Рішення № 99114926, 20.08.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 серпня 2021 р. Справа№200/6838/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Христофорова А.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом фізичної особи ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, -

В С Т А Н О В И В :

03 червня 2021 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області, в якому (з урахуванням уточненої позовної заяви) позивач просить суд:

- визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Донецькій області № Ф-12306-17У від 05.09.2018 року про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на суму 20 885,46 грн.;

- визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Донецькій області № Ф-12306-17У від 15.02.2019 року про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на суму 9 828,71 грн.;

- визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Донецькій області № Ф-12306-17У від 08.11.2019 року про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на суму 8 262,54 грн.;

- визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Донецькій області № Ф-12306-17У від 12.03.2021 року про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на суму 50 196,20 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 06.03.2012 року позивач був зареєстрований як фізична особа-підприємець та перебував на податковому обліку за адресою: АДРЕСА_1 в Торецькій державній податковій інспекції Костянтинівсько-Дружківського управління Головного управління ДФС в Донецькій області, що розташована на території населеного пункту м. Торецьк Донецької області, який включено до переліку, що зазначений у ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції».

04.05.2016 року позивач був затриманий і перебував у містах попереднього ув`язнення до 04.04.2020 року. 12.04.2021 року позивач припинив підприємницьку діяльність.

21.12.2018 року державним виконавцем Торецького міського відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у донецькій області відкрито виконавче провадження ВП 57958940 про стягнення податкового боргу на підставі вимоги № Ф-12306-17У від 05.09.2018 року, згідно якої у позивача є заборгованість зі сплати єдиного внеску у розмірі 20855,46 грн. Зазначена вимога податковим органом не була надіслана позивачу.

11.04.2019 року державним виконавцем Торецького міського відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у донецькій області відкрито виконавче провадження ВП 58877817 на підставі вимоги № Ф-12306-17У від 15.02.2019 року, згідно якої у позивача є заборгованість зі сплати єдиного внеску у розмірі 9828,71 грн. Зазначена вимога податковим органом не була надіслана позивачу.

19.05.2020 року державним виконавцем Торецького міського відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у донецькій області відкрито виконавче провадження ВП 62107793 на підставі вимоги № Ф-12306-17У від 08.11.2019 року, згідно якої у позивача є заборгованість зі сплати єдиного внеску у розмірі 8262,54 грн. Зазначена вимога податковим органом не була надіслана позивачу.

Згідно вимоги № Ф-12306-17 від 12.03.2021 року у позивача є заборгованість зі сплати єдиного внеску саном на 31.01.2021 року у розмірі 50196,20 грн.

Факт не сплати єдиного соціального внеску протягом 2015 - 2020 року позивач не заперечує, однак вважає спірні вимоги відповідача протиправними оскільки він вважає, що був звільнений від виконання обов`язків платника єдиного внеску, що визначені ч. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» на період з 14.04.2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Також позивач зазначив, що Законом України «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи» від 14.01.2020 року № 440-ІХ (вступив в дію з 13.02.2020 року) внесені зміни у тому числі до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року № 2464-VІ. Законом України № 440 виключений пункт 9-4 розділу VIII Прикінцевих та перехідних положень Закону 2464. Таким чином, позивач вважає, що спірні вимоги прийняті податковим органом до вступу в дію Закону України № 440, тобто до 13.02.2020 року.

З огляду на викладене позивач вважає спірні вимоги протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

У поданому до суду відзиві на позовну заяву відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, зазначивши, що за даними інформаційної системи ДПС України позивач перебував на обліку в Головному Управлінні ДПС у Донецькій області, Торецька ДПІ м. Торецьк, як фізична особа-підприємець. Дата державної реєстрації - 07.03.2021 року. Дата прийняття рішення про припинення підприємницької діяльності – 12.04.2021 року.

ГУ ДПС у Донецькій області 25.09.2018 позивачеві було направлено вимогу від 05.09.2018 року № Ф-12306-17 на суму 20855,46 грн. про сплату боргу (недоїмки) згідно зареєстрованої адреси платника податків, а саме: АДРЕСА_2 . Згідно з повідомленням про вручення поштового відправлення кореспонденція повернута 24.10.2018 року без вручення з причини «за закінченням встановленого строку зберігання».Таким чином, відповідно до п.4 Інструкції № 449 вимога про сплату боргу (недоїмки) від 05.09.2018 року № Ф-12306-17 на суму 20855,46 грн. вважається врученою ОСОБА_1 24.10.2018 року.

