Рішення № 99115740, 20.08.2021, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 серпня 2021 року м. Київ № П/320/1292/20

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панової Г.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 (далі також - позивачка, ОСОБА_1 ) з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі також - відповідач, ГУ ПФУ), в якому просила суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо вдмови позивачці у призначенні пенсії як державному службовцю на підставі положень ст. 37 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати до стажу державної служби роботи у Васильківському ОДПІ Київської області ДПС в періоди, коли ОСОБА_1 були присвоєні звання з 30.12.1994 по 08.10.2012;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області перевести ОСОБА_1 на пенсію за віком згідноь зі ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ, з 14.01.2020.

В обґрунтування позовних вимог позивачкою зазначено, що вона звернулась до відповідача із заявою про перерахунок пенсії з Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на Закон України від 10.12.2015 №889-VIII «Про державну службу». Проте отримала неправомірне рішення про відмову в перерахунку пенсії з посиланням на відсутність в позивачки необхідного стажу роботи на посадах державної служби станом на 01.05.2016. З такою позицією органу Пенсійного фонду України позивачка не погоджується та вважає, що відповідач мав зарахувати до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, період роботи ОСОБА_1 з 30.12.1994 по 08.10.2012 у Васильківській ОДПІ Київської області ДПС.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17.03.2020 відкрито провадження у справі №320/1292/20 за вказаним позовом та дану справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Представник відповідача подав до суду відзив на позов, де просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Свої заперечення відповідач мотивував тим, що позивачка не має права на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону №3723-ХІІ та на підставі п. 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , після звільнення з посади у Васильківській районній державній адміністрації Київської області звернулася до ГУ ПФУ у Київській області із заявою від 14.01.2020 про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».

До такої заяви позивачка серед іншого подала трудову книжку серії НОМЕР_1 , довідку Васильківської районної державної адміністрації Київської області про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 14.01.2020 №04\7-32, довідку Васильківської районної державної адміністрації Київської області про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 14.01.2020 № 01/7-32, витяг із реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (індивідуальні відомості про застраховану особу форма Ок-5) стосовно ОСОБА_1 .

За результатами розгляду заяви позивачки від 14.01.2020 по суті ГУ ПФУ у Київській області прийняло рішення про відмову в перерахунку пенсії від 05.02.2020 за №1000-0311-8/4832. Дане рішення відповідач мотивував наступним: «з огляду на положення п.п. 10, 12 розд. ХІ Закону №889-VIII право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону №3723-ХІІ мають особи, які на день набрання чинності Законом №889-VIII (тобто, на 01.05.2016) мали відповідний стаж на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону №3723-ХІІ. Статтею 25 Закону №3723 визначено сім категорій посад державних службовців, які вони могли обіймати у відповідних державних органах, та передбачено, що віднесення існуючих на той час посад державних службовців не перелічених у цій статті, а також віднесення до відповідної категорії нових посад державних службовців провадиться Кабінетом Міністрів України за погодженням з відповідним державним органом. Законом України від 04.12.1990 №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні» було передбачено, що рада Міністрів Української РСР встановлює для працівників державних податкових інспекцій персональні звання, спеціальну форму та відзнаки. Подальшими редакціями цього Закону було передбачено, що службовим особам державши податкових інспекції присвоюються персональні звання. Положення про персональні звання порядок їх присвоєння, розмір надбавок за звання затверджувався Кабінетом Міністрів України (постанови Кабінету Міністрів України від 05.10.1992 №539 «Питання державної податкової служби в Україні», від 22.02.1999 №258 «Про затвердження положення про спеціальні звання посадових осіб органів державної податкової служби», від 22.09.2004 №1234 «Про спеціальні звання посадових осіб органів державної податкової служби», від 19.12.2012 №1169 «Питання присвоєння спеціальних звань посадовим особам органів державної податкової служби», від 23.10.2013 № 839 «Про спеціальні звання посадових осіб органів доходів і зборів»). Відтак, періоди роботи посадових осіб в органах державної податкої служби на посадах, в період перебування на яких були присоєні персональні чи спеціальні звання - не зараховуються до стажу робош на посада віднесених до відповідних категорій посад держав них службовців. Період роботи працівників місцевих державних податкових адміністрації на посадах, в період перебування на яких були встановлені ранги державних службовців, підлягають зарахуванню до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців. Так, згідно поданих до управління документів ОСОБА_1 має 41 рік 1 місяць 17 днів страхового стажу, в тому числі 3 роки 10 місяців 15 днів стаж роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців (враховано по 01.05.2016). Період роботи з 30.12.1994 по 08.10.2012 в ОДПІ не зараховано до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, так як в цей період ОСОБА_1 були присвоєні персональн звання «інспектор податкової служби» ІІІ, ІІ, І рангу. Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_1 не має необхідного 10-річного (20-річного) стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців станом на 01.05.2016, в зв`язку з чим в перерахунку пенсії відмовлено.

