Рішення № 99114929, 20.08.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 серпня 2021 р. Справа№200/8869/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зеленова А.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В

16 липня 2021 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Селидовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, в якій просить суд:

- визнати протиправними дії Селидовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо не застосування при розгляді заяви про призначення пенсії від 04.01.2021 положень ст.8 ЗУ “Про підвищення престижності шахтарської праці”, не врахування до страхового та пільгового стажу за Списком №1 періодів роботи: з 01.03.2010 по 31.12.2010 на підприємстві ВП “Шахта “Росія” ДП “Селидіввугілля”; з 01.10.2018 по 04.01.2021 на підприємстві ВП “Шахта “Україна” ДП “Селидіввугілля”; не врахування до страхового стажу періодів роботи: з 12.01.1993 по 14.06.1993 на підприємстві “Шахта “Коротченко”; з 23.06.1993 по 31.12.1998 на підприємстві “Селидівський хлібокомбінат”; не врахування до пільгового стажу за Списком №1 періоду проходження військової служби з 07.12.1990 по 03.12.1992 та періодів знаходження у безоплатних відпустках з 01.01.2013 по 05.01.2013, 01.01.2014 року на підприємстві ВП “Шахта “Росія” та з 01.01.2015 по 06.01.2015 на підприємстві ВП “Шахта “Україна”;

- зобов`язати Селидовське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області зарахувати до страхового та пільгового стажу ОСОБА_1 за Списком №1 періоди роботи з 01.03.2010 по 31.12.2010 року на підприємстві ВП “Шахта “Росія” ДП “Селидіввугілля” та з 01.10.2018 по 04.01.2021 на підприємстві ВП “Шахта “Україна” ДП “Селидіввугілля”;

- зобов`язати Селидовське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області зарахувати до страхового стажу періоди роботи ОСОБА_1 з 12.01.1993 по 14.06.1993 на підприємстві “Шахта “Коротченко” та з 23.06.1993 по 31.12.1998 на підприємстві “Селидівський хлібокомбінат”;

- зобов`язати Селидовське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 за Списком №1 періоду проходження строкової військової служби з 07.12.1990 по 03.12.1992 та періодів знаходження у безоплатних відпустках з 01.01.2013 по 05.01.2013, 01.01.2014 на підприємстві ВП “Шахта “Росія” та з 01.01.2015 по 06.01.2015 на підприємстві ВП “Шахта “Україна”;

- зобов`язати Селидовське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 04.01.2021 з урахуванням положень ст.8 ЗУ “Про підвищення престижності шахтарської праці” та сплатити суми несплаченої пенсії з урахуванням перерахунку пенсії та здійснених виплат з врахуванням висновків суду.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що позивач перебуває на обліку в Селидовському ОУ ПФУ Донецької області. З відповіді, яка отримана на адвокатський запит, позивачу стало відомо про не зарахування певних періодів трудової діяльності, як до страхового так і до пільгового стажу. Крім цього на думку позивача відповідачем протиправно не застосовано при призначенні пенсії положення ст. 8 Закону України «Про престижність шахтарської праці».

Ухвалою суду від 20.07.2021 було прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Ухвалою суду 11.08.2021 проведено заміну відповідача з Селидовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області на його правонаступника - Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження: 84122, Донецька область, м. Слов`янськ, пл. Соборна, 3, код ЄДРОПУ 13486010).

У встановлений судом строк відповідачем надано письмовий відзив, де в обґрунтування незгоди з позовними вимогами зазначено наступне.

Щодо не зарахування до страхового стажу періоди роботи з 12.01.1993 по 14.06.1993 на підприємстві «Шахта «Коротченко» та з 23.06.1993 по 31.12.1998 на підприємстві «Селидівський хлібокомбінат» відповідач посилається на те, що в наданій позивачем трудовій книжці НОМЕР_1 наявні виправлення на титульній сторінці трудової книжки, а саме по батькові, яке не завірено належним чином. Оскільки позивачем, в порушення пункту 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, не було надано довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про вищевказані періоди то у управління відсутні підстави для їх включення до страхового стажу.

