Рішення № 99115566, 20.08.2021, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 серпня 2021 року м. Київ № 640/11490/20

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панченко Н.Д., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу державної реєстрації виконавчого комітету Ірпінської міської ради про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

до Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) з позовом до Відділу державної реєстрації виконавчого комітету Ірпінської міської ради (08200, Київська область, м. Ірпінь, вул. Шевченка 2а), в якому просить суд:

- визнати протиправними дії державного реєстратора прав на нерухоме майно виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області у відмові щодо реєстрації майнових прав на об`єкт будівництва квартири АДРЕСА_2 і, що належить ОСОБА_1 ;

- зобов`язати державного реєстратора прав на нерухоме майно виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області здійснити державну реєстрацію майнових прав на квартиру АДРЕСА_2 і, що належить ОСОБА_1 .

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 червня 2020 року адміністративну справу №640/11490/20 за позовом ОСОБА_1 до Відділу державної реєстрації виконавчого комітету Ірпінської міської ради про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, було передано на розгляд Київському окружному адміністративному суду в порядку статті 29 Кодексу адміністративного судочинства України. Провадження у справі судом не було відкрито.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2020 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Також, даною ухвалою запропоновано відповідачу протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати до суду відзив на позовну заяву, а також додаткові докази (документи), які стосуються розгляду даної справи, в тому числі але не виключно копію заяви позивача про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, яка була прийнята 31 січня 2020 року за номером УНЗР 3093513192/СО543707/ для проведення державної реєстрації права власності.

Ухвалою від 12 травня 2021 року судом витребувано у відповідача належним чином завірені копії всіх матеріалів, за результатами розгляду яких було прийнято оскаржувану відмову щодо реєстрації майнових прав на об`єкт будівництва квартири АДРЕСА_2 і, що належить ОСОБА_1 та належним чином завірену копію заяви ОСОБА_1 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, яка була прийнята відповідачем 31 січня 2020 року за номером УНЗР 3093513192/СО543707/ для проведення державної реєстрації права власності.

На виконання ухвали суду керуючим справами виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області на адресу суду разом із супровідним листом від 07 червня 2021 року №01-20/2156 направлені: копія заяви ОСОБА_1 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 31 січня 2020 року, копія технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_2 і, копія рішення Ірпінського міського суду Київської області від 26 жовтня 2018 року у справі №367/4945/17.

В той же час, відзив до суду у встановлений ухвалою суду від 07 вересня 2020 року строк, а також станом на час прийняття судом даного рішення, від відповідача не надходив.

Відповідно до частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За наведених обставин суд вирішив здійснити розгляд справи за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 26 жовтня 2018 року у справі №367/4945/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи - Товариство з обмеженою відповідальністю «Кийбуд Альянс», Ірпінська ДАБК у Київській області про визнання майнових прав визнано за ОСОБА_1 майнові права на об`єкт будівництва - будівельний номер квартира АДРЕСА_2 і.

31 січня 2020 року позивач звернувся до відповідача із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності) за реєстраційним номером 38222299 щодо об`єкта нерухомого майна за місцезнаходженням: АДРЕСА_3 .

Також у матеріалах справи, які були надані відповідачем на ухвалу суду від 12 травня 2021 року та, відповідно, позивачем в якості додатків до заяви від 31 січня 2020 року, міститься копія технічного паспорта на квартиру АДРЕСА_4 , виготовленого 20 лютого 2019 року, замовником якого є ОСОБА_1 , а також копія рішення Ірпінського міського суду Київської області від 26 жовтня 2018 року у справі №367/4945/17, яким визнано за ОСОБА_1 майнові права на об`єкт будівництва - будівельний номер квартира АДРЕСА_2 і.

05 лютого 2020 року, за наслідками опрацювання поданих позивачем документів, державним реєстратором прийнято рішення №50984170 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень.

Так, зі змісту вказаного рішення вбачається, що розглянувши заяву та додані до неї документи державний реєстратор встановив, що відповідно до пп. 9 п. 1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація права власності проводиться, в тому числі на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності на нерухоме майно. Рішенням суду, яке подано для державної реєстрації права власності на квартиру, визнаються майнові права на об`єкт будівництва - будівельний номер квартири АДРЕСА_4 . Тому, відповідно до п.п. 3 п.1 ст. 24 Закону подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом.

