Ухвала суду № 99115822, 20.08.2021, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про відмову в ухваленні додаткового судового рішення

20 серпня 2021 року м. Кропивницький Справа № 340/3308/21

Кіровоградський окружний адміністративний суд в складі: головуючої судді Казанчук Г.П. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження заяву ОСОБА_1 про винесення додаткового рішення у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Подільської районної у м. Кропивницькому ради про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить:

- визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення Подільської районної у м. Кропивницькому ради, які полягають у зменшенні розміру щорічної разової грошової допомоги ОСОБА_1 до 05 травня за 2021 рік;

- зобов`язати Управління соціального захисту населення Подільської районної у м. Кропивницькому ради провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік, як учаснику бойових дій у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком, виходячи з розрахунку мінімальної пенсії за віком, встановленої Законом України «Про Державний бюджет на 2021 рік», з урахуванням раніше виплачених сум.

Також ОСОБА_1 просив суд зобов`язати Управління соціального захисту населення Подільської районної у м. Кропивницькому ради подати звіт про виконання рішення суду у строк - один місяць з дня набрання чинності рішенням суду по даній справі.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11 серпні 2021 року позов задоволено, визнати протиправною бездіяльність Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Подільської районної у м. Кропивницькому ради щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком та зобов`язано Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Подільської районної у м. Кропивницькому ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2021 рік у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги.

17 серпня 2021 року до суду надійшла заява позивача в порядку статті 252 КАС України про ухвалення додаткового рішення, яким стягнути з Управління соціального захисту населення Подільської районної в м. Кропивницькому ради понесені витрати на правничу допомогу в сумі 2300 грн. До заяви позивачем долучено копії договору про надання юридичних послуг №АВ/2021-7 від 20.06.2021 року, акт виконаних робіт відвід 21.06.2021 року, квитанція до прибуткового касового ордера №620 від 20.06.2021 року, виписка з ЄДРЮОФОПГФ.

В обґрунтування заяви, представник позивача зазначає про те, що нормами КАС України визначено право відшкодування витрат на оплату послуг адвоката, наполягаючи на тому, що не може бути обмежень у відшкодуванні витрат на оплату правової допомоги не адвокату, а ФОП, основним видом діяльності якої є надання юридичних послуг.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно частини 7 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Частиною 3 статті 143 КАС України визначено, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Аналізуючи вищезазначені норми КАС України, суд дійшов висновку, що заява про неможливість позивача станом на день звернення до суду з позовом надати відповідні докази понесених витрат і такі докази будуть надані пізніше повинна бути заявлена стороною у справі до вирішення справи по суті, тобто до прийняття судом рішення по справі.

Статтею 169 КАС України визначені обов`язкові реквізити будь-яких письмових заяв, клопотань та заперечення.

Як свідчать матеріали справи, позивач не подавав такої заяви до винесення рішення по суті справи.

Таку заяву було подано вже після винесення судового рішення.

Велика Палата Верховного Суду у додатковій Постанові від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц зазначив про те, що вимога частини восьмої статті 141 ЦПК України щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні. Така практика запроваджена у Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду, зокрема у постанові від 16 квітня 2019 року у справі № 817/1889/17.

Частиною 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

У позові позивач зазначив про необхідність стягнення витрат на правничу допомогу. Дана вимога була розглянута судом, і у зв`язку з відсутністю будь-яких доказів понесених витрат, а також не визначенням суми витрат, така вимога судом не розглядалась, про що зазначено в судовому рішенні.

Судом встановлено, що заява про вирішення питання щодо відшкодування витрат, які позивач поніс у зв`язку з розглядом справи не була подана в межах строку, встановленого частиною сьомою статті 139 КАС України.

Заяву про відшкодування витрат на оплату правової допомоги позивач подав 17 серпня 2021 року, тобто, після того, як суд ухвалив рішення у даній справі. При цьому до 11 серпня 2021 року позивач із заявами такого змісту не звертався, відповідно суд, ухвалюючи рішення у справі 11 серпня 2021 року, не мав підстав (сума витрат не була заявлена та докази не надані) вирішувати ці питання, оскільки вимоги про стягнення конкретно визначеної суми взагалі не було заявлено. Тобто, заява позивача про відшкодування витрат на оплату правової допомоги могла б бути предметом вирішення адміністративним судом під час ухвалення рішення в цій справі (так само як і додаткового рішення), якби її заявили в межах розгляду справи, але до того, як суд ухвалить рішення.

