Рішення № 99114850, 19.08.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 серпня 2021 р. Справа№200/9709/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Льговської Ю.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини 9937 про визнання протиправними дій, стягнення та зобов`язання до вчинення певних дій, -

В С Т А Н О В И В:

15 жовтня 2020 (згідно з відбитком поштового штампу на конверті) ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини 9937 про:

визнання протиправними дій щодо нарахування та виплати позивачеві індексації грошового забезпечення з 29 серпня 2016 року по 29 серпня 2020 року у розмірі 6 895,40 грн без застосування базового місяця січня 2008 року;

стягнення заборгованості з виплати індексації грошового забезпечення за період служби з 29 серпня 2016 року по 29 серпня 2020 року у розмірі 188 168,95 грн;

визнання протиправними дій щодо нарахування та виплати позивачеві грошового забезпечення з 01 березня 2018 року по 29 серпня 2020 року без урахування 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, відповідно до пункту 1 примітки додатку 1 та примітки додатку 14 до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року № 704;

стягнення заборгованості з виплати посадового окладу, окладу за військове звання, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, премії за період з 01 березня 2018 року по 29 серпня 2020 року у розмірі 53 327,83 грн;

стягнення заборгованості з виплати компенсації за невикористані дні додаткової оплачуваної відпустки як учаснику бойових дій у період з 2015 року по 2020 роки у розмірі 22 136,21 грн;

стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку з 30 серпня 2020 року по 15 жовтня 2020 року у розмірі 27 503,38 грн;

зобов`язання нарахувати та виплатити на користь позивача суму компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення, недоплаченого грошового забезпечення та компенсації невикористаної додаткової відпустки при звільненні.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що в період з 29 серпня 2016 по 29 серпня 2020 року відповідачем проводилось нарахування та виплата індексації всупереч вимогам пункту 10-2 Порядку № 1078. Також відповідачем в порушення пункту 1 примітки додатку 1 та примітки додатку 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 невірно нараховано та виплачено грошове забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 29 серпня 2020 року, а саме без застосування 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року. Невірне обчислення розміру грошового забезпечення з цих мотивів вплинуло також на утворення недоплати з компенсації за невикористані дні додаткової оплачуваної відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 – 2020 роки та появу підстав для стягнення компенсації середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків належних до виплат сум.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2020 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні); витребувано від відповідача належним чином засвідчені письмові докази та інші документи в обґрунтування заперечень.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 16 листопада 2020 року клопотання позивача про перехід до розгляду справи за правилами загального провадження залишено без задоволення.

10 листопада 2020 року позивачем подано додаткові пояснення, в яких він просив врахувати висновки суду, викладені у рішенні Донецького окружного адміністративного суду від 12 травня 2020 року у справі № 200/1778/20-а.

19 листопада 2020 року відповідач надіслав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що базовий місяць – січень 2008 року не може застосовуватись після 01 березня 2018 року, оскільки змінились тарифні ставки окладів. Правомірність своїх дій щодо застосування розрахункової величини для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного законом на 01 січня 2018 року, відповідач доводив тим, що постановою Кабінету Міністрів України № 103 до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України № 704 внесено зміни, якими встановлено залежність розмірів посадового окладу і окладу за військовим (спеціальним) званням від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного законом на 01 січня 2018 року, та вилучено умову, що такий розрахунок повинен проводиться, виходячи із 50% розміру мінімальної зарплати, встановленого законом на 1 січня календарного року. Додатково зазначав, що пунктом 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року № 1774-VІІ, який набрав чинності 01 січня 2017 року, встановлено, що після набрання чинності цим Законом мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.

Дослідивши та оцінивши докази у справі, суд встановив такі обставини.

За відомостями довідки Військової частини 9937 від 28 серпня 2020 року ОСОБА_1 проходив військову службу в органах Державної прикордонної служби з 01 квітня 2014 року по 20 березня 2015 року та з 29 серпня 2016 року по 29 серпня 2020 року.

Під час проходження служби у 2015 році позивачем отримано статус учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 06 травня 2015 року.

