Ухвала суду № 99114128, 19.08.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

УХВАЛА

м. Вінниця

19 серпня 2021 р. Справа № 120/2418/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Поліщук Ірини Миколаївни, розглянувши в письмовому провадженні матеріали заяви головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) про зміну способу і порядку виконання рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Рішенням суду від 02.02.2021 адміністративний позов задоволено та, окрім іншого, зобов`язано Департамент соціальної політики Вінницької міської ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги.

25.06.2021 до суду надійшла заява головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) про зміну способу і порядку виконання вищевказаного рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 02.02.2021.

Заява обґрунтовується тим, що на підставі виконавчого листа Вінницького окружного адміністративного суду № 120/2418/20-а державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) винесено постанову від 29.03.2021 про відкриття виконавчого провадження. При цьому, листом боржник повідомив державного виконавця про часткове виконання рішення суду, а саме про здійснення донарахування стягувачу разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмір 9464,00 грн. Крім того, Департамент соціальної політики Вінницької міської ради надіслав листа від 16.03.2021 за № 08-00-008-14958 на адресу Департаменту соціальної та молодіжної політики Вінницької обласної державної адміністрації для вжиття заходів щодо виділення з Державного бюджету України необхідних коштів. Однак, у зв`язку з відсутністю коштів на рахунку боржника по КПКВК 2501150, виконати рішення суду в частині виплати стягувачу нарахованої суми неможливо.

Заявник звертає увагу, що виконавчі документи за рішеннями суду про зобов`язання суб`єкта владних повноважень здійснити нарахування та виплату недоплаченої грошової допомоги до 5 травня відносяться до категорії рішень немайнового характеру, наслідком невиконання яких буде накладення штрафу боржника та внесення подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності, після чого державний виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Водночас, як передбачено пунктом 3 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.01.2013 № 45, рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів до органів Казначейства (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів – з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників – у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Відтак, на думку заявника, зміна способу і порядку виконання судового рішення в цій справі може призвести до його фактичного виконання.

Ухвалою від 29.06.2021 заяву державного виконавця призначено до розгляду в судовому засіданні.

В судове засідання 19.08.2021 сторони та заявник не прибули, хоча про дату, час та місце його проведення повідомлялись завчасно та належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Крім того, представником позивача подано клопотання про розгляд заяви без участі позивача.

Положеннями ч. 2 ст. 378 КАС України визначено, що неприбуття у судове засідання сторін, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає судовому розгляду заяви про зміну способу і порядку виконання судового рішення.

З огляду на викладене та беручи до уваги достатність наявних у справі доказів, суд вважає за можливе здійснювати розгляд заяви в порядку письмового провадження.

Визначаючись щодо поданої заяви, суд виходив із наступного.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), – встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у встановлений раніше порядок і спосіб. Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати прийняте рішення по суті.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 30.01.2018 у справі № 281/1820/14-а, від 11.11.2020 у справі № 817/628/15 та від 17.02.2021 у справі № 295/16238/14-а.

Суд зазначає, що поняття "спосіб і порядок виконання судового рішення" мають спеціальне значення, яке розраховане на виконавче провадження. Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем.

Спосіб виконання судового рішення є способом реалізації захисту порушених прав позивача, який визначений самим рішенням та повинен відовідати вимогам закону. Під зміною ж способу і порядку виконання судового рішення необхідно розуміти вжиття адміністративним судом нових заходів для реалізації прийнятого рішення. Ці заходи мають забезпечити виконання конкретного судового рішення і не поширюватися на відносини, які виникли після його ухвалення.

Водночас, змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати рішення по суті, торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду, а також змінювати обраний судом при ухваленні цього рішення спосіб відновлення порушеного права позивача.

Як видно з рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 02.02.2021, Департамент соціальної політики Вінницької міської ради зобов`язано нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги.

Тобто, за результатами розгляду справи та вирішення спору між сторонами, суд постанови рішення немайнового характеру, яким зобов`язав суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії задля захисту порушених прав позивача.

Натомість у поданій заяві виконавець просить суд змінити спосіб і порядок виконання вищевказаного рішення шляхом стягнення з Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради на його користь нарахованої заборгованості в сумі 9464,00 грн.

Тобто, державний виконавець, по перше, просить про зміну судового рішення з немайнового на майнове (про стягнення суми коштів) і, по друге, фактично посилається на нові обставини, які не досліджувалися під час розгляду справи та були встановлені вже під час виконання судового рішення.

При цьому, слід врахувати, що розрахунок належної позивачу доплати грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік судом не здійснювався, а тому, змінивши спосіб виконання рішення із зобов`язання виплатити зазначену доплату на стягнення конкретної суми цієї доплати, відбудеться зміна рішення по суті, з виходом при цьому за межі позовних вимог та вирішенням питань, що не були предметом дослідження при розгляді справи по суті.

Окрім того, заява державного виконавця передбачає залучення до спірних правовідносин третьої особи (органу Державної казначейської служби України), яка не брала участі в розгляді справи, але яка, у випадку задоволення заяви позивача, буде зобов`язана вчинити певні дії, що, на думку суду, може свідчити про порушення норм процесуального права.

Також суд враховує, що способи захисту прав та інтересів фізичної та юридичної особи у публічно-правовому спорі визначені у частині першій статті 5 КАС України, згідно з якою кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:

1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;

2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій;

4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії;

5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень;

6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача – суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Тобто законом визначено конкретний перелік способів захисту прав та інтересів осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

І суд, розглядаючи справу за позовом ОСОБА_1 , виходячи із заявлених позовних вимог дійшов висновку, що належним та ефективним способом захисту порушених прав позивача у спірних правовідносинах є визнання протиправною бездіяльність відповідача (Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради) з покладенням на нього обов`язку вчинити певні дії – нарахувати та виплатити недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, із урахуванням попередньо виплаченої суми такої допомоги.

Більше того, саме такий спосіб визначено рішенням Верховного Суду при вирішенні зразкової справи № 440/2722/20-а, правові висновки з якого суд застосовував під час розгляду цієї справи.

Також суд зазначає, що в силу вимог ч. 2 ст. 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Норми аналогічного змісту наведено у п. 10 ч. 1 ст. 245 КАС України.

Відтак закон допускає можливість обрання судом іншого способу захисту прав та інтересів фізичної/юридичної особи, аніж вищенаведені загальні способи. Проте таке своє рішення суд повинен обґрунтувати, вирішуючи справу по суті.

Крім того, суд наголошує, що єдиною правовою підставою для зміни способу і порядку виконання судового рішення є наявність обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Разом з тим, наведені виконавцем доводи не свідчать про існування вказаних обставин.

Водночас суд критично оцінює твердження державного виконавця про неможливість виконання рішення суду зобов`язального характеру в частині виплати нарахованої йому суми, оскільки за приписами ч. 1 ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання на всій території України, незалежно від обраного судом способу захисту порушеного права позивача (зобов`язання вчинити дії чи стягнення з нього коштів).

Тобто, в будь-якому разі судове рішення, ухвалене на користь позивача має бути виконане, тим паче, боржником у даному випадку є орган влади.

Також суд враховує, що порядок і спосіб виконання рішення про зобов`язання боржника вчинити дії регламентований законом, і незгода стягувача з цим порядком не може бути підставою для зміни прийнятого рішення.

З огляду на викладене та керуючись ст. 248, 256, 378, 294, 295 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) про зміну способу і порядку виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 02 лютого 2021 року в адміністративній справі №120/2418/20-а.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.

Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або у випадку розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст ухвали складено 19.08.2021.

Суддя Поліщук Ірина Миколаївна