Позаяк позивач вирішив подати вказану заяву і відповідні документи після того, як суд виніс рішення у справі за яким позов задоволено, підстави для ухвалення за цією заявою додаткового рішення відповідно до статті 252 КАС відсутні.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі №817/1889/17.

Отже суд констатує, що матеріали справи до винесення рішення не містили заяви позивача з визначеною сумою витрат пов`язаних з правовою допомогою, яка підлягала б розгляду під час ухвалення рішення. Матеріали справи також не містили заяву про не можливість подачі доказів на підтвердження понесених витрат на правову допомогу чи про те, що докази на підтвердження витрат на правову допомоги будуть подані стороною пізніше.

Згідно частини 1 статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

За змістом даних норм додаткове рішення виноситься лише у випадку, коли вимоги були заявлені, натомість судом не вирішені. Проте, як встановлено в судовому засіданні на час розгляду справи по суті позивачем не було заявлено вимоги/заяви, яку судом не було вирішено за наявними документами. Сама по собі фраза «стягнути витрати на правову допомогу» без зазначення суми чи посилання на неможливість надати відповідні докази не могла бути розглянута судом, оскільки фактично не була заявлена, так як була відсутня сума орієнтовних витрат, які понесла сторона чи очікує їх понести. При тому, що згідно долучених позивачем до заяви копій документів, як договір про надання юридичних послуг так і акт виконання робіт підписані 21.06.2021 року, тобто в часі раніше до подання позову до суду – 23.06.2021 року, отже на день звернення до суду вже існували.

Частиною 4 статті 252 КАС України визначено, що про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу.

Крім того суд зазначає наступне.

Відповідно до частин 1, 7 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно з частинами 1, 3 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті 134 КАС України («Витрати на професійну правничу допомогу») витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У відповідності до статті 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

Зі змісту наведених норм права вбачається, що до витрат, які підлягають розподілу в силу діючих норм КАС України, віднесено, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу, яка може надаватись тільки і виключно адвокатом. В той же час, у матеріалах справи відсутні докази того, що ФОП ОСОБА_2 є адвокатом, як відсутні і докази укладення між позивачем та зазначеною особою договору про надання професійної правничої допомоги, в межах якого відповідна допомога надається адвокатом клієнту.

З огляду на вищенаведені положення процесуального права, посилання позивача на можливість особи вільно обирати форму та суб`єкта надання правової допомоги у контексті вирішення питання розподілу судових витрат висновків суду першої інстанції не спростовують конституційне право позивача на вільний вибір суб`єкта надання правових вимог. Проте, нормами процесуального законодавства містять обмеження щодо відшкодування витрат.

Позивачем до своєї заяви долучена копія постанова Третього апеляційного адміністративного суду від 13.07.2021 року у якій є посилання на постанову Верховного Суду від 19.03.2019 року у справі 826/863/18.

Згідно з пунктом 11 Перехідних положень Конституції України представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 та статті 131-2 цієї Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 1 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 1 січня 2018 року; у судах першої інстанції - з 1 січня 2019 року.

Наведені положення Основного Закону до 01 січня 2019 року гарантують кожному громадянину України, іноземцям та особам без громадянства, які перебувають на території України, право на правову допомогу та вибір захисника своїх прав - особу, яка є фахівцем у галузі права і на законних підставах має право надавати таку допомогу особисто.

Суд зазначає про те, що правідносини, які описані у постанові Верховного Суду в справі №326/863/18 є відмінними від цієї справи, оскільки вони мали місце під час дії норм Перехідних положень Конституції та відповідно КАС України.

Статті 134 КАС України містить вичерпний перелік суб`єктів, за надання правової допомоги, яким можливе відшкодування таких витрат. При цьому у суду відсутні повноважень щодо можливості фактичного розширення суб`єктів, визначених у статті 134 КАС України.

Зазначене є самостійною підставою для відмови у винесенні додаткового рішення суду.

Керуючись статтями 9, 139, 143, 167, 252, 262, 295 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Відмовити ОСОБА_1 у винесенні додаткового рішення.

Заяву про відшкодування витрат на правничу допомогу залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду, через Кіровоградський окружний адміністративний суд, у 15 - денний строк, установлений статтею 295 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Г.П. Казанчук