При звільненні за даними витягу з наказу Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України м. Мариуполь від 28 серпня 2020 року № 481 позивачеві нараховано та виплачено компенсацію за 84 календарних дня невикористаної відпустки учасника бойових дій за 2015 – 2020 роки у розмірі 28 087,36 грн, що додатково підтверджується довідкою від 16 вересня 2020 року № 454.

При розрахунку такої компенсації відповідачем застосовано грошове забезпечення позивача у розмірі 10 031,20 грн, яке містить наступні складові: посадовий оклад – 2550,00 грн, оклад за військовим званням – 530,00 грн, надбавку за вислугу років - 924,00 грн, надбавку за особливості проходження служби – 2 202,20 грн, премію – 3 825,00 грн.

Згідно з довідкою-розрахунком від 16 вересня 2020 року № 456 ОСОБА_1 за період з 29 серпня 2016 року по 29 серпня 2020 року нарахована та виплачена індексація грошового забезпечення в сумі 6 895,40 грн. Базовими місяцями визначено серпень 2016 року та березень 2018 року.

У період з 01 березня 2018 року по 29 серпня 2020 року відповідачем проводився розрахунок посадового окладу, окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років щодо позивача із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб без урахування мінімального порогу 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати.

Оцінюючи обґрунтованість позовних вимог про неправомірність дій відповідача щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 29 серпня 2016 року по 29 серпня 2020 року, суд враховує таке.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі Закон № 2011-XII) до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (абзац 2 частини третьої статті 9 вказаного Закону).

При визначені розміру індексації визначальним є встановлення «базового» місяця для спірного періоду з 29 серпня 2016 року по 29 серпня 2020 року.

З 01 грудня 2015 року до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 (далі - Порядок № 1078), внесено зміни, згідно з якими змінилися правила індексації оплати праці (грошового забезпечення).

Так, абзацами 1, 2 пункту 5 Порядку № 1078 в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року № 1013, яка застосовується з 01 грудня 2015 року, визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Відповідно до пункту 10-2 Порядку № 1078 в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року № 1013 […] для новоприйнятих працівників, а також для працівників, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати, передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник.

Отже, за новими правилами обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації, починаючи з грудня 2015 року, здійснюється не індивідуального для кожного працівника в залежності від дати прийняття його на роботу, а від моменту останнього перегляду тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник.

Постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294, яка набрала чинності з 01 січня 2008 року, підвищено посадові оклади осіб офіцерського складу Національної гвардії України, які визначено додатком № 1 до вказаної постанови.

Таким чином, «базовим» місяцем для початку обчислення індексації за спірний період слід вважати січень 2008 року - місяць, в якому відбулось підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків і для тих, хто проходить службу і для новоприйнятих працівників.

Враховуючи, що надалі розмір тарифних ставок посадового окладу змінено 01 березня 2018 згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704, то наявні підстави для зміни «базового» місяця у спірному періоді служби згідно з вищенаведеними положеннями 1, 2 пункту 5 Порядку № 1078 в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року № 1013.

Отже, «базовим» місяцем для подальшої індексації є березень 2018 року.

Інших підстав для зміни «базового» місяця у спірний період судом не встановлено.

Згідно з довідкою-розрахунком від 16 вересня 2020 року № 456 ОСОБА_1 за період з 29 серпня 2016 року по 29 серпня 2020 року нарахована та виплачена індексація грошового забезпечення в сумі 6 895,40 грн. Базовими місяцями визначено серпень 2016 року та березень 2018 року.

Невірне визначення відповідачем та позивачем (безпосередньо у тексті вимог) базових місяців є підставою для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними дій щодо нарахування та виплати позивачеві індексації грошового забезпечення з 29 серпня 2016 року по 29 серпня 2020 року у розмірі 6 895,40 грн без застосування базового місяця – січень 2008 року та зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачеві індексацію грошового забезпечення за період з 29 серпня 2016 року по 29 серпня 2020 року із застосуванням базових місяців для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення – січень 2008 року, березень 2018 року.

Суд відмовляє у задоволенні вимог в частині стягнення заборгованості з виплати індексації грошового забезпечення за період служби з 29 серпня 2016 року по 29 серпня 2020 року у розмірі 188 168,95 грн, оскільки її нарахування ще не проведено відповідачем, а тому належним способом захисту є зобов`язання нарахувати та виплатити.

