Рішення № 99116599, 20.08.2021, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2021 року м. ПолтаваСправа № 440/6501/21

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шевякова І.С. розглянув у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), зобов`язання вчинити певні дії.

Позовні вимоги:

визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Полтавській області про сплату боргу (недоїмки) від 14 травня 2021року за № Ф-9185-51/1534 на суму 14306,72 грн.;

- зобов`язати ГУ ДПС у Полтавській області здійснити коригування відомостей в інтегрованій картці платника ОСОБА_1 , шляхом виключення з неї відомостей про наявність боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску у розмірі 14306,72 грн.

Під час розгляду справи суд

В С Т А Н О В И В:

16.06.2021 року ОСОБА_1 (надалі - позивач; ОСОБА_1 ) звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Полтавській області (надалі - відповідач; ГУ ДПС в Полтавській області) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою суду від 22.06.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі 440/6501/21.

Ухвалою суду від 01.07.2021 заперечення ГУ ДПС в Полтавській області проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження залишено без задоволення.

Аргументи учасників справи

В обґрунтування позову позивач зазначила, що з 03.07.2013 і по дату подання позову є найманим працівником АТ КБ "Приватбанк", тобто працює за трудовим договором. Позивач вважає, що особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема адвокатську, вважається самозайнятою особою і платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування лише при умові, що така особа не є найманим працівником в межах такої незалежної діяльності і що вона отримує дохід саме від такої незалежної професійної діяльності.

12.07.2021 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача заперечував проти позовних вимог. Зазначив, що особи, які провадять незалежну професійну діяльність, є суб`єктами сплати єдиного внеску, розмір якого не повинен бути менше мінімального страхового внеску на місяць. При цьому право на заняття позивачем адвокатською діяльністю не зупинене та не припинене. Крім того, відповідач вказав, що на момент формування спірної вимоги у інтегрованій картці платника ЄСВ обліковувалася заборгованість з ЄСВ. Отже, на думку відповідача, позивач мала обов`язок зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розумінні Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон №2464-VІ).

Справу розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі факти та відповідні до них правовідносини.

Обставини справи, встановлені судом

Судом встановлено, що з 03.07.2013 року ОСОБА_1 перебуває у трудових відносинах з АТ КБ "Приватбанк", що підтверджується наявною в матеріалах справи копією довідки від 11.06.2021 року №20.1.0.0.0/7-210611/16. Відповідач цього факту теж не заперечував.

У передбаченому законом порядку позивач отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №794 від 30.09.2010 /а.с. 13/.

22 травня 2019 року ГУ ДФС у Полтавській області здійснило нарахування позивачу боргу зі сплати єдиного внеску та сформувало й направило ОСОБА_1 вимогу про сплату цього боргу № Ф-9185-51/4817 від 22.05.2019 на суму 18266,72 грн.

Позивач не погодилася із вказаною вимогою про сплату боргу та оскаржила її до суду.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 03.09.2019 у справі №440/2901/19, що залишене без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 13.01.2020, визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДФС у Полтавській області про сплату боргу (недоїмки) № Ф-9185-51/4817 від 22 травня 2019 року.

У подальшому 14.05.2021 ГУ ДПС у Полтавській області здійснило нарахування позивачу боргу зі сплати єдиного внеску та сформувало й направило ОСОБА_1 вимогу про сплату цього боргу № Ф-9185-51/1534 від 14.05.2021 на суму 14306,72 грн.

Вважаючи, що спірна вимога є протиправною та підлягає скасуванню, позивач звернулась в суд з вказаним адміністративним позовом.

Норми права, які підлягають застосуванню

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені у Законі України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі-Закон №2464-VI).

За змістом пунктів 2, 3, 5, 6, 10 частини 1 статті 1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок. Мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця. Недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена податковим органом у випадках, передбачених цим Законом. Страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 4 Закону № 2464-VІ платниками єдиного внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Водночас пунктом 1 частини 1 статті 4 Закону № 2464-VІ визначено, що платниками єдиного внеску є: роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Відповідно до абзаців 1 та 2 пункту 2 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI (в редакції, чинній з 1 січня 2017 року) єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 51 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

За змістом абзацу 3 частини 8 та частини 12 статті 9 Закону № 2464 платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок. Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Частиною 4 статті 25 Закону України №2464-VI передбачено, що орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня надходження (отримання) вимоги про сплату боргу (недоїмки) не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з фіскальним органом, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену в результаті оскарження суму боргу (недоїмки) (з дня отримання відповідного рішення фіскального органу або суду), фіскальний орган протягом десяти робочих днів надсилає в порядку, встановленому Законом, до органу державної виконавчої служби вимогу про сплату боргу (недоїмки).

Процедуру нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості органами доходів і зборів із страхувальників зі сплати коштів з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування визначає також Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 (далі - Інструкція № 449).