Таким чином, керуючись статтею 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», пунктами 18 та 23 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року №1127, державний реєстратор вирішив відмовити у державній реєстрації права власності, форма власності: приватна на квартиру, що розташована АДРЕСА_3 , за суб`єктом: ОСОБА_1 .

Не погоджуючись із таким рішенням відповідача від 05 лютого 2020 року за №50984170, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Вирішуючи спір суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень врегульовано Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 2 цього Закону державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

У відповідності до статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державній реєстрації прав підлягають:

1) право власності та право довірчої власності як спосіб забезпечення виконання зобов`язання на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва;

2) речові права на нерухоме майно, похідні від права власності: право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншою капітальною спорудою (їх окремою частиною), що виникає на підставі договору найму (оренди) будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладеного на строк не менш як три роки; право довірчої власності (крім права довірчої власності як способу забезпечення виконання зобов`язань); інші речові права відповідно до закону;

Згідно частин 1 та 2 статті 5 цього Закону у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.

Якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію нерухомого майна, державна реєстрація прав на таке майно проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку, крім випадків, передбачених статтею 31 цього Закону.

Відповідно до частини 8 статті 18 Закону, державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.

Статтею 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлені підстави для державної реєстрації прав. Зокрема, відповідно до пункту 9 частини 1 статті 27 Закону державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Статтею 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначені підстави відмови в державній реєстрації прав.

Так, згідно частини 1 цієї статті підставами для відмови в державній реєстрації прав є: 1) заявлене речове право, обтяження не підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону; 2) заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою; 3) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом; 4) подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження; 5) наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; 6) наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно; 7) заяву про державну реєстрацію обтяжень щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем; 8) після завершення строку, встановленого частиною третьою статті 23 цього Закону, не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав; 9) документи подано до неналежного суб`єкта державної реєстрації прав, нотаріуса; 10) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка згідно із законодавством не має повноважень подавати заяви в електронній формі; 11) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене речове право, обтяження вже зареєстровано у Державному реєстрі прав; 12) заявник звернувся із заявою про державну реєстрацію права власності щодо майна, що відповідно до поданих для такої реєстрації документів відчужено особою, яка на момент проведення такої реєстрації внесена до Єдиного реєстру боржників, у тому числі за виконавчими провадженнями про стягнення аліментів за наявності заборгованості з відповідних платежів понад три місяці.

У відповідності до частини 2 статті 24 цього Закону, за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав.

Рішення про відмову в державній реєстрації прав повинно містити вичерпний перелік обставин, що стали підставою для його прийняття.

Згідно частини 5 цієї статті відмова в державній реєстрації прав з підстав, не передбачених частиною першою цієї статті, заборонена.

Як зазначалось вище, згідно рішення відповідача від 05 лютого 2020 року №50984170 позивачеві було відмовлено у держаній реєстрації права власності на відповідну квартиру на підставі підпункту 3 частини 1 статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у тому числі із посиланням на пункти 18 та 23 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 р. №1127 затверджено Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Цей Порядок визначає умови, підстави та процедуру проведення відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, об`єкти незавершеного будівництва та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав), перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов`язки суб`єктів у сфері державної реєстрації прав, а також умови, підстави та процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна.

Відповідно до пункту 18 Порядку №1127 за результатом розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення щодо державної реєстрації прав або щодо відмови в такій реєстрації.

Рішення щодо державної реєстрації прав або щодо відмови в такій реєстрації за умови вчинення дій та/або процедур, передбачених цим Порядком під час розгляду заяви, приймається державним реєстратором у будь-який час до закінчення строку державної реєстрації прав.

За змістом пункту 23 Порядку №1127 за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державний реєстратор приймає відповідне рішення, яке повинне містити вичерпний перелік обставин, що стали підставою для його прийняття, з відповідним обґрунтуванням їх застосування.

При цьому, у відповідності з частиною 1 статті 11 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав.

Отже, згідно вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а також Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, рішення державного реєстратора, у тому числі про відмову у вчиненні відповідної реєстраційної дії повинне містити вичерпний перелік обставин, що стали підставою для його прийняття, з відповідним обґрунтуванням їх застосування.

