Рішення № 99115718, 20.08.2021, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 серпня 2021 року м. Київ № 320/4244/19

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Головенко О.Д., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області та просить суд:

визнати протиправною бездіяльність щодо поводження з відходами на території населених пунктів Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області;

зобов`язати ліквідувати несанкціоноване сміттєзвалище відходів на території Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області та встановити попереджувальні щити у місцях вірогідного утворення несанкціонованого складування побутових відходів.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на території Підгірцівської сільської ради Обухівського району утворилось несанкціоноване стихійне сміттєзвалище, яке належним чином не утримується, а в процесі несанкціонованого його використання спричиняє дискомфорт, а також шкоду здоров`ю мешканців населеного пункту, однак відповідачем не вживалось ніяких заходів щодо ліквідації зазначеного сміттєзвалища чим порушено права і законні інтереси позивача.

17.09.2019 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти заявлених позовних вимог заперечив та просив суд відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що позивач особисто до відповідача не звертався, крім того відповідач не володіє інформацією про місцезнаходження несанкціонованого стихійного сміттєзвалища, а тому відповідач позбавлений будь якої можливості вживати заходів щодо усунення порушень, якщо такі наявні.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09.08.2019 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження.

У судове засідання учасники справи не з`явилися, про час, дату та місце розгляду справи повідомленні належним чином.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

У зв`язку з неявкою сторін суд ухвалив подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, оглянувши письмові докази, які були надані, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Позивач звернувся з листом від 14.04.2019 № П-265 до Державної екологічної інспекції столичного округу Державної екологічної інспекції України з вимогою вжити заходів щодо припинення утворення несанкціонованого сміттєзвалища.

У своєму листі зазначив, що сміттєзвалища знаходиться на земельній ділянці за кадастровим номером 3223186800:04:011:0108.

Листом від 16.05.2019 № П-265/07-27 позивача було повідомлено, що Державною екологічною інспекцією столичного округу вжито заходів щодо запиту позивача, саме направлено запит до відповідача з вимогою надати інформацію щодо причин утворення несанкціонованого сміттєзвалища та вжитих заходів стосовно ліквідації безхазяйних відходів на території відповідача.

04.06.2019 № 389/01-10 відповідач надав відповідь Державній екологічній інспекції столичного округу, у якій зазначив, що не володіє інформацією про місцезнаходження зазначеного сміттєзвалища, винних осіб, а сам позивач безпосередньо до позивача не звертався та не вимагав прийняти будь які міри щодо усунення виявлених ним порушень, а також не надав інформацію щодо з даного приводу.

В подальшому 06.06.2019 комісією у складі завідуючого сектору Обухівської РДА - Жавридовою Д. Є.; головним спеціалістом з питань взаємодії з правоохоронними органами та попередження корупційних дій апарату Обухівської РДА - Селютіною Л.М., за участю представника Обухівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області, дільничного офіцера поліції Василиди В.В., голови Підгірцівської сільської ради Кравченка С.С., було проведено екологічне рекогностування земельної ділянки за кадастровим номером 3223186800:04:011:0108 в результаті якого виявлено правопорушення, а саме засмічення будівельним та побутовими відходами земельної ділянки без відповідного цільового призначення без належного оформлення дозволів.

Також у даному акті встановлення, що сміттєзвалище знаходиться на земельній ділянці приватної форми власності.

Відповідно до листа від 18.06.2019 № 60/07-09/1843 Обухівської РДА засмічена земельна ділянка знаходиться на території відповідача.

Вважаючи бездіяльність відповідача щодо ліквідації несанкціонованого сміттєзвалища відходів протиправною, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров`я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

Компетенція органів місцевого самоврядування щодо предмету спору визначається Законом України від 21.05.1997 № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Закон № 280).

Пунктом 38 ч. 1 ст. 26 Закону № 280 передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання надання відповідно до законодавства згоди на розміщення на території села, селища, міста нових об`єктів, у тому числі місць чи об`єктів для розміщення відходів, сфера екологічного впливу діяльності яких згідно з діючими нормативами включає відповідну територію.

Відповідно до ст. 30, 33 Закону № 280 до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать: вирішення питань поводження з побутовими відходами, знешкодження та захоронення трупів тварин; затвердження норм надання послуг з вивезення побутових відходів; визначення території для розміщення відходів відповідно до законодавства; здійснення контролю за додержанням юридичними та фізичними особами вимог у сфері поводження з побутовими та виробничими відходами та розгляд справ про адміністративні правопорушення або передача їх матеріалів на розгляд інших державних органів у разі порушення законодавства про відходи.

