Рішення № 99114457, 16.07.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2021 року Справа № 160/8883/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Олійника В. М.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

03 червня 2021 року ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій просить:

визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови мені, ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у виплаті недоодержаної суми пенсії ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити виплату мені, ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) суму недоодержаної пенсії ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 42 562,56 грн., (сорок дві тисячі п`ятсот шістдесят дві гривні п`ятдесят шість копійок).

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_2 , якому була призначена пенсія за вислугу років згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року №2262-ХІІ.

На момент смерті батька ОСОБА_2 на 21 січня 2020 року залишились неодержані суми пенсійних виплат. ОСОБА_1 вказала, що у зв`язку з відсутністю злагодженості між діями державних органів в частині віднесення чи не віднесення недоотриманих сум пенсії померлого до складу спадщини, введення карантинних обмежень, у померлого батька наявна пенсія, яка залишилась недоотриманою.

Позивач звернулась із заявою про виплату недоотриманої суми пенсії, однак листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №10974-6527/Г-01/8-0400/21 від 05 квітня 2021 року повідомлено останню, що зазначені суми недоотриманої пенсії виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 червня 2021 року відкрито провадження справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

02 липня 2021 року на адресу суду від представника Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надійшов відзив на позовну заяву вх.№54993/21, в якому представник відповідача просив відмовити в задоволенні позову у повному обсязі, посилаючись на те що ОСОБА_2 отримував пенсію за вислугу років згідно Закону України №2262-ХІІ до 22 січня 2020 року - дня смерті.

03 березня 2021 року на адресу ГУ ПФУ в Дніпропетровській області надійшла заява від ОСОБА_1 (донька померлого) про повідомлення та сплату недоотриманої суми пенсії її батька, на що листом від 05 квітня 2021 року №10974-6527/Г-01/8-0400/21, позивачу було повідомлено про відсутність правових підстав для виплати відкладеної пенсії на підставі ст.61 Закону України № 2262-ХІІ, оскільки пропущений шестимісячний строк після смерті пенсіонера.

На думку відповідача, останній діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, а отже свободи або законні інтереси позивача не є порушеними, а його вимоги є безпідставними та необґрунтованими.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.

ОСОБА_2 - батько позивача, ІНФОРМАЦІЯ_1 , посвідчення УМВС України в Дніпропетровській області №83/20319 від 12 лютого 2002 року, перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримував пенсію за вислугою років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Павлоградському, Юр`ївському районах та місту Павлограду Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро).

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 , згідно копії свідоцтва про народження від 07 січня 1981 року є донькою ОСОБА_2 .

В кінці січня 2020 року позивач звернулась до Павлоградського відділу обслуговування громадян (сервісний центр) управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про виплату суми пенсії, яка залишилась недоотриманою після смерті батька. Відповіддю сервісного центру позивачу роз`яснено, що підстав для виплати цих грошових коштів немає, крім того, останній треба звернутись до нотаріуса з метою оформлення спадщини.

Позивач звернулась до Першої Павлоградської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області із проханням зробити офіційний запит до пенсійного фонду з приводу надання інформації про суму недоотриманої пенсії, яка залишилась після смерті батька.

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 26.10.2020 року №0400/0502-6/101665 на запит державного нотаріуса Тимченко О.М. Першої Павлоградської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області отримано відповідь, в якій роз`яснювалось, що відповідно до ст.61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ суми пенсій, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися неодержаними у зв`язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім`ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника.

03 березня 2021 року позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про виплату недоотриманої пенсії померлого батька - ОСОБА_2 .

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 05 квітня 2021 №10974-6527/Г-01/8-0400/21 позивачу було повідомлено про відсутність правових підстав для виплати неодержаних сум пенсії на підставі ст.61 Закону України №2262-ХІІ, оскільки пропущений шестимісячний строк після смерті пенсіонера.

Не погодившись із таким рішенням суб`єкта владних повноважень, позивач звернулась до суду із позовною заявою.