Щодо не зарахування до пільгового стажу за Списком №1 періодів роботи з 01.03.2010 по 31.12.2010 на підприємстві ВП «Шахта «Росія» ДП «Селидіввугілля» та з 01.10.2018 по 04.01.2021 на підприємстві ВП «Шахта «Україна» ДП «Селидіввугілля», відповідачем вказано що згідно «Індивідуальних відомостей про застраховану особу» (Форма ОК-5) ОСОБА_1 встановлено не сплату страхових внесків.

Причиною не зарахування до пільгового стажу періоду проходження військової служби з 07.12.1990 по 03.12.1992, вказана відсутність пільгової роботи протягом трьох місяців після проходження військової служби.

Щодо не зарахування до пільгового стажу періодів знаходження у безоплатних відпустках з 01.01.2013 по 05.01.2013, 01.01.2014 по 01.01.2014 на підприємстві ВП «Шахта «Росія» та з 01.01.2015 по 06.01.2015 на підприємстві ВП «Шахта «Україна», Головне управління зазначено, що при відпрацюванні документів наданих для призначення пенсії управлінням було встановлено, що відповідно до довідок про підтвердження наявного трудового стажу, виданих ВП «Шахта Україна» ДП «Селидіввугілля» від 04.01.2021 №1-1 та ВП «Шахта Котляревська» ДП «Селидіввугілля» від 20.10.2020 №04-14/2884. ОСОБА_1 в період з 01.01.2013 року по 05.01.2013 року, 01.01.2014 по 01.01.2014, з 01.01.2015 по 06.01.2015, позивач знаходився в безоплатній відпустці. У наведених довідках про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у них відсутні відомості про надання позивачу відпусток без збереження заробітної плати у зв`язку з виробничою необхідністю, як і решта матеріалів справи, не містять відомостей про виробничу необхідність.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання управління здійснити перерахунок пенсії позивачу з урахуванням положень ст.8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», управлінням зазначена відсутність 15 років стажу на підземних роботах за Списком №1, з огляду на що у управління відсутні підстави для проведення перерахунку пенсії з урахуванням положень ст.8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці».

Враховуючи вищевикладене, підстави для визнання дій неправомірними, відсутні, управління діяло в межах наданих йому повноважень без порушення чинних норм законодавства

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

ОСОБА_1 , є громадянином України, про що свідчить паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , виданий 07.07.2015, РНОКПП НОМЕР_3 . Позивач є пенсіонером, перебуває на обліку органу Пенсійного фонду України, як отримувач пенсії за віком на пільгових умовах, яка призначена відповідно до ч. 2 ст. 114 Закону України від 09.07.2003 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV, що сторонами не заперечується.

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 02.07.2021 №5706/8 представнику позивача повідомлено про підстави не зарахування спірних періодів трудової діяльності при призначення пенсії.

Суть спірних правовідносин полягає у правомірності дій управління, щодо не зарахування спірних періодів трудової діяльності при призначення пенсії та права позивача на перерахунок пенсії із застосуванням положень статті 8 Закону України “Про підвищення престижності шахтарської праці”.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 44 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058) заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Законом №1058 визначаються періоди, з яких складається страховий стаж. Відповідно до статті 1 цього закону страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше (ч. 4 ст. 24 Закону №1058).

Згідно п.2 Розділу XV Прикінцевих положень Закону №1058 пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди: 1) особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Законув разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення".

Закон України від 02 вересня 2008 року № 345-VI “Про підвищення престижності шахтарської праці” (надалі - Закон № 345-VI) спрямований на підвищення престижності шахтарської праці, надання додаткових гарантій у виплаті та підвищенні заробітної плати і розв`язанні соціально-побутових проблем шахтарів.

Дія цього Закону, відповідно до положень частини першої, поширюється на працівників, які видобувають вугілля, залізну руду, руди кольорових і рідкісних металів, марганцеві, уранові, магнієві (солі калієво-магнієві та солі магнієві) та озокеритні руди, працівників шахтобудівних підприємств, які зайняті на підземних роботах повний робочий день, та працівників державних воєнізованих аварійно-рятувальних служб (формувань) у вугільній промисловості - за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим Кабінетом Міністрів України (далі - шахтарі), та членів їх сімей.

