Рішення № 99115584, 19.08.2021, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 серпня 2021 року м. Київ № 320/6770/19

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Панової Г.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішень, В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі також - позивачка, ОСОБА_1 ) з позовом до Київської митниці Державної фіскальної служби (далі також - відповідач, Київська митниця), в якому просила суд: 1) визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості № UA125010/2019/000643/2 від 05.11.2019; 2) визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів, засобів комерційного призначення № UA 125010/2019/00142.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що позивачка придбала за кордоном на підставі договору купівлі-продажу транспортного засобу від 28.10.2019 №11-30 автомобіль марки AUDI модельA4 AllroadQuattro 2017 року випуску, країна походження - Німеччина. 29.10.2019 вказаний транспортний засіб позивачкою доставлено для проходження митного контролю, та того ж дня був складений акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №UA205010/2019/326215. Відповідно до додаткового аркуша до цього акта були виявлені пошкодження автомобіля: пошкоджене лакофарбове покриття по кузову, потертості та забруднення салону і сидінь. 31.10.2019 позивачка подала до Київської митниці ДФС митну декларацію за №UA125010/2019/013553 та пакет документів, необхідних для розмитнення транспортного засобу, в тексті якої заявила митну вартість товару у розмірі 15 200 євро. Позивачка вважає, що нею на підтвердження заявленої митної вартості товару було надано всіх необхідних для цього документів, що містили достатні відомості для встановлення вартості придбаного автомобіля. Проте, відповідач прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів, відповідно до якого визначив рівень митної вартості транспортного засобу за іншим (резервним) методом у розмірі 27 411 євро. Крім того, відповідач склав картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів. Позивачка не погоджується із правомірністю та обгрунтованістю зазначених рішень суб`єкта владних повноважень. Зокрема, за твердженнями позивачки сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару грунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях. Так, у тексті рішення про коригування митної вартості товарів відповідач зіслався на цінову інформацію з ЄАІС. При цьому, відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого була взяття митницею за основу для коригування митної вартості за резервним методом. Таким чином, рішення про коригування митної вартості товарів та картку відмови не є належним чином обгрунтованими.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27.12.2019 відкрито провадження у справі № 320/6770/19 за вказаним позовом та дану справу призначено до судового розгляду за правилами загального позовного провадження, з проведенням підготовчого засідання.

Від представника відповідача через канцелярію суду надійшов відзив, в якому останній заперечував проти задоволення позовних вимог, вказавши про те, що під час перевірки наданих до митного оформлення документів встановлено, що дані документи не містять об`єктивних, достовірних відомостей для підтвердження числового значення заявленої митної вартості товару. А саме, як наголошено представником відповідача, декларантом не було надано банківських платіжних документів, що підтверджують факт оплати вартості товару, були відсутні відомості щодо вартості страхування імпортного товару. У зв`язку з цим декларанту було запропоновано подати додаткові документи для підтвердження митної вартості товару. Проте, у встановлені строки позивачка надала лише висновок експертного дослідження від 01.11.2019 №29237/19-54, в тексті якого експерт безпідставно зменшив ринкову вартість транспортного засобу. Поряд з цим, у митниці була наявна інформація, що відповідно до ч. 2 ст. 64 Митного кодексу України, була підставою для застосування при визначенні митної вартості товару другорядного методу. А саме митниця використала митну декларацію від 16.09.2019 №UA807190/2019/20202, за змістом якої митна вартість товару становила 27 411 євро (з урахуванням 100 євро витрат на транспортування товару).

За результатами підготовчого провадження, після вчинення всіх необхідних процесуальних дій, передбачених ч. 2 ст. 180 Кодексу адміністративного судочинства України, судом 18.06.2020 постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

У призначені судові засідання сторони явку своїх уповноважених представників не забезпечили. Натомість 10.09.2020 від представника позивача через канцелярію суду надійшло клопотання щодо здійснення подальшого розгляду цієї справи в порядку письмового провадження, за наявними у справі матеріалами.

З огляду на дані обставини судом, відповідно до ч. 3 ст. 194, ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, вирішено здійснювати розгляд справи в порядку письмового провадження, на підставі наявних у справі матеріалів.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19.08.2021 суд замінив відповідача по справі - Київську митницю ДФС, на правонаступника - Київську митницю Держмитслужби.

Розглянувши подані сторонами у справі документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, 31.10.2019 ОСОБА_1 подала до Київської міської митниці ДФС митну декларацію №UA125010/2019/013553, відповідно до якої заявила до митного оформлення товар - автомобіль легковий, що використовувався:марка «AUDI», модель «A4 AllroadQuattro»,2017 року виготовлення, ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_1 , тип кузова - універсал, тип двигуна - дизельний, об`єм циліндрів двигуна 2967 см3, коробка передач - автоматична, кількість місць - 5 (включно місце водія), комплектація та пошкодження згідно акта митного огляду №UA205010/2019/326215 від 29.10.2019, а саме: пошкодження лакофарбового покриття по кузову, потертості та забруднення салону та сидінь; країна походження - Німеччина. Митна вартість товару була визначена позивачкою, за ціною договору (контракту) та склала 15 300 євро (з них 15 200 євро ціна товару, 100 євро витрати на транспортування товару до митного кордону).

