Ухвала суду № 99115677, 19.08.2021, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про продовження строку для усунення недоліків позовної заяви

19 серпня 2021 року м. Київ 320/9095/21

Суддя Київського окружного адміністративного суду Панченко Н.Д., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу

ВСТАНОВИВ:

до суду звернулася ОСОБА_1 (код: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) з позовом до Головного управління ДПС у Київській області (код: 44096797, адреса: 03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 5а) в якому просить суд визнати протиправною та скасувати вимогу ГУ ДПС у Київській області про сплату боргу (недоїмки) від 25.06.2019 №Ф-11952-51-У та від 22.03.2020 №Ф-11952-51-У.

Заявлені вимоги мотивовані тим, що за твердженням позивача відповідачем за відсутності на те законодавчо передбачених підстав винесено оскаржувані вимоги про сплату боргу.

У зв`язку із невідповідністю позовної заяви встановленим вимогам Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалою суду від 02.08.2021 позов вирішено залишити без руху на надати позивачеві час на усунення виявлених недоліків.

В ухвалі від 02.08.2021, з метою встановлення дотримання позивачем процесуальних строків на звернення до суду з даним адміністративним позовом, суд вказав на необхідності подання письмових пояснень та доказів на їх підтвердження щодо дати з якої позивач дізналася про порушення її прав, оскільки у заяві про поновлення пропущеного строку на звернення до суду, яка була подана разом із позовною заявою позивач стверджувала, що вона "виявила, що в неї заблокована особиста банківська карта за постановою Бориспільського міськрайонного відділу ДВС ЦМУ МЮ (м. Київ) за ВП 59645797 та ВП 62216889". У зв`язку з чим, 25.06.2021 звернулась до адвоката для надання правової допомоги.

Саме у зв`язку з тим, що жодних доказів на підтвердження повідомленої позивачем інформації про дату обізнаності про блокування її особистої банківської картки за постановами ВП 59645797 та ВП 62216889 матеріали справи не містили, суд в ухвалі від 02.08.2021 про залишення адміністративного позову без руху запропонував позивачеві надати пояснення та докази на підтвердження щодо дати блокування карти позивача, в тому числі але не виключно виписку по особовому рахунку позивача.

На виконання вимог ухвали суду про залишення адміністративного позову без руху 13.08.2021 та 16.08.2021 судом від представника позивача отримано заяву про усунення недоліків та заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, відповідно.

Дослідивши змістовне наповнення поданих заяв та докази, долучені у якості додатків, суд зазначає наступне.

Представником позивача у поданих заявах наголошено на тому, що про існування виконавчого провадження ВП 62216889 позивач дізналася 14.06.2021 при отриманні sms-повідомлення на свій мобільний телефон про блокування її карткового рахунку.

Також, у поданих заявах зазначено, що дана обставина вказана у відповіді ДВС на адвокатський запит.

Однак суд зауважує, що відомостей про надіслання позивачеві відповідного sms-повідомлення як згаданий вище лист-відповідь ДВС так і приєднані до матеріалів справи інші докази - не містять.

Водночас зміст заяви про усунення недоліків позовної заяви та заяви про поновлення строків на звернення до суду від 16.08.2021 зводиться до тверджень позивача про те, що вона не була обізнана про наявність постанов про відкриття виконавчого провадження, оскаржуваних вимог та вона з 2003 року не є ФОП.

Разом з цим суд вдруге звертає увагу позивача на ту обставину, що судом не досліджується на даному етапі питання стосовно правомірності прийняття відповідачем оскаржуваних вимог як і не ставиться під сумнів щодо дати обізнаності адвоката Фещенка М.Л. про зміст оскаржуваних вимог та постанов про відкриття виконавчих проваджень за ними та у подальшому і позивача.

Разом з цим суд зазначає, що звернення позивача до адвоката за правовою допомогою та у подальшому отримання ним певного пакету документів свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду.

Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС певних процесуальних дій.

Слід зазначити, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (рішення Європейського суду з прав людини у справі Стаббігс на інші проти Великобританії, справа Девеер проти Бельгії).

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду з прав людини у справі Перез де Рада Каванілес проти Іспанії від 28.10.1998 року, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Аналіз практики ЄСПЛ свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, ЄСПЛ виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак, у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних, об`єктивних, непереборних, не залежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку.

Водночас, навіть наявність об`єктивних та непереборних обставин, що обумовлюють поважність причин пропуску строку звернення до суду, не може розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення пропущеного строку (рішення Європейського суду з прав людини у справі Олександр Шевченко проти України, п. 27), оскільки у випадку, якщо минув значний проміжок часу з моменту закінчення пропущеного строку, відновлення попереднього становища учасників справи буде значно ускладнено та може призвести до порушення прав та інтересів інших осіб.

Крім того, чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, а також строки для подання апеляційної чи касаційної скарги, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи.

