Рішення № 99115918, 16.08.2021, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

16 серпня 2021 рокуСєвєродонецькСправа № 360/2858/21

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Тихонова І.В.,

при секретарі судового засідання - Поповій Н.І.,

представника позивача - не прибув,

представника відповідача 1 - не прибув,

представника відповідача 2 - не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Луганській області та Лисичанської міської військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області про визнання незаконним і скасування наказу, зобов`язати вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

03 червня 2021 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивача) до Головного управління Держгеокадастру у Луганській області (далі - відповідач 1, ГУ Держгеокадастру у Луганській області) та Лисичанської міської громади Сєвєродонецького району Луганської області (далі - відповідач 2) про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою суду від 08.06.2021 позовну заяву позивача - залишено без руху.

25.06.2021 від позивача надійшов уточнений позов до ГУ Держгеокадастру у Луганській області та Лисичанської міської військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області, в якому просить:

- визнати незаконним і скасувати наказ ГУ Держгеокадастру у Луганській області від 26.02.2021 за № 79-УБД;

- зобов`язати Лисичанську міську військово-цивільну адміністрацію Сєвєродонецького району Луганської області надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га, за рахунок земель на території Мирнодолинської селищної ради Попаснянського району Луганської області, яка на даний час увійшла до складу Лисичанської міської громади Сєвєродонецького району Луганської області згідно поданого графічного матеріалу до заяви від 29 січня 2021 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що в порядку ст. 118 Земельного кодексу України він звернувся до ГУ Держгеокадастру у Луганській області із заявою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею - 2 га, за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної форми власності на території Мирнодолинської селищної ради Попаснянського району Луганської області, яка на даний час увійшла до складу Лисичанської міської громади Сєвєродонецького району Луганської області.

До вказаної заяви було долучено відповідний графічний матеріал, де було відображено бажане місце розташування земельної ділянки, як це вимагає законодавство.

У реалізації права позивачу було відмовлено, про що ГУ Держгеокадастру у Луганській області видано наказ від 26.02.2021 за №79-УБД щодо відмови у наданні дозволу на виготовлення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки згідно поданої заяви у зв`язку з тим, що бажана земельна ділянка не відноситься до земель сільськогосподарського призначення державної форми власності, що на думку відповідача свідчить про невідповідність вимогам ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України.

Позивач вважає вищевказану відмову протиправною через те, що ст. 118 Земельного кодексу України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, зокрема, рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, має бути належно мотивованим, та містити посилання на конкретні підстави відмови.

У даному випадку, в оскаржуваному рішенні відсутнє обґрунтування того, до якої саме категорії земель належить бажана земельна ділянка, на думку суб`єкта владних повноважень, і на підставі яких відомостей зроблено відповідний висновок. Тобто, обставина, яка стала підставою для прийняття ГУ Держгеокадастру у Луганській області оскаржуваного рішення, фактично не відображена у наказі, а сама відмова є немотивованою.

Спірна спірна земельна ділянка на даний час не сформована, а відповідні відомості не внесені до Державного реєстру земель, яка згідно положень закону на час розгляду клопотання відносилась до категорії земель, яка перебуває у державній власності, в силу свого розташування за межами населених пунктів, а її віднесення до категорії земель сільськогосподарського призначення, як і до будь-якої іншої категорії, можливе виключно у випадку відведення земельної ділянки шляхом виготовлення проекту землеустрою на підставі дозволу відповідного органу державної влади.

З огляду на викладене вважає, що саме до компетенції ГУ Держгеокадастру у Луганській області, станом на час звернення з відповідним клопотанням, відносився розгляд питання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення бажаної земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, що є необхідною передумовою для віднесення земельної ділянки до відповідної категорії.

Зазначив, що наказ відповідача № 79-УБД від 26.02.2021 року не містить посилань на наявність підстав, передбачених ч.7 ст.118 Земельного кодексу України, а саме: невідповідності бажаного місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятим відповідно до них нормативно-правовим актам, генеральним планам населених пунктів та іншій містобудівній документації, схемам землеустрою і техніко-економічним обґрунтуванням використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектам землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затвердженим у встановленому законом порядку.

Обставини, на основі яких суб`єкт владних повноважень прийшов до висновку, що бажана земельна ділянка не віднесена до земель сільськогосподарського призначення державної форми власності у оскаржуваному наказі не наведені.

