Рішення № 99114460, 06.08.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2021 року Справа № 160/10186/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Олійника В. М.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Русецької Оксани Олександрівни, третя особа: акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

23 червня 2021 року ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Русецької Оксани Олександрівни, третя особа: акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк", в якій просить:

визнати протиправною відмову приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Русецької Оксани Олександрівни та зняти арешт з розрахункового рахунку (картки) НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) відкритого в АТ КБ "Приватбанк", який належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , код РНОКПП НОМЕР_3 .

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що у провадженні приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Русецької Оксани Олександрівни знаходиться виконавче провадження №64520152 про примусове виконання виконавчого напису №114241 від 15.12.2020 року, який видано приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. про стягнення на користь ТОВ «Веллфін» заборгованості у розмірі 27 828,40 грн.

При цьому, в рамках виконавчого провадження приватним виконавцем 27 лютого 2021 року винесено постанову про арешт коштів боржника та 23 березня 2021 року постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, на підставі якої заблоковано банківську карту в АТ КБ «ПриватБанк», на яку вона отримує заробітну плату.

Позивач вважає протиправним накладення арешту на грошові кошти, а саме на заробітну плату, у зв`язку з чим вимушена звернутись до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 червня 2021 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, у порядку визначеному ст.287 Кодексу адміністративного судочинства України.

Цією ж ухвалою відповідачу надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву, а третій особі пояснення щодо позовної заяви.

Згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення на адресу приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Русецької Оксани Олександрівни №4930015983290, підтверджується, що відповідач отримала копію ухвали про відкриття та копію позовної заяви з додатками 16 липня 2021 року, однак відзив на позовну заяву протягом розгляду справи до суду не надала.

Згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення на адресу АТ КБ "ПриватБанк" №4930015983185, підтверджується, що третя особа отримала копію ухвали про відкриття та копію позовної заяви з додатками 06 липня 2021 року. Однак пояснення щодо позову протягом розгляду справи від третьої особи до суду не надходили.

Відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Відповідно до ч.6 ст.162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи вищезазначене, суд вирішив розглянути справи за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.

ОСОБА_1 - позивач, ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 .

У провадженні приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Русецької Оксани Олександрівни знаходиться виконавче провадження №64520152 про примусове виконання виконавчого напису №114241 від 15.12.2020 року, який видано приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. про стягнення на користь ТОВ «Веллфін» заборгованості у розмірі 27 828,40 грн.

При цьому, в рамках виконавчого провадження приватним виконавцем 27 лютого 2021 року винесено постанову про арешт коштів боржника та 23 березня 2021 року постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, на підставі якої заблоковано банківську карту в АТ КБ «ПриватБанк», на яку вона отримує заробітну плату.

Ухвалою Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 30 березня 2021 року стягнення у виконавчому провадженні - зупинено.

Голосіївський районним судом м.Києва 28 травня 2021 року відкрито провадження у справі про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Крім того, 08 червня 2021 року позивач письмово звернулась до відповідача із вимогою про зняття арешту зі зарплатного рахунку, надавши документальне підтвердження, а саме довідку з місця роботи та оригінал виписки №АB9VGL6O99LFPJEA, що цільовим призначенням рахунку є систематичне зарахування та отримання коштів, лише в якості заробітної плати від ТОВ "Дент-Севіс Плюс".

15 червня 2021 року позивачем отримано відповідь від приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Русецької Оксани Олександрівни про те, що зняття арешту з розрахункового рахунку з підстав зупинення стягнення на підставі виконавчого документу згідно ухвали Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 30 березня 2021 року не може бути задоволено.

Позивач вважає відмову приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Русецької Оксани Олександрівни щодо зняття арешту від 15 червня 2021 року, отриману позивачем фактично 16.06.2021 року, такою, що порушує її права, свободи та інтереси на своєчасне отримання заробітної плати, що і стало підставою звернення до суду із позовною заявою.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Правовідносини, що виникли між сторонами врегульовані нормами Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно частини першої статті 5 Закону №1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Частиною першою статті 18 Закону №1404-VIII визначено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

За змістом приписів пункту 1 частини другої статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Пунктом 4 частини другої статті 23 Закону №1403-VIII передбачено, що у Єдиному реєстрі приватних виконавців України містяться відомості про виконавчий округ, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність.

Згідно із частиною другою статті 24 Закону №1403-VIII приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятись ним на всій території України.

Відповідно до частин першої, третьої статті 26 Закону №1403-VIII, виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення. У заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати.

Згідно із частиною 1 статті 48 Закону №1404-VIII звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Частиною 2 статті 48 та статтею 73 Закону №1404-VIII передбачено, що стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, кошти на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, кошти на електронних рахунках платників акцизного податку, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України «Про електроенергетику», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України «Про теплопостачання», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України «Про теплопостачання», статті 18-1 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України «Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки», на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Статтею 56 Закону №1404-VIII передбачає, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт майна (коштів) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення.

Окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів, що відповідно до Закону №1404-VIII підлягають примусовому виконанню визначає Інструкція з організації примусового виконання рішень, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 30.09.2016 за №1302/29432.

Відповідно до п.8 Розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 року №512/5, на кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт, про що виноситься постанова виконавця. У постанові зазначається сума коштів, яка підлягає арешту, з урахуванням вимог за виконавчим документом, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця та вказуються реквізити рахунку, на якому знаходяться кошти, що підлягають арешту, або зазначається, що арешт поширюється на кошти на всіх рахунках боржника, у тому числі тих, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів.

Водночас, положеннями ст.52 Закону №1404-VIII, якою врегульовано особливості звернення стягнення на кошти та майно боржника - юридичної особи, фізичної особи підприємця, додатково передбачено, що не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

Згідно із абзацом другим частини другої статті 59 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону.

Згідно із п.1 ч.4 ст.59 Закону №1404-VIII підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

Положеннями ч.5 ст.13 Закону №1404-VIII передбачено, що за порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавці несуть відповідальність в порядку, встановленому законом.

Порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавцями не є підставою для скасування такого рішення чи виконавчої дії, крім випадків, коли вони були прийняті або вчинені з порушенням процедури, передбаченої цим Законом.

Системний аналіз викладених норм законодавства дає підстави дійти висновку, що на приватного виконавця покладено обов`язок під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна винести постанову про арешт майна (коштів) боржника, в тому числі грошових коштів, що містяться на банківських рахунках боржника.

При цьому, законодавчо не передбачено заборони на накладення арешту на грошові кошти на банківських рахунках боржника, які будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника.

Разом з тим, передбачено заборону накладення арешту на кошти на рахунках платників із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Чинним законодавством не визначено вичерпного переліку таких рахунків.

Отже, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону №1404-VIII повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону №1404-VIII.

Наведене узгоджується із правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 19.05.2020 року у справі № 905/361/19.

Згідно із ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, враховуючи законодавче встановлення строку (під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна) для винесення приватним виконавцем постанови про арешт майна (коштів) боржника, суд приходить до висновку, що на виконавця покладено саме обов`язок винести таку постанову у визначені строки.

Під час розгляду справи судом встановлено, що 27 лютого 2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Русецькою Оксаною Олександрівною прийнято постанову про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника.

При цьому, при накладенні зазначеного арешту приватним виконавцем було зазначено про обмеження такого арешту, а саме крім коштів, що містяться на рахунках, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом та належать боржнику.

В ході розгляду справи сторонами не надано доказів, які свідчать, що приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Русецька Оксана Олександрівна на час винесення постанови про накладення арешту коштів була обізнана про віднесення певних рахунків боржника до рахунків із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунків, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Приватний виконавець на час винесення такої постанови позбавлений можливості бути обізнаним про наявність/відсутність у боржника рахунків із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунків, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом. З огляду на це, виконавець не може бути обізнаним про точні реквізити таких рахунків та, як наслідок, при накладенні арешту на кошти позбавлений можливості виокремити такі рахунки.

Аналіз наведених норм чинного законодавства у сукупності зі встановленими обставинами, дозволяє суду дійти висновку про правомірність дій приватного виконавця по накладенню арешту на кошти позивача.

Крім того, суд зазначає, що законодавчо рахунки для отримання заробітної плати прямо не віднесено до рахунків із спеціальним режимом використання.

Однак, суд враховує, що порядок звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника визначений статтями 68-70 Закону №1404-VIII. Зазначене свідчить про встановлення чинним законодавством окремого порядку здійснення відрахувань з заробітної плати та пенсії в межах виконавчого провадження шляхом надсилання постанови про звернення стягнення на заробітну плату роботодавцю боржника, а стягнення на пенсію - до відповідного Пенсійного фонду, де боржник перебуває на обліку.

З огляду на вказане, у випадку одночасного накладення арешту на кошти, які знаходяться на банківському рахунку боржника та надійшли йому в якості заробітної плати та пенсії, та надсилання постанови про звернення стягнення на заробітну плату роботодавцю боржника а на пенсію - до відповідного Пенсійного фонду, де боржник перебуває на обліку, виникає ситуація, за якої із коштів, які є заробітною платою боржника, відбудеться відрахування певних сум у розмірі більшому, ніж передбачений максимальний розмір можливих відрахувань із заробітної плати.

Таким чином, на суму коштів, які знаходяться на поточному рахунку боржника та є безпосередньо отриманою заробітною платою, не може бути накладений арешт, а якщо він накладений, то підлягає зняттю.

