Рішення № 99115532, 20.08.2021, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 серпня 2021 року м. Київ № П/320/358/20

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панової Г.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Київської митниці Держмитслужби

про визнання протиправними та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Київської міської митниці ДФС, в якому просить суд:

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA125010/2019/00113;

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 26.09.2019 № UA125000/2019/000588/2;

- стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві на користь ОСОБА_1 (код РНОКПП НОМЕР_1 ) матеріальну шкоду, завдану протиправними рішеннями Київської митниці Державної фіскальної служби на загальну суму 15122 (п`ятнадцять тисяч сто двадцять дві) гривні.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що після придбання на території Німеччини автомобілю марки Skoda Octavia 2015 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 , 25.09.2019 представником позивача для митного оформлення вказаного засобу було подано митну декларацію з визначенням митної вартості на рівні 5900 євро згідно з рахунком-фактурою б/н від 23.09.2019.

Проте, Київською міською митницею ДФС було прийнято картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA125010/2019/00113 та рішення про коригування митної вартості товарів UA 125000/2019/000588/2 від 26.09.2019, та визначено митну вартість за резервним методом у розмірі 7750,00 євро у зв`язку з не підтвердженням витрат, понесених на транспортування та страхування транспортного засобу а також відсутністю банківських платіжних документів, що підтверджують факт оплати за оцінюваний транспортний засіб.

Вказані рішення позивач вважає протиправними, оскільки страхування автомобілю входило безпосередньо до ціни транспортного засобу, а транспортні витрати понесені не були у зв`язку з тим, що транспортний засіб рухався до митного посту своїм ходом. Крім того, позивач зазначив, що вартість імпортованого автомобіля відображена у договорі купівлі-продажу від 23.09.2019 та чеку.

Позивач зазначає, що подані ним до митного оформлення документи відповідають вимогам митного законодавства та є достатніми для підтвердження митної вартості автомобіля за ціною інвойсу, а будь-які обставини, визначені положеннями частини першої статті 58 Митного кодексу України, які б перешкоджали визначенню митної вартості за першим методом, відсутні. Позивач вважає, що у митного органу не було обґрунтованих підстав вважати, що має місце заявлення неповної та/або недостовірної інформації про митну вартість товару, не доведено, що подані позивачем документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, внаслідок чого були відсутні підстави як для витребування додаткових документів, так і для прийняття спірних рішень.

Крім того, позивач зазначив, що на підставі протиправних рішень Київської митниці ДФС з позивача безпідставно було стягнуто додаткові кошти за митне оформлення вказаного автомобіля у розмірі 15122,00 грн, що підтверджується квитанцією про сплату від 26.09.2019 №0.0.1477612952.1, що підтверджує наявність у позивача збитків у розмірі безпідставно надмірно сплачених грошових коштів за митне оформлення автомобіля.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11.02.2020 відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, розпочато підготовку справи до судового розгляду та призначено підготовче засідання по справі.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12.03.2020 суд замінив відповідача - Київську митницю ДФС, на правонаступника - Київську митницю Держмитслужби (ідентифікаційний код 43337359, місцезнаходження: 03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, буд. 8-А). Також суд продовжив строк проведення підготовчого засідання у справі № 320/358/20 та відклав підготовче засідання у справі на 12.05.2020.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог подав до суду відзив на позовну заяву у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 . Зазначив, що під час проведення перевірки наданих позивачем до митного оформлення документів було встановлено, що вони містять розбіжності, а також не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості імпортованого автомобіля.

Так, зокрема, відповідач наголосив на тому, що: позивачем не надано банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; позивачем не забезпечено відповідно до статті 254 Митного кодексу України переклад документів, поданих до митного оформлення, зокрема фактури від 23.07.2019 № 1971 та не надано документи на підтвердження витрат, понесених на транспортування (перевезення до кордону України) та страхування оцінюваного транспортного засобу.

Додатково відповідач вказав, що відповідно до наданого до митного оформлення реєстраційного документу від 08.05.2015 № ЕМ 612290 власником в країні експорту імпортованого на митну територію ТЗ є AICHINGER GMBH, проте згідно фактури продавцем є AUTO BUGL, але до митного оформлення не надано документи з третіми особами, пов`язані з поставкою імпортованого ТЗ на митну територію України.

Відповідач також зазначив, що під час перевірки правильності визначеної позивачем митної вартості транспортного засобу було застосовано інформацію - митну вартість імпортованого товару, яка грунтується на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях відповідно до митної декларації від 10.09.2019 № UA408010/2019/22424 SKODA, (модель - OCTAVIA: номер кузова/VIN - ТМВJG7N/..115, календарний рік виготовлення - 2015). Вартість товару згідно джерела інформації - 7750 Євро/шт.