Так, із наявної в матеріалах справи заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності) від 31.01.2021 убачається, що позивач звертався до відповідача з метою реєстрації права власності (вид реєстрації: виникнення, форма власності: приватна) на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 .

До вказаної заяви позивачем було подано рішення Ірпінського міського суду Київської області від 26.10.2018 по справі №367/4945/17.

Розглянувши подану заяву від 31.01.2020, у своєму рішенні від 05 лютого 2020 року №50984170 відповідач встановив, що відповідно до пп. 9 п. 1 ст. 27 ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація права власності проводиться зокрема на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності на нерухоме майно.

Рішенням суду, яке подано для державної реєстрації права власності на квартиру, визнаються майнові права на об`єкт будівництва - будівельний номер квартира АДРЕСА_4 . Тому, відповідно до п.п. 3, п.1 ст. 24 вказаного Закону подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом.

Відтак, на підставі викладеного, посилаючись на ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та пункти 18, 23 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127, відповідач вирішив відмовити позивачеві у державній реєстрації права власності на вказану квартиру.

У позовній заяві позивач зазначає, що така відмова була протиправною, оскільки в даному випадку законодавчі підстави для відмови у реєстрації права власності на підставі рішення суду були відсутні.

При цьому, за твердженням позивача, йому було відмовлено у проведенні державної реєстрації права власності на квартиру, у зв`язку із не введенням будинку в експлуатацію.

Вирішуючи питання щодо правомірності відмови відповідача у вчинені реєстраційної дії, з приводу якої звертався позивач та відмова у вчиненні якої слугувала підставою для звернення до суду з даним адміністративним позовом, суд виходить з наступного.

Згідно зі статтею 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 331 ЦК України встановлено, що право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів належить до одного з етапів проектування та будівництва об`єктів, що здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок (пункт 5 частина п`ята стаття 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).

Частиною восьмою статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівельної діяльності» передбачено, що експлуатація закінчених будівництвом об`єктів, не прийнятих в експлуатацію забороняється.

Аналогічна норма закріплена пунктом 12 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 461.

Як було встановлено Ірпінським міським судом Київської області, згідно рішення від 26 жовтня 2018 року по справі №367/4945/17, що набрало законної сили 06 грудня 2018 року, між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 28.04.2015 укладено Договір, посвідчений приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Ничипоренком О.В. 28 квітня 2015 року за реєстровим №220, за умовами якого позивач мав отримати у власність в майбутньому квартиру у багатоквартирному будинку, що будується, за адресою: АДРЕСА_5 і, АДРЕСА_6 з орієнтовним строком прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію - 31 грудня 2016 року.

Згідно умов вказаного Договору, а саме пп. 1.2 п. 1 у відповідності до пункту 1 статті 6 та 656 Цивільного кодексу України ОСОБА_2 в майбутньому зобов`язувався передати у власність ОСОБА_1 будь-яким, передбаченим діючим законодавством способом (отримати свідоцтво про право власності, укласти договір купівлі-продажу тощо) нерухоме майно, а ОСОБА_3 зобов`язувався прийняти у власність нерухоме майно - квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 і, АДРЕСА_6 та оплатити ціну вказаної квартири в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

Станом на час розгляду справи та, відповідно, винесення рішення від 26 жовтня 2018 року по справі №367/4945/17 судом не було встановлено факту закінчення будівництва, а так само і введення в експлуатацію будинку, в якому знаходиться зазначена вище квартира.

Таким чином, проаналізувавши положення законодавства, які регулюють спірні правовідносини, у тому числі приписи частини 2 статті 331 Цивільного кодексу України, суд у межах провадження по справі №367/4945/17 у своєму рішенні зробив висновок, що "позивач, як інвестор за відповідним Договором, не зможе визнати право власності на квартиру до введення будинку в експлуатацію, а оскільки житловий будинок може простояти роками недобудованим, з метою зменшення всіх можливих ризиків того, що його квартира може дістатися комусь ще, належним способом захисту прав позивача буде визнання майнових прав на об`єкт незавершеного будівництва, що у майбутньому дасть можливість якось ідентифікувати свою квартиру серед інших, якщо на неї не буде претендувати інша особа".

