Ухвала суду № 99116855, 20.08.2021, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

20 серпня 2021 року м. Рівне №460/6070/20

Рівненський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючий суддя У.М. Нор, судді Т.О. Комшелюк К.М. Недашківської , розглянувши у письмовому провадженні заяву представника позивача про відвід судді Комшелюк Т.О. у справі за позовом

Громадської організації "ЕКО-РІВНЕНЩИНА" доДепартаменту екології та природних ресурсів Рівненської обласної державної адміністрації третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю " Кроноспан Рівне" визнання протиправним та скасування висновку,

В С Т А Н О В И В:

Громадська організація "ЕКО-РІВНЕНЩИНА" звернулася до суду з позовом до Департаменту екології та природних ресурсів Рівненської обласної державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Кроноспан Рівне" про визнання протиправним та скасування висновку.

Ухвалою суду від 20.08.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

31.05.2021 на підставі розпорядження керівника апарату Рівненського окружного адміністративного суду та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями вищевказана адміністративна справа передана судді Нор У.М.

26.07.2021 підготовче судове засідання відкладено до 12.08.2021.

12.08.2021 підготовче судове засідання відкладено до 29.09.2021.

Ухвалою суду від 12.08.2021 прийнято рішення про колегіальний розгляд справи.

12.08.2021 протоколом автоматичного визначення складу колегії суддів, визначено суддів Комшелюк Т.О., Недашківську К.М.

19.08.2021 через відділ документального забезпечення від представника Громадської організації "ЕКО-РІВНЕНЩИНА" до суду надійшла заява про відвід судді Комшелюк Т.О.

На обґрунтування поданої заяви , представник позивача вказав, що суддя Комшелюк ухвалила рішення про відмову у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 у справі №460/6239/20, предмет та підстави якої є аналогічними до адміністративної справи №460/6070/20, що свідчить про сформовону думку судді, щодо обставин справи, що розглядається. Зазначив, що існують об`єктивні факти, що свідчать про упередженість судді щодо розгляду даної адміністративної справи, що у свою чергу суперечить засадам (принципам) адміністративного судочинства, зокрема змагальності та офіційному з`ясуванню усіх обставин справи.

Згідно із частинами третьою, четвертою статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України), питання про відвід судді вирішується судом, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.

За правилами частини одинадцятої цієї статті, питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. У разі розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження.

Оцінюючи наведені підстави для відводу судді, суд враховує таке.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Таким чином, важливим питанням для реалізації механізму відводу судді є саме об`єктивне та обґрунтоване підтвердження прямої чи опосередкованої заінтересованості судді в результаті розгляду справи, а також наявність законних сумнів у неупередженості такого судді.

Підстави для відводу судді встановлені статтями 36, 37 КАС України.

За правилами частин першої та другої статті 36 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу): 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.

Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу, а саме обставин щодо недопустимості повторної участі судді в розгляді справи.

Для відводу судді за наявності обставин, які викликають сумнів у неупередженості судді, необхідно обґрунтувати наявність обставин, які об`єктивно можуть вказувати на можливу упередженість судді.

Тобто, в даному випадку особа, яка заявляє відвід судді із вказаних підстав, повинна навести конкретні факти такої заінтересованості, упередженості, необ`єктивності судді при розгляді конкретної судової справи та підтвердити їх відповідними доказами, що дають підставу для застосування даної норми.

Статтею 2 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) є обов`язковими для виконання Україною. У статті 17 вказаного Закону прямо закріплюється, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Частина перша статті 6 Конвенції містить вимоги щодо неупередженості суду. Так ЄСПЛ розрізняє чи в конкретній справі суддя забезпечує достатню гарантію, щоб виключити підозру в його упередженості (рішення у справах Piersac vs Belgium, Grieves vs UK). Крім того, згідно з принципом, який є стабільним та викладений в Рішенні ЄСПЛ по справі Le Comte, Van Leuven i De Meyere vs Belgium, суд має бути неупередженим і безстороннім.

У пунктах 49, 50, 52 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Білуха проти України" (заява № 33949/02) зазначено, що "у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду". Стосовно відводу (як права сторони його ініціювати) вказано, що "особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного". Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але "вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими".

Водночас, обставини, зазначені представником позивача у заяві про відвід судді Комшелюк Т.О., є лише висловленням власної думки (судження) особи, що не може породжувати жодного рішення у справі, на відміну від висновків, сформованих судом за результатами безпосереднього, всебічного, повного та об`єктивного дослідження доказів та доводів, наданих сторонами і третіми особами, а відтак, не вказують на будь-яку упередженість чи зацікавленість судді у результатах судового розгляду.

А отже, не є підставами для відводу судді заява, яка містить лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами.

При цьому, посилання представника позивача на рішення у інших судових справах, розгляд яких здійснювався за головування судді Комшелюк Т.О., не може бути підставою для відводу судді у даній адміністративній справі та не може свідчити про наявність законних сумнівів щодо безсторонності та незалежності розгляду такої справи судом, як того вимагає Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, практика Європейського суду та вимоги національного законодавства.

Відповідно до частини четвертої статті 36 КАС України, незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Суд також зазначає, що для відведення судді в разі наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності, необхідно обґрунтувати наявність таких обставин, які об`єктивно можуть вказувати на можливу упередженість судді.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про необґрунтованість заявленого відводу.

Керуючись статтями 36-41, 241, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Визнати заяву про відвід судді Комшелюк Т.О. необґрунтованою та передати справу №460/6070/20 для вирішення питання про відвід судді, який не входить до колегіального складу суду, що розглядає справу і підлягає визначенню у порядку, встановленому частиною першою статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала окремо не оскаржується. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Головуючий cуддя У.М. Нор

Судді Т.О. Комшелюк

К.М. Недашківська