За змістом графи 44 митної декларації №UA125010/2019/013553 та графи 4 декларації митної вартості від 31.10.2019, на підтвердження заявленої митної вартості товару митному органу були подані: договір-купівлі продажу від 28.10.2019 №11-30, інвойс від 28.10.2019, акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 29.10.2019 №UA205010/2019/326215, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 14.04.2017 № НОМЕР_2 , довідку про транспортні витрати від 31.10.2019 №1 за підписом самої ОСОБА_1 , висновок про походження товару або акт експертизи, виданий уповноваженим органом, - сертифікат відповідності від 31.10.2019 №UА.009.165213-19,витяг з органу реєстрації №17336593 від 28.10.2019.

У той же час, Київською митницею ДФС прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA125010/2019/000643/2від 05.11.2019, яким заявлену позивачкою митну вартість товару у митній декларації №UA125010/2019/013553 скориговано до рівня 27 411 євро (з них 27 311 євро - ціна товару, 100 євро - вартість транспортування). У мотивувальній частині вказаного рішення вказано, що подані до митного оформлення документи містять розбіжності та не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Зокрема, декларантом до митного оформлення не надано банківські платіжні документи, що підтверджують факт оплати за оцінюваний транспортний засіб. Відсутні відомості щодо вартості страхування та перевезення імпортованого товару. Водночас надана фактура від 08.10.2019 не відповідає вимогам ст. 254 Митного кодексу України. У зв`язку з цим декларанту було запропоновано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) до органів доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість та усувають виявлені недоліки та розбіжності. Додатково для підтвердження заявленої митної вартості товару декларантом був поданий лише висновок експертного дослідження від 01.11.2019 №29237/19-54. Вказаний експертний висновок не був врахований митницею як документ, що підтверджує заявлену митну вартість, з тієї причини, що висновки експерта про коригування вартості ґрунтувались на довіднику SCHWACKELISTстаном на березень 2017 року, тобто на даних неактуальних станом на дату оцінки товару.

Таким чином, з посиланням на те, що подані декларантом документи не містили належних, об`єктивних та достовірних відомостей про числове значення заявленої митної вартості товару, Київська митниця ДФС дійшла висновку про наявність підстав для коригування заявленої митної вартості за іншим методом. При цьому, митним органом також вказано про відсутність інформації про вартість операції з ідентичними та подібними (аналогічними) товарами, що унеможливило застосування методів за ціною договору щодо ідентичних та подібних (аналогічних) товарів; а методи визначення митної вартості на основі віднімання та додавання вартості не можуть бути використані, оскільки в органу доходів і зборів відсутня інформація щодо обчисленої вартості, наданої виробником товарів. За результатами проведеної консультації між органом доходів і зборів та декларантом було обрано другорядний метод визначення митної вартості - резервний. В якості джерела інформації, що була використана митницею для визначення митної вартості імпортованого позивачкою автомобіля стала митна декларація від 16.09.2019 за №UA807190/2019/20202.

Того ж дня Київська митниця ДФС склала картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за №UA125010/2019/00142.

Вважаючи вказані картку та рішення необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, позивачка звернулася з даним позовом до суду.

Розгляду справи по суті, суд виходить з наступного.

У силу ч. 1 ст. 49 Митного кодексу України (тут і надалі у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин), митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зокрема, зобов`язані подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (ч. 2 ст. 52 Митного кодексу України).

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України).

Системний аналіз наведених правових норм вказує на те, що митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

У силу п. 2 ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, зокрема, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Дослідивши та проаналізувавши наявні у матеріалах справи докази, суд встановив, що подані позивачкою разом з митною декларацією документи на підтвердження придбання нею спірного транспортного засобу, здебільшого оформлені на литовській мові, та їх переклад (окрім договору купівлі-продажу транспортного засобу) відсутній, що у свою чергу унеможливлює встановлення дійсних обставин справи з поданих документів, зокрема факт наявності/відсутності сплати вартості товару. Також позивачкою не були подані до митного оформлення жодні платіжні документи та/або банківські виписки з її особового рахунку, за змістом яких можливо б було встановити факти оплати позивачкою як визначеною договором купівлі-продажу ціни транспортного засобу (15 200 євро), так витрат на транспортування автомобіля до митного кордону (100 євро). Зокрема, на підтвердження понесення витрат на перевезення імпортованого автомобіля за маршрутом Литва - п/п «Ягодин-Дорогуск» Україна) ОСОБА_1 подала лише складену та підписану власноруч довідку від 31.10.2019 №1, в тексті якої вказала про розмір таких витрат та водночас повідомила про не здійснення страхування автомобіля.