Законом України від 05.03.1998 № 187/98-ВР «Про відходи» (далі - Закон № 187) визначаються правові, організаційні та економічні засади діяльності, пов`язаної із запобіганням або зменшенням обсягів утворення відходів, їх збиранням, перевезенням, зберіганням, сортуванням, обробленням, утилізацією та видаленням, знешкодженням та захороненням, а також з відверненням негативного впливу відходів на навколишнє природне середовище та здоров`я людини на території України.

Абзацом 2 ст. 1 Закону № 187 передбачено, що відходи це будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення.

Згідно з абзацом 24 ст. 1 Закону № 187 побутові відходи це - відходи, що утворюються в процесі життя і діяльності людини в житлових та нежитлових будинках (тверді, великогабаритні, ремонтні, рідкі, крім відходів, пов`язаних з виробничою діяльністю підприємств) і не використовуються за місцем їх накопичення

Поводження з відходами - це дії, спрямовані на запобігання утворенню відходів, їх збирання, перевезення, сортування, зберігання, оброблення, перероблення, утилізацію, видалення, знешкодження і захоронення, включаючи контроль за цими операціями та нагляд за місцями видалення (абзац 5 ст. 1 Закону № 187).

Статтею 14 Закону № 187 передбачено, що громадяни України, іноземці та особи без громадянства у сфері поводження з відходами мають право на: безпечні для їх життя та здоров`я умови при здійсненні операцій щодо поводження з відходами; одержання в установленому порядку повної та достовірної інформації про безпеку об`єктів поводження з відходами як тих, що експлуатуються, так і тих, будівництво яких планується; відвідування в установленому порядку спеціально відведених місць чи об`єктів поводження з відходами; участь в обговоренні питань, пов`язаних із розміщенням, проектуванням, спорудженням та експлуатацією об`єктів поводження з відходами; екологічне страхування відповідно до законодавства України; відшкодування шкоди, заподіяної їх здоров`ю та майну внаслідок порушення законодавства про відходи.

Стаття 15 Закону № 187 передбачає, що громадяни України, іноземці та особи без громадянства зобов`язані дотримуватися вимог цього Закону та інших нормативно-правових актів у сфері поводження з відходами; вносити в установленому порядку плату за послуги з поводження з побутовими відходами; виконувати інші обов`язки, передбачені законами, щодо запобігання забрудненню навколишнього природного середовища відходами.

Відповідно до ст. 21 Закону № 187 органи місцевого самоврядування у сфері поводження з відходами забезпечують: виконання вимог законодавства про відходи; розроблення та затвердження схем санітарного очищення населених пунктів; організацію збирання і видалення побутових відходів, у тому числі відходів дрібних виробників, створення полігонів для їх захоронення, а також організацію роздільного збирання корисних компонентів цих відходів; затвердження місцевих і регіональних програм поводження з відходами та контроль за їх виконанням; вжиття заходів для стимулювання суб`єктів господарювання, які здійснюють діяльність у сфері поводження з відходами; вирішення питань щодо розміщення на своїй території об`єктів поводження з відходами; координацію діяльності суб`єктів підприємницької діяльності, що знаходяться на їх території, в межах компетенції; здійснення контролю за раціональним використанням та безпечним поводженням з відходами на своїй території; ліквідацію несанкціонованих і неконтрольованих звалищ відходів; сприяння роз`ясненню законодавства про відходи серед населення, створення необхідних умов для стимулювання залучення населення до збирання і заготівлі окремих видів відходів як вторинної сировини; здійснення інших повноважень відповідно до законів України; надання згоди на розміщення на території села, селища, міста місць чи об`єктів для зберігання та захоронення відходів, сфера екологічного впливу функціонування яких згідно з діючими нормативами включає відповідну адміністративно-територіальну одиницю; здійснення контролю за додержанням юридичними та фізичними особами вимог у сфері поводження з виробничими та побутовими відходами відповідно до закону та розгляд справ про адміністративні правопорушення або передача їх матеріалів на розгляд інших державних органів у разі порушення законодавства про відходи.

Пунктом «В» ст. 32 Закону № 187 передбачено, що з метою обмеження та запобігання негативному впливу відходів на навколишнє природне середовище та здоров`я людини забороняється визначати місця розміщення підприємств, установок, полігонів, комплексів, сховищ та інших об`єктів поводження з відходами, проектувати та будувати регіональні і міжрегіональні комплекси оброблення, знешкодження, утилізації та видалення відходів, якщо вони не відповідають екологічним та санітарно-гігієнічним вимогам.

Статтею 33 Закону № 187 забороняється несанкціоноване скидання і розміщення відходів, у тому числі побутових, у підземних горизонтах, на території міст та інших населених пунктів, на територіях природно-заповідного фонду, на землях природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, в межах водоохоронних зон та зон санітарної охорони водних об`єктів, в інших місцях, що може створювати небезпеку для навколишнього природного середовища та здоров`я людини. Захоронення відходів у надрах допускається у виняткових випадках за результатами спеціальних досліджень з дотриманням норм і правил, передбачених законодавством України.

