Ухвала суду № 99117372, 15.08.2021, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 947/24697/21

Провадження № 1-кс/947/11194/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.08.2021 року

Слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси Чаплицький В.В., при секретарі судового засідання Нечитайло Є.О., за участю прокурора Книжника В.О., захисника підозрюваного – адвоката Васильєва Ю.Ю., підозрюваного ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі клопотання старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Одеській області Паєвської О.А. погоджене прокурором Суворовської окружної прокуратури міста Одеси Книжником В.О. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою №12021160000001131 від 11.08.2021 року відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт.Березанка Миколаївської області, громадянина України, працюючого на посаді старшого державного виконавця Першого Київського відділу ДВС в м. Одеса Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого

підозрюваного у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Досудовим розслідуванням встановлено, що згідно наказу виконувача обов`язків начальника Головного територіального управління юстиції в Одеській області № 10-к від 26.12.2019 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , призначено на посаду старшого державного виконавця Першого Київського відділу Державної виконавчої служби у місті Одеса Пiвденного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

Так, ОСОБА_1 , будучи старшим державним виконавцем Першого Київського відділу Державної виконавчої служби у місті Одеса Пiвденного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), у розумінні примітки 1 статті 364 КК України, є службовою особою.

Згідно статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 10.08.2021 звернулася із заявою до Першого Київського відділу Державної виконавчої служби у місті Одесі Пiвденного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про зняття арешту з її майна, накладеного у межах виконавчих проваджень ВП 60760165 та ВП 61595091, у яких вона є боржником, до якої долучила копії свого РНОКПП, паспорта громадянина України та квитанцій про оплату боргів за виконавчими провадженнями.

Її заяву передано на виконання старшому державному виконавцю Першого Київського відділу Державної виконавчої служби у місті Одесі Пiвденного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Шапоренку Д.В.

Далі, у цей же день, приблизно об 11:45 годині, вона зустрілась з ОСОБА_1 , який запросив її до свого службового кабінету №4, який знаходиться на першому поверсі Першого Київського відділу Державної виконавчої служби у місті Одесі Пiвденного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) за адресою: 65065, м. Одеса, вул. Генерала Петрова, 1, у якому він роздрукував з реєстру постанови про відкриття виконавчих проваджень ВП 60760165 та ВП 61595091.

На запитання ОСОБА_2 коли скасують арешт, зокрема за виконавчим провадженням ВП 61595091, ОСОБА_1 відповів, що заява про скасування арешту передається до Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), де її розглядають, після чого вона повертається, лише після чого знімається арешт з майна, що буде не раніше, ніж через два тижні.

ОСОБА_2 вказала, що це дуже довго і за законом арешт повинен зніматися протягом доби після погашення боргу, після чого у ОСОБА_1 , з використанням наданої йому влади та службового становища, всупереч вищевказаним вимогам Конституції України, Закону України «Про запобігання корупції», Законів України «Про державну службу», «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», «Про виконавче провадження», Загальних правил етичної поведінки державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування, Посадової інструкції, виник злочинний умисел на вимагання та отримання неправомірної вигоди від ОСОБА_2 за усунення штучних перешкод, прискорення процесу зняття арешту з майна боржника.

Приступивши до реалізації свого злочинного умислу, спрямованого на вимагання та отримання неправомірної вигоди, ОСОБА_1 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи умисно, з корисливих мотивів, бажаючи мати дохід від незаконної діяльності, висунув вимогу ОСОБА_2 про те, що за прискорення процесу зняття арешту з її майна їй необхідно передати неправомірну вигоду в розмірі 300 доларів США.

В свою чергу, ОСОБА_2 , будучи поставленою в умови, за яких відмова від надання неправомірної вигоди обмежить її законні права та інтереси, вимушено погодилася на пропозицію ОСОБА_1 .

Так, 13.08.2021, близько 11:00 годині, ОСОБА_2 під час особистого прийому ОСОБА_1 за місцем, де останній здійснює свою службову діяльність, а саме у приміщенні службового кабінету №4, що розташовується на першому поверсі будівлі Першого Київського відділу Державної виконавчої служби у місті Одесі Пiвденного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) за адресою: 65065, м. Одеса, вул. Генерала Петрова, 1, доводячи свій злочинний умисел, спрямований на вимагання та отримання неправомірної вигоди від ОСОБА_2 , повідомив останній, що для отримання в цей день постанови про зняття арешту з її майна їй необхідно передати йому неправомірну вигоду, а саме суму грошових коштів, яка була обумовлена під час попередньої зустрічі, – 300 доларів США, з яких 200 доларів одразу, а іншу частину в сумі 100 доларів США після виготовлення постанови.