Нормами статті 8 Закон № 345-VI визначені особливості пенсійного забезпечення. Так, мінімальний розмір пенсії шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи, у розмірі 80 відсотків його заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Для обчислення розміру пенсій за віком за кожний повний рік стажу роботи на підземних роботах до страхового стажу додатково зараховується по одному року.

Дія частини першої статті 7 і статті 8 цього Закону, відповідно до норм частини другої статті 10 Закону №345-VI поширюється також на пенсіонерів, пенсія яким була призначена до набрання чинності цим Законом. Фінансування додаткових витрат на виплату підвищеного розміру пенсії відповідно до статті 8 цього Закону здійснюється за рахунок коштів державного бюджету.

З аналізу зазначених норм вбачається, що необхідною умовою для набуття права на отримання пенсії в порядку передбаченому Законом №345-VI є зайнятість на підземних роботах повний робочий день.

Пунктом 2 “Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах”, який затверджений наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 №383, передбачено, що під повним робочим днем слід уважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками, не менше 80% робочого часу, встановленого для працівників даного виробництва, професії чи посади, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов`язаних з виконанням своїх трудових обов`язків.

Аналізуючи зазначені положення законодавства, суд дійшов висновку, що основною умовою для виплати мінімального розміру пенсії шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах 15 років для чоловіків за Списком №1, встановлюється незалежно від місця останньої роботи у розмірі 80% середньої заробітної плати шахтаря, але не менш, як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.

Відповідачем в обґрунтування заперечень права позивача на перерахунок пенсії із застосуванням ст.8 ЗУ “Про підвищення престижності шахтарської праці” вказана відсутність необхідної кількості стажу, при цьому судом з матеріалів справи встановлено не зарахування певних періодів трудової діяльності позивача.

Стосовно не зарахування відповідачем до страхового стажу позивача періоди роботи з 12.01.1993 по 14.06.1993 на підприємстві «Шахта «Коротченко» та з 23.06.1993 по 31.12.1998 на підприємстві «Селидівський хлібокомбінат», суд зазначає наступне.

Частиною четвертою статті 24 Закону №1058-IV передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до ст. 62 Закону № 1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На виконання ст. 62 Закону № 1788-ХІІ Кабінет Міністрів України постановою від 12.08.1993 № 637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» затвердив Порядок № 637.

Згідно п. 1 Порядку № 637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

В п. 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Виходячи з наведених норм Порядку №637, у разі відсутності в трудовій книжці записів про роботу, такий стаж встановлюється на підставі інших документів, уточнюючих довідок, відомостей та інших документів, які містять відомості про періоди роботи.

У пункті 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 передбачено, що при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

У даному адміністративному спорі відповідач піддав сумніву достовірність записів у трудовій книжці щодо окремих періодів роботи позивача.

Комплексний аналіз наведених вище положень дає змогу дійти висновку, що надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 07.03.2018 у справі № 233/2084/17, від 16.05.2019 у справі № 161/17658/16-а, від 27.02.2020 у справі №577/2688/17, від 31.03.2020 у справі №446/656/17, від 21.05.2020 у справі №550/927/17.

Згідно п. 2.5.-2.9. Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20 червня 1974 № 162, в редакції постанови Держкомпраці СРСР від 2 серпня 1985 р № 252 зі змінами внесеними постановою Державного комітету СРСР з праці і соціальних питань від 19 жовтня 1990 № 412, та чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Інструкція № 162), у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення на іншу постійну роботу, про нагородження та заохочення та ін. Виправлення виробляється адміністрацією того підприємства, де було зроблено відповідний запис. Адміністрація за новим місцем роботи зобов`язана надати працівникові в цьому необхідну допомогу.

У разі необхідності адміністрація підприємства видає робітникам і службовцям на їх прохання завірені виписки відомостей про роботу з трудових книжок.