Тому, віднесення бажаної земельної ділянки до земель іншої категорії ніж землі сільськогосподарського призначення можливо виключно за наявності відповідного розпорядчого рішення органу державної влади прийнятого відповідно до його повноважень, що не має місця з огляду на наявні відомості про спірну земельну ділянку.

Враховуючи викладене, вважає, що невмотивована відмова у наданні дозволу на розроблення документації землеустрою є незаконною , у зв`язку з чим звернувся до суду із позовом, яким вважає, що саме ефективним способом захисту порушеного права є зобов`язання саме Лисичанську міську громаду Сєвєродонецького району Луганської області, як правонаступника ГУ Держгеокадастру у Луганській області у спірних правовідносинах, надати позивачу дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (орієнтовною площею 2 га) безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення.

Ухвалою суду від 30.06.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, справу визначено розглядати за правилами загального позовного провадження. Призначено справу до розгляду у підготовчому засіданні. (арк.спр.44-45; 56-57).

Лисичанська міська військово-цивільна адміністрація Сєвєродонецького району Луганської області на адресу суду за Вх№24155/2021 від 16.07.2021 надала відзив на позовну заяву (арк.спр.52) у якому зазначив, що статтею 4 Закону України «Про військово-цивільні адміністрації» визначено повноваження військово-цивільних адміністрацій, зокрема п.27 ч.1 зазначеної статті передбачено, що військово-цивільні адміністрації населених пунктів на відповідній території здійснюють повноваження із вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин (крім вирішення питань відсудження з комунальної власності земельних ділянок та надання таких земельних ділянок в оренду на строк понад п`ять років).

З огляду на викладене, Лисичанська міська військово-цивільна адміністрація Сєверодонецького району Луганської області не має законних повноважень для відчуження позивачу земельної ділянки орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства, а відповідно не має законних підстав для надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

ГУ Держгеокадастру у Луганській області позовних вимог не визнало про що 22.07.2021 за Вх.№24756/2021 надало відзив на позовну заяву (арк.спр. 63-69), у якому заперечувало проти позовних вимог.

Обґрунтовуючи заперечення проти позову, посилається на те, що за результатами розгляду, заяви громадянина ОСОБА_1 від 01.02.2021 було прийнято рішення, яким відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Підставою відмови у наданні дозволу позивачу на розробку документації з землеустрою, відцовідно наказу ГУ Держгеокадастру у Луганській області від 26.02.2021 № 79-УБД «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою» є відсутність повноважень у ГУ Держгеокадастру у Луганській області щодо розпорядження відповідною земельною ділянкою, у зв`язку з тим, що, зазначена у графічних матеріалах, земельна ділянка не відноситься до категорії земель сільськогосподарського призначення

Зазначив, що спірна земельна ділянка згідно даних Державного земельного кадастру відноситься до земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення (категорія земель).

Відповідно до інформації з Державного земельного кадастру, на спірну земельну ділянку міститься Державний акт на право постійного користування землею від 08.12.1996 серії ІІ-ЛГ № 005758, що виданий на підставі рішення Мирнодолинської селищної Ради народних депутатів від 13.10.1996 № 44/14. Цільове призначення - для будівництва гаражів. Тобто, спірна земельна ділянка була надана в постійне користування з цільовим призначенням.

Отже, вбачається, що для бажаної Позивачем для земельної ділянки, згідно графічних матеріалів, доданих Позивачем до заяви на отримання дозволу на розроблення документації із землеустрою, встановлена категорія земель - землі транспорту, зв`язку та іншого призначення.

Також зазначив, що на момент прийняття наказу ГУ Держгеокадастру у Луганській області від 26.02.2021 № 79-УБД «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою». Відповідач у своєму віданні мав виключно землі сільськогосподарського призначення та тільки ними міг розпоряджатися.

З огляду на вищесказане, вважає, що позовні вимоги Позивача не підлягають задоволенню у зв`язку з необґрунтованістю та безпідставністю, оскільки наказ ГУ Держгеокадастру у Луганській області від 26.02.2021 М79-УБД «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації з землеустрою» є правомірним та прийнятим з дотриманням принципу законності, у відповідності до вимог встановлених законом, до того ж, жодним чином не порушує законного інтересу Позивача щодо отримання земельної ділянки у власність в розумінні статей 118,121 ЗК України.