Отже, у межах спірних правовідносин у митниці виник обґрунтований сумнів щодо правильності заявленої позивачем митної вартості товару. За вказаними обставинами митниця мала обґрунтовані підстави для витребування додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару. При витребуванні додаткових документів митниця діяла відповідно до норм митного законодавства.

На виконання вимог митниці Науменко В.В. додатково подала висновок експертного дослідження від 01.11.2019 №29237/19-54, складеного експертом Київського науково-дослідного інституту судових експертиз за результатами проведення автотоварознавчого дослідження нерозмитненого автомобіля позивачки. Відповідно до цього Висновку експертного дослідження вартість нерозмитненого бувшого у використанні автомобіля позивачки, що був ввезений на митну територію України, складала 20 165,16 євро.

Однак даний висновок експертного дослідження не був взятий митницею до уваги для визначення митної вартості з посиланням на неактуальність використаної під час дослідження інформації щодо рівня цін на аналогічні автомобілі. Натомість в якості джерела інформації щодо розміру митної вартості імпортованого автомобіля за іншим - резервним методом митний орган використав відомості з іншої митної декларації.

Надаючи правову оцінку рішенню позивача у контексті наведеної обставини суд зазначає наступне.

За змістом норм ч. 1 і 2 ст. 64 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у ст.ст. 58 - 63 МК України, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ОАТТ/ГАТТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних органами доходів та зборів митних вартостях.

Аналізуючи зміст норм МК України Верховний Суд у своїй постанові від 12.03.2018 у справі № 809/4367/15 дійшов висновку, що в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування митний орган обов`язково повинен зазначити докладну інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості за шостим (резервним) методом. Тобто, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, контролюючий орган повинен також зазначити докладну інформацію і джерела, які ним використовувалися.

Аналогічно в тексті Правил заповнення рішень про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598, визначено, що посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Судом встановлено, що джерелом для прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості слугувала митна декларація від 16.09.2019 за № UA807190/2019/20202.

В ході судового розгляду цієї справи відповідач з невідомих для суду причин не надав до матеріалів справи засвідчену копію зазначеної митної декларації.

Беручи до уваги викладене, суд зазначає, що оскаржувані рішення та картка за своєю природою є актами індивідуальної дії. У свою чергу загальними вимогами, які висуваються до акта індивідуальної дії, як до акту правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість.

Ознайомившись зі змістом витягу з інформаційної бази даних митниці з відомостями про митну декларацію № UA807190/2019/20202 суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено, що використане ним джерело інформації, містило достовірну та належну інформацію для визначення митної вартості товару за поданою позивачкою митною декларацією. Зокрема, за наявними у митниці даними не вбачається за можливе встановити інформацію про пробіг транспортного засобу, що був ввезений на митну територію України на підставі митної декларації № UA807190/2019/20202 від 16.09.2019. Між тим, як вбачається зі змісту Висновку експертного дослідження, показник пробігу транспортного засобу безпосередньо впливає на розмір його вартості (тобто, на ціну товару, що є складовою митної вартості).

Враховуючи викладене, суд погоджується з позицією позивача про те, що оскаржуване рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 05.11.2019 № UA125010/2019/000643/2 та відповідно картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні виписку чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за № UA125010/2019/00142 не є належним чином обгрунтованими, а тому підлягають визнанню протиправними і скасуванню в судовому порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 КонституціїУкраїни, органидержавної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчиненнядії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючивсім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотримання мнеобхідного балансу між будь-якиминесприятливиминаслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягненняякихспрямованецерішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесіприйняттярішення; 10) своєчасно, тобтопротягомрозумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на якихґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, перевіривши та проаналізувавши матеріали справи і надані сторонами докази за правилами, встановленими ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Згідно з ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунокбюджетнихасигнуваньсуб`єктавладнихповноважень, щовиступаввідповідачем у справі, абоякщовідповідачем у справівиступалайогопосадовачислужбова особа.

Наявними у матеріалах справи квитанціям від 03.12.2019 № 13 та від 23.12.2019 № 53 підтверджено, що ОСОБА_1 під час зверненнядо судуізцимпозовомсплатиласудовийзбір у загальномурозмірі 4130,40 грн. У зв`язку з цим суд вказує про присудження на користь позивача відповідно до норм Кодексу адміністративного судочинства України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судових витрат у вказаній сумі коштів.

Керуючисьстаттями 9, 11, 14, 73 - 78, 90, 132, 139, 143, 242 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративногосудочинстваУкраїни, суд

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 05.11.2019 № UA125010/2019/000643/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні виписку чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за № UA125010/2019/00142.

3. Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ) документально підтверджені судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 4 130,40 грн. (чотири тисячі сто тридцять гривень 40 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Держмитслужби (ідентифікаційний код 43337359, місцезнаходження: 03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, буд. 8-А).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Панова Г. В.