Відповідно, зазначаючи зокрема про те, що за вказаним вище Договором позивач виконав свої зобов`язання, однак через порушення строку прийняття об`єкта фінансування (будівництва) в експлуатацію та порушення строку його передачі позивачу, - в останнього відсутня можливість реєструвати право власності на цей об`єкт у встановленому законом порядку.

Оскільки одним із способів захисту порушених прав за ст. 16 Цивільного кодексу України є визнання права, суд своїм рішенням від 26 жовтня 2018 року по справі №367/4945/17 вирішив визнати за позивачем майнові права на об`єкт будівництва - будівельний номер квартира АДРЕСА_2 .

Отже, вищевказаним рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 26.10.2018 по справі №367/4945/17 за позивачем було визнано саме майнові права на відповідний об`єкт будівництва.

У той же час, спірним рішенням відповідача позивачеві було відмовлено у реєстрації права власності на даний об`єкт.

Поняття майнового права визначено статтею 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні". Відповідно до нього майновими правами визнаються будь-які права, пов`язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності, а також інші специфічні права та права вимоги.

При цьому, Верховний Суд у постанові від 30 січня 2013 року по справі №6-168цс12 визначив майнове право як «право очікування», яке є складовою частиною майна як об`єкта цивільних прав. Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений деякими, але не всіма правами власника майна, і яке свідчить про правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно або інше речове право на певне майно у майбутньому.

Разом з тим, у постанові від 25 серпня 2020 року по справі №760/21223/17-ц суд касаційної інстанції зазначив, що визнання права власності на об`єкт незавершеного будівництва, не прийнятого до експлуатації, в судовому порядку нормами ЦК України чи іншими нормативними актами не передбачено.

Слід відмітити, що в матеріалах справи відсутні будь-які відомості про те, що станом на час звернення позивача до відповідача, та власне на час винесення даного рішення будівництво об`єкта, в якому знаходиться спірна квартира, на яку судовим рішенням визнано майнові права позивача, - було закінчено та останній введено в експлуатацію.

Таким чином судом встановлено, що позивач зазначаючи про те, що він звертався до відповідача з метою державної реєстрації майнових прав на підставі рішення суду, свої позовні вимоги фактично мотивує протиправною відмовою відповідача у реєстрації права власності.

Суд знову звертає увагу, що рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 26 жовтня 2018 року по справі №367/4945/17 за позивачем було визнано саме майнові права на спірну квартиру.

Велика Палата Верховного Суду у низці постанов, зокрема від 20 березня 2019 року у справі №61/20612/15-ц, від 15 травня 2019 року у справі №761/10028/15-ц, від 29 травня 2019 року у справі № 761/20844/13-ц, дійшла висновків про можливість визнання за інвесторами майнових прав на не введені в експлуатацію об`єкти нерухомого майна.

В даній адміністративній справі, як з`ясовано судом, позивачеві було відмовлено у державній реєстрації права власності на не введений в експлуатацію об`єкт нерухомого майна, що відповідає насамперед приписами Цивільного кодексу України, нормам профільного законодавства та зокрема правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 25 серпня 2020 року по справі №760/21223/17-ц.

Як наслідок, з урахуванням викладеного у сукупності, відповідач відмовляючи позивачеві у державній реєстрації права власності на квартиру, зокрема на підставі цитованого вище рішення Ірпінського міського суду Київської області, - посилаючись на відповідні положення Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - діяв правомірно, у відповідності до вимог чинного законодавства.

Відтак, обґрунтування позивачем позову тією обставиною, що відповідач, маючи рішення суду, яке вступило в законну силу, протиправно відмовив у державній реєстрації права власності на вказану квартиру, за відсутності рішення суду про визнання за позивачем права власності на квартиру, неподанням до відповідача інших документів на підтвердження права власності на дату квартиру та враховуючи звернення позивача до відповідача із заявою саме про реєстрацію права власності, а не майнових прав, - є помилковим, а отже заявлені вимоги не підлягають задоволенню з огляду на відсутність в оскаржуваних позивачем діях відповідача ознак їх протиправності.

Керуючись статтями 9, 14, 73 - 78, 90, 139, 143, 242 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Відділу державної реєстрації виконавчого комітету Ірпінської міської ради про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складено та підписано20.08.2021

Суддя Панченко Н.Д.