Ухвала суду № 99114098, 19.08.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

м. Вінниця

19 серпня 2021 р. Справа № 120/9386/21-а

Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Мультян Марина Бондівна, розглянувши матеріали позовної заяви Військової частини А1445 до ОСОБА_1 про відшкодування збитків,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Військової частини А1445 до ОСОБА_1 про відшкодування збитків.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.

Ознайомившись з позовною заявою та доданими матеріалами, вважаю, що зазначена позовна заява підлягає залишенню без руху з таких підстав.

Відповідно до частини 3 статті 161 КАС України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору визначено Законом України "Про судовий збір".

Згідно з частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано суб`єктом владних повноважень, юридичною особою або фізичною особою - підприємцем, встановлено ставку судового збору в розмірі 1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб; за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано суб`єктом владних повноважень, юридичною особою, встановлено ставку судового збору в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" з 1 січня 2021 року прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2270,00 гривень.

Як видно із матеріалів справи позивачем заявлено 1 вимогу про стягнення з відповідача матеріальної шкоди в сумі 31537,09 гривень, відтак за подання даного адміністративного позову позивачеві слід сплатити 2270 гривень, однак доказів на підтвердження його сплати суду не надав.

Разом із тим, через неналежне фінансове забезпечення Військової частини А1445, просить відстрочити сплату судового збору за подання даного позову.

З цього приводу, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 1 статті 133 КАС України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Відповідно до статті 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є:

а) військовослужбовці;

б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;

в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда;

г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї;

ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Аналіз змісту названої вище норми дає підстави для висновку, що підстави для відстрочки, розстрочення, зменшення судового збору або звільнення від його сплати притаманні лише фізичній особи, так як пов`язанні з особистими правами і особистим станом, що виключає таке саме для суб`єктів владних повноважень.

При цьому, обгрунтовуючи необхідність відстрочення сплати судового збору, позивач вказує на відсутність видатків з державного бюджету для сплати судового збору.

Водночас, наведені підстави для відстрочення сплати судового збору не підтверджені жодними доказами, що свідчить про необгрунтованість такого клопотання.

Більше того, неналежне фінансування Військової частини А1445 не може визнаватися обгрунтованою підставою для відстрочення сплати судового збору, адже такі причини не пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, які не залежать від волі особи.

Таким чином, клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору є необгрунтованим та не підлягає задоволенню.

Отже, позивачу слід надати документ про сплату судового збору за звернення до суду з позовом в розмірі 2270,00 гривень.

Також згідно до вимог частини 6 статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Відповідно до частини 1 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Слід зазначити, що дотримання строків звернення до суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними. Необхідно зауважити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого ці правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2011 року № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.

Законодавче обмеження строку звернення до суду з позовом, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, зокрема, і встановленням строків на звернення до суду з відповідним позовом.

Європейський Суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував на тому, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення від 21.12.2010 року у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України").

Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд суду. При цьому, нормами КАС України не передбачено виключень або підстав для звільнення учасників процесу від обов`язку надавати докази до суду та доводи ті обставини, які є підставами для поновлення пропущеного строку звернення до суду.

Так, з матеріалів позовної заяви вбачається, що відповідач - ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині А1445.

08.12.2020 року прапорщика ОСОБА_1 притягнуто до матеріальної відповідальності за шкоду державі внаслідок недостачі військового майна служби тилу завдану неналежним виконанням особою обов`язків військової служби (наказ №307 від 08.12.2020).

08.12.2020 року прапорщика ОСОБА_1 звільнено з військової служби, відповідно до підпункту «ж» п.2 частини 5 ст. 26 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» (наказ №274 від 08.12.2020).

Як зазначає позивач, під час звільнення прапорщика ОСОБА_1 було належним чином розраховано та з його грошового забезпечення, що належало до виплати, здійснено відрахування для погашення заборгованості за недостачу військового майна. Також відповідач після звільнення добровільно вносив грошові кошти на рахунок Військової частини А1445. Однак сума відрахувань з грошового забезпечення та кошти, що добровільно було сплачено громадянином ОСОБА_1 , не змогли в повному обсязі закрити заборгованість перед Військовою частиною А1445. Залишок заборгованості у ОСОБА_1 перед військовою частиною А1445 залишилася в розмірі 31537,09 гривень.