Щодо позовної вимоги про стягнення з Державного бюджету на користь позивача матеріальної шкоди, завданої протиправними рішеннями митниці, на загальну суму 15122 грн., відповідач стверджував, що дана вимога є необгрунтованою, помилковою та передчасною з огляду на наступне. Вказана позивачем сума не є матеріальною шкодою, а є частиною розрахованої митницею суми фінансової гарантії, тобто різниці між митними платежами, розрахованими за митною вартістю, скоригованою митницею, та митною вартістю, визначеною позивачем та може бути повернута позивачу за заявою платника податків у разі необхідності повернення помилково або надміру сплачених сум митних платежів.

Позивач не погоджуючись з доводами відповідача, викладеними у відзиві на позов подав до суду відповідь на відзив у якій зазначив що позивачем для підтвердження митної вартості товару було надано до контролюючого органу договір купівлі-продажу та платіжний документ, який підтверджує факт та суму сплати грошових коштів за придбання автомобіля та рахунок-фактуру. Крім того, позивач зауважив що неодноразово повідомляв митний орган про те, що автомобіль був придбаний за готівкові кошти, відтак немає можливості надати банківський платіжний документ. Щодо відсутності перекладу рахунку-фактури позивач зазначив, що вказаний документ потребує перекладу на державну мову, тільки у разі якщо дані, які містяться в них є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей зазначених у митній декларації, однак в своєму рішенні митний орган не повідомив, які саме відомості необхідно перекласти та не обґрунтовано необхідність здійснення такого перекладу.

Додатково позивач зазначив, що автомобіль був придбаний у компанії AUTO BUGL, яка зареєстрована як юридична особа та основним видом діяльності якої є продаж вживаних автомобілів. Разом з тим, зазначив, що юридична особа AUTO BUGL діяла від імені та в інтересах власника AICHINGER GMBH, при цьому AUTO BUGL не надавало жодних послуг чи товарів позивачу, а діяло лише в інтересах продавця на етапі укладення договору купівлі-продажу.

Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12.05.2020 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті на 07.07.2020.

Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07.07.2020 суд відклав розгляд справи на 03.09.2020.

В судове засідання, призначене у справі на 03.09.2020 сторони не з`явились, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду справи.

Судом встановлено, що 03.09.2020 до суду надійшло клопотання позивача про здійснення судового розгляду справи у порядку письмового провадження.

Відповідно до частини третьої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Приписами частини дев`ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на викладені норми, протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03.09.2020 суд ухвалив подальший розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

25.09.2019 ОСОБА_1 (від імені та в інтересах якого діяв представник Дунь Б.А. ) з метою митного оформлення придбаного ним легкового автомобіля марки Skoda Octavia 2015 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 було подано до Київської міської митниці ДФС митну декларацію №UA125010/2019/011890.

Митна вартість автомобіля була визначена за основним (першим) методом, тобто за ціною договору (контракту), а саме: 156088,58 грн., що еквівалентно 5900,00 євро.

На підтвердження митної вартості товару позивачем надано відповідачу такі документи:

- рахунок-фактура (інвойс) б/н від 23.09.2019;

- декларація про походження товару б/н від 23.09.2019;

- митна декларація б/н від 24.09.2019;

- акт про проведення огляду (переогляду) товарів транспортних засобів, ручної поклажі та багажу UA205010/2019/235850 від 24.09.2019;

- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 08.05.2015;

- договір про надання послуг митного брокера №19 від 23.09.2019;

- платіжне доручення, що підтверджує сплату митних та інших платежів № 001474865891 від 24.09.2019;

- копія митної декларації країни відправлення MRN19DE875214336777E5 від 23.09.2019;

-сертифікат відповідності щодо індивідуального затвердження колісного транспортного засобу UA.008.104182-19від 24.09.2019;

- паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_4 від 22.08.2019;

- паспорт громадянина України ОСОБА_1 НОМЕР_5 від 24.01.2017;

- митна декларація UA125010.2019.011890 від 25.09.2019.

За результатами перевірки митної декларації Київська митниця ДФС винесла картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів і транспортних засобів комерційного призначення №UA125010/2019/00113 і прийняла рішення про коригування заявленої митної вартості товарів від 26.09.2019 №UA125000/2019/000588/2.

Так, у вказаному рішенні митний орган не погодився із заявленою митною вартістю товарів та визначив її за резервним методом визначення митної вартості транспортного засобу на рівні 7750,00 євро.