Не погоджуючись із законністю такої позиції органу Пенсійного фонду України, вважаючи свої права та охоронювані законом інтереси на призначення пенсії по за віком державного службовця порушеними, позивачка звернулась із цим позовом до суду.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

За змістом ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV), особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Згідно з Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII та постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб» від 14.09.2016 №622 пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону №1058-IV.

Відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-XII (далі - Закон №3723-XII), на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

10 грудня 2015 року Верховною Радою України прийнято Закон України «Про державну службу» №889-VIII, який набрав чинності 01 травня 2016 року (далі - Закон №889-VIII).

Згідно п. 2 розд. «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII втратив чинність Закон України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-XII, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

Пунктом 10 розд. «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII визначено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Згідно з п. 12 розд. «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII - для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України 1993 р., №52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Частиною 1 ст. 25 Закону №3723-XII було визначено, що основними критеріями класифікації посад державних службовців є організаційно-правовий рівень органу, який приймає їх на роботу, обсяг і характер компетенції на конкретній посаді, роль і місце посади в структурі державного органу.

Згідно з п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Згідно записів трудової книжки позивачки серії НОМЕР_1 та індивідуальних відомостей про застраховану особу (форми ОК-5) судом встановлено, що ОСОБА_1 у період з 1994 по 2019 років безперервно працювала на посадах у Васильківській об`єднаній державній податковій інспекції, Васильківській об`єднаній державній податковій інспекції Київської області ДПС, Васильківській районній державній адміністрації:

05.09.1994 - позивачка прийнята на посаду державного податкового інспектора відділу аудиту юридичних осіб Державної податкової інспекції по м. Василькову (запис №13);

06.09.1994 - позивачка прийняла присягу державного службовця (запис №14);

30.12.1994 - позивачці було присвоєно персональне звання «інспектор податкової служби III рангу» (запис №15);

01.03.1995 - позивака призначена на посаду державного податкового інспектора сектору (запис №16);

26.11.1996 - позивачка переведена на посаду державного податкового інспектора відділу Державної податкової адміністрації в м. Василькові (запис №18);

19.03.1997 - позивачка переведена на посаду державного податкового інспектора відділу Васильківської державної податкової адміністрації (запис №19);

29.10. 1997 - позивачці присвоєно персональне звання «інспектор податкової служби II рангу» (запис № 21);

04.02.2000 - позивачку призначено на посаду старшого державного податкового інспектора відділу Васильківської об`єднаної державної податкової інспекції (запис №22);

25.10.2001 - позивачці присвоєно персональне звання «інспектор податкової служби І рангу» (запис №25);

16.08.2006 - позивачку призначено на посаду головного державного податкового інспектора відділу Васильківської об`єднаної державної податкової інспекції (запис №27);

12.03.2012 - позивачку призначено на посаду головного державного податкового інспектора відділу Васильківської об`єднаної державної податкової інспекції Київської області ДПС (запис №31);

08.10.2012 - позивачка звільнена з займаної посади на підставі п. 5 ст. 36 КЗпП України в порядку переводу для подальшої роботи у Васильківській районній державній адміністрації Київської області (запис № 32),

09.10.2012 - позивачку призначено на посаду головного спеціаліста управління у Всильківській районній державній адміністрації Київської області (запис №33);

09.10.2012 - позивачці присвоєно 15 ранг державного службовця (запис №34);

08.10.2014 - позивачці присвоєно 14 ранг державного службовця (запис №37);

28.12.2019 - позивачка звільнена з займаної посади у зв`зку зі скороченням штату державних службовців (запис №41).