Якщо підприємство, що внесло неправильний або неточний запис, ліквідоване, виправлення вносяться правонаступником, а при його відсутності - вищестоящою організацією, якій було підпорядковане ліквідоване підприємство.

Виправлені відомості про роботу, про переведення на іншу постійну роботу, про нагородження та заохочення та ін. Повинні повністю відповідати оригіналу наказу або розпорядження. У разі втрати наказу чи розпорядження або невідповідності їх фактично виконуваній роботі виправлення відомостей про роботу здійснюється на підставі інших документів, що підтверджують виконання робіт, не зазначених у трудовій книжці.

Показання свідків не можуть бути підставою для виправлення внесених раніше записів.

У розділах "Відомості про роботу", "Відомості про нагородження", "Відомості про заохочення" трудової книжки (вкладиша) закреслення раніше внесених неточних або неправильних записів не допускається.

У даному адміністративному спорі відповідач піддав сумніву достовірність записів у трудовій книжці щодо окремого періоду роботи позивача.

Суд наголошує, що однією з підстав для призначення пенсії за віком є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Управління ПФУ не врахувало, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Тож, право на пенсійне забезпечення особи не повинно безумовно залежати від дій чи бездіяльності осіб, які зобов`язані вести облік трудового стажу працівників і відповідно забезпечувати зберігання цих даних.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі №307/541/17 року, який виклав у постанові від 19.12.2019.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про неправомірність незарахування відповідачем до страхового стажу позивача періодів роботи: з 12.01.1993 по 14.06.1993 на підприємстві «Шахта «Коротченко» та з 23.06.1993 по 31.12.1998 на підприємстві «Селидівський хлібокомбінат»

Стосовно не зарахування відповідачем до пільгового стажу за Списком №1 періодів роботи з 01.03.2010 по 31.12.2010 на підприємстві ВП «Шахта «Росія» ДП «Селидіввугілля» та з 01.10.2018 по 04.01.2021 ВП «Шахта «Україна» ДП «Селидіввугілля», через відсутність щомісячних внесків за цей період ЄСВ, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що у трудовій книжці позивача щодо спірних періодів містяться відповідні записи, зокрема, про дату прийняття та звільнення з відповідної посади; про накази про прийняття на посаду та звільнення з посади; вказані періоди роботи завірені підписом відповідальної особи та печаткою підприємства, де працював позивач.

Відповідно до ст.1 Закону №1058 страховий стаж - це період, протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом, і за який сплачено страхові внески.

Згідно зі статтею 24 Закону №1058страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків є меншою, ніж мінімальний страховий внесок, цей період зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови здійснення в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду, відповідної доплати до суми страхових внесків таким чином, щоб загальна сума сплачених коштів за відповідний місяць була не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

За приписами ст. 113 Закону №1058 держава створює умови для функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування і гарантує дотримання законодавства з метою захисту майнових та інших прав і законних інтересів осіб стосовно здійснення пенсійних виплат.

Пунктом 1 частини другої статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464-IV) встановлено, що платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до статті 4 Закону №2464-IV платниками єдиного внеску є, зокрема, роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Відповідно до статті 26 Закону №2464-IV посадові особи платників єдиного внеску несуть адміністративну відповідальність, зокрема, за порушення порядку нарахування, обчислення і строків сплати єдиного внеску.

Таким чином, обов`язок щодо сплати єдиного внеску покладено саме на ВП «Шахта «Росія» ДП «Селидіввугілля», ВП «Шахта «Україна» ДП «Селидіввугілля» якими не здійснено перерахування цього внеску після утримання його із заробітної плати позивача.

Суд зазначає, що фактично внаслідок невиконання ВП «Шахта «Росія» ДП «Селидіввугілля» та ВП «Шахта «Україна» ДП «Селидіввугілля» обов`язку по сплаті внесків до Пенсійного фонду України позивач позбавлений соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи на вказаному підприємстві, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.

