Ухвала суду № 99113306, 20.08.2021, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 643/15042/21

Провадження № 2-з/643/192/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.08.2021 Московський районний суд м. Харкова у складі: головуючого Поліщук Т.В.,

розглянувши у приміщенні суду в м. Харкові заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, -

в с т а н о в и в:

До суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Музенідіс Тревел Україна», третя особа фізична особа – підприємець ОСОБА_2 , про захист прав споживачів. Розірвання договору, стягнення коштів та моральної шкоди, в якій позивач просить: розірвати договір на туристичне обслуговування №STH21080AB від 28.02.2020, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Музенідіс Тревел Україна», стягнути з ТОВ «Музенідіс Тревел Україна» на користь позивача коти, сплачені за договором на туристичне обслуговування у розмірі 41820,00 гр.н, моральну шкоду у розмірі 50000,00 грн. та вирішити питання про відшкодування витрат на правничу допомогу.

Одночасно позивачем подана заява про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на грошові кошти ТОВ «Музенідіс Тревел Україна», в межах суми 41820,00 грн.

Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що у позивача є обґрунтована підозра вважати, що дізнавшись про подання чергової позовної заяви до них, відповідач може розпочати процедуру банкротства чи закрити всі рахунки в банках, що може значно ускладнити виконання рішення суду. Сторона позивача вважає, що заходи забезпечення позову шляхом накладення на грошові кошти відповідача в межах суми 41820,00 грн., є обґрунтованим і співмірним заходом із заявленими позивачем вимогами.

Суд, вивчивши доводи заяви та матеріали позовної заяви, дійшов до висновку, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до положень ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

З абезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Так, у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову, захід забезпечення позову, який належить застосувати з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Забезпечення позову - це вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача. Підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. У заяві про забезпечення позову обов`язково зазначається: обґрунтування, чому невжиття заходів забезпечення може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду і як саме, вид забезпечення позову, який належить застосовувати, з обґрунтуванням його необхідності, тобто вказівка на спосіб забезпечення позову, який на думку заявника, є найбільш адекватним, інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Заходи забезпечення позову повинні відповідати заявленим вимогам, тобто повинні бути безпосередньо пов`язаними з предметом спору, бути співмірними заявленим вимогам, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.

Як зазначено у п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Такої позиції притримується Верховний Суд у своїй Постанові 17 жовтня 2018 року, справа № 183/5864/17-ц (провадження № 61-38692св18).

Вказана норма імперативно встановлює, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позовними вимогами.

Судом встановлено, що між сторонами виник спір з приводу стягнення суми та відшкодування моральної шкоди.

Разом із тим, заявником не надано до суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження підстав вважати, що виконання майбутнього рішення суду у разі задоволення позову, може бути утрудненим чи неможливим.

Обґрунтовуючи своє рішення, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Відтак, заявник не обґрунтував належним чином необхідність вжиття вказаного заходу забезпечення позову і не зазначив причини, що можуть утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Аналізуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що заява про забезпечення позову є необґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 149-153, 247 ч.2, 260 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Музенідіс Тревел Україна», третя особа фізична особа – підприємець ОСОБА_2 , про захист прав споживачів. Розірвання договору, стягнення коштів та моральної шкоди, - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Т.В. Поліщук