Надаючи оцінку правомірності мотивів, з яких виходив відповідач відмовляючи позивачці у призначенні пенсії державного службовця, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону №3723-XII, який був діючим протягом тривалих періодів роботи позивачки на відповідних посадах в органах податкової служби, - державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.

Спеціальним законом, що визначав статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності у період роботи позивача на відповідних посадах, був Закон України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 №509-XII (далі - Закон №509-XII).

Згідно з ч. 5 ст. 15 Закону №509-XII правовий статус посадових осіб органів державної податкової служби, їх права та обов`язки визначаються Конституцією України, цим Законом, а в частині, що не регулюється ним, - Законом України «Про державну службу».

Частиною 7 ст. 15 Закону №509-XII визначено, що посадові особи органів державної податкової служби підлягають атестації. Порядок атестації визначається центральним органом державної податкової служби.

Відповідно до ч. 8 ст. 15 Закону №509-XII, посадовим особам органів державної податкової служби присвоюються спеціальні звання: головний державний радник податкової служби, державний радник податкової служби I рангу, державний радник податкової служби II рангу, державний радник податкової служби III рангу, радник податкової служби I рангу, радник податкової служби II рангу, радник податкової служби III рангу, інспектор податкової служби I рангу, інспектор податкової служби II рангу, інспектор податкової служби III рангу.

Частиною 4 ст. 15 Закону №509-XII передбачено, що службові особи державних податкових інспекцій не мають права займатися підприємницькою діяльністю, а також працювати за сумісництвом на підприємствах, в установах і організаціях (крім наукової та викладацької діяльності).

Тобто, даною нормою було установлено умови, за яких особи не можуть бути службовцями податкових органів, які кореспондуються з вимогами ст. 12 Закону №3723-XII щодо обмежень, пов`язаних із прийняттям на державну службу та її проходженням.

Згідно з положеннями ст. 6 Закону №509-XII видатки на утримання органів державної податкової служби визначаються Кабінетом Міністрів України і фінансуються з державного бюджету.

З системного аналізу вказаних норм вбачається, що посадові особи державної податкової служби, яким за наслідками атестації присвоєно спеціальні звання та які обіймають посади в державних органах для виконання завдань і функцій держави (зокрема у сфері податкової політики), одержують заробітну плату за рахунок державного бюджету, - дійсно перебувають на державній службі та є державними службовцями.

Відповідно до п. 8 розд. «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

В свою чергу, порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Kабінету Mіністрів України від 03.05.1994 №283, також було передбачено зарахування до стажу державної служби роботи (служби) на посадах суддів, слідчих, а також час служби на посадах рядового та начальницького складу осіб, яким присвоєно встановлені законодавством спеціальні звання міліції, в органах внутрішніх справ, що входили або входять до структури Міністерства внутрішніх справ (далі - Порядок №283).

Так, згідно з абз. 2 п. 2 Порядку №283 (чинного до набрання законної сили Закону України «Про державну службу» №889-VIII) було встановлено, що до стажу державної служби зараховується робота (служба) на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв`язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів.