При таких обставинах суд вважає, що відповідач безпідставно не зарахував до пільгового стажу періоди роботи з з 01.03.2010 по 31.12.2010 на підприємстві ВП «Шахта «Росія» ДП «Селидіввугілля» та з 01.10.2018 по 04.01.2021 на підприємстві ВП Шахта Україна ДП Селидіввугілля.

Щодо не зарахування до пільгового стажу періоду проходження позивачем служби в лавах Радянської армії, суд зазначає таке.

Статтею 56 Закону №1788-XII визначено, що до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію зараховується військова служба та перебування в партизанських загонах і з`єднаннях, служба в органах державної безпеки та органах внутрішніх справ, незалежно від місця проходження служби; навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Пунктом 1 статті 8 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» закріплено, що час проходження строкової військової служби зараховується до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що передбачала право на пенсію на пільгових умовах до введення в дію Закону України Про пенсійне забезпечення або на пенсію за віком на пільгових умовах до набрання чинності Законом України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі і час проходження строкової військової служби, які зараховуються до пільгового стажу, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію на пільгових умовах.

Статтею 2 Закону України від 25.03.1992 №2232-XII «Про загальний військовий обов`язок і військову службу», передбачено, що час проходження строкової військової служби зараховується до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що передбачала право на пенсію на пільгових умовах до введення в дію Закону України Про пенсійне забезпечення або на пенсію за віком на пільгових умовах до набрання чинності Законом України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі і час проходження строкової військової служби, які зараховуються до пільгового стажу, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію на пільгових умовах.

Системний аналіз зазначених правових норм свідчить, що необхідними умовами для зарахування до пільгового стажу часу проходження строкової військової служби зараховується до стажу роботи на пільгових умовах якщо на момент призову на строкову військову службу особа працювала за професією, що передбачала право на пенсію на пільгових умовах до введення в дію Закону України Про пенсійне забезпечення або на пенсію за віком на пільгових умовах до набрання чинності Законом України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач до призову у лави Радянської армії, працював на посаді віднесеній до Списку №1 з 22.08.1990 по 29.11.1990 на шахті «Селидовська» період проходження військової служби з 07.12.1990 по 05.12.1992, а тому відповідач протиправно не зарахував до пільгового стажу період строкової служби позивача.

Щодо не зарахування до пільгового стажу періодів пербування у безоплатних відпустках з 01.01.2013 по 05.01.2013, 01.01.2014 по 01.01.2014 на підприємстві ВП «Шахта «Росія» та з 01.01.2015 по 06.01.2015 на підприємстві ВП «Шахта «Україна», суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 34 Кодексу законів про працю України простій - це призупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами. У разі простою працівники можуть бути переведені за їх згодою з урахуванням спеціальності і кваліфікації на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації на весь час простою або на інше підприємство, в установу, організацію, але в тій самій місцевості на строк до одного місяця.

Згідно зі ст. 26 Закону України Про відпустки за сімейними обставинами та з інших причин працівнику може надаватися відпустка без збереження заробітної плати на термін, обумовлений угодою між працівником та власником або уповноваженим ним органом, але не більше 15 календарних днів на рік.

Як свідчить роз`яснення Міністерства соціальної політики України, наведене у листі від 08 лютого 2016 року № 713/039/161-16, періоди відпусток без збереження заробітної плати, якщо вони були пов`язані з виробничою необхідністю, працівникам, які працюють в шкідливих і важких умовах праці, можуть бути зараховані до пільгового стажу, але не більше 1 місяця в календарному році.

Це відповідає висновку Верховного Суду, викладеному в постанові від 19 березня 2019 року у справі № 295/8979/19-а.

Отже, працівник має право на зарахування до пільгового стажу, що дає право на пенсію відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону №1058, днів відпустки без збереження заробітної плати та днів простою, за умови що 1) вони пов`язані з виробничою необхідністю та 2) не більше 1 місяця в календарному році.

За підрахунками суду спірний період перебування позивача у відпусках без збереження заробітної плати, у загальній кількості складає 12 календарних днів, отже відповідач повинен був зарахувати до пільгового стажу позивача періоди перебування ним у безкоштовних відпустках.