Відповідно до ч. 2 ст. 35-1 Закону № 187 встановлено, що власники або наймачі, користувачі, у тому числі орендарі, джерел утворення побутових відходів укладають договори з виконавцем послуг з вивезення побутових відходів, здійснюють оплату послуг з поводження з побутовими відходами та забезпечують роздільне збирання побутових відходів.

Виконавця послуг з вивезення побутових відходів визначає орган місцевого самоврядування на конкурсних засадах у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч. 3 ст. 35-1 Закону № 187).

Виконавець послуг з вивезення побутових відходів укладає договори про надання послуг з поводження з побутовими відходами із споживачами. Виконавець послуг з вивезення побутових відходів зобов`язаний укласти договори про надання послуг з перероблення та захоронення побутових відходів із суб`єктами господарювання, що надають такі послуги відповідно до правил благоустрою території населеного пункту, розроблених з урахуванням схеми санітарного очищення населеного пункту. Договори про надання послуг з поводження з побутовими відходами мають містити інформацію про укладені договори між виконавцем послуг з вивезення побутових відходів та суб`єктами господарювання, що надають послуги з перероблення та/або захоронення побутових відходів (ч. 4 ст. 35-1 Закону № 187).

Під час проектування житлових будинків, громадських, виробничих, складських та інших споруд передбачаються будівництво та облаштування контейнерних майданчиків для роздільного збирання і зберігання побутових відходів, урн для побутових відходів (ч. 5 ст. 35-1 Закону № 187).

Житлові масиви і внутрішньо-дворові території, дороги загального користування та інші об`єкти благоустрою населених пунктів, а також місця проведення масових заходів обладнуються контейнерними майданчиками, урнами для побутових відходів (ч. 6 ст. 35-1 Закону № 187)

Відповідно до ст. 37 Закону № 187 контроль у сфері поводження з відходами здійснюють центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи сільських, селищних, міських рад, громадські інспектори з благоустрою населених пунктів.

Статтею 42 Закону № 187 встановлено особи, винні в порушенні законодавства про відходи, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільну чи кримінальну відповідальність за: порушення встановленого порядку поводження з відходами, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища, прямого чи опосередкованого шкідливого впливу на здоров`я людини та економічних збитків; самовільне розміщення чи видалення відходів; порядку ввезення в Україну, вивезення і транзиту через її територію відходів як вторинної сировини; невиконання розпоряджень і приписів органів, що здійснюють державний контроль та нагляд за операціями поводження з відходами та за місцями їх видалення; приховування, перекручення або відмову від надання повної та достовірної інформації за запитами посадових осіб і громадян та їх об`єднань стосовно безпеки утворення відходів та поводження з ними, в тому числі про їх аварійні скиди та відповідні наслідки; порушення правил ведення первинного обліку та здійснення контролю за операціями поводження з відходами; порушення строків подання і порядку звітності щодо утворення, використання, знешкодження та видалення відходів; невиконання вимог щодо поводження з відходами (під час їх збирання, перевезення, зберігання, оброблення, утилізації, знешкодження, видалення та захоронення), що призвело до негативних екологічних, санітарно-епідемічних наслідків або завдало матеріальної чи моральної шкоди; здійснення операцій у сфері поводження з відходами без відповідного дозволу на проведення таких операцій, а також за порушення встановленого порядку подання декларації про відходи або за неподання такої декларації; порушення встановлених правил і режиму експлуатації установок і виробництв з оброблення та утилізації відходів, а також полігонів для зберігання чи захоронення промислових, побутових та інших відходів (сміттєзвалищ, шламосховищ, золовідвалів тощо);) недотримання умов ввезення відходів як вторинної сировини на територію України; несвоєчасне внесення платежів за розміщення відходів; порушення вимог безпечного перевезення небезпечних відходів; порушення встановлених квот на ввезення в Україну відходів як вторинної сировини та строків їх перевезення.

Суд звертає увагу учасників справи, що спірні правовідносини у даному спорі стосуються права на захист порушеного конституційного права на безпечне довкілля, яке належить кожному та може реалізовуватися як особисто, так і шляхом участі представника громадськості.

Як вбачається із матеріалів справи позивачем було виявлено місце утворення несанкціонованого сміттєзвалища, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, а саме: Актом екологічного рекогностування земельної ділянки за кадастровим номером 3223186800:04:011:0108, листом від 18.06.2019 № 60/07-09/1843.