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Одними з основних завдань Пенсійного фонду України є: реалізація державної політики з питань пенсійного забезпечення та ведення персоніфікованого обліку надходжень від сплати єдиного внеску; керівництво та управління солідарною системою загальнообов`язкового державного пенсійного страхування; призначення (перерахунок) пенсій, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_2 отримував пенсію згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Відповідно до статті 61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року №2262-XII суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім`ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім`ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. При зверненні кількох членів сім`ї належна їм сума пенсії ділиться між ними порівну. Зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.

ОСОБА_1 на день смерті свого батька проживала разом із ним, що підтверджено довідкою виданою відділом реєстрації місця проживання громадян "Міського інформаційного розрахункового центру Павлоградської міської ради" №1853 від 02.03.2021 року.

Отже, оскільки позивач була членом сім`ї померлого пенсіонера і на день смерті проживала разом з ним, вона відповідно до вимог ст.61 Закону №2262-XII має право на одержання нарахованих, але невиплачених померлому пенсіонеру сум пенсії.

Проте, відповідач відмовив позивачу у виплаті недоотриманої її батьком пенсії, оскільки сплинув шестимісячний термін з дня смерті останнього для звернення за такою виплатою.

Суд вважає такі доводи безпідставними, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, позивач приймала активні дії для отримання сум нарахованої, але невиплаченої пенсії в межах відповідного строку.

Судом встановлено, що в межах шестимісячного строку після смерті батька позивач звернулась до Першої Павлоградської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області із проханням зробити офіційний запит до пенсійного фонду з приводу надання інформації про суму недоотриманої пенсії, яка залишилась після смерті батька.

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 26.10.2020 року №0400/0502-6/101665 на запит державного нотаріуса Тимченко О.М. Першої Павлоградської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області отримано відповідь, в якій роз`яснювалось, що відповідно до ст.61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ суми пенсій, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися неодержаними у зв`язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім`ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника.

03 березня 2021 року позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про виплату недоотриманої пенсії померлого батька - ОСОБА_2 .

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 05 квітня 2021 №10974-6527/Г-01/8-0400/21, позивачу було повідомлено про відсутність правових підстав для виплати неодержаних сум пенсії на підставі ст.61 Закону України №2262-ХІІ, оскільки пропущений шестимісячний строк після смерті пенсіонера.

Відповідь на питання розміру грошової суми пенсії позивачу не надано.

Отже, позивачем вживались необхідні заходи для встановлення підстав для звернення до відповідача із заявою про виплату їй коштів у шестимісячний строк, однак у зв`язку з тим, що орган нотаріату звернувся до пенсійного органу з пропуском шестимісячного строку, що не залежало від позивача, остання була позбавлена об`єктивної можливості дізнатися про порядок виплати сум нарахованої пенсії та подати відповідну заяву до Пенсійного фонду в межах шестимісячного строку, як наполягає відповідач.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позивач своєчасно вживав заходів для отримання інформації про порядок звернення для отримання нарахованих сум пенсій її померлого батька шляхом звернення до нотаріального органу, а відповідач надав нотаріусу належну інформацію тільки вже після спливу шести місяців з дня смерті особи.

Також суд враховує, що згідно вимог ч.2 ст.55 №2262-XII нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішенням, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія А. 303-А; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Як зазначив Європейський суд з прав людини у пункті 54 та тексті свого рішення у справі «Пічкур проти України» від 07 лютого 2014 року (заява №10441/06) різниця в поводженні, є порушенням статі 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про необхідність визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 у виплаті недоодержаної суми пенсії ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Щодо позовної вимоги, яка стосується зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити виплату недоодержаної суми пенсії її померлого батька, суд також приходить до висновку, що ефективним способом захисту, який забезпечує поновлення порушеного права, є зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області виплатити ОСОБА_1 недоотриману після смерті її батька пенсію як члену його сім`ї.

Згідно ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому, в силу положень частини 2 статті 77 вказаного Кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.1 ст.143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до положень ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, сплачений позивачем судовий збір за подання позовної заяви до суду в сумі 908,00 грн., відповідно до квитанції АТ КБ "ПриватБанк" №0.0.2146688883.1 від 01.06.2021 року підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

Керуючись ст.ст.241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) щодо відмови ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у виплаті недоодержаної суми пенсії ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) здійснити виплату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) суми недоодержаної пенсії ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 908,00 грн. (дев`ятсот вісім гривень нуль копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.М. Олійник