ГУ ДПС у Донецькій області 19.02.2019 Позивачеві було направлено вимогу від 15.02.2019 року № Ф-12306-17 на суму 30684,18грн. про сплату боргу (недоїмки) згідно зареєстрованої адреси платника податків, а саме: АДРЕСА_2 . Згідно повідомленням про вручення поштового відправлення кореспонденція вручена 09.03.2019 року з позначкою «за довіреністю». Таким чином, відповідно до п.4 Інструкції № 449 вимога про сплату боргу (недоїмки) від 15.02.2019 року № Ф-12306-17 на суму 30684,18 грн. вважається врученою ОСОБА_1 09.03.2019 року.

ГУ ДПС у Донецькій області 26.12.2019 Позивачеві було направлено вимогу від 08.11.2019 року № Ф-12306-17 на суму 38946,72 грн. про сплату боргу (недоїмки) згідно зареєстрованої адреси платника податків, а саме: АДРЕСА_2 . Згідно повідомленням про вручення поштового відправлення кореспонденція повернута 24.01.2020 року без вручення з причини «за закінченням встановленого строку зберігання». Таким чином, відповідно до п.4 Інструкції № 449 вимога про сплату боргу (недоїмки) від 08.11.2019 року № Ф-12306-17 на суму 38946,72 грн. вважається врученою ОСОБА_1 24.01.2020 року.

12.04.2021 Позивачем особисто у приміщенні ГУ ДПС у Донецькій області було отримано вимогу від 12.03.2021 року № Ф-12306-17 на суму 50196,20 грн. про сплату боргу (недоїмки), що засвідчено підписом ОСОБА_1 . Таким чином, вимога про сплату боргу (недоїмки) від 12.03.2021 року № Ф-12306-17 на суму 50196,20 грн. була вручена особисто ОСОБА_1 12.04.2021 року.

Також, відповідач зазначив, що вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом, і факт її надіслання органом доходів і зборів породжує у платника певні обов`язки (сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею), передбачені ч. 4 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року №2464-VI, від виконання яких він не звільнений. Крім того, відповідачем зазначено, що позивачем у судовому порядку оскаржуються саме узгоджені вимоги, які перебувають (перебували) на примусовому виконанні у органах Державної виконавчої служби.

Законом України № 1669-VІІ від 02.09.2014 року «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», який набрав чинності 15.10.2014 року, у Законі України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» розділ VIII «Прикінцеві та перехідні положення» доповнено пунктом 9-3 (9-4) такого змісту: 9-4. Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Доказів звернення ОСОБА_1 із відповідною заявою до контролюючого органу протягом 30 днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції не надано, що виключає можливість звільнення від сплати єдиного внеску.

Пунктом 28 Закону України від 24 грудня 2015 року №911-VIII, який набрав чинності з 01 січня 2016 року, виключено підпункт 8 пункту 4 статті 11 Закону №1669-VII. З огляду на положення частини 1 статті 58 Конституції України та рішення Конституційного Суду України від лютого 1999 року у справі № 1-7/99 п. 28 розділу I Закону № 911 не має зворотної дії. Таким чином, платники єдиного внеску, які перебувають на обліку в фіскальних органах, розташованих на території, де проводилась антитерористична операція або було оголошено військовий чи надзвичайний стан, продовжують здійснювати господарську діяльність, нараховувати, обчислювати і сплачувати заробітну плату, то вони зобов`язані виконувати всі функції встановлені Законом.

Законом України «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи» № 440-IX, який набув чинності 13 лютого 2020 року, пункт 9-4 розділу VIII Закону № 2464-VI виключено.

Таким чином, відповідач вважає, що позивач з 13.02.2020 року повинен виконувати покладені на нього обов`язки зі сплати єдиного соціального внеску відповідно до положень Закону України № 2464-VI. У зв`язку із наведеним вважає, що у задоволені позовних вимог слід відмовити у повному обсязі.

Встановивши, що вказаний позов поданий без додержання вимог передбачених ст.ст. 160, 161 КАС України, суд своєю ухвалою від 08 червня 2021 року залишив його без руху, надавши позивачеві строк для усунення недоліків заяви.

22 червня 2021 року недоліки позову позивачем усунуті.

Ухвалою суду від 25 червня 2021 року позовну заяву прийнято до розгляду, провадження у справі відкрито, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.

За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.