Київською митницею ДФС у графі 33 рішення про коригування митної вартості «Обставини прийняття рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» зазначено, що документи містять розбіжності та не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, зокрема декларантом до митного оформлення не надано банківські платіжні документи, що підтверджують факт оплати за оцінюваний ТЗ. Відсутні відомості щодо вартості страхування та перевезення імпортованого товару, що згідно ч.10 статті 58 МКУ є невід`ємною складовою митної вартості. Надана фактура від 23.07.2019 №1971 не відповідає вимогам статті 254 МКУ. Згідно наданого до митного оформлення реєстраційного документу 08.05.2015 № ЕМ 612290 власником, в країні експорту імпортованого на митну територію T3 єAICHINGER GMBH, проте згідно фактури продавцем є AUTO BUGL, до митного оформлення не надано документи з третіми особами пов`язані з поставкою імпортованого ТЗ на митну територію України. Відповідно до ч. 2.2 ст.52 Митного кодексу України декларант зобов`язаний подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або аналогічного товару і не повинна базуватись на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості. Надані до митного оформлення документи не містять достовірних та об`єктивних відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена. Тому відповідно ч.2 до ст. 58,64 МК України з поданих документів неможливо підтвердити заявлений метод визначення митної вартості товарів. З метою усунення виявлених розбіжностей та підтвердження числових складових митної вартості від декларанта було витребувано відповідно до вимогам ч. 3 ст.53, ст.ст. 54, 57 МК України додаткові документи згідно з переліком, викладеним у повідомленні. Декларантом надано витребувані митницею документи не в повному обсязі. 26.09.2019 декларант додатково надав платіжний документ, який не є банківським платіжним документом, що підтверджує сплату. Відповідно до ч. 2.2 ст.52 Митного кодексу України декларант зобов`язаний подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або аналогічного товару і не повинна базуватись на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості. Надані до митного оформлення документи -<е містять достовірних та об`єктивних відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена.

Отже, подані декларантом документи не містили належних, об`єктивних та достовірних відомостей про числове значення заявленої митної вартості, тому підтвердити заявлену митну вартість неможливо відповідно до ст. 58 МК України. У зв`язку з вищевикладеним та керуючись положеннями Угоди про застосування статті VII ГАТТ 1994 року, Митного кодексу України , також, вимогами ч.б. ст.54 МКУ передбачено, що у зв`язку із неподанням декларантом документів згідно з переліком, та відповідно до умов, зазначених у ч.2-4 ст.53 МКУ митниця може відмовити у визнанні заявленої декларантом митної вартості. За умови надання, згідно ст.53 МКУ документів, витребуваних митницею, які містять достовірну, об`єктивну інформацію, яка підлягає обчисленню і підтверджує правильність обрання методу визначення митної вартості, митну вартість може бути визнано, посадовою особою митниці проведено з декларантом процедуру консультації відповідно до ч.4 ст.57 МКУ. Декларантом надіслано лист прохання врахувати надані додатково документи для підтвердження заявленої митної вартості та прохання про прийняття рішення по митній вартості. За результатами проведених консультацій встановлено, що другорядні методи визначення митної вартості 2а та 2б - за ціною договору щодо ідентичних/подібних (аналогічних) товарів відповідно до ст.ст. 59, 60 МК України неможливо застосувати через відсутність у митниці інформації про митне оформлення ідентичних чи подібних товарів саме за ціною договору. При цьому, декларантом під час проведення з ним консультацій, такої інформації також не надано, що виключає можливість застосування вказаних методів. Методи визначення митної вартості 2 в та 2 г - на основі віднімання та додавання вартостей - не можуть бути застосовані у зв`язку з відсутністю у митниці відомостей про всі складові вартості виробництва товару та його доставки на митну територію України, що є необхідною умовою для використання таких методів. При цьому, за умовами ст.ст. 62, 63 МK України, така інформація надається декларантом або уповноваженою ним особою. До митного оформлення такої інформації надано не було. У митниці така інформація також відсутня. Під час проведення з декларантом консультацій, такої інформації не надано, а тому методи на основі віднімання чи додавання вартостей в даному випадку не можуть бути застосовані. Натомість, у митного органу наявна інформація, що відповідає ч.2 ст 54 МК України та є підставою для застосування другорядного методу 2ґ - резервного методу. Декларантом під час проведення з ним консультацій додаткової інформації для застосування резервного методу також не надано. Джерело інформації, яким користувався митний орган при здійсненні митного контролю за правильністю визначення митної вартості товару №1 митна декларація від 10.09.2019 № UA408010/2019/22424 SKODA, (модель- Octavia;номер кузова/VIN - НОМЕР_6;, Календарний рік виготовлення -2015) - рівень митної вартості товару згідно джерела інформації -7750 Євро Рішення винесено без урахуванням термінів, передбачених ст.53 МК України, на письмове прохання декларанта від 26.09.2019 №5.

На підставі прийнятого рішення про коригування митної вартості товару, Київська митниця ДФС в особі головного державного інспектора Рибальченко О.М. видала позивачу картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA124010/2019/00113 від 26.09.2019.

