов`язку отримувати ліцензію на право зберігання пального, якщо таке пальне було завантажене у паливні баки транспортних засобів.

Як встановлено в ході розгляду справи та не заперечується самим позивачем, підприємство дійсно протягом квітня - липня 2020 року здійснювало придбання пального з метою його використання в господарській діяльності для заправлення сільськогосподарських машин та техніки. Але ж зберігання не здійснював, оскільки позивачеві на праві власності належать дві машини для внесення рідких органічних добрив МЖУ-16П та МЖГ-16, які фактично є пересувними цистернами та використовуються саме для заправлення пальним сільськогосподарських машин та техніки безпосередньо за місцем їх роботи.

Суд з цього приводу зазначає, що відповідно до вимог ст. 15 Закону України № 481 суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) або місцезнаходженням постійного представництва.

Згідно з ч. 8 ст. 15 Закону № 481 суб`єкти господарювання отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб`єкта господарювання.

У частині 19 ст. 15 Закону № 481 закріплено, що ліцензія на право зберігання пального не отримується на місця зберігання пального, що використовуються суб`єктами господарювання для зберігання пального, яке споживається для власних виробничо- технологічних потреб виключно на нафто- та газовидобувних майданчиках, бурових платформах і яке не реалізується через місця роздрібної торгівлі.

Крім того, ч. 20 ст. 15 Закону № 481 передбачено, що суб`єкти господарювання, які здійснюють роздрібну, оптову торгівлю пальним або зберігання пального виключно у споживчій тарі до 5 літрів, ліцензію на роздрібну або оптову торгівлю пальним або ліцензію на зберігання пального не отримують.

Аналізуючи наведені норми законодавства, можна дійти до висновку, що суб`єкти господарювання, які отримують пальне для власних потреб та здійснюють діяльність з його зберігання, у тому числі, з метою подальшого використання у господарській діяльності, повинні отримати ліцензію в органах податкової служби, за винятками, встановленими наведеною вище нормою закону, жодне з яких не стосується позивача.

Статтею 17 Закону № 481 визначено, що у разі зберігання пального без наявності ліцензії до суб`єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу у розмірі 500 000,00 гривень.

Як встановлено під час розгляду справи, ТОВ «ЛАН» 15.07.2020 отримало ліцензію на право зберігання пального за цією адресою терміном дії з 19.07.2020 по 19.07.2025 (позивач звернувся до ГУ ДПС за отриманням ліцензії лише 30.06.2020).

Тобто, у періоді з 06.04.2020 року по 13.07.2020року підприємство позивача відповідної ліцензії не мало.

Отже, суд приходить до висновку, що вимоги заявленого позову в частині скасування податкового повідомлення-рішення № 00005370710 від 19.10.2020, яким до позивача за порушення вимог ст. 15 Закону № 481 застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 500000,00 гривень - є такими, що задоволенню не підлягають.

Стосовно скасування податкового повідомлення-рішення № 00005410710 від 19.10.2020, яким за порушення п. 85.2 ст. 85 ПК України до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1 020,00 гривень, судом враховується наступне.

Судовим розглядом встановлено, що під час проведення перевірки 17.09.2020 особисто керівнику ТОВ «ЛАН» був вручений запит про надання документів у термін до 17 год. 00 хв. 21.09.2020, однак витребувані документи посадовим особам ГУ ДПС надані не були, що є порушенням п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України (далі - ПК України), відповідно до якого платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки.

Згідно до вимог п. 85.2 ст.85 ПК України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Однак, в порушення вимог п. 85.2 ст. 85 ПК України позивачем жодного документу на вимогу контролюючого органу надано не було.

Відповідно до п. 44.6 ст. 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в пункті 86.7 статті 86 цього Кодексу, платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

У судовому засіданні, яке відбулось 01.07.2021, представник позивача надав до суду Звіт про оцінку майна від 02.06.2021.

У судовому засіданні 08.07.2021, представник позивача надав до суду матеріали щодо обліку пального у ТОВ «ЛАН».

Проте, судом враховується той факт, що під час проведення перевірки позивачем на вимогу контролюючого органу витребуваних документів на запит не надано.

Відповідно до частини 2 статті 74 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджувати іншими засобами доказування.

Відтак, суд не може брати до уваги документи, надані платником податків до матеріалів справи на підтвердження доводів про неправомірність прийнятого щодо нього за результатам перевірки рішення, які не були надані під час перевірки або протягом п`яти робочі днів з дня, наступного за днем отримання акта перевірки, оскільки ці документи і відповідають вимозі щодо допустимості доказів у адміністративній справі.

А тому, суд не вбачає правових підстав для задоволення вимог заявленого позову і в цій частині позовних вимог.

Отже, з урахуванням встановлених в ході розгляду справи обставин, суд доходить висновку, що на підставі встановлених під час проведення фактичної перевірки порушень законодавства, які зафіксовані належним чином в акті перевірки № 486/20/02/РРО/31787016 від 24.09.2020, контролюючим органом були правомірно прийняті податкові повідомлення рішення № 00005370710 від 19.10.2020 року та № 00005410710 від 19.10.2020 року, у зв`язку з чим у суду відсутні підстави для їх скасування та задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідачем в даній справі доведено правомірність і обґрунтованість прийнятого рішення.

У ході розгляду справи суд надав оцінку усім обставинам справи, які мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та аргументам сторін, які впливають на результат вирішення спору.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно статті 139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 2, 6-11, 14, 77, 139, 243-246, 250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, –

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Лан" до Головного управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Скарга може бути подана у порядку п.15.5 Розділу VII КАС України до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення виготовлено 19 серпня 2020 року.

Суддя Кухар М.Д.