При цьому, суд враховує, що виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

Крім того, таке зняття арешту здійснюється виконавцем відповідно до частини четвертої статті 59 Закону №1404-VIII на підставі поданих боржником документів, підтверджуючих виплату заробітної плати та пенсії та їх розмір. Також арешт в розмірі суми виплати заробітної плати та пенсії може бути знятий судом у порядку оскарження відмови виконавця зняти арешт з таких коштів.

Разом з цим, відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Суд зазначає, що приписами частини 1 статті 2, частини 2 статті 10 Конвенції про захист заробітної плати від 01 липня 1949 року № 95, ратифікованої Україною 04 серпня 1961 року, визначено, що дана Конвенція застосовується до всіх осіб, яким виплачується або повинна виплачуватися заробітна плата. Заробітна плата може стати об`єктом арешту або передачі лише у такій формі й у таких межах, які визначено національним законодавством. Заробітна плата повинна охоронятися від арештів і передачі в такій мірі, в якій це вважається потрібним для утримання працівника і його сім`ї.

Заробітна плата в розумінні поняття власності є майном, на захист якого в тому числі стає стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Принципи, закріплені в статях 3 та 43 Конституції України, також знаходять своє вираження в положеннях статей 97 Кодексу законів про працю України, статтях 15,22,24 Закону України «Про працю».

Зазначені норми в сукупності свідчать про те, що держава гарантує та захищає законом право громадянина на своєчасне одержання винагороди за працю.

Судом встановлено, що рахунок, на який накладено відповідачем арешт, передбачений для виплати заробітної плати позивача.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Таким чином, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.

Відповідно до п3 ч.1 ст.1 Закону №1404 виконавець зобов`язаний розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання.

В ході розгляду справи судом встановлено, що 08 червня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Русецької Оксани Олександрівни із заявою, в якій просила скасувати постанову про арешт коштів боржника у виконавчому провадженню ВП №64520152 від 27.02.2021 в частині арешту коштів, які надходять на банківську карту № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) відкритий у АТ КБ «ПриватБанк».

Протягом розгляду справи відповідачем не надано відзиву, а з матеріалів справи судом встановлено, що звертаючись до відповідача із заявою про скасування постанови про арешт коштів боржника позивачем надавався оригінал виписки №АB9VGL6O99LFPJEA з банківського рахунку АТ КБ «ПриватБанк» від 11.05.2021 року, з якої вбачається, що на картку № НОМЕР_1 , відкриту в АТ КБ «ПриватБанк», на ім`я ОСОБА_1 остання отримує зарплатні виплати.

Отже, приватний виконавець, отримавши заяву про зняття арешту з рахунку разом з доказами, що підтверджують надходження на даний рахунок заробітної плати позивача, керуючись положеннями абзацу другого частини другої статті 59 Закону №1404-VIII, мав зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження відповідного клопотання, чого відповідачем зроблено не було, та фактично відмовлено листом від 15.06.2021 року.

За таких обставин суд дійшов висновку, що дії приватного виконавця в даному випадку щодо відмови у знятті арешту з рахунку, на який боржник отримує заробітну плату, є протиправними.

Враховуючи викладене, оскільки приватним виконавцем протиправно відмовлено у знятті арешту з рахунку позивача, суд дійшов висновку, що ефективним способом захисту порушених прав позивача в даному випадку є визнання протиправною відмову приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Русецької Оксани Олександрівни та зобов`язання відповідача зняти арешт з розрахункового рахунку (картки) № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) відкритий в АТ КБ "ПриватБанк" на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , в рамках виконавчого провадження №64520152.

Частинами 1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення, покладено на позивача. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінуючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно не знято арешт з карткового рахунку, у зв`язку з чим позовна заява ОСОБА_1 підлягає задоволенню у повному обсязі.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд виходить із того, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 908,00 грн., що документально підтверджується квитанцією АТ "Сбербанк" №6883337 від 22.06.2021 року.

Отже, сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 908,00 грн. підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 за рахунок приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Русецької Оксани Олександрівни.

Керуючись ст.ст.241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Русецької Оксани Олександрівни, третя особа: акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправною відмову приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Русецької Оксани Олександрівни щодо зняття арешту з розрахункового рахунку (картки) № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) відкритого в АТ КБ "ПриватБанк" на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , в рамках виконавчого провадження №64520152.

Зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Русецьку Оксану Олександрівну зняти арешт з розрахункового рахунку (картки) № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) відкритого в АТ КБ "ПриватБанк" на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , в рамках виконавчого провадження №64520152.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Русецької Оксани Олександрівни судові витрати у розмірі 908,00 грн. (дев`ятсот вісім гривень нуль копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.М. Олійник