Не погоджуючись з правомірністю здійснення відповідачем коригування митної вартості, позивач звернувся до суду з позовом у цій справі, з приводу чого суд зазначає таке.

Згідно з частиною першою статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частинами першою та другою статті 51 Митного кодексу України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

За умовами частин першої та другої статті 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Відповідно до частини першої статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Згідно з частиною другою статті 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частина третя статті 57 Митного кодексу України).

Згідно з частиною другою статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Згідно з частиною другою статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу (частина третя статті 58 Митного кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно з частиною другою статті 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п`ята статті 53 Митного кодексу України).

З вищенаведених положень вбачається, що орган доходів і зборів у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару.

При цьому, такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.

У розумінні наведених статей МК України, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи, зазначені у частині другій статті 53 МК України, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Тобто, наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

У свою чергу, не наведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 09.04.2019 у справі №826/10733/15 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 81047461) та від 19.02.2019 у справі №826/2312/16 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 80168941).

Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Частиною шостою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Таким чином, митний орган має право самостійно розраховувати (коригувати) митну вартість заявлених декларантом товарів лише у випадку наявності документально підтверджених обставин, що свідчать про заявлення декларантом неповних та/або недостовірних відомостей про товар та ціну, яку за нього сплачено.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем під час проведення контролю правильності визначення позивачем митної вартості автомобілю марки Skoda Octavia 2015 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 встановлено, що документи, зазначені у статті 53 Митного кодексу України, містять розбіжності, а тому відповідач дійшов висновку, про те, що позивачем заявлено неповні відомості про числові значення складових митної вартості.

Так, у спірному рішенні відповідач зазначив про те, що позивачем не надано до митного оформлення банківські платіжні документи, що підтверджують факт оплати ТЗ.

Крім того, відповідачем зазначено, що відсутні відомості щодо вартості страхування та перевезення імпортованого товару, що згідно ч.10 ст. 58 МКУ є невід`ємною складовою митної вартості, а також те, що надана фактура від 23.07.2019 №1971 не відповідає вимогам статті 245 МКУ.

Також відповідач наголосив на тому, що відповідно до наданого до митного оформлення реєстраційного документу від 08.05.2015 № ЕМ 612290 власником в країні експорту імпортованого на митну територію ТЗ є AICHINGER GMBH, проте згідно фактури продавцем є AUTO BUGL, але до митного оформлення не надано документи з третіми особами, пов`язані з поставкою імпортованого ТЗ на митну територію України.

Під час розгляду справи судом було встановлено, що 23.09.2019 ОСОБА_1 було укладено з AUTO BUGL договір купівлі-продажу вживаного автомобіля марки Skoda Octavia 2015 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 загальною вартістю 5900 євро.

Суд відхиляє доводи відповідача про те, що позивачем не надано до митного оформлення банківські платіжні документи, що підтверджують факт оплати ТЗ, оскільки як зазначив позивач вартість автомобіля було сплачено в готівковій формі, про що свідчить платіжний документ (чек) від 23.09.2019 наданий AUTO BUGL, та підтверджується підписом уповноваженої особи продавця.

У суду відсутні підстави щоб не брати до уваги платіжний документ (чек) від 23.09.2019 щодо оплати автомобіля покупцем в готівковій формі, оскільки сам факт сплати позивачем коштів за придбаний автомобіль у сумі 5900,00 євро підтверджується підписом уповноваженої особи продавця.

Отже, оскільки розрахунок через фінансову установу не здійснювався, позивач був позбавлений об`єктивної можливості надати митному органу банківські чи інші платіжні документи на підтвердження оплати вартості автомобілю.

Таким чином, суд вважає, що за умови подання позивачем при митному оформленні транспортного засобу інвойсу від 23.09.2019 б/н, відповідно до якого вартість імпортованого транспортного засобу дорівнює 5900,00 євро, та при сплаті покупцем даної суми готівкою, обґрунтовані сумніви у визначенні декларантом достовірної митної вартості товару у митного органу відсутні.

Надаючи оцінку доводам відповідача про відсутність у позивача платіжних документів, суд зазначає, що аналізуючи подані декларантом на підтвердження заявленої митної вартості документи, митний орган повинен перевіряти і брати до уваги лише ті обставини, що стосуються предмету доказування.

У процедурі контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови плати безпосередньо ціни товару не стосуються.

Обставини здійснення платежу можуть свідчити про виконання (неналежне виконання) покупцем умов зовнішньоекономічного договору. Разом з цим вони не повинні сприйматись як безумовне свідчення про наявність розбіжностей чи неповноти документів, доданих до митної декларації.

Так, Верховний Суд у постанові від 13.02.2018 у справі № 803/1112/17 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 72290108) зазначив, що ненадання позивачем банківського платіжного доручення не може бути підставою для коригування митної вартості за наявності інших документів (рахунка-фактури, акта приймання-передачі автомобіля), які є достатніми, підтверджують числові значення усіх складових митної вартості імпортованого товару та не містять розбіжностей.