Відповідно до статті 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Сторонами не заперечується, що позивач ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , податкова адреса: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) перебував на податковому обліку з 06.03.2012 року по 12.04.2021 року, як фізична особа-підприємець, та платник єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, в Торецька ДПІ Головного управління ДПС у Донецькій області.

Відповідно до Довідки про звільнення серія ДОН № 03547, ОСОБА_1 відбував покарання в установах Державної кримінально-виконавчої служби України з 04.05.2016 року по 04.05.2020 рік.

05.09.2018 року Головним управлінням ДПС у Донецькій області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф -12306-17 станом на 31 серпня 2018 року в сумі 20 855,46 грн., у т.ч. недоїмка – 20855,46 грн. Зазначену вимогу податковим органом було направлено позивачу за податковою адресою позивача: АДРЕСА_3 . Поштове відправлення було повернуто на адресу за зворотною адресою податковому органу з позначкою «по истечению срока».

15.02.2019 року Головним управлінням ДФС у Донецькій області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф -12306-17 станом на 31 січня 2019 року в сумі 30 684,18 грн., у т.ч. недоїмка – 30 684,18 грн. Зазначену вимогу податковим органом було направлено позивачу за податковою адресою позивача: АДРЕСА_3 . Згідно повідомленням про вручення поштового відправлення кореспонденція вручена 09.03.2019 року з позначкою «за довіреністю».

08.11.2019 року Головним управлінням ДПС у Донецькій області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф -12306-17 станом на 31 жовтня 2019 року в сумі 38 946,72 грн., у т.ч. недоїмка – 38 946,72 грн. Зазначену вимогу податковим органом було направлено позивачу за податковою адресою позивача: АДРЕСА_3 . Поштове відправлення було повернуто на адресу за зворотною адресою податковому органу з позначкою «по истечению срока».

12.03.2021 року Головним управлінням ДПС у Донецькій області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф -12306-17 станом на 31 жовтня 2019 року в сумі 50 196,20 грн., у т.ч. недоїмка – 50 196,20 грн. Зазначена вимога отримана позивачем особисто 12.04.2021 року, про що свідчить відповідний підпис.

Відповідно до розрахунків заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за позивачем ОСОБА_1 станом на 31.01.2021 року рахується податковий борг по сплаті єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 50 196,20 грн.

Не погодившись із формованими відповідачем вимогами про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внесу на загальнообов`язкове державне соціальне страхування позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 67 Конституції України встановлений обов`язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Ст. 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення, і виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.

Відповідно до пункту 61.1 статті 61 Податкового кодексу України, статті 94 Податкового кодексу України (надалі – ПК України) податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідач у даній справі є суб`єктом владних повноважень, який відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» здійснює адміністрування зазначеного внеску з квітня 2013 року.

Отже, безпосередньо, правовідносини, що склалися між сторонами, регулюються Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року № 2464-VI (далі - Закон № 2464) із змінами і доповненнями.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» № 2464-VI (далі Закон № 2464-VI), єдиним внеском на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

За приписами п. 1 ч. 1. ст. 4 цього Закону, платниками єдиного внеску є зокрема, фізичні особи – підприємці.

Відповідно до абзаців 1, 3, 4 частини 4 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Згідно із п. 2 та п. 4 розділу ІІІ Порядку ведення органами Міністерства доходів і зборів України оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів, який діяв до 10.06.2016 р., затвердженого Наказом Міністерства доходів і зборів України від 05.12.2013р. № 765 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04 лютого 2014 р. за № 217/24994, передбачено, що зобов`язання, штрафні санкції, пеня за податками, зборами, митними платежами, суми до сплати єдиного внеску, самостійно визначені платником у звітності, відображаються територіальним органом Міндоходів в інтегрованій картці платника.

Нарахування податків, зборів та сум єдиного внеску в інтегрованій картці платника здійснюються відповідно до звітності, що подається платником до територіального органу Міндоходів, а також митних та інших платежів - на підставі оформленої митної декларації.

Нарахування узгоджених сум грошових зобов`язань за податками, зборами, митними платежами та сум єдиного внеску, нарахованих до сплати, в інтегрованій картці платника здійснюється датою граничного строку сплати таких нарахувань.

При поданні уточнюючого розрахунку, що збільшує або зменшує грошові зобов`язання минулих податкових періодів платника та ліквідаційної звітності, нарахування в інтегрованій картці платника проводиться датою його подання.