Твердження відповідача наведені у відзиві про те, що йому не відоме місце знаходження земельної ділянки, на якій розташовано стихійне сміттєзвалище також спростовуються Актом екологічного рекогностування земельної ділянки за кадастровим номером 3223186800:04:011:0108 відповідно до якого встановлюється, що сільський голова Кравченко С.С. був у складі комісії, яка проводила рекогностування.

Крім того відповідачем не надано суду доказів, щодо вжиття заходів в межах своїх повноважень щодо усунення виявлених порушень.

Відтак з огляду на вищенаведене суд приходить до висновку, що відповідач знаючи про місце знаходження справи не вчинив жодних дій спрямованих на усунення виявлених правопорушень, а тому таку бездіяльність слід визнати протиправною.

Щодо позовної вимоги в частині зобов`язання ліквідувати несанкціоноване сміттєзвалище відходів на території Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області суд зазначає наступне.

Відповідно до п. «и» ст. 21 Закону № 187 органи місцевого самоврядування у сфері поводження з відходами забезпечують ліквідацію несанкціонованих і неконтрольованих звалищ відходів.

Суд звертає увагу, відповідно до положень закону відповідач був компетентний на вирішення ситуації щодо утворення стихійного несанкціонованого сміттєзвалища, яке знаходилось на адміністративній території саме відповідача, однак в супереч вимогам закону допустив протиправну бездіяльність, а відтак задля належного відновлення порушеного права, відповідача слід зобов`язати ліквідувати несанкціоноване сміттєзвалище відходів на території Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області.

Щодо вимоги зобов`язати відповідача встановити попереджувальні щити у місцях вірогідного утворення несанкціонованого складування побутових відходів суд зазначає наступне.

Адміністративне судочинство спрямоване на справедливе вирішення судом спорів з метою захисту саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин.

Обов`язковою умовою визнання протиправними рішення суб`єкта владних повноважень є доведеність позивачем порушених його прав та інтересів рішенням суб`єкта владних повноважень.

Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення, що не дозволяє скаржитися щодо певних обставин абстрактно лише тому, що заявник вважає , що спірний пункт рішення начебто впливає на його правове становище. Неодмінним елементом правовідносин є їх зміст, тобто суб`єктивне право особи та її юридичний обов`язок.

Відтак, судовому захисту підлягає суб`єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах. Для відновлення порушеного права у зв`язку із прийняттям рішення суб`єктом владних повноважень особа повинна довести, яким чином відбулось порушення її прав.

Порушення вимог Закону рішенням чи діями суб`єкта владних повноважень не є достатньою підставою для визнання їх судом протиправними, оскільки обов`язковою умовою визнання їх протиправними є доведеність позивачем порушення його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями чи рішенням з боку відповідача, зокрема наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.

З цього слідує, що під час розгляду кожної справи суд повинен встановити чи має місце порушення прав та інтересів позивача, адже без цього не можна виконати завдання судочинства. Якщо позивач не довів факту порушення особисто своїх прав чи інтересів, то навіть у разі, якщо дії суб`єкта владних повноважень є протиправними, підстав для задоволення позову немає.

Звернення до суду є способом захисту порушених суб`єктивних прав, а не способом відновлення законності та правопорядку у публічних правовідносинах.

Відсутність порушеного права та неправильний спосіб захисту встановлюються при розгляді справи по суті і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Відтак, у даному спорі позивачем не наведено обґрунтованих мотивів та не надано відповідних доказів, яким чином відсутність попереджувальних щитів порушує права або його інтереси, тобто породжують, змінюють або припиняють його права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин, а тому у задоволенні зазначеної вимоги суд відмовляє.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення адміністративного позову.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 у справі "Чуйкіна проти України" (case of Chuykina v. Ukraine) зазначив, що процесуальні гарантії, викладені у ст. 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином ст. 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (рішення у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог п. 1 ст. 6 Конвенції.

Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для п. 1 ст. 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia) та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia).

Частиною 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, про часткове задоволення адміністративного позову.

Частиною 1 ст. 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що позивачем при подані даного адміністративного позову було сплачено судовий збір у розмірі 768,40 грн. (платіжне доручення № 3-24001U/1 від 30.07.2019), суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача сплачений судовий збір у розмірі 384,20 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 9, 14, 72-78, 90, 139, 143, 242-246, 251, 255 КАС України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправою бездіяльність Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області (код ЄДРПОУ 04361574) щодо поводження з відходами на території населених пунктів Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області.

Зобов`язати Підгірцівську сільську раду Обухівського району Київської області (код ЄДРПОУ 04361574) ліквідувати несанкціоноване сміттєзвалище відходів на території Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних Головного управління Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області (код ЄДРПОУ 04361574) сплачений судовий збір у сумі 384,20 (триста вісімдесят чотири) грн 20 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Головенко О.Д.