Щодо доводів відповідача про те, що відсутні відомості щодо вартості страхування та перевезення імпортованого товару слід зазначити, що Водночас, суд звертає увагу на твердження позивача про відсутність у нього документів, пов`язаних зі страхуванням транспортного засобу, оскільки позивач не здійснював таке страхування, а його вартість включено до ціни товару.

Суд вважає, що якщо за твердженням декларанта, страхування товару не здійснювалося, то декларант не повинен доводити цей факт: декларант повинен підтвердити лише ті факти, які пов`язані з витратами, які, на його думку, входять до митної вартості товарів.

Натомість, якщо митниця стверджує, що страхування все ж таки здійснювалося (а значить витрати на страхування включаються до митної вартості), то митниця повинна довести наявність цього факту. При цьому, понесених позивачем витрат на страхування товару митницею не доведено, а відтак і включення цих витрат до митної вартості.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 18.01.2018 у справі №814/1204/15 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 71692619) та у постанові від 13.02.2018 у справі № 803/1112/17 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 72290108).

Така ж позиція викладена і в пункті 5 висновків, викладених в Узагальненнях Вищого адміністративного суду України практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13 березня 2012 року.

Також у спірному рішенні відповідач вказав на те, що надана фактура від 23.07.2019 №1971 не відповідає вимогам статті 245 МКУ.

Відповідно до приписів частини першої статті 245 МК України документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються органу доходів і зборів українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Органи доходів і зборів вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.

Зі змісту зазначеної статті вбачається, що для митного оформлення можуть подаватися документи українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування та не передбачено обов`язку подання документів саме українською мовою.

Разом з тим дана стаття надає право митному органу вимагати переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, однак тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації.

Відповідачем під час розгляду справи не було надано пояснень стосовно того, чому німецька мова, якою були складені надані позивачем документи, не була розцінена в якості іноземною мови міжнародного спілкування.

Доводи відповідача про те, що надана декларантом позивача фактура від 23.07.2019 №1971 всупереч вимогам статті 254 Митного кодексу України не була перекладена українською мовою також не є обгрунтованими, оскільки вказана обставина не була підставою для прийняття відповідачем оскаржуваного рішення та картки відмови. Окрім того, відповідачем не надано суду доказів пред`явлення позивачу вимоги відповідно до вимог статті 254 Митного кодексу України про надання документів, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення придбаного ним автомобіля, перекладених українською мовою.

У зв`язку з цим, суд ставиться критично до позиції відповідача щодо не підтвердження позивачем митної вартості товару у зв`язку з ненаданням ним перекладу українською мовою відповідних документів.

Стосовно посилань відповідача у рішенні про коригування митної вартості товару на ту обставину, що відповідно до наданого до митного оформлення реєстраційного документу від 08.05.2015 № ЕМ 612290 власником в країні експорту імпортованого на митну територію ТЗ є AICHINGER GMBH, проте згідно фактури продавцем є AUTO BUGL, але до митного оформлення не надано документи з третіми особами, пов`язані з поставкою імпортованого ТЗ на митну територію України.

Відповідно до відомостей свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та паспорту транспортного Skoda Octavia 2015 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 , власником транспортного засобу є AICHINGER GMBH: адреса: Острінг, 90530 Вендельштайн.

При цьому, суд враховує доводи позивача стосовно того, що автомобіль був придбаний у компанії AUTO BUGL, яка зареєстрована як юридична особа та основним видом діяльності якої є продаж вживаних автомобілів. Разом з тим, юридична особа AUTO BUGL діяла від імені та в інтересах власника AICHINGER GMBH, при цьому AUTO BUGL не надавало жодних послуг чи товарів позивачу, а діяло лише в інтересах продавця на етапі укладення договору купівлі-продажу.

Відтак, за висновком суду, сумніви відповідача щодо складових митної вартості придбаного позивачем автомобіля грунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.

Відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростував інформацію викладену в інвойсі від 23.09.2019, в тому числі відповідачем не було надано жодного доказу про отримання від компетентних органів Республіки Німеччина інформації щодо підтвердження чи непідтвердження обставини відчуження позивачу продавцем нерезидентом AICHINGER GMBH вищевказаного автомобіля та отримання або неотримання AUTO BUGL від позивача готівкою коштів в сумі 5900,00 євро та/або іншої суми за відчужений транспортний засіб.

Як вбачається із спірного рішення, митна вартість транспортного засобу була скоригована відповідачем за резервним методом та становить 7750,00 Євро.