Тому, оскільки з 20.05.2021 на рахунок військової частини А1445 від ОСОБА_1 не надходили ніякі кошти та не виконуються зобов`язання, відповідач вважає, що з цієї дати (20.05.2021) слід відраховувати тримісячний строк звернення до суду.

Однак суд не погоджується із застосуванням тримісячного строку звернення до суду з даною вимогою.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 у справі № 818/1688/16 зазначено, що у випадку зобов`язання особи, яка перебуває на посаді державної/публічної служби, відшкодувати шкоду або збитки, завдані внаслідок виконання нею службових/посадових обов`язків, перед судом обов`язково постане питання не лише встановлення обсягу завданої шкоди/збитків, а й оцінки правомірності дій такої особи. Водночас у рамках цивільного процесу суд не може досліджувати та встановлювати правомірність дій, рішень чи бездіяльності службовця або посадовця, оскільки така можливість передбачена лише в адміністративному процесі в силу приписів статті 19 КАС, якою охоплюється питання прийняття на публічну службу, її проходження та звільнення. Указані спори підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства як такі, що пов`язані з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема, й питаннями відповідальності за рішення, дії чи бездіяльність на відповідній посаді, що призвели до завдання шкоди/збитків, навіть якщо притягнення її до відповідальності шляхом подання відповідного позову про стягнення такої шкоди/збитків відбувається після її звільнення з державної служби.

Аналіз висновку Великої Палати Верховного Суду дає підстави вважати, що по - перше спір за позовом Військової частини А1445 до ОСОБА_1 про відшкодування збитків є публічно - правовим, а по - друге виникає із відносин публічної служби.

Отже, з огляду на те, що відшкодування шкоди за даним позовом пов`язано із зобов`язанням, яке виникло під час проходження особою (відповідачем) публічної служби, до спірних правовідносин застосуванню підлягає саме місячний строк звернення до суду, встановлений частиною 5 статті 122 КАС України.

Отже, про наявність підстав для звернення до суду з даним позовом позивач був достеменно ознайомлений 20.05.2021 року. Втім, позов військовою частиною пред`явлено до суду лише 09.08.2021, тобто поза межами місячного строку звернення до суду, встановленого частиною 5 статті 122 КАС України.

При цьому, клопотання про поновлення строку звернення до суду позивачем не подано.

Як зазначалося судом, згідно із частиною 6 статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені належними, допустимими та достатніми доказами.

З огляду на вказане, позивач повинен подати клопотання про поновлення строку звернення до суду та докази поважності причин його пропуску, що узгоджується із нормою частини 1 статті 77 КАС України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно до вимог частини 1 статті 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 161 КАС України, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

З огляду на викладене та враховуючи невідповідність поданого позову вимогам закону, позовну заяву належить залишити без руху з наданням особі, яка її подала, строку для усунення виявлених судом недоліків, шляхом:

- надання доказів сплати судового збору в розмірі 2270 гривні за наступними реквізитами: одержувач: ГУК у Він, обл./м.Вінниця/22030101, ЄДРПОУ 37979858, Банк одержувач: Казначейство України (ЕАП), р/р UA028999980313181206084002856, призначення платежу: судовий збір, за позовом (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Вінницький окружний адміністративний суд;

- подачі заяви про поновлення строку звернення до суду та доказів поважності причин його пропуску.

Керуючись статтею 169 КАС України, –

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Військової частини А1445 до ОСОБА_1 про відшкодування збитків залишити без руху.

Запропонувати позивачу у 5-денний строк з дня отримання копії ухвали усунути недоліки позовної заяви, зазначені в мотивувальній частині ухвали суду.

Дану ухвалу направити позивачу.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 256 КАС України.

Відповідно до частини 3 статті 293 КАС України, заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Мультян Марина Бондівна