Частиною 1 статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з вимогами частини 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Виходячи з системного тлумачення зазначених положень законодавства вбачається, що особа має право звернутись до адміністративного суду з позовом у разі, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб`єкта владних повноважень) порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставини дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів має довести належними та допустимими доказами саме позивач. Задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.

Тобто, в розумінні КАС України захист прав, свобод та інтересів осіб завжди є наступним за встановленням судом факту їх порушення.

Отже, право на судовий захист має лише та особа, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Таким чином, для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право, свободу чи інтерес, і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем.

Верховний Суд України, розглядаючи справу №21-438а12, у постанові від 26 березня 2013 року дійшов висновку про те, що відповідно до ч. 1 статті 2, п.п. 6, 8 ч. 1 статті 3, ч. 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом захисту в адміністративному судочинстві є саме порушені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або їхніх посадових чи службових осіб права та інтереси позивачів.

З урахуванням вищезазначеного, стосовно позовних вимог позивача про визнання протиправними дій відповідача в частині не застосування при розгляді заяви про призначення пенсії від 04.01.2021 положень ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» та зобов`язання відповідача провести перерахунок пенсії на підставі статті 8 Закону України «Про престижність шахтарської праці» із врахуванням фактично виплачених сум, суд дійшов висновку, що дана позовна вимога є передчасною, оскільки вирішення даного питання виникне тільки після зарахування спірних періодів роботи позивача як працівнику, зайнятому повний робочий день під землею, на якого розповсюджується дія Закону України «Про престижність шахтарської праці».

Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Суд зазначає, що у випадку, коли закон встановлює повноваження суб`єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов`язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб`єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення) з урахуванням встановлених судом обставин, оскільки адміністративний суд не вправі перебирати на себе повноваження суб`єкта публічної адміністрації, реалізуючи за нього процедурні дії, ухвалювати рішення чи проводити адміністративну процедуру. Таке втручання може мати місце лише у випадку, якщо судом буде встановлено, що в адміністративній процедурі фізична (юридична) особа виконала всі приписи закону, а суб`єкт владних повноважень у відповідь необґрунтовано й незаконно не вчинив належну дію чи не ухвалив необхідне рішення. Тобто, зарахування, нарахування, призначення пенсії, тощо є дискреційним повноваженням пенсійного органу. У такому випадку, суд може лише зобов`язати пенсійний орган повторно розглянути заяву про перерахунок пенсії, вказавши на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення.

Відповідно до абзацу 2 частини 4 статті 245 КАС України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до положень статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Нормами частини 2 статті 5 КАС України передбачено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02).

Нормами статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. З аналізу вищезазначених правових норм суд дійшов висновку, що відповідач своїми діями не забезпечив справедливої рівноваги, запобігаючи несприятливим наслідкам, які можуть виникнути після прийняття такого рішення для захисту основоположних прав конкретної особи, використовуючи свої функції, покладені статтею 19 Конституції України.

З урахуванням вищевикладеного та з метою ефективного захисту порушених прав, свобод, інтересів позивача, суд приходить до висновку щодо задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправними дій відповідача, які полягали у не зарахуванні при розрахунку стажу при призначенні пенсії певних періодів трудової діяльності позивача та зобов`язання здійснити перерахунок пенсії позивача з моменту призначення пенсії, зарахувавши періоди роботи ОСОБА_1 до страхового та пільгового стажу за Списком №1 з 01.03.2010 по 31.12.2010 року на підприємстві ВП “Шахта “Росія” ДП “Селидіввугілля” та з 01.10.2018 по 04.01.2021 на підприємстві ВП “Шахта “Україна” ДП “Селидіввугілля”, до страхового стажу з 12.01.1993 по 14.06.1993 на підприємстві “Шахта “Коротченко” та з 23.06.1993 по 31.12.1998 на підприємстві “Селидівський хлібокомбінат”, до пільгового стажу за Списком №1 період проходження строкової військової служби з 07.12.1990 по 03.12.1992 та періоди знаходження у безоплатних відпустках з 01.01.2013 по 05.01.2013, 01.01.2014 на підприємстві ВП “Шахта “Росія” та з 01.01.2015 по 06.01.2015 на підприємстві ВП “Шахта “Україна”, як працівнику, зайнятому повний робочий день під землею, на якого розповсюджується дія Закону України «Про престижність шахтарської праці» в умовах, передбачених Списком № 1, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню з обранням належного та ефективного способу захисту порушених прав позивача.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