При цьому, за основу для коригування митної вартості товару за резервним методом митним органом взято визнану митну вартість товару, оформленого за митною декларацією від 10.09.2019 № UA408010/2019/22424 SKODA, (модель- Octavia;номер кузова/VIN - НОМЕР_6 ;, Календарний рік виготовлення -2015), з приводу чого суд зазначає таке.

З аналізу статті 57 Митного кодексу України вбачається, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів визначення митної вартості товарів.

Крім того, законодавцем обмежене право відповідача на визначення митної вартості товару шляхом застосування другорядних методів, зокрема, відповідач має право застосувати послідовно другорядні методи тільки у випадку, якщо неможливо визначити митну вартість попереднім методом.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Згідно з пунктом 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598 у випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постановах від 26.02.2019 у справі №808/454/18 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 80129164) та від 19.06.2018 у справі №826/6346/16 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 74819670).

Між тим, як вбачається з графи 33 оскаржуваного рішення, у ньому зазначено модель автомобіля, рік виготовлення та дату, номер вказаної митної декларації на підставі якої здійснено коригування митної вартості, що не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та вмотивованим у контексті положень пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України.

Відповідно до п.3 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Отже, оскаржуване рішення відповідача оцінюється судом, виходячи з доведеності тих обставин (фактичних підстав) і норм права (юридичних підстав), які наведені митним органом у спірному рішенні та вимог, які висувалися позивачу у зв`язку з митним оформленням, що забезпечує дотримання принципу правової визначеності при вирішенні спірних взаємовідносин.

Згідно з частинами першою та другою статті 77 Митного кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Судом встановлено, що позивачем подано до митниці повний пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом, а відповідачем не доведено, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, та не надано доказів, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості за першим методом. Відтак, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена, внаслідок чого спірне рішення про коригування митної вартості підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправною та скасування картки відмови у прийнятті митної декларації від 26.09.2019 №UA125010/2019/00113, суд зазначає таке.

Відповідно до частини дванадцятої статті 264 МК України у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Після прийняття відповідачем рішення №UA125000/2019/000588/2 від 26.09.2019 про коригування митної вартості товарів відповідачем була виставлена картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 26.09.2019 №UA125010/2019/00113.

Суд зазначає, що позовна вимога про визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 26.09.2019 №UA125010/2019/00113 є похідною від вимоги про визнання протиправним та скасування відповідачем рішення №UA125000/2019/000588/2 від 26.09.2019 про коригування митної вартості товарів.

Відповідно до пункту 23 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України похідна вимога - вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

За таких обставин, вимога про визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA125010/2019/00113 підлягає задоволенню у зв`язку із задоволенням основної вимоги позивача про визнання протиправним та скасування рішення №UA125000/2019/000588/2 від 26.09.2019 про коригування митної вартості товарів.

Щодо вимоги позивача про стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві на користь ОСОБА_1 (код РНОКПП НОМЕР_1 ) матеріальної шкоди, завданої протиправними рішеннями Київської митниці Державної фіскальної служби на загальну суму 15122 (п`ятнадцять тисяч сто двадцять дві) гривень, слід зазначити наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, випуск товару у вільний обіг на митній території України здійснено за МД від 27.09.2019 № UА125010/2019/011963 шляхом надання гарантій, відповідно до положень статті 55 та розділу X МК України. Сума фінансових гарантій склала 15 661,76 грн., що підтверджується відомостями митної декларації від 27.09.2019 № UА125010/2019/011963.

Відтак, вказана позивачем сума 15122 грн. не є матеріальною шкодою, а є сумою фінансової гарантії, тобто різниці між митними платежами, розрахованими за митною вартістю, скоригованою митницею, та митною вартістю, визначеною позивачем.

Наказом Міністерства фінансів України від 18.07.2017 № 643 затверджено Порядок повернення авансових платежів (передоплати) і помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів (далі - Порядок № 643).

Цей Порядок визначає процедури під час повернення суб`єктам господарювання та/або фізичним особам (далі - платники податків) коштів авансових платежів (передоплати) та помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів, контроль за справлянням яких здійснюють Держмитслужба та митниці Держмитслужби, та пені, у тому числі у випадках, зазначених у частинах дев`ятій, десятій статті 55, частині шостій статті 244, частині п`ятій статті 299, частинах третій, п`ятій статті 301 Митного кодексу України (п. 1 розділу 1 Порядку № 643).

Порядок повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів та пені врегульовано розділом III Порядку № 643.

Пунктом 1 розділу ІІІ Порядку № 643 обумовлено, що повернення з державного бюджету помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів та пені здійснюється за заявою платника податків протягом 1095 днів від дня їх виникнення.

Повернення сум відповідних митних платежів у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 301 Митного кодексу України, здійснюється за умови, що заява подається не пізніше одного року з дня, наступного за днем виникнення обставин, що тягнуть за собою повернення сплачених сум митних платежів.

