Рішення № 99114957, 19.08.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 серпня 2021 р. Справа№200/7954/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Стойки В.В.;

при секретарі Дідевичі І.О.

за участю:

позивача ОСОБА_1

предавника позивача Кочукова Д.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Святогірської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов*язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Святогірської міської ради Донецької області та, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, просить суд:

визнати незаконною та протиправною бездіяльність Святогірського міського голови Бандури В.В., що полягає у у незабезпеченні підготовки на розгляд ради питання що належить до її відання, а саме: «Про надання дозволу ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 0.1000 га. для індивідуального дачного будівництва за адресою АДРЕСА_1 ” в межах місячного строку;

визнати незаконною та протиправною бездіяльність Святогірської міської ради яка полягає у не вирішенні питання що відноситься до її компетенції , а саме: «Про надання дозволу ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 0.1000 га. для індивідуального дачного будівництва за адресою АДРЕСА_1 ” в межах місячного строку;

зобов*язати Святогірську міську раду надати дозвіл ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 0.1000 га. для індивідуального дачного будівництва за адресою АДРЕСА_1 ”.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач звернувся до відповідача із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення безоплатно земельної ділянки у власність для індивідуального дачного будівництва, додавши усі необхідні документи, проте вказану заяву у встановлений строк розглянуто не було, що, на думку позивача є протиправним.

Відповідач позов не визнав, 10.08.2021 року надав відзив на адміністративний позов у якому вказав, що Святогірською міською радою 14.07.2021 року було розглянуто проект Рішення «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки гр. ОСОБА_1 » та 21.07.2021 року вирішено не погоджувати проект рішення «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки гр. ОСОБА_1 », про що свідчить Витяг з протоколу.

У задоволені позову просив відмовити.

28.07.2021 року позивач надав відповідь на відзив відповідача, згідно змісту якого на задоволенні позовних вимог наполягає.

Ухвалою суду від 01.07.2021 року справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.

Позивач та його представник у судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача до судового засідання не з*явився, клопотань про відкладення розгляду справи через канцелярію суду не надавав.

Заслухавши пояснення позивача та його представника, перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наступне.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 19.05.2021 року звернувся до Святогірської міської ради із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 0.1000 га. для індивідуального дачного будівництва за адресою АДРЕСА_1 ”.

14.07.2021 року постійною комісією з питань землекористування, архітектури, будівництва, екології та охорони навколишнього природного середовища, агропромислового розвитку було розглянуто Проект рішення міської ради «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки гр.. ОСОБА_1 ». , за результатами розгляду було вирішено не погоджувати даний Проект.

Як вбачається з матеріалів справи 21.07.2021 року на черговій ХІІ сесії Святогірської міської ради VII скликання було розглянуто питання «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки гр.. ОСОБА_1 ». Згідно висновків поіменного голосування щодо зазначеного питання з 18 присутніх депутатів міської ради та голови Святогірської міської ради - «за» проголосувало – 0, проти – 1, утримались – 16, не голосувало – 0, відсутні 4.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.

Положеннями статті 3 Земельного кодексу України (далі – ЗК України) встановлено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Частиною першою статті 22 Земельного кодексу України встановлено, що землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Відповідно до п.п. “а”, “б” ч. 2 ст. 22 ЗК України, до земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель інших категорій, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Згідно з ст. 79, 79-1 Земельного кодексу України, земельною ділянкою є частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Відповідно до статті 80 Земельного кодексу України, суб`єктами права власності на землю є: громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Згідно з п. “б” ч. 1 ст. 81 ЗК України, Громадяни України набувають права власності на земельні ділянки, зокрема, на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Частинами 1-3 статті 83 Земельного кодексу України передбачено, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування. Земельні ділянки державної власності, які передбачається використати для розміщення об`єктів, призначених для обслуговування потреб територіальної громади (комунальних підприємств, установ, організацій, громадських пасовищ, кладовищ, місць знешкодження та утилізації відходів, рекреаційних об`єктів тощо), а також земельні ділянки, які відповідно до затвердженої містобудівної документації передбачається включити у межі населених пунктів, за рішеннями органів виконавчої влади передаються у комунальну власність.

Відповідно до п. “а” ч. 5 ст. 83 ЗК України, територіальні громади набувають землю у комунальну власність у разі передачі їм земель державної власності.