Згідно із п.1 підрозділу 1 розділу IV Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджету, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, який діє з 10.06.2016 року, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 року №422 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 травня 2016 року за №751/28881, передбачено, що первинні показники, що відображаються в підсистемі, яка забезпечує обробку податкової звітності та платежів, є показниками форм податкової звітності та звітності з єдиного внеску, затверджених у встановленому порядку.

У відповідності до п.1 підрозділу 2 вказаного Порядку прийняття Звітного документа є обов`язком контролюючого органу.

Дані Звітних документів, поданих платниками на паперових носіях, переносяться до інформаційної системи органів ДПС у терміни, встановлені регламентом комп`ютерної обробки Звітних документів.

Після повного внесення даних Звітного документа такий документ отримує статус «Повністю введено».

Для звітних документів, поданих засобами електронного зв`язку в електронній формі, статус «Повністю введено» вважається присвоєним за умовчанням.

Таким чином, визначені платником суми єдиного внеску до сплати підлягають відображенню у відповідній картці платника ЄСВ.

Судом встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, що 05.09.2018 року відповідачем, відповідно статті 25 Закону України «Про збір та обік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року № 2464-VІ, була винесена вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-12306-17 на суму 20 855,46 грн., відповідно до якої станом на 31.08.2018 року за позивачем рахується заборгованість зі сплати єдиного внеску, а саме сума боргу - 20 855,46 грн., недоїмка – 20 855,46 грн.

15.02.2019 року відповідачем, відповідно статті 25 Закону України «Про збір та обік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року № 2464-VІ, була винесена вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-12306-17 на суму 30 684,18 грн., відповідно до якої станом на 31.01.2019 року за позивачем рахується заборгованість зі сплати єдиного внеску, а саме сума боргу - 30 684,18 грн., недоїмка – 30 684,18 грн.

08.11.2019 року відповідачем, відповідно статті 25 Закону України «Про збір та обік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року № 2464-VІ, була винесена вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-12306-17 на суму 38 946,72 грн., відповідно до якої станом на 31.10.2019 року за позивачем рахується заборгованість зі сплати єдиного внеску, а саме сума боргу - 38 946,72 грн., недоїмка – 38 946,72 грн.

12.03.2021 року відповідачем, відповідно статті 25 Закону України «Про збір та обік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року № 2464-VІ, була винесена вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-12306-17 на суму 50 196,20 грн., відповідно до якої станом на 31.01.2021 року за позивачем рахується заборгованість зі сплати єдиного внеску, а саме сума боргу - 50 196,20 грн., недоїмка – 50 196,20 грн.

П.1 та п.12 ч.2 ст.6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» передбачено, що платник єдиного внеску зобов`язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; виконувати інші вимоги, передбачені цим Законом.

Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 введене в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України" та розпочато проведення Антитерористичної операції на території Донецької і Луганської областей.

Тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення визначає Закон України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" від 02 вересня 2014 року № 1669 (далі - Закон №1669).

Законом України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" №1669 були внесені зміни в розділ VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" та доповнено пунктом 9-3 такого змісту:

За змістом пункту 9-4 розділу VIII Закону № 2464-VІ (9-3 в редакції Закону № 2464-VI чинній до Закону № 219-VІІІ від 02.03.2015), платники єдиного внеску, визначені статтею 4 цього Закону, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України від 02.09.2014 № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (далі Закон № 1669-VII), де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону № 2464-VІ, на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану. Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов`язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу".

Законом України від 02 березня 2015 року №219-VIII "Про внесення змін до розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" щодо зменшення навантаження на фонд оплати праці, до розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (Відомості Верховної Ради України, 2011 р., № 2-3, ст. 11; 2014 р., № 44, ст. 2040) внесли такі зміни: пункт 9-3 в редакції Закону України від 2 вересня 2014 року № 1669-VII вважати пунктом 9-4.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" №911-VIII від 24 грудня 2015 року були внесені зміни до Закону України від 02 вересня 2014 року №1669-VII "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", відповідно до якого підпункт 8 пункту 4 статті 11 Закону №1669 виключено.

Таким чином, положення пп.8 п.4 ст.11 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" були реалізовані шляхом внесення відповідних змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", тоді як змін безпосередньо до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" щодо виключення (або викладення в новій редакції тощо) п.9-4 розділу VIII цього Закону внесено не було.

Тобто на теперішній час жодних рішень про виключення з чинної редакції закону "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" пункту 9-4 розділу VIII прийнято не було.