В свою чергу, ОСОБА_2 , виконуючи вказівки ОСОБА_1 , передала йому грошові кошти в сумі 200 доларів США, про необхідність надання яких він їй повідомив, за вчинення ним у її інтересах дій – сприяння видачі постанови про зняття арешту з її майна, з використанням наданої йому влади та службового становища, після чого звернув ці кошти на свою користь.

Далі, у цей же день, орієнтовно о 12:35 годині, ОСОБА_2 , виконуючи вказівки ОСОБА_1 , за місцем, де останній здійснює свою службову діяльність, а саме у приміщенні службового кабінету №4, що розташовується на першому поверсі будівлі Першого Київського відділу Державної виконавчої служби у місті Одесі Пiвденного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) за адресою: 65065, м. Одеса, вул. Генерала Петрова, 1, передала йому іншу частину грошових коштів в сумі 100 доларів США, про необхідність надання яких він їй повідомив, з використанням наданої йому влади та службового становища, після чого звернув ці кошти на свою користь.

Після одержання вищевказаним чином неправомірної вигоди ОСОБА_1 видав ОСОБА_2 примірник постанови про зняття арешту з її майна у виконавчому провадженні.

Після цього, 13.08.2021 о 13.22 год. ОСОБА_1 було затримано працівниками правоохоронних органів в порядку ст. 208 КПК України, а його злочинну діяльність було припинено.

Сторона обвинувачення звертається з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обґрунтовуючи своє клопотання необхідністю запобігання ризикам передбачених п.1, п.3 ч.1 ст.177 КПК України.

Вивчивши клопотання та матеріали які обґрунтовують доводи клопотання, вислухавши думку учасників судового засідання, слідчий суддя приходить до наступного.

Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно ч.4 ст.194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частиною п`ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Згідно ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

При розгляді клопотання слідчого, виконуючи вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», слідчий суддя застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.

Відповідно до практики ЄСПЛ, «обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватись арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 § 1 (с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин» (K.F. проти Німеччини, 27.11.1997 р., § 57).

Згідно п.32 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фокс, Кембелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 року, та відповідно до п.219 рішення у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» («NechiporukandYonkalo v. Ukraine») від 21 квітня 2011 року, заява №42310/04 суд повторює, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

Згідно з практикою ЄСПЛ, зокрема п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» №35615/06 від 13.11.07 року - Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов`язана мати докази, достатні для пред`явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов`язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред`явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».

Крім того, слідчий суддя враховує правову позицію ЄСПЛ, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.

Згідно з позицією Європейського суду з прав людини, викладеною в п.84 рішення ЄСПЛ від 10.02.2011 року в справі «Харченко проти України», п.4 ст.5 Конвенції передбачає право заарештованих або затриманих осіб на судовий контроль щодо матеріально-правових і процесуальних підстав позбавлення їх волі, що, з погляду Конвенції, є найважливішими умовами забезпечення «законності». Це означає, що суд відповідної юрисдикції має перевірити не тільки питання дотримання процесуальних вимог національного законодавства, але й обґрунтованість підозри, яка послужила підставою для затримання, і законність мети, з якою застосовувались затримання та подальше тримання під вартою (див. справу «Буткевічус проти Литви» (Butkeviciusv. Lithuania) № 48297/99, п. 43, ЄКПЛ 2002-ІІ).

Крім того, Європейський суд з прав людини у п.п. 68-69 Рішення від 17.10.2013 року у справі «Таран проти України» зазначив, що пункт 1 статті 5 Конвенції вимагає, що для того, щоб позбавлення свободи не вважалося свавільним, не достатньо того, щоб цей захід здійснювався відповідно до національного законодавства; він також має бути необхідним за конкретних обставин (див. рішення від 27 лютого 2007 року у справі «Нештяк проти Словаччини» (Neљќбk v. Slovakia), заява № 65559/01, п. 74). На думку Суду, тримання під вартою відповідно до підпункту «с» пункту 1 статті 5 Конвенції має втілювати вимогу пропорційності, яка обумовлює існування обґрунтованого рішення, яким здійснюється оцінка відповідних аргументів «за» і «проти» звільнення (див. рішення у справі «Ладент проти Польщі» (Ladent v. Poland), заява № 11036/03, п. 55, ECHR 2008-... (витяги), і від 14 жовтня 2010 року у справі «Хайредінов проти України» (Khayredinov v. Ukraine), заява № 38717/04, п. 86).