Ухвалою суду від 28.07.2021 закрито підготовче провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні (арк.спр.118-119).

Представник позивача у судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином (арк.спр.120).

Представник відповідача 1 у судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином (арк.спр.122).

Представник відповідача 2 у судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином (арк.спр.121). Просив розглядати справу без його участі.

Відповідно до частини дев`ятої статті 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд встановив наступне.

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 (арк.спр.84-85; 86зв.бік), має статус учасника бойових дій відповідно до посвідчення серії НОМЕР_2 від 28.04.2017 (арк.спр. 16).

29.01.2021 позивач звернувся до начальника ГУ Держгеокадастру у Луганській області із клопотанням в якій просив надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтованою площею 2,000 га, за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної форми власності на території Мирнодолинської селищної ради Попаснянського району Луганської області, яка на даний час увійшла до складу Лисичанської міської громади Сєвєродонецького району Луганської області. До заяви було додано: копії паспорту громадянина, довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру, документи що підтверджує участь в антитерористичній операції, графічний матеріал місця розташування земельної ділянки (арк. спр. 13;14;16).

Наказом від 26.02.2021 № 79-УБД ОСОБА_2 відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої за межами населених пунктів на території Мирнодолинської селищної ради Попаснянського району Луганської області, орієнтований розмір земельної ділянки 2,000 га із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства з підстав невідповідності місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць (ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України), а саме: земельна ділянка не відноситься до земель сільськогосподарського призначення державної власності. Передача у власність земельних ділянок, що не відносяться до земель сільськогосподарського призначення державної власності, не належить до повноважень ГУ Держгеокадастру у Луганській області, передбачених ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України (арк.спр.15;83).

Відповідно до інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, яка розташована в межах 4423857500:11:014; орієнтована площа земельної ділянки 2.0000га; із зазначенням цільового призначення: 12.04. Для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства; форма власності на землю: державна власність (арк.спр.89).

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Згідно з частиною четвертою статті 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2014 року № 442 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" вирішено утворити Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, реорганізувавши Державне агентство земельних ресурсів України шляхом перетворення, а також установлено, що центральні органи виконавчої влади, що утворюються шляхом реорганізації інших центральних органів виконавчої влади, є правонаступниками органів, які реорганізуються (абзац третій пункту 1, пункт 5 постанови).

Постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року № 15 затверджено Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, згідно з підпунктом 31 пункту 4 якого Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (далі - Держгеокадастр) наділена повноваженнями розпоряджатись землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, безпосередньо або через визначені в установленому порядку його територіальні органи.

Згідно із пунктами 7, 9 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року № 15, Держгеокадастр здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи. Держгеокадастр в межах повноважень, передбачених законом, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України та постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України та наказів Мінагрополітики видає накази організаційно-розпорядчого характеру, організовує та контролює їх виконання.

Відповідно до пункту 1, підпункту 13 пункту 4, пункту 8 Положення про ГУ Держгеокадастру у Луганській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 17 листопада 2016 року № 308 (у редакції наказу Держгеокадастру від 20 лютого 2020 року № 53), ГУ Держгеокадастру у Луганській області є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та їй підпорядковане. ГУ відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством, на території Луганської області. ГУ у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру.

З аналізу наведених норм вбачається, що відповідача наділено повноваженнями розпоряджатися земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності в порядку, визначеному чинним законодавством, на території Луганської області, і єдиною формою рішення, що приймається ГУ Держгеокадастру у Луганській області при реалізації повноважень щодо розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності в порядку, визначеному чинним законодавством, на території Луганської області, у тому числі при розгляді заяв про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення фермерського господарства, є наказ.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 14 Конституції України та статті 373 Цивільного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізовується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до закону.

Земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами (часина перша статті 3 Земельного кодексу України) (тут і далі посилання на норми Земельного кодексу України наводяться в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно з частиною другою статті 4 Земельного кодексу України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Частинами першою та другою, пунктом "а" частини третьої статті 22 Земельного кодексу України визначено:

землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей;

до земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель інших категорій, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо);

землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Відповідно до частини першої статті 33 Земельного кодексу України земельні ділянки, призначені для ведення особистого селянського господарства, можуть передаватися громадянами у користування юридичним особам України і використовуватися ними для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства без зміни цільового призначення цих земельних ділянок.