Таким чином, зважаючи на те, що як Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII, так і нормами діючих до нього профільних Законів України «Про державну службу» №3723-XII і №509-ХІІ, та Порядку №283, - було передбачено зарахування до стажу державної служби роботу (службу) на посадах керівних працівників і спеціалістів в органах державної податкової служби та її територіальних органів, враховуючи те, що ОСОБА_1 з 05.09.1994 безперервно працювала в органах державної податкової служби та в державній адміністрації, прийняла присягу державного службовця, обіймала відповідні посади для виконання завдань і функцій держави (у сфері податкової політики), те, що їй присвоювались відповідні ранги державних службовців та спеціальні звання за наслідками атестації у визначеному Законом №509-ХІІ порядку, а також те, що вона одержувала заробітну плату за виконувану роботу за рахунок державного бюджету, і з отримуваної нею заробітної плати проводились відрахування підвищених розмірів відповідних (страхових, соціальних) внесків до спеціальних фондів державного бюджету,- то всі періоди роботи (служби) позивача, ОСОБА_1 підлягають зарахуванню до стажу державної служби.

Що ж до посилань відповідача на те, що займані позивачем посади не належать до посад, віднесених до категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону України «Про державну службу» №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, оскільки їй як посадовій особі контролюючих органів присвоювались спеціальні звання, а не ранги державної служби, - варто зазначити наступне.

Згідно з п. 344.1 ст. 344 Податкового кодексу України пенсійне забезпечення посадових осіб контролюючих органів, крім діючих у них підрозділів податкової міліції, здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу».

При цьому, період роботи зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) у контролюючих органах зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.

Відповідно до п.п. 343.1 - 343.2 ст. 343 Податкового кодексу України, посадовим особам контролюючих органів присвоюються такі спеціальні звання: головний державний радник податкової та митної справи; державний радник податкової та митної справи I рангу; державний радник податкової та митної справи II рангу; державний радник податкової та митної справи III рангу; радник податкової та митної справи I рангу; радник податкової та митної справи II рангу; радник податкової та митної справи III рангу; інспектор податкової та митної справи I рангу; інспектор податкової та митної справи II рангу; інспектор податкової та митної справи III рангу; інспектор податкової та митної справи IV рангу; молодший інспектор податкової та митної справи.

Положення про спеціальні звання та порядок їх присвоєння, співвідношення з рангами державних службовців, розмір надбавок за спеціальне звання затверджуються Кабінетом Міністрів України.

У разі присвоєння посадовій особі спеціального звання відповідно до пункту 343.1 цієї статті надбавка за ранг державного службовця не виплачується.

Процедуру присвоєння спеціальних звань посадовим особам органів доходів і зборів та осіб, уповноважених їх присвоювати визначено Порядком присвоєння спеціальних звань посадовим особам органів доходів і зборів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.10.2013 №839 (далі - Порядок №839).

Згідно п. 9 Порядку №839 посадовій особі, яка перебувала на державній службі та вперше призначена на посаду в органах доходів і зборів, присвоюється спеціальне звання за посадою, на яку призначено особу, з урахуванням встановленого співвідношення рангів державних службовців.

Особам, які приймаються на роботу до органів доходів і зборів та яким раніше присвоєно спеціальні звання державної податкової або митної служби, спеціальні звання присвоюються з урахуванням співвідношення, визначеного законом.

За приписами п. 4 Порядку №839 до строку перебування у спеціальному званні зараховується період роботи в органах доходів і зборів у спеціальному званні (ранзі державного службовця), а також строк перебування у спеціальному званні (ранзі державного службовця) посадових осіб державної податкової та державної митної служби, крім посадових осіб, яким у період роботи в органах доходів і зборів спеціальне звання було присвоєно достроково.

Постановою Кабінету Міністрів України №306 від 20.04.2016 «Питання присвоєння рангів державних службовців та співвідношення між рангами державних службовців і рангами посадових осіб місцевого самоврядування, військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями» (далі - Постанова №306) затверджено Порядок присвоєння рангів державних службовців, співвідношення рангів державних службовців і військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями згідно з додатками 1-10.

Вищенаведені норми підтверджують, що посадові особи контролюючих органів, в даному випадку податкового органу, віднесені до державних службовців за певними особливостями, тобто з присвоєнням спеціальних звань, які відповідають певним категоріям та рангам державних службовців.