Суд також постановив, що пункт 3 статті 5 Конвенції вимагає, що обґрунтування будь-якого строку тримання під вартою, незалежно від того, наскільки коротким він є, має бути переконливо продемонстроване владою. Аргументи «за» і «проти» звільнення, включаючи ризик того, що обвинувачений може перешкоджати належному провадженню у справі, не повинні оцінюватись абстрактно (in abstracto), але мають підтверджуватися фактичними даними. Ризик того, що обвинувачений може переховуватися, не може оцінюватися виключно на підставі ступеня тяжкості можливого покарання. Він має оцінюватися з урахуванням ряду інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування можливості переховування обвинуваченим, або доведуть, що така можливість є настільки невеликою, що вона не може обґрунтовувати досудове ув`язнення (див. рішення від 4 жовтня 2005 року у справі «Бекчєв проти Молдови» (Becciev v. Moldova), заява № 9190/03, пункти 56 і 59, з подальшими посиланнями).

Разом з тим, згідно п.99 рішення ЄСПЛ у справі «Геращенко проти України», визначаючи доцільність звільнення або подальшого тримання особи під вартою, відповідні органі державної влади зобов`язані розглянути також альтернативні заходи забезпечення її явки до суду.

Як вбачається з матеріалів клопотання, 13 серпня 2021 року ОСОБА_1 затримано в порядку ст.208 КПК України, за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України.

13 серпня 2021 року ОСОБА_1 вручене письмове повідомлення про його підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України.

Обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами, які наявні в матеріалах клопотання.

Враховуючи обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, який є умисним, корисливим злочином, його суспільно-небезпечний характер, а також тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні вказаного кримінального правопорушення, спосіб його вчинення, який був поєднаний з вимаганням неправомірної вигоди, слідчий суддя приходить до переконання про наявність достатніх підстав вважати про наявність ризику у вигляді можливого переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду, з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Беручи до уваги обґрунтованість підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, враховуючи кваліфікуючі ознаки даного діяння, які ставляться у вину підозрюваному, зокрема зайняття останнім службового становища, слідчий суддя приходить до переконання про наявність ризику у вигляді можливого впливу підозрюваного на свідків, які можуть повідомити важливі обставини вчинення інкримінованого підозрюваному кримінального правопорушення.

Окрім того, враховуючи, що підозрюваний має вільний доступ до службових кабінетів Першого Київського відділу Державної виконавчої служби у місті Одеса Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), слідчий суддя приходить до переконання про наявність також ризику у вигляді можливого знищення, приховання або спотворення підозрюваним речей та документів, які мають значення для досудового розслідування та можуть бути використані як докази в рамках даного кримінального провадження.

Таким чином, беручи до уваги, що ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні умисного, корисливого тяжкого злочину, пов`язаного з корупцією, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, беручи до уваги тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваному у разі визнання його винним у його вчиненні, кваліфікуючі ознаки інкримінованого підозрюваному кримінального правопорушення, зокрема службове становище підозрюваного, ймовірний спосіб вчинення кримінального правопорушення, поєднаний з вимаганням неправомірної вигоди, а також встановлені в судовому засіданні ризики у вигляді можливого переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду, можливого знищення, приховання або спотворення підозрюваним речей та документів, які мають значення для досудового розслідування та можуть бути використані як докази в рамках даного кримінального провадження, незаконного впливу на свідків в рамках даного кримінального провадження, слідчий суддя приходить до переконання, що клопотання сторони обвинувачення є обґрунтованим, а відповідний запобіжний захід достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного.

Таким чином, на підставі викладеного, слідчий суддя приходить до переконання, що клопотання сторони обвинувачення є обґрунтованим, а відповідний запобіжний захід достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного та запобігання ризикам, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.

Враховуючи встановлені обставини, існування ризиків в їх сукупності та взаємозв`язку, на переконання слідчого судді запобіжний захід не пов`язаний з позбавленням волі у подальшому може вплинути на проведення повного та неупередженого розслідування кримінального провадження та не забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків.