Відповідно до пункту 1 розділу VI Інструкції № 449 до платників, які не виконали визначені Законом обов`язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску застосовуються заходи впливу та стягнення.

Пунктом 3 розділу VI Інструкції № 449 передбачено, що органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій. У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається): платникам, зазначеним у підпунктах 1, 2 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 10 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій); платникам, зазначеним у підпунктах 3, 4, 6 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій). Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Згідно із пунктом 7 Інструкції №449 якщо протягом наступного базового звітного періоду сума боргу (недоїмки) платника зросла, після проходження відповідних процедур узгодження та оскарження вимога про сплату боргу (недоїмки) подається до органу державної виконавчої служби або до органу Казначейства тільки на суму зростання боргу (недоїмки).

Висновки щодо правозастосування

У цій справі позивач одночасно взятий на облік у контролюючому органі як особа, яка провадить незалежну професійну діяльність (адвокат), та як особа, яка перебуває у трудових відносинах з АТ Комерційний банк "Приватбанк". Визначальним у контексті цього спору є мета сплати єдиного внеску - отримання особою права на соціальне забезпечення у разі настання страхового випадку.

З матеріалів справи слідує, що оскаржуваними у цій справі вимогами контролюючий орган нарахував ОСОБА_1 єдиний внесок за період 2019-2021, як особі, яка здійснює незалежну професійну діяльність.

Однак, за твердженням позивача, вона у спірний період перебувала у трудових відносинах з АТ Комерційний банк "Приватбанк", а єдиний внесок нею нарахований та сплачений як особою, яка провадить незалежну професійну діяльність, про що подано звітність до контролюючого органу.

На підставі рішення Полтавської обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 30.09.2010 №15 позивач набула право на зайняття адвокатською діяльністю. 04.09.2014 позивача взято на облік в ДПІ у м. Полтаві як особу, яка провадить незалежну професійну діяльність.

22.05.2019 року ГУ ДФС у Полтавській області здійснило нарахування позивачу боргу зі сплати єдиного внеску, та сформувало й направило ОСОБА_1 вимогу про сплату цього боргу № Ф-9185-51/4817 від 22.05.2019 на суму 18266,72 грн.

Позивач не погодилася із вказаною вимогою про сплату боргу та оскаржила її до суду.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 03.09.2019 у справі №440/2901/19, яке залишене без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 13.01.2020, визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДФС у Полтавській області про сплату боргу (недоїмки) № Ф-9185-51/4817 від 22.05.2019 року.

Позивачем 03.06.2020 було подано до Кременчуцької ДПІ Кременчуцького управління ГУ ДПС в Полтавській області звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску, у якому самостійно визначено суму єдиного внеску за 2019 рік з розрахунку мінімального страхового внеску у розмірі 918,06 грн щомісяця, що загалом становить 11016,72 грн /а.с. 26/. У звіті зазначено, що суму єдиного внеску позивач розрахувала як особа, яка провадить незалежну професійну діяльність (адвокат).

Крім того, позивачем 20.04.2021 подано до Кременчуцької ДПІ Кременчуцького управління ГУ ДПС в Полтавській звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску, у якому самостійно визначено суму єдиного внеску за 2020 рік у розмірі 9595,30 грн /а.с. 32/. При цьому у звіті зазначено, що суму єдиного внеску позивач розрахувала як особа, яка провадить незалежну професійну діяльність.

Матеріалами справи підтверджено, що сплата позивачем єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування:

- за 2019 підтверджується за 1-квартал 2019 року у розмірі 2764,18 грн. - квитанція №0.0.1331171530.1 від 19.04.2019; за 2-квартал 2019 року у розмірі 2754,18 грн. - квитанція №0.0.1406159700.1 від 12.07.2019; за 3-квартал 2019 року у розмірі 2754,18 грн. - квитанція №0.0.1497823234.1 від 18.10.2019; за 4-квартал 2019 року у розмірі 2754,18 грн. - квитанція №0.0.1585615980.1 від 17.01.2020;

- за 2020 підтверджується за 1-квартал 2020 року сплата у розмірі - квитанція №0.0.1679418838.1 від 19.04.2020; за 2-квартал 2020 року сплата у розмірі 1039,06 грн - платіжне доручення №1 від 19.07.2020; за 3-квартал 2020 року сплата у розмірі 3178,12 грн - квитанція 0.0.1875354487.1 від 19.10.2020; за 4-квартал 2020 року сплата у розмірі 3300,00 грн - квитанція №0.0.1983638887.1 від 19.01.2021.

Також позивачем сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове соціальне страхування за 1-квартал 2021 року у розмірі 3960,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №2 від 19.04.2021.

Вказані платежі відображені в обліковій картці платника податку ОСОБА_1 .