Закон України від 24 грудня 2015 року № 911-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" не містить у собі інформації щодо виключення з розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" пункту 9-4.

Згідно із ч. 1 ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

В п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року у справі №1-7/99 про зворотну дію в часі законів та інших нормативно правових актів зазначено, що в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).

За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у ч. 1 ст. 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акту в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

З огляду на положення ч. 1 ст. 58 Конституції України та рішення Конституційного Суду України від лютого 1999 року у справі №1-7/99, беручи до уваги той факт, що Законом України №1669 на момент його прийняття було встановлено звільнення платників єдиного внеску від виконання своїх обов`язків за певних умов безпосередньо на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, суд вважає, що вказаний закон в даній частині не має зворотної дії.

Крім цього, суд вважає за необхідне зазначити, що станом на час прийняття Закону № 911-VIІІ, зазначений пункт Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI на підставі Закону України «Про внесення змін до розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» щодо зменшення навантаження на фонд оплати праці» від 02 березня 2015 року № 219-VIII, мав (та має станом на час розгляду даної справи) нумерацію «9-4», а не «9-3».

А ні Законом № 911-VIІІ, а ні будь-яким іншим законом приписи п. 9-4 Закону № 2464-VI не виключені із цього закону (або змінені) станом на час виникнення спірних правовідносин (та станом на час розгляду даної справи), а тому є чинними.

Суд зауважує, що чинна редакція Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» № 2464-VI містить п. 9-4 Прикінцевих та перехідних положень. Відповідно до преамбули Закону № 2464-VI саме цей Закон визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Таким чином, станом на час прийняття відповідачем спірної вимоги № Ф-12306-17 від 05.09.2018 року, від 15.02.2019 року та від 08.11.2019 року та розгляду даної справи, приписи Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» щодо звільнення певної категорії платників єдиного внеску від виконання обов`язків, визначених ст. 6 зазначеного Закону, - чинні, у зв`язку із чим суд не приймає до уваги посилання відповідача з цього приводу.

На виконання приписів Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року №1275-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України", затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Згідно із додатком до зазначеного Розпорядження Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року №1275-р до Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, віднесено зокрема м. Маріуполь, м. Торецьк Донецької області.

Як вже зазначалося судом, відповідно до п. 9-4 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2464-VI, платники єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводиться/проводилась антитерористична операція - звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VI, на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану. При цьому, достатньою підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Суд зазначає, що на даний час Указ Президента України про закінчення антитерористичної операції не приймався, а посилання позивача на Указ Президента України «Про затвердження рішення РНБО «Про широкомасштабну антитерористичну операцію на території Донецької та Луганської областей» є безпідставним, оскільки у відповідному указі не зазначається про припинення антитерористичної операції а зазначається про введення в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 30 квітня 2018 року "Про широкомасштабну антитерористичну операцію в Донецькій та Луганській областях".

Також, суд звертає увагу на те, що статтею 30 Закону України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» № 2268 від 18 січня 2018 року були внесені зміни до деяких законодавчих актів України.

Так, статтею 3 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» № 638 від 20 березня 2003 року було доповнено абзацом 10: «антитерористична операція може здійснюватися одночасно із відсіччю збройної агресії в порядку статті 51 Статуту Організації Об`єднаних націй та/або в умовах запровадження воєнного чи надзвичайного стану відповідно до Конституції України та законодавства України».

Отже, суд зазначає, що діючі норми права не містять кінцевої дати закінчення антитерористичної операції, і дають підстави вважати, що антитерористична операція продовжується з операцією об`єднаних сил.

За наведених обставин, на час виникнення суми недоїмки та на час прийняття відповідачем спірної вимоги про її сплату, населений пункт в якому розташований орган доходів і зборів на обліку в якому перебуває позивач, включений до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція. Оскільки Указ Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 набув чинності, із врахуванням змісту частини 1 статті 1 Закону № 1669-VII, період проведення антитерористичної операції розпочався. Враховуючи що Указ Президента України про закінчення антитерористичної операції не приймався, проведення антитерористичної операції триває.

Враховуючи наведене, суд вважає, що спірні вимоги від 05.09.2018 року, від 15.02.2019 року та від 08.11.2019 року № Ф-12306-17 про сплату боргу (недоїмки) підлягають скасуванню.

Законом України «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи» від 14.01.2020р. № 440-IX (далі - Закон № 440) внесені певні зміни, у т.ч. й до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року № 2464-VІ.