Оцінюючи обґрунтованість позовних вимог про протиправність дій відповідача щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення та стягнення заборгованості з виплати посадового окладу, окладу за військове звання, надбавок за період з 01 березня 2018 року по 29 серпня 2020 року, суд враховує наступне.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, єдина система їх соціального та правового захисту, гарантії військовослужбовців та членів їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах встановлені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII).

Частиною другою статті 9 Закону № 2011-XII визначено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця (частина третя статті 9 Закону № 2011-XII).

За приписами частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

30 серпня 2017 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» № 704 (далі - постанова № 704).

Постановою № 704 затверджено, зокрема, тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1; схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14.

Пунктом 4 постанови № 704 в редакції, чинній до 24 лютого 2018 року, встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Проте пунктом 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103, яка набрала чинності 24 лютого 2018 року, до постанови № 704 внесено зміни та пункт 4 постанови № 704 викладено у новій редакції: «4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.».

Разом з тим, згідно з пунктом 1 Примітки до Додатку 1 постанови № 704 «Тарифна сітка розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу» (в редакції постанови від 20 грудня 2017 року № 1041) посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. У разі коли посадовий оклад визначений у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище - заокруглюються до десяти гривень.

Згідно Примітки до Додатку 14 «Схема тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу» оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. У разі коли розмір окладу визначений у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище - заокруглюються до десяти гривень.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року (набрання чинності з дня прийняття) визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» від 21 лютого 2018 року № 103.

Виходячи з наведеного вище, судом встановлено, що на момент виникнення спірних правовідносин пункт 4 постанови № 704 (в редакції постанови КМУ № 103) до 29 січня 2020 року (дати скасування пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103, яким пункт 4 постанови № 704 викладався у новій редакції) визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник, як «розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня 2018 року».

За позицією позивача, при обчисленні розмірів його грошового забезпечення відповідач повинен був керуватися пунктами 1 приміток до Додатку 1 та Додатку 14 до постанови № 704, відповідно до яких обчислення розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу здійснюється виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року).

Отже, спірним у цій справі є правомірність застосування відповідачем при обчисленні розміру грошового забезпечення позивача період з 01 березня 2018 року по 29 серпня 2020 року такого показника, як «розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня 2018 року».

Вирішуючи вказане питання суд враховує, що відповідно до частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Згідно з частинами першою – другою статті 49 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» від 27 лютого 2014 року № 794-VII Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов`язкові для виконання акти - постанови і розпорядження. Акти Кабінету Міністрів України нормативного характеру видаються у формі постанов Кабінету Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 06 вересня 2005 року № 870 затверджено Правила підготовки проектів актів Кабінету Міністрів України (надалі також - Правила), які визначають загальні підходи до підготовки проектів актів Кабінету Міністрів України (постанов і розпоряджень), їх форму, структуру та техніко-юридичні особливості розроблення з урахуванням нормопроектувальної техніки.

У пунктах 6, 11, 14, 15 цих Правил зазначено, що проект постанови Кабінету Міністрів України готується, зокрема, у разі затвердження положення або іншого нормативно-правового акта. Проект постанови складається з назви, вступної та постановляючої частини і у разі потреби додатків. Постановляюча частина постанови повинна містити: нормативні положення; конкретні доручення суб`єктам суспільних відносин у відповідній сфері; умови та порядок дії інших постанов (окремих норм); посилання на додатки (у разі їх наявності); норми, пов`язані з набранням чинності постановою (окремими нормами). У разі потреби визначаються орган (органи) виконавчої влади або посадова особа (особи), що здійснюють контроль за виконанням постанови. Структурно постановляюча частина постанови викладається у такій послідовності: пункти, що містять нормативні положення; пункти, що стосуються внесення змін до постанов (розпоряджень) або визнання їх (окремих норм) такими, що втратили чинність; пункти, що містять окремі доручення; пункт, що стосується визначення дати набрання чинності постановою.