Частиною 6 статті 118 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної власності або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб).

Відповідно до частини 7 статті 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади, який передає земельні ділянки державної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Аналіз зазначених норм права дає підстави вважати, що такими встановленні підстави, порядок та строки передачі земельної ділянки у власність громадян. Ці норми передбачають, зокрема, що для передачі земельної ділянки у власність зацікавлена особа звертається до відповідних органів із заявами для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та для надання її у власність. За результатами розгляду поданих заяв визначені в статті 118 Земельного кодексу України органи приймають одне з відповідних рішень - надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надати мотивовану відмову. При цьому, встановлено виключні підстави, за наявності яких заявникові може бути відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а саме: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Водночас, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 Земельного кодексу України.

З матеріалів справи вбачається, що спірна земельна ділянка в державній власності. У зв`язку з реалізацією державної реформи з децентралізації, утворено Святогірську територіальну громаду, до складу якої увійшли населені пункти колишнього Слов`янського району Донецької області, зокрема, належні до Хрестищенської, Долинської, Маяківської, сільських рад та м. Святогірськ. Центром новоутвореної громади обрано м. Святогірськ.

На виконання Указу Президента України від 15 жовтня 2020 року № 449/2020 “Про деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин” і Постанови Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2020 р. №1113 “Деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин” відбувається передача земель сільськогосподарського призначення, що розташовані за межами населених пунктів, із державної власності у комунальну.

Зокрема, державою в особі Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області прийнято рішення про передання низки земельних ділянок сільськогосподарського призначення, в тому числі й сспірної земельної ділянки, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, що підтверджується відповідною публікацією на сайті ГУ Держгеокадастру у Донецькій області та Додатком до відповідного наказу.

Отже, ГУ Держгеокадастру у Донецькій області, яке діє від імені Держави передало, а Святогірська територіальна громада прийняла у свою власність певні земельні ділянки, що зважаючи на вищевикладене обумовлює перехід та виникнення у Святогірської територіальної громади права власності на дані земельні ділянки, в тому числі і на спірну земельну ділянку.

Відповідно п.3 Положення про самостійні комісії Святогірської міської ради VIII скликання, затвердженої Рішенням Святогірської міської ради від 15.12.2020 року № 9-ІІ-8, за результатами вивчення і розгляду питань постійні комісії готують висновки і рекомендації. Висновки і рекомендації приймаються більшістю голосів від загального складу комісії і підписуються головою комісії, а в разі його відсутності – заступником голови або секретарем комісії.

Проте, всупереч п.3 Положення № 9-ІІ-8, Святогірською міською радою не було надано позивачу висновки і рекомендації, прийняті більшістю голосів від загального складу комісії, підписані головою комісії, а в разі його відсутності – заступником голови або секретарем комісії.

Крім того, у порушення частини 7 ст.118 Земельного кодексу на черговій ХІІ сесії Святогірської міської ради VII скликання від 21.07.2021 року за результатами розгляду питання «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки гр. ОСОБА_1 » рішення прийнято не було.

При цьому, суд зазначає, що винесення спірного питання на розгляд комісії та на чергову сесію відбулось поза межами місячного строку, встановленого приписами частини 7 ст.118 Земельного кодексу.

Таким чином, суд вважає, що відповідач вчинив протиправну бездіяльність щодо не вирішення питання “Про надання дозволу ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 0.1000 га. для індивідуального дачного будівництва за адресою АДРЕСА_1 ” в межах місячного строку.

Відтак суд приходить до висновку про зобов`язання Святогірської міської ради прийняти рішення, яким вирішити питання щодо надання дозволу ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 0.1000 га. для індивідуального дачного будівництва за адресою АДРЕСА_1 з урахуванням висновків суду.

Задовольняючи позовні вимоги у вищевказаний спосіб, суд вважає його достатнім для захисту прав позивача.

З урахуванням викладеного, враховуючи недоведеність відповідачем обґрунтованості своєї позиції суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог частково.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст.74 Кодексу адміністративного судочинства України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Статтею 75 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.76 КАСУ).

Суд не приймає до уваги в якості електронних доказів надані відповідачем лазерні СD диски, оскільки на них відсутні електронні підписи, та не зазначено наявності оригіналів відеозаписів, та у кого саме вони знаходиться, що є порушенням вимог ст.99 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно зі статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини 1, 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог тощо.