Зокрема, у справі «Яблонський проти Польщі» №33492/96, пункт 83, від 21.12.2000 року, Суд зауважує, що відповідно до пункту 3 статті 5 органи влади, приймаючи рішення про те, чи слід звільняти чи затримувати особу, зобов`язані розглянути альтернативні заходи забезпечення його появи на суді. Дійсно, ця Стаття передбачає не лише право на «судовий розгляд упродовж розумного строку або звільнення до розгляду», але також передбачає, що «звільнення може бути обумовлено гарантіями його явки до суду».

Неможливість застосування запобіжного заходу до підозрюваного ОСОБА_1 у вигляді особистого зобов`язання пов`язана з тим, що підозрюваний, враховуючи тяжкість можливого покарання та встановлені КПК України правила призначення покарання за корупційні злочини, може спробувати переховуватися за межами території України від органів досудового розслідування та суду.

Неможливість застосування запобіжного заходу до підозрюваного ОСОБА_1 у вигляді особистої поруки пов`язана з тим, що до слідчого судді не було будь-якого звернення із письмовим зобов`язанням про те, що особа поручається за виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків, відповідно до ст.194 КПК України, і зобов`язується за необхідністю доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу вимогу.

Неможливість застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 у вигляді домашнього арешту пов`язана з тим, що саме по собі покарання, яке загрожує останньому у разі визнання його винним, може спонукати останнього вдатися до спроб переховуватись від органу досудового розслідування та суду, і невиконання процесуальних обов`язків підозрюваним та до невиправданого затягування досудового розслідування та судового розгляду. Крім того, застосування такого запобіжного заходу надасть можливість підозрюваному спілкуватись з іншими учасниками кримінального провадження, зокрема і зі свідками з метою впливу на останніх.

Відомостей, які б вказували про неможливість перебування підозрюваного в місцях затримання, зокрема, за станом здоров`я не здобуто, а тому слідчий суддя вважає, що встановлені ризики виправдовують тримання особи під вартою.

З урахуванням встановлених в судовому засіданні ризиків та обставин кримінального правопорушення, а також обґрунтованості клопотання сторони обвинувачення, підстав для застосування більш м`яких запобіжних заходів відносно підозрюваного в судовому засіданні встановлено не було.

Згідно п.2 ч.5 ст.182 КПК України, розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину визначається від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З урахуванням викладеного, враховуючи майновий та сімейний стан підозрюваного, а також наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, слідчий суддя приходить до переконання про необхідність застосування застави у розмірі вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, вважаючи, що саме такий розмір застави є достатнім для забезпечення виконання підозрюваним його процесуальних обов`язків.

На підставі встановленого, керуючись ст.ст.176-178, 182-184, 193, 194, 196 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Одеській області Паєвської О.А. погоджене прокурором Суворовської окружної прокуратури міста Одеси Книжником В.О. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою №12021160000001131 від 11.08.2021 року відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 – задовольнити.

Застосувати до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ДУ «Одеський слідчий ізолятор».

Визначити розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов`язків, передбачених КПК України в розмірі вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 181 600 (сто вісімдесят одна тисяча шістсот) гривень.

Роз`яснити підозрюваному, що він або заставодавець мають право у будь який момент внести заставу на розрахунковий рахунок № UA418201720355249001000005435, код отримувача (ЄДРПОУ) - 26302945, банк отримувача – ДКСУ м. Київ, отримувач - Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області.

У разі внесення застави підозрюваного звільнити з-під варти негайно та покласти на підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов`язки строком на 2 (два) місяці, передбачені ч.5 ст.194 КПК України:

- прибувати до слідчого або прокурора, суду за першою вимогою;

- не відлучатися з міста Одеси без дозволу слідчого, прокурора, суду;

- повідомляти слідчого, прокурора, суд про зміну свого місця проживання, реєстрації, контактних номерів мобільного телефону;

- утримуватися від спілкування з учасниками та сторонами кримінального провадження;

- здати на зберігання до органу досудового розслідування свій паспорт для виїзду за кордон.

Роз`яснити підозрюваному ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що відповідно до ч.8, ч.10, ч.11 ст.182 КПК України, у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений не з`явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч.7 ст.194 КПК України. Застава внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

Строк дії ухвали обчислюється з моменту затримання підозрюваного, а саме з 13.08.2021 року та припиняє свою дію 11.10.2021 року.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя Чаплицький В. В.