При зверненні до суду із позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 908,00 грн, що підтверджується квитанцією від 13.07.2021.

Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених вимог.

Оскільки спір виник внаслідок протиправних дій відповідача, що мало наслідком звернення позивача до суду з цим позовом замість належної реалізації права на пенсійне забезпечення та позовні вимоги підлягають частковому задоволенню внаслідок обрання позивачем неналежного способу захисту порушеного права, суд вважає за необхідне присудити позивачу понесені ним і документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 908,00 за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 2-17, 19-20, 42-47, 55-60, 72-77, 90, 94-99, 122, 124-125, 132, 139, 143, 159-165, 168, 171, 173, 192-196, 224, 225-228, 229-230, 241, 243, 245, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса листування: АДРЕСА_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (пл. Соборна, буд. 3, м. Слов`янськ, 84122, ЄДРПОУ 13486010) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Селидовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо не врахування до страхового та пільгового стажу за Списком №1 періодів роботи: з 01.03.2010 по 31.12.2010 на підприємстві ВП “Шахта “Росія” ДП “Селидіввугілля”; з 01.10.2018 по 04.01.2021 на підприємстві ВП “Шахта “Україна” ДП “Селидіввугілля”; до страхового стажу періодів роботи: з 12.01.1993 по 14.06.1993 на підприємстві “Шахта “Коротченко”; з 23.06.1993 по 31.12.1998 на підприємстві “Селидівський хлібокомбінат”; до пільгового стажу за Списком №1 періоду проходження військової служби з 07.12.1990 по 03.12.1992 та періодів знаходження у безоплатних відпустках з 01.01.2013 по 05.01.2013, 01.01.2014 року на підприємстві ВП “Шахта “Росія” та з 01.01.2015 по 06.01.2015 на підприємстві ВП “Шахта “Україна” при розрахунку стажу для призначення пенсії за заявою ОСОБА_1 від 04.01.2021.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з моменту її призначення, зарахувавши періоди роботи ОСОБА_1 до страхового та пільгового стажу за Списком №1 з 01.03.2010 по 31.12.2010 року на підприємстві ВП “Шахта “Росія” ДП “Селидіввугілля” та з 01.10.2018 по 04.01.2021 на підприємстві ВП “Шахта “Україна” ДП “Селидіввугілля”, до страхового стажу з 12.01.1993 по 14.06.1993 на підприємстві “Шахта “Коротченко” та з 23.06.1993 по 31.12.1998 на підприємстві “Селидівський хлібокомбінат”, до пільгового стажу за Списком №1 період проходження строкової військової служби з 07.12.1990 по 03.12.1992 та періоди знаходження у безоплатних відпустках з 01.01.2013 по 05.01.2013, 01.01.2014 на підприємстві ВП “Шахта “Росія” та з 01.01.2015 по 06.01.2015 на підприємстві ВП “Шахта “Україна”, як працівнику, зайнятому повний робочий день під землею, на якого розповсюджується дія Закону України «Про престижність шахтарської праці» в умовах, передбачених Списком № 1, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (ідентифікаційний код 13486010; 84122, Донецька область, місто Слов`янськ, площа Соборна, будинок 3) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса листування: АДРЕСА_2 ) витрати по сплаті судового збору у розмірі 908 (дев`ятсот вісім гривень) 00 коп.

Рішення прийнято в нарадчій кімнаті в порядку спрощеного позовного провадження. Повний текст рішення складено та підписано 20 серпня 2021 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя А.С. Зеленов