За висновками Європейського суду з прав людини, загалом прийнятним вважається встановлення в національному законодавстві процесуальних обмежень та вимог з метою належного здійснення правосуддя; проте вони не повинні підривати саму суть права на доступ до суду (рішення Європейського суду з прав людини від 16 грудня 1992 року у справі "Хаджіанастасіу проти Греції", пункти 32-37).

При цьому очікується, що заявник продемонструє уважне ставлення до дотримання процесуальних вимог національного законодавства, наприклад до строків для подання адміністративного позову (рішення Європейського суду з прав людини від 7 вересня 1999 року у справі "Йодко против Литви (Jodko v. Lithuania).

Отже, за практикою Європейського суду з прав людини застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду.

Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних Касаційного адміністративного суду у постанові від 31.03.2021 у справі №240/12017/19 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 95946021) зазначив, що при вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття "дізнався" та "повинен був дізнатись".

Суд вдруге звертає увагу позивача на те, що матеріали справи не містять в собі жодних доказів окрім власних суджень позивача про дату отримання ним sms-повідомлення про блокування карткового рахунку.

Саме у зв`язку з цим суд в ухвалі від 02.08.2021 про залишення адміністративного позову без руху запропонував позивачеві надати пояснення та докази на їх підтвердження щодо дати блокування карти позивача, в тому числі але не виключно виписку по особовому рахунку позивача для з`ясування питання щодо дати обізнаності позивача про порушення її права та у подальшому вчинення дій, направлених на їх відновлення.

Таким чином, в черговий раз зазначає, що при визначенні початку перебігу процесуального строку на звернення до суду необхідним є з`ясування моменту, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з`ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.

Водночас у поданих представником позивача заявах доводи останнього в частині дотримання позивачем встановленого ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України строку на звернення до суду ґрунтуються саме на даті отримання (ознайомлення) з матеріалами, отриманими у відповідь на адвокатський запит - 15.07.2021, але водночас будь-яких доказів щодо дати, з якої позивач виявила факт блокування її банківської картки та наявність відповідних постанов ДВС, зокрема 14.06.2021 - матеріали справи не містять.

Отже, наведені вище обставини унеможливлюють за наявними матеріалами справи встановити момент з`ясування позивачем дати блокування її карткового рахунку, що в подальшому спричинило необхідність звернення за правовою допомогою до адвоката, а відтак і дотримання позивачем строку на звернення до суду з даним адміністративним позовом та вказують на невідповідність позовної заяви вимогам процесуального законодавства.

Відтак, враховуючи, що у відповідності до частин 1, 2 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалою суду від 02.08.2021 позов було вирішено залишити без руху, а також вказано у який спосіб та строк позивачеві слід усунути виявлені недоліки позовної заяви, суд приймає до уваги, що надані представником позивача пояснення та докази на виконання ухвали суду від 02.08.2021 не дозволяють вирішити питання про відкриття провадження з огляду на їх неповноту, а тому з метою дотримання розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі, дотримання принципу рівності перед законом і судом, що відповідає міжнародним стандартам, зокрема частині першій статті 14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права суд вважає за доцільне продовжити позивачеві на п`ять днів строк для усунення недоліків поданої заяви шляхом надання до суду: доказів на підтвердження обставин щодо дати блокування карти позивача саме 14.06.2021, в тому числі але не виключно виписку по особовому рахунку позивача, починаючи з 01.06.2021 по дату звернення до суду, тобто доказів щодо дати обізнаності позивача про ймовірне порушення її прав саме з цієї дати, а не раніше.

Також суд звертає увагу на інший аспект заяв, а саме в частині покладення обов`язку на відповідача щодо доведення ним правомірності прийнятого рішення.

Так, відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Однак на даній стадії, як вже було зазначено, судом не вирішується питання правомірності прийняття оскаржуваних рішень. На даній стадії судом вирішується питання щодо дотримання позивачем строку на звернення до суду.

У зв`язку з цим, застосуванню можуть підлягати положення частини п`ятої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно до якої суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.

Принагідно суд зауважує, що залишення позовної заяви без руху не є обмеженням у доступі до правосуддя. Так, згідно практики Європейського суду з прав людини, сформульовану, зокрема, в рішеннях від 20 травня 2010 року у справі "Пелевін проти України" (пункт 27), від 30 травня 2013 року у справі "Наталія Михайленко проти України" (пункт 31) зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою: регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

Отже, встановлюючи конкретні вимоги до змісту та форми позовної заяви, а також до документів, які мають бути до неї додані, КАС України при цьому покладає обов`язок на суд перевірити виконання позивачем цих вимог та прийнятності позовної заяви на стадії вирішення питання про відкриття провадження по справі.

Керуючись статтями 121, 169, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Продовжити ОСОБА_1 на п`ять днів строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії цієї ухвали.

Роз`яснити позивачеві, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде повернута відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.

Копію ухвали надіслати позивачу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Панченко Н.Д.