Згідно з абзацом 7 підпункту 2 пункту 20 Правил в окремих випадках допускається, як виняток, застосування примітки (зноски) без нормативних положень.

Пунктом 2.16 Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12 квітня 2005 року № 34/5, передбачено, що включення до нормативно-правових актів приміток не допускається, за винятком випадків, якщо необхідно дати визначення будь-якого суміжного поняття або помістити короткий коментар, що допоможе точніше зрозуміти положення, викладені в структурній одиниці нормативно-правового акта. Примітки не повинні містити норм права.

Суд зазначає, що постанова № 704 є підзаконним нормативно-правовим актом, яким Кабінет Міністрів України відповідно до частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII встановив види та розміри грошового забезпечення військовослужбовців.

Зі структури Ппостанови № 704 суд вбачає, що пунктом 1 її постановляючої частини затверджені, зокрема, тарифна сітка розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу (Додаток 1), схема тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу (Додаток 14).

У пункті 4 постановляючої частини Постанови № 704 містяться нормативні положення та наведений порядок визначення розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу.

Так, відповідно до норми пункту 4 Постанови № 704 на час прийняття цієї постанови передбачалося, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Додатки 1 та 14 до постанови № 704, в яких у вигляді таблиці зазначені відповідні тарифні коефіцієнти, мають примітки пояснюючого характеру. Зокрема, у цих примітках наведена інформація щодо арифметичної дії (множення), яка застосовується при обчисленні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням, в залежності від відповідних тарифних коефіцієнтів, та наведені правила округлення розрахунків. У цих примітках норми права не містяться.

Постановою № 103 до пункту 4 Постанови № 704 внесено зміни, якими встановлено залежність розмірів посадового окладу і окладу за військовим (спеціальним) званням від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного законом на 01 січня 2018 року, та вилучено умову, що такий розрахунок повинен проводиться виходячи із 50% розміру мінімальної зарплати, встановленого законом на 1 січня календарного року.

Проте, зміст приміток до Додатків 1 та 14 до Постанови № 704 не був приведений у відповідність з нормою пункту 4 цієї ж постанови.

Суд зауважує, що пунктом 3 розділу II Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII (далі - Закон № 1774-VIII), який набрав чинності 01 січня 2017 року, встановлено, що після набрання чинності цим Законом мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.

Таким чином, згідно з постановою № 704 (в редакції постанови № 103) розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, в спірний період з 01 березня 2018 року по 29 серпня 2020 року була стала величина - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що визначений законом на 01 січня 2018 року, без застосування для розрахунків розмірів цих окладів мінімальна заробітна плата (чи її частина).

З огляду на викладене, суд вважає помилковою позицію позивача щодо незастосування відповідачем при обчисленні посадового окладу та окладу за військовим званням, що враховуються для перерахунку його пенсії, такої розрахункової величини як мінімальна заробітна плата, оскільки зміст приміток до Додатків 1 та 14 до Постанови № 704 не є нормами права та не узгоджуються з пунктом 3 розділу II Закону № 1774-VIII.

Крім того, суд звертає увагу на дію в часі норм законодавства. За загальним правилом норма права діє стосовно відносин, які виникли після набрання чинності цією нормою. Тобто, до певних юридичних фактів застосовується той закон (інший нормативно-правовий акт), під час дії якого вони настали.

Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини Рішення від 03 жовтня 1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив, що загальновизнаним є те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.

З огляду на викладене та враховуючи те, що Додатки 1 і 14 до Постанови № 704 затверджені 30 серпня 2017 року, а пункт 4 цієї ж постанови змінено 21 лютого 2018 року на підставі постанови № 103, то пріоритетним в цьому випадку в спірний період з 01 березня 2018 року по 29 серпня 2020 року є положення саме пункту 4 постанови № 704.

Правова позиція Верховного Суду у такій категорії справ сформована у постановах від 11 лютого 2021 року у справах № 200/3774/20-а, № 240/11952/19 та застосована без відступу від правового висновку у постанові від 18 лютого 2021 року у справі № 200/3775/20-а.

