Рішення № 99116133, 20.08.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/11835/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 серпня 2021 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Хоми О.П., розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області про визнання протиправним та скасування наказу та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області (далі - відповідач, ГУ Держгеокадастру у Львівській області), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ відповідача від 12.01.2021 №13-189/16-21-СГ;

- зобов`язати відповідача надати позивачу дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення ОСГ площею 2.00 га згідно раніше поданих заяв на території Гостинцівської сільської ради.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідач відмовив йому у задоволенні заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з підстав того, що земельна ділянка знаходиться в межах проінвентаризованого масиву, який наказом відповідача переданий у комунальну власність Мостиській міській раді. Позивач вважає таку відмову протиправною, оскільки законодавством встановлено виключні підстави, за наявності яких може бути відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Просить задовольнити позов в повному обсязі.

Відповідач щодо задоволення позовних вимог заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. ГУ Держгеокадастру у Львівській області на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 01.09.2020 у справі № 380/3078/20 повторного розглянуло клопотання позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2.00 га на території Гостинцівської сільської ради та відмовлено ОСОБА_1 з таких підстав, що земельна ділянка знаходиться в межах проінвентаризованого масиву з кадастровим номером 4622481200:10:000:0029 площею 13,4681 га. Наказом Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 15.12.2020 № 56-ОТІ даний масив переданий у комунальну власність Мостиській міській раді (Мостиській територіальній громаді) відповідно до статті 117 Земельного кодексу України, постанови Кабінету Міністрів України «Про деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин» від 16.11.2020 №1113 та Указу Президента України від «Про деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин» 15.10.2020 №449/2020. Крім цього, згідно з акта приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 15.12.2020, ГУ Держгеокадастру у Львівській області передало із державної власності, а Мостиська міська рада (Мостиська територіальна громада) прийняла у комунальну власність земельну ділянку із кадастровим номером 4622481200:10:000:0029. Отже, ГУ Держгеокадастру у Львівській області не є розпорядником даної земельної ділянки. Вважає оскаржений наказ правомірним. Просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Ухвалою від 21.07.2021 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без виклику сторін.

Відповідачем 16.08.2021 (вх.№59440) подано відзив на позовну заяву.

Суд, з`ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 01.09.2020 у справі №380/3078/20 повністю задоволено позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ГУ Держгеокадастру у Львівській області , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Гостинцівської сільської ради Мостиського району Львівської області про визнання протиправним та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії, а саме:

- визнано протиправними та скасовано накази ГУ Держгеокадастру у Львівській області від 18.10.2019 №13-6845/16-19-СГ та від 18.10.2019 №13-6844/16-19-СГ;

- зобов`язано ГУ Держгеокадастру у Львівській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2.00 га кожному на території Гостинцівської сільської ради з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09.12.2020 апеляційну скаргу ГУ Держгеокадастру у Львівській області залишено без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 01.09.2020 у справі №380/3078/20 без змін.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 01.09.2020 у справі №380/3078/20 набрало законної сили 09.12.2020.

ГУ Держгеокадастру у Львівській області на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 01.09.2020 у справі №380/3078/20 наказом від 12.01.2021 №13-189/16-21-СГ відмовило ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої на території Гостинцівської сільської ради Мостиського району, орієнтовним розміром 2, 0000 га. із цільовим призначенням – для ведення особистого селянського господарства.

Відмова мотивована тим, що земельна ділянка знаходиться в межах проінвентаризованого масиву з кадастровим номером 4622481200:10:000:0029, площею 13, 4681 га. Наказом Головного управління від 15.12.2020 №56-ОТГ даний масив переданий у комунальну власність Мостиській міській раді (Мостиській територіальній громаді) відповідно до статті 117 Земельного кодексу України, постанови Кабінету Міністрів України від 16.11.2020 №1113 «Про деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин» та Указу Президента України від 15.10.2020 №449/2020 «Про деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин».

Позивач, вважаючи таку підставу для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки протиправною, звернувся до суду з даним позовом.

При вирішенні спору суд керувався таким.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з статтею 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель врегульовано Земельним кодексом України (далі – ЗК України).

Відповідно до пункту «а» частини третьої статті 22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Відповідно до частини другої статті 116 ЗК України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Особливості безоплатної передачі земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність врегульовані статтею 118 Земельного кодексу України.

