Рішення № 99115550, 19.08.2021, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 серпня 2021 року м. Київ № 320/3882/20

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панової Г.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі також - позивачка, ОСОБА_1 ) з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі також - відповідач, ГУ ПФУ), в якому просила суд:

- скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 12.03.2020 № 1452 щодо відмови в призначенні пенсії по інвалідності державного службовця ОСОБА_1 відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723-ХІІ «Про державну службу» у розмір 60 % від заробітку, зазначеного в довідці від 31.01.2018;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області призначити, здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 з 12.03.2020 пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 №3723-ХІІ «Про державну службу» у розмір 60 % від заробітку, зазначеного в довідках від 24.02.2020 № 26-17-27/37 та від 24.02.2020 № 26-17-27/38.

В обґрунтування позовних вимог позивачкою зазначено, що вона звернулась до відповідача із заявою про призначення їй пенсії по інвалідності державного службовця відповідно до п. 10 розд. ХІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про державну службу» №889-VIII. Проте своїм рішенням від 12.03.2020 № 1452 орган Пенсійного фонду України протиправно відмовив у призначенні зазначеного виду пенсії з посилання на не досягнення ОСОБА_1 необхідного пенсійного віку. Позивачка з такою позицією суб`єкта владних повноважень не погоджується та зазначає, що вона має законне право на призначення їй пенсії по інвалідності згідно зі ст. 37 Закону № 3723-ХІІ.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 29.05.2020 відкрито провадження у справі № 320/3882/20 за вказаним позовом та дану справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Представник відповідача подав до суду відзив на позов, де просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Свої заперечення відповідач мотивував тим, що на момент звернення позивачки до Головного управління із заявою про перехід з пенсії по інвалідності на пенсію по інвалідності державного службовця (12.03.2020) діяли саме норми Закону України «Про державну службу» № 889-VIII. У свою чергу відповідно до вказаного Закону призначення та переведення на пенсію по інвалідності не передбачено. Разом з тим, пенсії по інвалідності особам, які не мають права на призначення виду пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-ХІІ, призначаються за нормами Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», як то передбачено ст. 90 Закону № 889-VIII. Відповідач вважає, що право на пенсію за віком державного службовця у позивачки відсутнє та, що таке право вона набуде лише після 05.07.2025 і за умови наявності у неї страхового стажу не меше 32 років.

У свою чергу позивачка подала до суду відповідь на відзив, у тексті якої послалась на позицію Великової Палати Верховного Суду у зразковій справі № 822/524/18.

Враховуючи наведене та виходячи з положень п. 2 ч. 1 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов до висновку про можливість розгляду даної адміністративної справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області та отримує пенсію по інвалідності (як інвалід 2-ої групи) на загальних підставах, - тобто, обчислену відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Згідно виписки з акта огляду медико-соціальною експертною комісією до довідки МСЕК серія АВ № 0081740 за результатами первинного огляду позивачка визнана інвалідом 2 групи у зв`язку із загальним захворюванням, починаючи з 05.11.2019 та довічно.

07.11.2019 ОСОБА_1 звернулась до ГУ ПФУ у Київській області із заявою про призначення їй пенсії по інвалідності державного службовця, передбаченої Законом України «Про державну службу». До цього часу позивачка працювала на посаді головного державного аудитора відділу контролю у соціальній галузі Північного офісу Держаудитслужби, про що свідчать запис у її трудовій книжці.

За результатами розгляду цієї заяви позивачки по суті ГУ ПФУ у Київській області прийняло рішення про відмову в перерахунку пенсії від 12.03.2020 за № 1452. Дане рішення відповідач мотивував наступним: «Пунктами 10 і 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» № 889-VIII від 10.12.2015 (далі - Закон №889) надано право державним службовцям за певних умов, на призначення пенсії за віком відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» № 3723.

Пенсії, відповідно ст. 37 Закону №3723 особам, які з урахуванням вимог, визначених в пунктах 10 та 12 Закону № 889, мають право на їх призначення за умови досягнення пенсійного віку для чоловіків - 62 роки, для жінок - віку, встановленого ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», та за наявності страхового стажу: для чоловіків - 35 років, для жінок - 30.

Статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено призначення пенсії за віком після досягнення 60 років та за наявності необхідного страхового стажу.

Пенсії по інвалідності, та у разі втрати годувальника, а також пенсії за віком, особам, які не мають права на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону №3723, призначаються за нормами Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», як передбачено ст. 90 Закону №889.

З огляду на наведене орган Пенсійного фонду України дійшов висновку, що ОСОБА_1 набуде право на пенсію за віком державного службовця після 05.07.2025 та за наявності страхового стажу: з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років. Водночас Головне управління зазначило про відсутність наразі в ОСОБА_1 права на пенсію за віком державного службовця.

Між тим, як свідчать надані сторонами розрахунки пенсії та копія пенсійного посвідчення позивачки серії НОМЕР_1 від 19.11.2019, ОСОБА_1 з 01.12.2019 було призначено пенсію по інвалідності на загальних підставах.

Не погоджуючись із законністю такої позиції органу Пенсійного фонду України, вважаючи свої права та охоронювані законом інтереси на призначення пенсії по інвалідності державного службовця порушеними, позивачка звернулась із цим позовом до суду.