Платник податків подає до митниці Держмитслужби заяву довільної форми в паперовому вигляді або за допомогою засобів електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог законодавства у сферах захисту інформації, електронних довірчих послуг та електронного документообігу, або в електронній формі за допомогою засобів ІТС Держмитслужби з дотриманням вимог законодавства у сферах захисту інформації, електронних довірчих послуг та електронного документообігу, або в електронній формі через систему електронної взаємодії державних інформаційних ресурсів та з дотриманням вимог законодавства у сферах захисту інформації, електронних довірчих послуг та електронного документообігу.

Згідно з пунктами 4-7 розділу ІІІ Порядку 643 після надходження до митниці Держмитслужби заява, подана за допомогою засобів ІТС Держмитслужби в електронній формі, автоматично після перевірки засобами антивірусного захисту інформації вноситься до Реєстру опрацювання заяв на повернення (далі - Реєстр), який ведеться за допомогою засобів АСМО.

Внесення до Реєстру інформації щодо заяви, поданої платником у паперовому вигляді або за допомогою засобів електронного зв`язку в електронній формі, здійснює працівник Підрозділу.

Реєстр містить дані, зазначені в заяві, та дані, внесені Підрозділом.

Заяву платника, внесену до Реєстру, розглядають відповідні структурні підрозділи митниці Держмитслужби, за визначенням керівника митниці.

Підрозділ перевіряє факт перерахування суми коштів з відповідного рахунку до державного бюджету та відсутність у нього податкового боргу за допомогою засобів АСМО.

Співробітник Підрозділу до Реєстру вносить дату сплати і реквізити, за якими кошти перераховано до бюджету (код класифікації доходів бюджету, бюджетний рахунок, на який перераховано кошти, код за ЄДРПОУ територіального органу Казначейства, на ім`я якого відкрито рахунок, та МФО Казначейства).

Якщо за результатами розгляду заяви митницею Держмитслужби встановлено наявність підстав для повернення коштів, працівник Підрозділу формує електронний висновок про повернення з державного бюджету помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів та пені (далі - електронний висновок) за формою згідно з додатком 2 до цього Порядку, який подається керівнику (заступнику керівника) митниці Держмитслужби для прийняття рішення щодо повернення відповідної суми коштів.

На кожний сформований електронний висновок, за яким прийнято рішення про повернення, накладаються кваліфіковані електронні підписи керівника (заступника керівника) структурного підрозділу, що сформував електронний висновок, керівника (заступника керівника) митниці Держмитслужби та кваліфікована електронна печатка такого органу.

Сформовані електронні висновки з накладеними кваліфікованими електронними підписами та кваліфікованими електронними печатками митниці Держмитслужби у строк не пізніше 17:00 шостого робочого дня до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви до митниці Держмитслужби в автоматичному режимі надсилають до Казначейства для виконання.

Електронні висновки про повернення платежів, належних місцевим бюджетам, та платежів, які підлягають розподілу між державним та місцевими бюджетами (крім акцизного податку з ввезеного на митну територію України пального), надсилають до Казначейства для виконання за умови їх погодження з відповідними місцевими фінансовими органами.

Слід зазначити, що оскільки в межах даного позову вирішувалося питання щодо правомірності коригування митної вартості товару на підставі рішення 26.09.2019 № UA125000/2019/000588/2, та позивачем було сплачено суму коштів 15 661,76 грн. в якості фінансової гарантії за випуск у вільний обіг товару, відтак, на думку суду вказана сума грошових коштів не є матеріальною шкодою а є сумою різниці між митними платежами, розрахованими за митною вартістю скоригованою митницею та митною вартістю визначеною позивачем.

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно із частинами першою, другою статті 23 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Суд зазначає про те, що позивачем не було надано до суду жодних доказів, які підтверджують завдання йому матеріальної шкоди рішенням відповідача про коригування митної вартості товару.

Крім того, сума фінансових гарантій, яка була сплачена позивачем підлягає поверненню у встановленому порядку з заявою та необхідними документами щодо її повернення, яку позивачем до відповідача подано не було.

У зв`язку з цим, суд не вбачає підстав для задоволення вказаної позовної вимоги.

Виходячи з системного аналізу положень законодавства України та наявних в матеріалах справи доказів, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов позивача підлягає задоволенню частково.

Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України), при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Під час звернення до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1536,80 грн., що підтверджується копією дубліката квитанції від 20.12.2019 №0.0.1560674417.1.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, сума судового збору, яка підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Київської міської митниці Держмитслужби становить 768,40 грн.

09.07.2021 на адресу суду від позивача надійшла заява про розподіл судових витрат та стягнення на користь позивача судових витрат на залучення перекладача у розмірі 4360,00 грн. В обґрунтування вказаної заяви, позивача зазначив, що пунктом 3 ч.3 ст. 132 КАС України обумовлено, що пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз. Позивач зазначив, що для додаткового доведення правомірності власних дій та протиправності рішень відповідача вимушений був звернутись до відповідача.