Так, частиною шостою статті 118 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни, які зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Відповідно до частини сьомої статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Аналіз положень статті 118 ЗК України свідчить, що клопотання громадян про безоплатне одержання у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності розглядаються відповідними органами, повноваження яких визначені статтею 122 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 15 Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері національної інфраструктури геопросторових даних, топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Відповідно до пункту 1 Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 № 333 (далі – Положення №333) Головне управління Держгеокадастру в області є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та їй підпорядковане.

Згідно з підпунктом 13 пункту 4 Положення №333 Головне управління відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством.

Так, згідно з пунктом «є-1» статті 15-1 ЗК України до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Таким чином, ГУ Держгеокадастру у Львівській області як центральний орган виконавчої влади розпоряджається виключно землями державної власності.

При цьому, відповідно до підпункту «б» частини першої статті 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Вказана норма кореспондується з положеннями частини першої статті 122 ЗК України, відповідно до якої сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Судом встановлено, що ГУ Держгеокадастру у Львівській області, розглянувши клопотання позивача, наказом від 12.01.2021 №13-189/16-21-СГ відмовило позивачу з тих підстав, що бажана земельна ділянка знаходиться в межах проінвентаризованого масиву з кадастровим номером 4622481200:10:000:0029, площею 13, 4681 га, який наказом Головного управління від 15.12.2020 №56-ОТГ переданий у комунальну власність Мостиській міській раді (Мостиській територіальній громаді).

Тобто на час прийняття відповідачем спірного наказу змінилася форма власності бажаної позивачем земельної ділянки з державної на комунальну, що передбачає зміну органу, уповноваженого на вирішення питань щодо такої земельної ділянки.

Ба більше, 27 травня 2021 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» від 28.04.2021 № 1423-ІХ (далі - Закон № 1423-ІХ), згідно з яким землі державної власності за межами населених пунктів (крім земель, які потрібні державі для виконання її функцій) передані до комунальної власності сільських, селищних, міських рад.

Так, розділ X «Перехідні положення» Земельного кодексу України доповнено пунктом 24 такого змісту:

«З дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель:

а) що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук);

б) оборони;

в) природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об`єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення;

г) зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;

ґ) під будівлями, спорудами, іншими об`єктами нерухомого майна державної власності;

д) під об`єктами інженерної інфраструктури загальнодержавних та міжгосподарських меліоративних систем державної власності;

е) визначених у наданих до набрання чинності цим пунктом дозволах на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, наданих органами виконавчої влади з метою передачі земельних ділянок у постійне користування державним установам природно-заповідного фонду, державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям, якщо рішення зазначених органів не прийняті.

Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.

Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом.

З дня набрання чинності цим пунктом до державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки державної власності, що передаються у комунальну власність територіальних громад, органи виконавчої влади, що здійснювали розпорядження такими земельними ділянками, не мають права здійснювати розпорядження ними».

Тобто, з дня набрання чинності Законом № 1423-ІХ до державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки державної власності, що передаються у комунальну власність територіальних громад, відповідач як орган виконавчої влади, який здійснював розпорядження земельними ділянками державної власності, втратив право щодо розпорядження такими земельними ділянками.

Таким чином, на момент розгляду даної справи ГУ Держгеокадастру у Львівській області втратило повноваження розпоряджатися бажаною для позивача земельною ділянкою та приймати щодо неї будь-які рішення, у тому числі про надання дозволу на виготовлення технічної документації.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що ГУ Держгеокадастру у Львівській області є розпорядником земель державної власності, а надання земельних ділянок із земель комунальної власності не входить до його повноважень.

Відповідно до вимог частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги встановлені фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що відповідач вказані вимоги щодо обов`язку довести правомірність свого рішення виконав.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Даючи оцінку спірному наказу відповідача на відповідність критеріям, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, суд дійшов висновку, що відповідач в межах спірних правовідносин діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, з урахування усіх обставин, що мають значення для вчинення дій та неупереджено, тому позовні вимоги є безпідставними і задоволенню не підлягають.

Викладене в сукупності зумовлює висновок суду про безпідставність позовних вимог ОСОБА_1 , тому в задоволенні позову слід відмовити повністю.

Відповідно до положень статті 139 КАС України не підлягають стягненню з відповідачів понесені позивачем судові витрати у вигляді судового збору.

Керуючись ст.ст. 6-10, 14, 72-77, 90, 132, 159, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в :

У задоволенні позову ОСОБА_1 (с. Гостинциве, Мостиський район, Львівська область, 81322, РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області (пр. В. Чорновола, буд. 4, м. Львів, 79019, код ЄДРПОУ 39769942) про визнання протиправним та скасування наказу та зобов`язання вчинити дії, - відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.П. Хома