Обґрунтовуючи свою позицію, ОСОБА_1 зазначає, що право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону №3723-XII пов`язане лише з певним стажем роботи особи на посаді державного службовця, визначеним п. 10, 12 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII. Жодних додаткових умов для призначення такої пенсії у п. 10, 12 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII не встановлено. У контексті з навеленим позивачка стверджувала, що окрім статусу інваліда 2-ої групи вона має стаж на посаді державної служби понад 20 років, та безпосередньо перед зверненням із заявою про призначення пенсії працювала на посаді, віднесеній до посад державних службовців.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців, визначається Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII (далі - Закон №889-VIII).

Відповідно до п. 2 розд. ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII з 01.05.2016 втратив чинність Закон України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-XII, крім ст. 37, що застосовується до осіб, зазначених у п. 10 і 12 цього розділу.

Зокрема, п. 10, 12 розд. ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону №3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст. 25 Закону №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону №3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Аналіз норм чинного законодавства дозволяє зробити висновок, що за наявності в особи станом на 01.05.2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону №3723-XII, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Частиною 1 статті 37 Закону №3723-XII (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону №1058-IV, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абз. 1 ч. 1 ст. 28 згаданого Закону, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Згідно з ч. 9 ст. 37 Закону № 3723-XII визначено, що пенсія по інвалідності у розмірах, передбачених ч. 1 цієї статті, призначається за наявності страхового стажу, встановленого для призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону №1058-IV особам, визнаним інвалідами І або II групи у період перебування на державній службі, які мають стаж державної служби не менше 10 років, а також особам з числа інвалідів І або II групи незалежно від часу встановлення їм інвалідності, які мають не менше 10 років стажу державної служби на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, якщо безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії вони працювали на зазначених посадах. Пенсія по інвалідності відповідно цього Закону, призначається незалежно від причини інвалідності за умови припинення державної служби.

Відповідно до ч. 10 ст. 37 Закону № 3723-XII, якщо зазначені особи повертаються на державну службу, виплата пенсії по інвалідності припиняється на період до звільнення з роботи або досягнення ними граничного віку перебування на державній службі (тобто, 65 рокі.)

Частиною 12 ст. 37 Закону № 3723-XII визначено, якщо інваліду I або II групи було встановлено III групу інвалідності, то в разі наступного визнання його інвалідом I або II групи право на отримання раніше призначеної пенсії на умовах, передбачених цим Законом, поновлюється з дня встановлення I або II групи інвалідності за умови, якщо після припинення виплати пенсії минуло не більше п`яти років. У такому самому порядку визначається право на отримання пенсії по інвалідності на умовах, передбачених цим Законом, особам, яким така пенсія не була призначена у зв`язку з продовженням перебування зазначених осіб на державній службі.

За змісту розрахунків пенсії позивачки, здійснених Головним управлінням в автоматизованій системі станом на 20.11.2019, суд встановив, що позивачка має загальний трудовий страховий стаж 35 років 5 місців і 16 днів.

Позивачка є інвалідом 2-ої групи, що підтверджується випискою з акта до довідки МСЕК серії АВ № 0081740, виданої 05.11.2019.

З тексту поданої позивачкою до матеріалів справи копії трудової книжки серії НОМЕР_2 (початок заповнення з 20.09.1982) суд встановив, що у період з 10.02.1994 по день звернення із заявою про призначення пенсії ОСОБА_1 працювала на посадах, віднесених до посад державних службовців, у Контрольно-ревізійному управління в Київській області, Територіальної державної інспекції з питань праці у Київській області, Бориспільському міськрайонному управлінні зайнятості населення, податкових інспекціях, Державній фінансовій інспекції в Київській області та у Північному офісі Держаудитслужби. При цьому, присягу державного службовця ОСОБА_1 прийняла ще 03.10.1994.

Таким чином, станом на 01.05.2016 позивачка вже мала стаж державного службовця не менше 20 років (за даними трудової книжки), та у період роботи на посаді державної служби їй була встановлена 2-а група інвалідності. Наведені обставини, що не спростовані відповідачем, дають суду підстави для висновку, що позивачка має право на призначення пенсії по інвалідності згідно зі ст. 37 Закону № 3723-XII, а тому, відповідно, наявні правові підстави для переведення позивача з пенсії по інвалідності, призначеної їй відповідно до Закону № 1058-IV, на пенсію державного службовця по інвалідності 2-ої групи відповідно до Закону № 3723-XII.

Окрім зазначеного, суд враховує також наступне. Відповідно до ч. 3 ст. 291 Кодексу адміністративного судочинства України, при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Зазначений висновок суду відповідає правовій позиції, висловленій у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у зразковій справі №822/524/18.

Частиною другою ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 і 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

У силу приписів норм ч. 1 і 2 ст. 245 зазначеного Кодексу при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

У разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Відповідно до ч. 3 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Беручи до уваги наведене в сукупності, перевіривши та проаналізувавши матеріали справи і надані сторонами докази за правилами, встановленими ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

При цьому, оскільки позивач була звільнена від сплати судового збору як інвалід 2-ої групи, судові витрати, які визначені ст. 139 КАС України і підлягають розподілу, - відсутні.

Керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 260-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області рішення від 12.03.2020 за № 1452 щодо відмови у переведенні ОСОБА_1 на пенсію по інвалідності державного службовця відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області призначити, здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 з 12.03.2020 пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ у розмір 60 % від заробітку, зазначеного в довідках виданих 24.02.2020 за № 26-17-27/37 та № 26-17-27/38.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Панова Г. В.