Так, Законом № 440 виключений пункт 9-4 Закону розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Закон України «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи» від 14.01.2020р. № 440-IX вступив в дію з 13 лютого 2020 року.

Також, як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, спірні вимога № Ф-12306-17 прийнята податковим органом 12.03.2021 року, тобто після вступу в дію Закону України «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи» від 14.01.2020р. № 440-IX.

Відповідно до статті 3 КАС України порядок здійснення адміністративного судочинства встановлюється Конституцією України, цим Кодексом та міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у ч. 1 ст. 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Таким чином, на час формування спірної вимоги від 12.03.2021 року № Ф-12306-17 про сплату боргу (недоїмки), норма, яка тимчасово звільняла позивача від виконання обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону № 2464-VI (своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок), втратила чинність.

Отже, суд не може застосовувати до спірних правовідносин положення пункту 9-4 Закону розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», оскільки цей пункт втратив чинність з 13 лютого 2020 року.

З огляду на зазначене, суд доходить висновку, що починаючи з 14 квітня 2014 року по 13.02.2020 року позивач був звільненим від обов`язку щодо сплати єдиного внеску у строки, встановлені Законом України № 2464-VI.

Таким чином, позивач з 13 лютого 2020 року повинен виконувати покладені на нього обов`язки зі сплати єдиного соціального внеску відповідно до положень Закону № 2464-VI, який на час формування спірних вимог не містить положень щодо звільнення позивача від виконання обов`язків, встановлених статтею 6 цього Закону.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Першого апеляційного адміністративного суду від 18 серпня 2020 справа № 200/3807/20-а та від 01 грудня 2020 справа №200/6706/20-а та у постановах Верховного Суду від 03 квітня 2020 року у справі № 812/838/17 та від 02 квітня 2020 року у справі № 360/1546/19.

Враховуючи наведене, суд вважає, що спірна вимога від 12.03.2021 року № Ф-12306-17 про сплату боргу (недоїмки) не підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

При вирішенні даної справи судом враховані висновки щодо застосування норм матеріального права у подібних відносинах, викладені в постановах Верховного Суду від 13 листопада 2018 року у справі №805/775/16-а, від 30 березня 2018 року у справі № 812/292/18, від 21 вересня 2018 року у справі №805/3636/16-а, від 21 серпня 2018 року у справі №805/826/16-а, від 25 вересня 2018 року у справі №812/89/16, від 30 січня 2018 року у справі № 812/505/17, від 30.03.2018 року у зразковій справі № 812/282/18, які відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України мають бути враховані судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Зважаючи на встановлені у справі фактичні обставини, наведені норми чинного законодавства України, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних в частині визнання протиправними та скасування вимог № Ф-12306-17 від 05.09.2018 року про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на суму 20 885, 46 грн., № Ф-12306-17У від 15.02.2019 року про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на суму 9 828, 71 грн. та № Ф-12306-17У від 08.11.2019 року про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на суму 8 262, 54 грн.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат між сторонами суд виходить з вимог частини 1 ст. 139 КАС України, якими встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною 3 зазначеної статті встановлено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим, частиною 8 статті 139 КАС України передбачено, що у випадку якщо, зокрема, спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

За звернення до суду із даним позовом позивачем був сплачений судовий збір в розмірі 908,00 грн.

З урахуванням встановлених обставин у справі, враховуючи, що спір в даному випадку виник внаслідок протиправних дій відповідача, суд приходить до висновку про необхідність покладення на відповідача понесених позивачем при зверненні до суду із даним позовом судових витрат в сумі – 390,44грн.

Керуючись ст.ст. 2, 5-14, 19-22, 72-78, 94, 132-143, 159-165, 241-247, 255, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, –

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області (місцезнаходження: Донецька область, м. Маріуполь, вул. Італійська, 59, ЄДРПОУ: 43142826) про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування – задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області про сплату боргу (недоїмки) № Ф-12306-17 від 05.09.2018 року на суму 20 855,46 грн.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області про сплату боргу (недоїмки) № Ф-12306-17 від 15.02.2019 року на суму 30 684,18 грн.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області про сплату боргу (недоїмки) № Ф-12306-17 від 08.11.2019 року на суму 38 946,72 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області (місцезнаходження: Донецька область, м. Маріуполь, вул. Італійська, 59, ЄДРПОУ: 43142826) на користь ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 390 (триста дев`яносто) грн. 44 коп.

Рішення складене у повному обсязі та підписане 20 серпня 2021 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя А.Б. Христофоров