З підстав існування чіткої та зрозумілої правової норми (пункт 3 розділу II Закону № 1774-VIII) про незастосування після набрання Законом № 1774-VIII чинності (з 01 січня 2017 року) мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат та вищої юридичної сили цієї правової норми стосовно нормативних актів Кабінету Міністрів України, суд вважає посилання позивача на практику Європейського суду з прав людини щодо якості закону та на скасування постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року пункту 6 постанови № 103 необґрунтованими для висновку про протиправність дій відповідача та недостатніми для відступу від правового висновку Верховного Суду, сформованого у справах № 200/3774/20-а, № 240/11952/19.

Отже, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про визнання протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення та стягнення заборгованості з виплати посадового окладу, окладу за військове звання, надбавок за період з 01 березня 2018 року по 29 серпня 2020 року.

Оцінюючи обґрунтованість позовних вимог про стягнення заборгованості з виплати компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015 - 2020 роки, суд виходить з наступного.

Судом з`ясовано, що спірні правовідносини щодо стягнення заборгованості з виплати компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015 -2020 роки виникли у зв`язку з тим, що при звільненні відповідачем нараховано та виплачено ОСОБА_1 компенсацію за 84 календарних дня невикористаної відпустки в сумі 28 087,36 грн без застосування при обчисленні грошового забезпечення мінімального порогу у розмірі 50 % мінімальної заробітної плати станом на 01 січня 2020 року, а також не включення в загальний розрахунок - суми індексації за повний місяць, що передує звільненню.

Тобто вказана вимога є похідною від попередніх.

Оскільки судом відмовлено в задоволенні вимоги, пов`язаною із обчисленням грошового забезпечення мінімального порогу у розмірі 50 % мінімальної заробітної плати станом на 01 січня 2020 року, то і похідна вимога не підлягає задоволенню в цій частині.

Що стосується визначеної позивачем залежності розміру компенсації від розміру грошового забезпечення із урахуванням сум індексації, то суд вважає такі доводи помилковими, оскільки індексація не є складовою грошового забезпечення в розумінні частини другої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII, вона нараховується вже на ці складові, які входять до структури грошового забезпечення, тобто нараховується на грошове забезпечення.

Отже, в цій частині вимог слід відмовити.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, починаючи з 30 серпня 2020 року по 15 жовтня 2020 року у розмірі 27503,38 грн.

Суд вважає, що така вимога не підлягає задоволенню з огляду на її передчасність, оскільки вирішення такої позовної вимоги в межах цієї справи не дозволить дотриматись принципів справедливості і співмірності, коли підлягають врахуванню як загальний розмір простроченої заборгованості роботодавця, строк затримки, тощо.

Також позивачем заявлена вимога про зобов`язання нарахувати та виплатити на користь позивача суму компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення, недоплаченого грошового забезпечення та компенсації невикористаної додаткової відпустки при звільненні.

З огляду на те, що відповідно до пункту 3 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159, компенсації підлягає сума індексації грошових доходів громадян, то вищезазначені вимоги є обґрунтованими, але передчасними, оскільки у зв`язку з відсутністю розрахунку індексації неможливо встановити, чи буде нарахована сума більше виплаченої позивачеві у розмірі 6 895,40 грн. Тому суд відмовляє в її задоволенні в цій частині через передчасність. В іншій частині слід відмовити, оскільки суд дійшов висновку в необґрунтованості первісних вимог.

Підстав для розподілу судових витрат немає.

Керуючись статтями 243-246, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини 9937 про визнання протиправними дій, стягнення та зобов`язання до вчинення певних дій задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Військової частини 9937 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення з 29 серпня 2016 року по 29 серпня 2020 року у розмірі 6 895,40 грн без застосування базового місяця – січень 2008 року.

Зобов`язати Військову частину 9937 (код ЄДРПОУ: 14321726, місцезнаходження: вул. Гагаріна, буд. 150-а, м. Маріуполь, Донецька область, 87521) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , місце реєстрації: житмасив АДРЕСА_1 ) індексацію грошового забезпечення за період з 29 серпня 2016 року по 29 серпня 2020 року із застосуванням базових місяців для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення – січень 2008 року, березень 2018 року.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції шляхом подання апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 19 серпня 2021 року.

Суддя Ю.М. Льговська