Відповідно до частин першої та третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду;

3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;

4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до частини п`ятої статті 137 КАС України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

При цьому, суд вважає непереконливими твердження позивача про те, що витрати, пов`язані з перекладом документів, мають бути віднесені до витрат, які передбачені пунктом 3 частини третьої статті 132 КАС України, оскільки зазначена норми стосується витрат, пов`язаних із залученням перекладачів, тобто вчиненням судом дій, направлених на забезпечення послуг перекладача у судових засіданнях та не розповсюджується на випадки використання послуг перекладача у позасудовому порядку.

Так, відповідно до положень статті 71 КАС України перекладачем є особа, яка вільно володіє мовою, якою здійснюється адміністративне судочинство, та іншою мовою, знання якої необхідне для усного або письмового перекладу з однієї мови на іншу, а також особа, яка володіє технікою спілкування з глухими, німими чи глухонімими.

Перекладач допускається ухвалою суду за клопотанням учасника справи або призначається з ініціативи суду.

Перекладач зобов`язаний з`являтися до суду за його викликом, здійснювати повний і правильний переклад, посвідчувати правильність перекладу своїм підписом на процесуальних документах, що вручаються сторонам у перекладі на їх рідну мову або мову, якою вони володіють.

Згідно з пунктом 8 частини другої статті 180 КАС України питання про залучення перекладача вирішується судом у підготовчому засіданні, з приводу чого має бути постановлена відповідна ухвала. Порядок допуску перекладача до участі у судовому засіданні, у тому числі роз`яснення йому прав та обов`язків і приведення до присяги, регламентовано статтею 200 КАС України.

Суд зазначає, що у судових засіданнях не брав участь перекладач, однак згідно відомостей наданих до суду разом з додатковими поясненнями документів перекладачем здійснено переклад документів, витрати на які позивач просить відшкодувати.

Водночас, суд зауважує, що у даному випадку витрати, пов`язані з перекладом документів, мають бути віднесені до судових витрат на підставі пункту 5 частини третьої статті 132 КАС України, оскільки є витратами, пов`язаними із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до частини першої статті 138 КАС України розмір витрат, пов`язаних з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів та вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою справи до розгляду, встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено таке.

30.06.2021 на адресу суду від позивача надійшли додаткові пояснення, до яких додано переклади з німецької мови на українську мову таких документів: рахунок-фактура (інвойс); декларація про походження товару; митна декларація ; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 08.05.2015; картку міжнародного автомобільного страхування; копія митної декларації країни відправлення; сертифікат відповідності щодо індивідуального затвердження колісного транспортного засобу.

З матеріалів справи вбачається, що переклад відповідних документів з німецької мови на українську мову був здійснений перекладачем Столовою Анастасією Володимирівною.

Позивачем на підтвердження понесених витрат на переклад документів додано до матеріалів справи копію фіскального чеку від 29.06.2021 у якому зазначено про проведення оплати послуг з перекладу ТОВ Телевізійна виробнича компанія «Пілот Продакш». Також позивачем надано дублікати квитанції № 0.02174378354.1 від 26.04.2021 на суму 1320 грн. та від 22.06.2021 № 0.02171557296.1 на суму 1050 грн.; одержувач платежів 100 Мов, Центр перекладу. У вказаних дублікатах квитанцій у графі призначення платежу зазначено «Оплата послуг перекладу від ОСОБА_1 , № договору 22.06.2021.».

Однак, суд зазначає, що будь-яких доказів які б підтверджували надання послуг з перекладу документів перекладачем Столовою Анастасіє Володимирівною, як то зокрема договір про надання послуг з перекладу, акти виконаних робіт тощо, позивачем не надано. При цьому, позивачем не надано документів також щодо наявних укладених договорів з «Центром перекладів 100 мов» на рахунок якого здійснено оплату послуг з перекладу документів.

Відтак, з огляду на відсутність належних документів, які б підтверджували надання послуг з перекладу документів та оплату послуг з перекладу документів перекладачу Столова Анастасія Володимирівна, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем витрат пов`язаних з вчиненням інших процесуальних дій, зокрема перекладом документів, відтак у задоволенні заяви про стягнення з відповідача на користь позивач витрат на залучення перекладача слід відмовити.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 26.09.2019 №UA125000/2019/000588/2.

3. Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 26.09.2019 №UA125010/2019/00113.

4. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

5. Стягнути на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Держмитслужби (ідентифікаційний код 43337359, місцезнаходження: 03124, м. Київ, бульв. Вацлава Гавела, буд. 8А) судовий збір у розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім грн.40 коп.).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Панова Г. В.