Однак, із витягу облікової картки платника податків вбачається, що вказані кошти зараховані відповідачем в рахунок погашення боргу, визначеного вимогою № Ф-9185-51/4817 від 22.05.2019 на суму 18266,72 грн. Вказані кошти зараховані в порядку черговості погашення податкового боргу, який обліковувався в ІКП позивача, хоча №Ф-9185-51/4817 від 22.05.2019 визнана протиправною та скасована судовим рішенням у справі №440/2901/19.

У подальшому відповідачем з урахуванням проведених платежів ОСОБА_1 та поданих нею звітів про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2019, 2020 роки винесено податкову вимогу від 14.05.2021 №9185-51/1534.

Відповідно до частини 4 статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частини першої статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

До того ж, встановлені зазначеним судовим рішенням обставини не можуть оспорюватись відповідачем з тих самих підстав, правова оцінка яким надана судом у цьому рішенні.

Отже, рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 03.09.2021 у справі №440/2901/19, яке набрало законної сили, констатовано протиправність вимоги ГУ ДФС у Полтавській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-9185-51/4817 від 22.05.2019 та воно є обов`язковим для виконання та врахування ГУ ДПС в Полтавській області у своїй діяльності.

Однак відповідач висновки суду не врахував, внаслідок чого прийняв безпідставну вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати ЄСВ ОСОБА_1 з підстав несплати в строк визначений чинним законодавством платежів з ЄСВ самостійно визначених платником податків.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що рішенням суду, яке набрало законної сили, визнано протиправним нарахування скасованою вимогою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування ОСОБА_1 , як самозайнятій особі, та сплату позивачем єдиного внеску за 2019, 2020 роки за узгодженими податковими зобов`язаннями, суд погоджується з тим, що позивачу протиправно нараховано недоїмку оскаржуваною у цій справі вимогою.

Крім того, суд вважає за необхідне відзначити, що із наданої до суду довідки про дохід ОСОБА_1 від АТ КБ "Приватбанк" встановлено, що протягом 2019-2021 років з нарахованої їй заробітної плати утриманий єдиний соціальний внесок /а.с. 44-45/.

Частина друга статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не надано доказів правомірності нарахування позивачеві у вимозі №Ф-9185-51/1534 від 14.05.2021 заборгованості зі сплати ЄСВ на суму 14306,72 грн.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд приходить до висновку, що вимога про сплату боргу (недоїмки) №№Ф-9185-51/1534 від 14.05.2021 не ґрунтується на вимогах Закону №2464-VI, прийнята без урахування усіх істотних обставин, а тому є протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

Щодо вимог позивача про внесення змін до даних інформаційних систем органу доходів і зборів суд зазначає наступне.

Згідно з підпунктом 14.1.171 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України для цілей оподаткування податкова інформація вживається у значенні, визначеному Законом України "Про інформацію".

У статті 1 цього Закону України "Про інформацію" інформацією визнано будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про доступ до публічної інформації" публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

В силу вимог пункту 63.12 статті 63 Податкового кодексу України інформація, що збирається, використовується та формується органами державної податкової служби у зв`язку з обліком платників податків, вноситься до інформаційних баз даних і використовується з урахуванням обмежень, передбачених для податкової інформації з обмеженим доступом.

Таким чином, відомості, внесені податковим органом до баз даних, є публічною інформацією, що повинна відповідати принципу достовірності та відображати дійсний стан розрахунків платника з бюджетом.

Наведене виключає наявність в інформаційних базах даних податкового органу інформації про податкові зобов`язання платника податків у тому числі і по сплаті єдиного внеску без наявності у особи обов`язку щодо його сплати.

Враховуючи встановлення судом відсутності у позивача обов`язку по сплаті єдиного внеску та беручи до уваги ту обставину, що вимоги про сплату боргу виносяться податковим органом на підставі інформації наявної в інтегрованих картках платника податку, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині зобов`язання відповідача внести зміни до інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 шляхом виключення інформації про борг на суму 14306,72 грн.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини справи, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, у зв`язку з чим позов належить задовольнити у повному обсязі.

Розподіл судових витрат

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, суд вважає за необхідне стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС в Полтавській області витрати зі сплати судового збору в розмірі 908,00 грн.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Полтавській області (вул. Європейська, 4,Полтава,Полтавська область, 36000, код ЄДРПОУ 44057192) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Полтавській області від 14.05.2021 №Ф-9185-51/1534 про сплату боргу (недоїмки).

Зобов`язати Головне управління ДПС у Полтавській області внести зміни до інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 шляхом виключення інформації про заборгованість зі сплати єдиного соціального внеску на суму 14306,72 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області на користь ОСОБА_2 витрати зі сплати судового збору в розмірі 908 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення.

Головуючий суддя І.С. Шевяков