Згідно ч. 1 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем при зверненні до суду було сплачено судовий збір в розмірі 908, 00грн, про що свідчить квитанція № 56660833, та який на підставі частини 1, 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Частиною 3 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з ч. 4 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При цьому, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 5 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2018 року у справі № 815/4300/17, від 11 квітня 2018 року у справі № 814/698/16.

На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір на професійну правничу допомогу від 05.06.2021 року, акт надання послуг, від 30.07.2021 року, згідно з яким заявлено: надання консультацій клієнту (попереднє опрацювання матеріалів); опрацювання законодавчої бази, що регулюють спірні відносини, аналіз судової практики зі спірного питання, формування правової позиції 1000, 00грн., (1 год.), витребування, формування документів на обґрунтування позовної заяви – 1000, 00грн. (1 год.), підготовка та подання адвокатського запиту – 1000, 00грн. (0,5 год.), складання уточненої позовної заяви та виготовлення копій документів для надання суду та учасникам справи (надсилання копій учасникам справи) – 2000, 00грн. (1 год.), участь у судових засіданнях – 2000, 00грн. (1 год.), квитанцію від 30.07.2021 року на суму 15 000, 00грн.

Суд звертає увагу, що сплачена позивачем сума – 15 000, 00грн. не відповідає сумі всіх послуг, які були надані клієнту, - 12 000, 00грн.

Розглядаючи заявлені суми суд звертає увагу, що витребування, формування адвокатом документів на обґрунтування позовної заяви та підготовка, надання адвокатського запиту (п. 3 переліку послуг) не підтверджується матеріалами справи так як в матеріалах відсутні заяви до відповідача про надання певних доказів та адвокатські запити; формування документів на обґрунтування позовної заяви (п. 2 переліку послуг) та виготовлення копій документів для надання суду та учасникам справи (п. 4 переліку послуг) має на увазі вчинення одних і тих же дій, відповідно послуга «витребування, формування документів на обґрунтування позовної заяви – 1000, 00грн. (1 год.)» компенсації не підлягає.

З приводу «складання уточненої позовної заяви та виготовлення копій документів для надання суду та учасникам справи (надсилання копій учасникам справи) – 1000, 00грн. (1 год.)» суд зазначає, що уточнення позовних вимог полягає у додаванні до первинних позовних вимог словосполучення «в межах місячного строку», а витрата «надсилання копій учасникам справи» не підтверджується матеріалами справи, так як заява про зміну позовних вимог була надана відповідачу нарочно, про що свідчить відповідний підпис на першому аркуші заяви про уточнення позовних вимог. Таким чином суд вважає за належне зменшити розмір компенсації за послуги «складання уточненої позовної заяви та виготовлення копій документів для надання суду та учасникам справи (надсилання копій учасникам справи)» та встановити відшкодування в розмірі 1000, 00грн.

Враховуючи задоволення позовних вимог, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 9000, 00грн.

Керуючись Конституцією України, Земельним Кодексом України та Кодексом адміністративного судочинства України, суд –

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_1 ) до Святогірської міської ради (вул. Володимира Сосюри, буд. 8, м. Святогірськ, ЄДРПОУ 04053001) про визнання бездіяльності протиправною та зобов*язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Святогірської міської ради щодо не вирішення питання “Про надання дозволу ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 0.1000 га. для індивідуального дачного будівництва за адресою АДРЕСА_1 ” в межах місячного строку.

Зобов`язати Святогірську міську раду прийняти рішення, яким вирішити питання щодо надання дозволу ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 0.1000 га. для індивідуального дачного будівництва за адресою АДРЕСА_1 з урахуванням висновків суду.

В іншій частині позову, - відмовити

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Святогірської міської ради (вул. Володимира Сосюри, буд. 8, м. Святогірськ, ЄДРПОУ 04053001) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_1 ) судовий збір в розмірі 908 (дев*ятсот вісім) грн., 00грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Святогірської міської ради (вул. Володимира Сосюри, буд. 8, м. Святогірськ, ЄДРПОУ 04053001) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_1 ) витрати, пов*язані з розглядом справи, в розмірі 9000 (дев*ять тисяч) грн., 00грн.

Рішення ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 19.08.2021 року.

Повний текст рішення складено протягом п`яти днів.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.В. Стойка