Відтак, спеціальні звання посадових осіб органів державної податкової служби - прирівнюються до рангів державного службовця, визначених постановою Кабінету Міністрів України №306.

Отже, посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».

Дана позиція узгоджується із правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 22.10.2013 у справі №21-340а13, в якій колегія суддів дійшла висновку, що посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу».

Також колегія суддів в постанові зазначила, що розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.09.1997 №503-р «Про віднесення посад працівників місцевих державних податкових адміністрацій до відповідних категорій посад державних службовців» не є підставою для відмови у зарахуванні до стажу державної служби періоду служби у податкових органах посадових осіб, які мають спеціальне звання, оскільки зазначений акт виданий для врегулювання правового статусу працівників цих органів, що не мають спеціальних звань, та не змінює правового статусу посадових осіб податкових органів, які такі звання мають.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, доводи відповідача про те, що посадові особи податкових органів, яким присвоюються спеціальні звання, не належать до категорій посад державної служби, - є безпідставними.

Частиною другою ст. 46 Закону №889-VIII та Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 №229, які діють з 01 травня 2016 року, закріплено, що до стажу державної служби зараховується, зокрема, час перебування на посадах, на яких присвоюються військові та спеціальні звання.

При цьому, п. 5 Порядку №229 визначено, що стаж державної служби обчислюється у днях, місяцях і роках.

Враховуючи викладене, період роботи позивача в податкових органах з 05.09.1994 по 09.03.2012 зараховується до стажу державної служби для призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону №3723-ХІІ.

Отже, на момент виходу на пенсію за віком стаж роботи ОСОБА_1 на вищезазначених посадах складав більше 20 років.

Факт того, що станом на дату звернення до відповідача із заявою щодо призначення пенсії за віком позивачка досягла 59 років та відповідно до положень частини першої статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» набула право на пенсію за віком сторонами не заперечується.

При цьому, станом на момент звернення до відповідача з заявою від 14.01.2020 позивачка набула права і на отримання пенсії за віком державного службовця відповідно до Закону України «Про державну службу».

Таким чином, в ході розгляду даної справи судом встановлено, що відповідач при розгляді заяви позивача безпідставно виходив з того, що у ОСОБА_1 відсутній необхідний стаж роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, вважаючи, що основним критерієм зарахування того чи іншого періоду роботи особи на посаді державного службовця до стажу, який дає право на призначення пенсії державного службовця, - є встановлення за займаною посадою відповідного рангу.

Таким чином, висновок відповідача про те, що займані позивачкою посади за період роботи з 05.09.1994 по 09.03.2012 в органах податкової служби не належать до посад, віднесених до категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону України «Про державну службу» №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, - лише з огляду на те, що позивачу як посадовій особі контролюючого органу були присвоєні спеціальні звання, а не ранги державних службовців, - був протиправним.

В частині 2 ст. 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з нормами ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 і 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, перевіривши та проаналізувавши матеріали справи і надані сторонами докази за правилами, встановленими ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Згідно з ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Наявними у матеріалах справи квитанціями від 12.02.2020 підтверджено, що ОСОБА_1 під час звернення до суду із цим позовом сплатила судовий збір у загальному розмірі 1 681,60 грн. З огляду на розмір заявлених та задоволених позовних вимог, суд вказує про присудження на користь позивача відповідно до норм Кодексу адміністративного судочинства України за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області судових витрат у зазначеній сумі коштів.

Керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 260-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо вдмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком як державному службовцю з урахуванням норм ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ;

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати до стажу державної служби ОСОБА_1 період роботи у податковий органах з 30.12.1994 по 08.10.2012.

4. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області призначити ОСОБА_1 на пенсію за віком згідно зі ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ, - з 14.01.2020.

5. Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) документально підтверджені судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 1 681,60 грн. (одна тисяча шістсот вісімдесят одна гривня 60 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ 22933548, адреса місцезнаходження: 04071, м. Київ, вул. Ярославська, 40).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Панова Г. В.