Згідно з пунктом "б" частини першої статті 81 Земельного кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Абзацом першим частини першої та частиною другою статті 116 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Пунктом "в" частини третьої цієї статті передбачено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Повноваження відповідних органів виконавчої влади щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування встановлені статтями 118, 122, 123 Земельного кодексу України.

Згідно з частиною першою статті 118 Земельного кодексу України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Відповідно до частини шостої статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі, якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проєктів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Пунктом "б" частини першої статті 121 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Згідно з абзацом першим частини третьої статті 123 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проєктів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже, обов`язковим є прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування за наслідками розгляду поданого клопотання про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою вмотивованого рішення про надання дозволу або відмову у його наданні із наведенням усіх підстав такої відмови.

Із аналізу вищезазначених положень слідує, що законодавцем передбачено вичерпні підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, а саме: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проєктів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Як встановлено судом вище, бажана земельна ділянка розташована в межах 4423857500:11:014, що надається Державним кадастровим регістратором і нижчого рівня територіального органу; орієнтована площа земельної ділянки 2.0000га; із зазначенням цільового призначення: 12.04. Для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства.

Відповідно до інформації на спірну земельну ділянку міститься Державний акт на право постійного користування землею від 08.12.1996 серії ІІ-ЛГ № 005758, виданий на підставі рішення Мирнодолинської селищної Ради народних депутатів від 13.11.1996 № 44/14.

Так, вищевказаний Державний акт на право постійного користування землею, посвідчує право на постійне користування автогаражного кооперативу «Факел» Сєвєродонецького комбінату будівельних конструкцій і матеріалів на земельну ділянку, і при цьому, визначено цільове призначення - для будівництва гаражів (арк.спр.90-91).

Таким чином, земельна ділянка зазначена у заяві ОСОБА_1 не відноситься до земель сільськогосподарського призначення, тобто, фактично не перебувала у розпорядженні ГУ Держгеокадастру у Луганській області, що стало підставою для прийняття наказу від 26.02.2021 № 79-УБД «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою». Отже, рішення ГУ Держгеокадастру у Луганській області про відмову Позивачеві у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою є вмотивованим, у розумінні ст. 118 ЗК України.

В свою чергу, до повноважень ГУ Держгеокадастру у Луганській області належить розпорядження земельними ділянками саме сільськогосподарського призначення державної власності в порядку, визначеному чинним законодавством. Передача у власність земельних ділянок, що не відносяться до земель сільськогосподарського призначення державної власності, не належить до повноважень ГУ Держгеокадастру у Луганській області

За наведеного правового регулювання та встановлених у справі обставин, суд дійшов висновку, що у відповідача не було правових підстав для надання позивачу дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення бажаної земельної ділянки у власність, внаслідок чого наказ ГУ Держгеокадастру у Луганській області від 26 лютого 2021 року № 79-УБД "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою" відповідає критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, підстави для визнання його протиправним та скасування відсутні.

Щодо позовних вимог про зобов`язати Лисичанську міську військово-цивільну адміністрацію Сєвєродонецького району Луганської області надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства, суд зазначає, що у задоволенні вказаних позовних вимог також належить відмовити, оскільки вказані вимоги є похідними, тобто такими, що залежать від задоволення вимоги про визнання протиправним та скасування наказу ГУ Держгеокадастру у Луганській області від 26 лютого 2021 року № 79-УБД "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою".

Таким чином, позов ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Луганській області та Лисичанської міської військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області про визнання незаконним і скасування наказу, зобов`язати вчинити певні дії не підлягає задоволенню.

За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. "Руїз Торія проти Іспанії" (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09 грудня 1994 року, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.

Оскільки в межах даної адміністративної справи основні (суттєві) аргументи позовної заяви є необґрунтованими, а відповідач як суб`єкт владних повноважень, на якого частиною другою статті 77 КАС України покладено обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, довів суду правомірність оскаржуваного рішення, суд дійшов висновку, що позовні вимоги необґрунтовані і у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

За цими позовними вимогами позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI як учасник бойових дій.

Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 77, 90, 94, 132, 139, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Луганській області та Лисичанської міської військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області про визнання незаконним і скасування наказу, зобов`язати вчинити певні дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 20 серпня 2021 року.

Суддя І.В. Тихонов